іменем України
30 жовтня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/16333/23
Головуючий у першій інстанції - Логвіна Т. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/979/25
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді: Скрипки А.А.
суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.
секретар: Мальцева І.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , яка діє в інтересах
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1
відповідачі: Публічне акціонерне товариство »УкрСиббанк»,
Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові
Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
ОСОБА_3 , Державне підприємство »Сетам»
третя особа: приватний нотаріус Чернігівського нотаріального округу
Баглай Андрій Іванович
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Логвіної Т.В. від 11 березня 2025 року, місце ухвалення рішення - м.Чернігів, у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Публічного акціонерного товариства »УкрСиббанк», Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 , Державного підприємства »Сетам» про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, визнання недійсними протоколу та акту про проведення прилюдних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності та витребування майна, третя особа: приватний нотаріус Чернігівського нотаріального округу Баглай Андрій Іванович,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства »УкрСиббанк», Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 , Державного підприємства »Сетам» про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, визнання недійсними протоколу та акту про проведення прилюдних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності та витребування майна, в якому просила:
- визнати недійсними результати прилюдних торгів з реалізації квартири за адресою: АДРЕСА_1 , які були проведені 16.11.2020 року Державним підприємством »Сетам»;
- визнати недійсним протокол проведення електронних торгів, виданий Державним підприємством »Сетам» від 16.11.2020 року №511702, з реалізації квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та акт про проведення прилюдних торгів, складений Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), про реалізацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 1180, виданий 23.12.2020 року, видавник приватний нотаріус Чернігівського нотаріального округу Баглай А.І;
- визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Чернігівського нотаріального округу Амбарновою Л.М. 01.04.2015 року, номер в спадковому реєстрі 57298220, номер в реєстрі 336, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
10.06.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із заявою про зміну предмета позову в частині заявленої позовної вимоги: »Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Чернігівського нотаріального округу Амбарновою Л.М. 01.04.2015 року, номер в спадковому реєстрі 57298220, номер в реєстрі 336, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 », та виклала її у наступній редакції: »Витребувати в порядку ч. 3 ст. 388 ЦК України з володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .'' У іншій частині заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 залишила у первинній редакції (а.с.220-222, том 1).
В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 вказувала, що вона є матір'ю малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначала, що 22.05.2023 року їй стало відомо, що відповідно заповіту ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського нотаріального округу Амбарновою Л.М. від 01.04.2015 року, ОСОБА_4 заповів належну йому на час смерті квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Після його смерті спірна квартира, яка належна йому на праві власності та яка входила до спадкової маси, була відчужена ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Отже, спадкове майно реалізовано після смерті заповідача з прилюдних торгів. Позивач вважає, що проведення прилюдних торгів порушило право її дочки на спадкування, тобто, отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказану квартиру, яке виникло з моменту відкриття спадщини, а саме, з дня смерті ОСОБА_4 . Позивач вказувала, що між Публічним акціонерним товариством »УкрСиббанк» та ОСОБА_5 25.06.2008 року було укладено договір про надання споживчого кредиту №11363051000. 25.06.2008 року було укладено договір іпотеки №30207Z160 між банком та ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , відповідно до якого, вказані особи передали в іпотеку нерухоме майно - квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та є особистою приватною власністю іпотекодавців в рівних частинах на праві особистої приватної власності. Згідно актового запису про смерть, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.04.2009 року, ОСОБА_4 прийняв спадщину на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 , на яке видане свідоцтво, та яке складається із 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 . Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.04.2016 року у справі №750/8993/15-ц, було звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №30207Z160 від 25.06.2008 року, укладеним між АТ »УкрСиббанк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , який посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Сенюк А.В. та зареєстровано в реєстрі за №3160, а саме, трикімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва право власності на житло, виданого виконкомом Деснянської народної ради народних депутатів 23.03.1994 року, згідно із розпорядженням і наказом від 22.03.1994 року №437, зареєстрованого 30.05.1996 року Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації та записаного в реєстрову книгу №162, за реєстраційним номером 16312, та свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.04.2009 року. Встановлено спосіб реалізації нерухомого майна, яке належить ОСОБА_4 , а саме, квартири АДРЕСА_3 , шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, із дотриманням вимог Закону України »Про іпотеку» та було встановлено початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності ТОВ з ІК »Верітекс», згідно звіту про оцінку майна від 21.01.2016 року №VX-2015-006, у розмірі 473150 грн. 00 коп. Із вартості реалізації предмету іпотеки було визначено задовольнити вимоги ПАТ »УкрСиббанк» за договором про надання споживчого кредиту №11363051000 від 25.06.2008 року в розмірі 30 996,28 доларів США - заборгованість по кредиту і процентам та 100 823 грн. 77 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості. За доводами позивача, після встановлення вказаної інформації, шляхом пошуку даних на сайті ДП »Сетам», було встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , була реалізована згідно із протоколом №511702 проведення електронних торгів від 16.11.2020 року, в межах виконавчого провадження №61587958, відкритого Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.04.2016 року по справі №750/8993/15-ц. Позивач вважає, що проведення прилюдних торгів порушило право дочки позивача на спадкування, тобто, отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказану квартиру, яке виникло з моменту відкриття спадщини, а саме, з дня смерті ОСОБА_4 .
Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.03.2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Публічного акціонерного товариства »УкрСиббанк», Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 , Державного підприємства »Сетам» про визнання недійсними та скасування протоколу та акту про проведення прилюдних торгів, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 20 000 грн., у відшкодування судових витрат на правничу допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.03.2025 року по справі №750/16333/23, скасувати. Визнати недійсними результати прилюдних торгів з реалізації квартири за адресою: АДРЕСА_1 , які були проведені 16.11.2020 року Державним підприємством »Сетам»; визнати недійсним протокол проведення електронних торгів, виданий Державним підприємством »Сетам» від 16.11.2020 року №511702 з реалізації квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та акт про проведення прилюдних торгів, складений Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про реалізацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 1180, виданий 23.12.2020 року, видавник приватний нотаріус Чернігівського нотаріального округу Баглай А.І.; витребувати, в порядку ч.3 ст.388 ЦК України, з володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , в інтересах якої діє матір - ОСОБА_1 , нерухоме майно, а саме, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 11.03.2025 року є незаконним та необґрунтованим; суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, і тому рішення суду від 11.03.2025 року, підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги вказують, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що сторона позивача, малолітня ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , фактично намагається ухилитися від виконання не лише кредитних зобов'язань, а і від виконання рішення суду, яким було звернуто стягнення на іпотечне майно, яке увійшло у спадкову масу. Апелянт не погоджується з даним висновком суду, оскільки позивач не могла бути стороною при ухваленні судового рішення, в межах якого було звернуто стягнення на спадкове майно, а сторона виконавчого провадження на стадії примусового виконання не змінювалась. Доводи апеляційної скарги стверджують, що у матеріалах судового провадження наявна відповідь на відзив позивача, в якій її законний представник зазначає, що вона не заперечує можливого існування іпотеки щодо спадкового майна у майбутньому та погоджується відповідати в межах його вартості перед кредитором у порядку, передбаченому чинним законодавством. Апелянт вказує, що у рішенні суду першої інстанції не зазначено жодного доводу щодо відхилення або підтримання доводів позивача з приводу порушення порядку проведення аукціону, порушення Закону України »Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», порушення права позивача на спадщину. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції взагалі не розглянуто доповнені позовні вимоги, в частині витребування спірного майна, в порядку ч.3 статті 388 ЦК України, із володіння ОСОБА_3 . Доводи апеляційної скарги стверджують, що позивач є спадкоємицею за заповітом відчуженої 16.11.2020 року на прилюдних торгах квартири, а відтак, вправі вимагати відновлення свого права на квартиру. Після смерті боржника не може відбуватись реалізація майна, так як право на це майно з часу смерті вже не належить боржнику, а належить спадкоємцю, про що зазначено у ч.5 статті 1268 ЦК Украйни. Таким чином, оскільки спірна квартира була відчужена в той час, коли її власник вже помер, позивач має право ставити питання про відновлення свого права на неї. Доводи апеляційної скарги вказують, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62.7 кв.м, була єдиним житлом ОСОБА_4 , у позичальника у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно. Кредит надано кредитною установою - резидентом України в іноземній валюті (долар США), тобто, на квартиру розповсюджувався мораторій на примусове відчуження. За даних обставин, проведені прилюдні торги призвели до порушення Закону України »Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті », чинного станом на час проведення спірного аукціону. Апелянт звертає увагу на порушення порядку реалізації майна, а саме, у відповідності до протоколу №511702 проведення електронних торгів, аукціон відбувся 16.11.2020 року, тобто, переможець повинен був розрахуватись за лот протягом 10 банківських днів у строк до 30.11.2020 року включно. Згідно інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно, свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 1180, видане приватним нотаріусом Чернігівського нотаріального округу Баглай A.