іменем України
31 жовтня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/4459/25
Головуючий у першій інстанції - Ченцова С. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1562/25
Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої-судді: Шитченко Н.В.,
суддів: Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,
із секретарем: Зіньковець О.О.,
заявник: ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: Корюківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Корюківському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 липня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою.
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила оголосити померлим ОСОБА_2 , батька ОСОБА_2 , зниклого безвісті військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 .
Заявниця зазначила, що 06 липня 2024 року при виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Красногорівка Покровського району Донецької області зник безвісті її чоловік ОСОБА_2 , що підтверджено сповіщенням сім'ї № 37. У зв'язку із зникненням чоловіка безвісті у ОСОБА_1 виникло право на отримання грошового забезпечення та додаткової винагороди, проте військовою частиною НОМЕР_2 від 28 березня 2025 року їй відмовлено у здійсненні виплат через відсутність заяв матері чи батька зниклого безвісті військовослужбовця про бажання отримати виплати чи відмову від отримання коштів. Мати зниклого безвісті чоловіка - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . У матеріалах особової справи ОСОБА_2 зазначено, що батько військовослужбовця - ОСОБА_2 помер. Зниклий безвісті чоловік заявниці неодноразово підтверджував факт його смерті і жодних відомостей про місцеперебування ОСОБА_2 не надходило. Оголошення померлим батька зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_2 - ОСОБА_2 необхідно для отримання грошового забезпечення та додаткової винагороди його родині.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 липня 2025 року заяву задоволено.
Оголошено померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Нижній Тагіл Свердловської області, РРФСР, громадянина України, навідника танкового взводу військової частини НОМЕР_2 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією, який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , зник безвісти 06 липня 2024 року внаслідок штурмових дій противника, при виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Красногорівка Покровського району Донецької області.
Датою смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Н.Тагіл Свердловської області, РРФСР, громадянина України, навідника танкового взводу військової частини НОМЕР_2 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією, який проживав за адресою: АДРЕСА_1 вважати - 06 липня 2024 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповно з'ясовані обставини справи, ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам, заявленим у прохальній частині заяви про оголошення фізичної особи померлою, просить його скасувати та направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що, звернувшись до суду, ОСОБА_1 просила оголосити померлим ОСОБА_2 , який є батьком її чоловіка, проте районним судом постановлено рішення про оголошення померлою іншої особи - чоловіка заявниці ОСОБА_2 , тобто зниклого безвісті військовослужбовця, а отже вирішено вимоги, які ОСОБА_1 не заявляла.
Зазначає, що доказами, які підтверджують припущення смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є копії документів з особової справи військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 , у яких чоловік заявниці неодноразово власноручно зазначав, що його батько помер. Факт смерті батька ОСОБА_2 підтвердила також допитана в районному суді свідок ОСОБА_4 .
ОСОБА_5 наголошує на тому, що не заявляла вимогу про визнання чоловіка, військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлим та не надавала доказів щодо цих обставин, оскільки статус «особи, зниклої безвісті» свідчить виключно про те, що стосовно цієї особи відсутні відомості про місцеперебування на час звернення із заявою про розшук.
Відзив на апеляційну скаргу від заінтересованих осіб у встановлений судом строк не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , представника військової частини НОМЕР_1 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить частково задовольнити, а рішення суду скасувати, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.
Задовольняючи заяву про оголошення фізичної особи померлою, суд першої інстанції, пославшись на відсутність відомостей про місце проживання і місце знаходження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2024 року та його зникнення безвісти у зв'язку з воєнними діями, дійшов висновку про наявність достатніх підстав для оголошення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлим від дня набрання законної сили рішенням суду.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з наведеним висновком суду, зважаючи на таке.
У справі встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , у м. Н. Тагіл, Свердловської області, РРФСР, що підтверджено копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_3 . Його батьками указані мовою оригіналу «…отец ОСОБА_6 национальность русский, мать ОСОБА_3 национальность українка…» (а.с. 8).
Згідно з копією актового запису про шлюб № 2, складеного 09 березня 1989 року Бірківською сільською радою Великобагачанського району Полтавської області мовою оригіналу «… ОСОБА_7 , дата рождения 2 июля 1957 