І. 23.12.2020 року, тобто, через 26 днів. У відповідності до ч.1 розділу VII Порядку реалізації арештованого майна, якщо належна до сплати сума від переможця електронних торгів не зарахована на рахунок одержувача у десятиденний строк з дня проведення електронних торгів, гарантійний внесок йому не повертається, а наступний учасник, що запропонував найвищу ціну, оголошується переможцем електронних торгів. За його відсутності або відмови, електронні торги оголошуються такими, що не відбулися. Гарантійний внесок не повертається також учаснику торгів, який став переможцем торгів, але відмовився підписати протокол. У разі, якщо кошти за придбане на електронних торгах майно надійшли із порушенням строків, встановлених абзацом першим цього пункту, або переможцем здійснено неповний розрахунок за придбане майно, кошти підлягають поверненню протягом семи робочих днів з дня їх зарахування на рахунок. За доводами апелянта, невиконання порядку розрахунку за аукціоном є підставою для визнання електронних торгів такими, що не відбулись, але у порушення норм закону, ДП »Сетам» не здійснено дій щодо оголошення торгів такими, що не відбулися, а відділом ДВС безпідставно видано акт про реалізацію. Апелянт вказує, що на момент надіслання повідомлення про прилюдні торги, іпотекодавець помер. Отже, організатор прилюдних торгів (ДП »Сетам») не міг повідомити та не повідомив іпотекодавця про прилюдні торги, що є порушенням статті 43 Закону України »Про іпотеку», п.2 розділу VII Порядку реалізації арештованого майна. Згідно п.1 ч.1 статті 37 Закону України »Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі смерті стягувача або боржника, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво. Отже, смерть ОСОБА_4 зумовлювала обов'язкове зупинення виконавчого провадження, у тому числі, і реалізацію предмета іпотеки. Кредитор не здійснив спеціального порядку заміни сторони в іпотечному зобов'язанні, а також не виконав дії з процесуального правонаступництва за судовим рішенням, чим порушено порядок звернення стягнення на спадкове майно та права позивача, як спадкоємця, бути правонаступником сторони виконавчого провадження з реалізації спадкового майна, здійснювати відповідний контроль виконавчого провадження та проведення прилюдних торгів.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 (а.с.61-72, том 2) представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Прокоф'єв Б.І. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а обгрунтоване рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 11.03.2025 року по справі №750/16333/23 - залишити без змін. У відзиві ставиться питання про стягнення із позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_3 понесених ним судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, в сумі 15 000 грн. До відзиву додано документи щодо судових витрат ОСОБА_3 на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції (а.с.73-77, том 2): копія додаткової угоди від 20.06.2025 року до договору про надання правничої допомоги №48/23 від 11.12.2023 року; копія детального опису робіт (наданих послуг) від 21.06.2025 року; оригінал (для суду) та копія (для учасників справи) квитанції про сплату правничої допомоги в розмірі 15 000,00 грн.; копія рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару від 16.05.2023 року; докази направлення відзиву із додатками сторонам у справі (для суду).
В судовому засіданні апеляційного суду, в режимі відеоконференції, представник позивача - адвокат Мухін О.М. підтримав вимоги та доводи поданої апеляційної скарги та просив її задовольнити.
В судовому засіданні апеляційного суду, в режимі відеоконференції, представник відповідача Публічного акціонерного товариства »УкрСиббанк» - Дудар Н.С. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 11.03.2025 року, залишити без змін.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_7 - адвокат Прокоф'єв Б.І. просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції від 11.03.2025 року - залишити без змін, та стягнути із позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_3 понесені ним судові витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 15 000 грн.
В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 , представники відповідачів: Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державного підприємства »Сетам», відповідач ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Чернігівського нотаріального округу Баглай А.І., належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду даної справи, не з'явилися.
Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.04.2016 року по справі №750/8993/15-ц, стягнуто із ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства »УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11363051000 від 25.06.2008 року в розмірі 30 996 доларів США 28 центів, з яких: сума кредиту - 22 748 доларів США 26 центи, несплачені відсотки за користування кредитом - 8 248 доларів США 02 центи, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - 100 823 грн. 77 коп., з яких: 42 492 грн. 56 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту та 58 331 грн. 21 коп. - пеня за прострочення сплати процентів. Звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №30207Z160 від 25.06.2008 року, укладеним між АТ »УкрСиббанк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , що посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Сенюк А.В. та зареєстрований в реєстрі за №3160, а саме - трикімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконкомом Деснянської районної ради народних депутатів 23.03.1994 року, згідно із розпорядженням і наказом від 22.03.1994 року №437, зареєстрованого 30.05.1996 року Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації та записаного в реєстрову книгу №162, за реєстраційним номером 16312, та свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.04.2009 року. Встановлено спосіб реалізації нерухомого майна, що належить ОСОБА_4 , а саме квартири АДРЕСА_2 , шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України »Про іпотеку», та встановлено початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності ТОВ з ІК »Верітекс», згідно звіту про оцінку майна від 21.01.2016 року №VX-2015-006, у розмірі 473 150 грн. 00 коп. З вартості реалізації предмету іпотеки визначено задовольнити вимоги ПАТ »УкрСиббанк» за договором про надання споживчого кредиту №11363051000 від 25.06.2008 року в розмірі 30 996,28 доларів США - заборгованість по кредиту і процентам та 100 823 грн. 77 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості (а.с.20-23, 11-12, том 1).
Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на виконання зазначеного рішення 26.03.2020 року було відкрито виконавче провадження №61587958 (а.с.126, том 1).
Згідно акту про реалізацію предмета іпотеки від 07.12.2020 року на підставі Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції №2813/5 від 29.09.2016 року, ДП »Сетам» Міністерства юстиції України за адресою: м. Київ, вул. Стрілецька, 4-б, 16 листопада 2020 року проведено електронні торги (лот №448124) з реалізації предмета іпотеки, квартири АДРЕСА_2 . Боржник - ОСОБА_4 , має право власності на трикімнатну квартиру, загальною площею 62,7 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , на підставі іпотечного договору, серія та номер: 3160, виданий 25.06.2008, виданого: Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Сенюк А.В. Право власності зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 07.05.2009 року на підставі свідоцтва на спадщину, 3-1358, 10.04.2009 року, ОСОБА_8 , державний нотаріус Першої Чернігівської державної нотаріальної контори; свідоцтво про право власності, 23.03.1994, Виконавчий комітет Деснянської районної ради, реєстраційний номер 14700867 (а.с.65, том 1).
Відповідно до протоколу №511702, сформованого 16.11.2020 року, переможцем електронних торгів визнано ОСОБА_3 . Початкова ціна вказана у виконавчому документі - 473 150 грн. Ціна продажу нерухомого майна, згідно протоколу №511702 проведення електронних торгів від 16.11.2020 року - 378 520 грн. Суму коштів від продажу нерухомого майна, за винятком винагороди організатора електронних торгів у сумі 18 926 грн., внесено на депозитний рахунок Центрального відділу державної виконавчої служби міста Чернігів у сумі 359 594,00 грн. (а.с.16-17, том 1).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 21.09.2020 року (а.с.8, том 1).
Згідно копії заповіту від 01.04.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Амбарновою Л.М., ОСОБА_4 на випадок своєї смерті все належне йому майно заповідає ОСОБА_2 (а.с.17-19, том 1).
Як вбачається із копії спадкової справи, відкритої щодо до майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.108-110, том 1), ОСОБА_5 02.03.2021 року звернувся із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Мельник Ю.О.
12.03.2021 року до Першої Чернігівської державної нотаріальної контори надійшла претензія Акціонерного товариства »УкрСиббанк» до спадкоємців боржника.
Згідно довідки Першої Чернігівської державної нотаріальної контори від 14.09.2021 року №1006/02-14 (а.с.110, зворот, том 1), державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №43/2021 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , який на момент смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Вищезазначена спадкова справа заведена за заявою про прийняття спадщини від імені сина спадкодавця, ОСОБА_5 . Інших заяв від спадкоємців не надходило. 12.03.2021 року зареєстрована претензійна вимога АТ »УкрСиббанк» про наявність боргу за померлим у сумі 46 523,01 доларів США. Свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, а саме, на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не видавались, у зв'язку з відсутністю документів, які посвідчують право власності на майно на ім'я спадкодавця.
Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 11.03.2025 року, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з тих обставин, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, і дана угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами: 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України. Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при оскарженні торгів та визнанні торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог встановленого порядку та інших норм законодавства при проведенні торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати торгів. Дослідивши наявні у справі докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів) та наявність порушення (не визнання або оспорення) суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду. При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що електронні торги було проведено згідно чинного законодавства, а відповідач ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, оскільки спірна квартира була продана в порядку, передбаченому для виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Судом першої інстанції було зауважено, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження, і не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Суд першої інстанції зазначив у оскаржуваному рішенні від 11.03.2025 року, що із дій сторони позивача вбачається, що позивач фактично намагається ухилитися від виконання не лише кредитних зобов'язань, а і від виконання рішення суду, яким було звернено стягнення на іпотечне майно, що увійшло в спадкову масу. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги заявленого ОСОБА_1 позову, задоволенню не підлягають.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 відносно того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 11.03.2025 року є незаконним та необґрунтованим, при розгляді даної справи суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду від 11.03.2025 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стверджують, що позивач є спадкоємицею за заповітом відчуженої 16.11.2020 року на прилюдних торгах квартири, а відтак, вправі вимагати відновлення свого права на квартиру. Після смерті боржника не може відбуватись реалізація майна, так як право на це майно з часу смерті вже не належить боржнику, а належить спадкоємцю, про що зазначено у ч.5 статті 1268 ЦК Украйни. Таким чином, оскільки спірна квартира була відчужена в той час, коли її власник вже помер, позивач має право ставити питання про відновлення свого права на неї. Доводи апеляційної скарги вказують, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62.7 кв.м, була єдиним житлом ОСОБА_4 , у позичальника у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно. Кредит надано кредитною установою - резидентом України в іноземній валюті (долар США), тобто, на квартиру розповсюджувався мораторій на примусове відчуження. За даних обставин, проведені прилюдні торги призвели до порушення Закону України »Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті », чинного станом на час проведення спірного аукціону. Апелянт звертає увагу на порушення порядку реалізації майна, а саме, у відповідності до протоколу №511702 проведення електронних торгів, аукціон відбувся 16.11.2020 року, тобто, переможець повинен був розрахуватись за лот протягом 10 банківських днів у строк до 30.11.2020 року включно. Згідно інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно, свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 1180, видане приватним нотаріусом Чернігівського нотаріального округу Баглай A.І. 23.12.2020 року, тобто, через 26 днів. У відповідності до ч.1 розділу VII Порядку реалізації арештованого майна, якщо належна до сплати сума від переможця електронних торгів не зарахована на рахунок одержувача у десятиденний строк з дня проведення електронних торгів, гарантійний внесок йому не повертається, а наступний учасник, що запропонував найвищу ціну, оголошується переможцем електронних торгів. За його відсутності або відмови, електронні торги оголошуються такими, що не відбулися. Гарантійний внесок не повертається також учаснику торгів, який став переможцем торгів, але відмовився підписати протокол. У разі, якщо кошти за придбане на електронних торгах майно надійшли із порушенням строків, встановлених абзацом першим цього пункту, або переможцем здійснено неповний розрахунок за придбане майно, кошти підлягають поверненню протягом семи робочих днів з дня їх зарахування на рахунок. За доводами апелянта, невиконання порядку розрахунку за аукціоном є підставою для визнання електронних торгів такими, що не відбулись, але у порушення норм закону, ДП »Сетам» не здійснено дій щодо оголошення торгів такими, що не відбулися, а відділом ДВС безпідставно видано акт про реалізацію. Апелянт вказує, що на момент надіслання повідомлення про прилюдні торги, іпотекодавець помер. Отже, організатор прилюдних торгів (ДП »Сетам») не міг повідомити та не повідомив іпотекодавця про прилюдні торги, що є порушенням статті 43 Закону України »Про іпотеку», п.2 розділу VII Порядку реалізації арештованого майна. Згідно п.1 ч.1 статті 37 Закону України »Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі смерті стягувача або боржника, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво. Отже, смерть ОСОБА_4 зумовлювала обов'язкове зупинення виконавчого провадження, у тому числі, і реалізацію предмета іпотеки. Кредитор не здійснив спеціального порядку заміни сторони в іпотечному зобов'язанні, а також не виконав дії з процесуального правонаступництва за судовим рішенням, чим порушено порядок звернення стягнення на спадкове майно та права позивача, як спадкоємця, бути правонаступником сторони виконавчого провадження з реалізації спадкового майна, здійснювати відповідний контроль виконавчого провадження та проведення прилюдних торгів.
Апеляційний суд вважає, що вказані вище доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 11.03.2025 року, приймаючи до уваги наступне.
Приписами статей 1216, 1218 ЦК України внормовано, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.2 статті 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.
Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця. При цьому, необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.
Відповідно до приписів ч.1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 статті 1268 ЦК України).
Згідно з ч.1 статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 статті 1296 ЦК України).
Аналіз зазначених вище норм права дає підстави для висновку, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України, є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.
Відповідно до абзацу 2 ч.2 статті 1282 ЦК України, у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
У наведеній нормі права передбачається спеціальний, додатковий за своєю правовою природою, спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця у разі, якщо спадкоємці не виконають його вимоги.
Вказане узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 02.10.2019 року у справі №636/2726/16-ц. Згідно висновку Верховного Суду, застосування правила статті 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема, пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України про примусове виконання обов'язку в натурі. Тлумачення статті 1282 ЦК України окремо від інших норм ЦК України, позбавить кредитора права на захист своїх цивільних прав та інтересів у тому випадку, якщо на час його звернення до суду з відповідною позовною вимогою майно, яке було передано спадкоємцю у натурі, не збереглось.
Відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, і така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами: 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України. Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при оскарженні торгів та визнанні торгів недійсними, судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог встановленого порядку та інших норм законодавства при проведенні торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати торгів.
Як зазначено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 21.11.2018 року №465/650/16-ц, від 23.01.2019 року №?522/10127/14-ц, правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто, у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів.
Враховуючи особливості щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто, правочин.
За приписами ч.4 статті 656 ЦК України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема, за статтями 203, 215 ЦК України, у разі невиконання вимог щодо процедури та/чи порядку проведення торгів, передбачених »Порядком реалізації арештованого майна», наказ МЮУ від 29.09.2016 року №2831/5.
Електронні торги породжують правові наслідки у виді виникнення права власності в переможця на придбане майно лише у випадку, коли є проведеними, що підтверджується актом виконавця, а не на стадії закінчення аукціону чи зупинення торгів.
При цьому, необхідно встановити наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.
Недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 року у справі №761/26815/17, провадження №1-16353cво18.
Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Підставою для пред'явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.
Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що в даній справі відсутнє суб'єктивне порушене право позивача. При цьому, суд враховує існування непогашеної заборгованості по виконавчому документу, виданому на виконання рішення, яке не скасовано. Також чинним є рішення суду про звернення стягнення на конкретно визначене іпотечне майно, яке знаходилися на примусовому виконанні у державного виконавця.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що Верховний Суд неодноразово зауважував наступне: »… державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації майна організовує і проводить організатор електронних торгів. Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Оскільки позивач не посилається на будь-які порушення організатором торгів норм Порядку, а обґрунтовує свої вимоги діями державного виконавця, які мають самостійний спосіб оскарження, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання електронних торгів недійсними.» Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі №201/18443/17, провадження №61-530св 19.
Необхідно зазначити, що матеріали справи не містять в собі доказів того, що позивач зверталась до суду зі скаргою на дії виконавчої служби. При цьому, відповідач ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, оскільки спірна квартира була продана в порядку, встановленому для виконання судового рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що виконавча служба зобов'язана в будь-якому випадку звернути стягнення на спірну квартиру, з метою виконання рішення суду, незалежно від особи власника, оскільки відсутні підстави припинення іпотеки, передбачені статтею 17 Закону України »Про іпотеку», до яких зокрема належать: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.
Приймаючи до уваги наведене вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно встановив правову природу заявленого позову, у достатньому обсязі визначився із характером спірних правовідносин та нормами права, які регламентують спірні правовідносини, та відповідно, підлягають застосуванню, дослідивши при цьому наявні у матеріалах справи докази та надавши їм відповідну оцінку. Доводи апеляційної скарги відносно того, що висновки оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 11.03.2025 року не узгоджуються із фактичними обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставами для скасування рішення суду від 11.03.2025 року, оскільки дані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
За даних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.03.2025 року, підлягає залишенню без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Прокоф'єв Б.І. просить стягнути із позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_3 понесені ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 15 000 грн., про що до відзиву додано відповідні документи.
На підтвердження вказаної вимоги до відзиву на апеляційну скаргу стороною відповідача ОСОБА_3 додано: копію додаткової угоди №1 від 20.06.20225 року до договору про надання правничої допомоги №48/23 від 11.12.2023 року. Згідно вказаних документів, сторони погодили, що ОСОБА_3 проводить оплату наданих адвокатом послуг при розгляді справи в Чернігівському апеляційному суді, і вартість правової допомоги (гонорар) становить 15 000 грн. До відзиву на апеляційну скаргу стороною відповідача ОСОБА_3 також додано: копію детального опису робіт (наданих послуг) від 21.06.2025 року, відповідно до якого адвокатом виконано на користь ОСОБА_3 наступну роботу: ознайомлення із апеляційною скаргою з додатками, узгодження правової позиції з ОСОБА_3 - 2 години; вивчення судової практики, підготовка та оформлення відзиву на апеляційну скаргу, а також організація надіслання відзиву сторонам у справі - 6 годин; підготовка та участь у судових засіданнях у суді апеляційної інстанції не більше 1 години; участь адвоката в судових засіданнях понад 1 год. клієнтом оплачується додатково. Загальна вартість наданих послуг, згідно п.3.1. договору, становить: 15 000 грн. Стороною відповідача ОСОБА_3 також надано оригінал квитанції від 21.06.2025 року про сплату ОСОБА_3 правничої допомоги в розмірі 15 000,00 грн., відповідно до якої, адвокатом Прокоф'євим Б.І. прийнято від ОСОБА_3 , згідно договору №48/23 від 11.12.2023 року - 15 000 грн.
Стороною відповідача ОСОБА_3 також надано суду докази направлення іншим учасникам справи копії даного відзиву та доданих до нього документів (а.с.77, том 2).
Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 31 січня 2025 року у справі №758/5917/21, провадження №61-1515св24, з приводу питання розподілу між сторонами судових витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв'язку із реалізацією права на судовий захист у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору й стримування від подання безпідставних позовів.
Відповідно до положень ч.1, ч.2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із ч.3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, зі змісту ч.4 статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до приписів ч.3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Положеннями ч.8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).
Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний врахувати подані стороною у строк, визначений ч.8 статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.
Визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується із приписами статті 30 Закону України »Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).
У постановах Верховного Суду: від 02 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16-ц, від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Приймаючи до уваги наведене вище, приписи ч.4, ч.5, ч.6 статті 137 ЦПК України, а також законодавчо встановлені критерії відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи відсутність належним чином вмотивованої заяви сторони позивача ОСОБА_1 щодо неспівмірності заявленого відповідачем ОСОБА_3 до стягнення розміру понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши надані стороною відповідача ОСОБА_3 докази на підтвердження обсягу та вартості наданої адвокатом Прокоф'євим Б.І. відповідачу ОСОБА_3 професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, а також виходячи із критерію реальності адвокатських послуг, а саме, визначення їх дійсності та необхідності, конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн., в рахунок відшкодування документально підтверджених понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. При цьому, апеляційний суд виходить із засад виваженості, обґрунтованості, розумності, співмірності, справедливості, та приймає до уваги, що заявлений ОСОБА_3 до стягнення на свою користь розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції узгоджується зі складністю справи, суттю спору, тривалістю затраченого представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Прокоф'євим Б.І. часу, а також є пропорційним предмету спору та обсягу фактично наданих послуг.
Керуючись статтями: 136, 141, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 березня 2025 року, залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн., в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий: Судді: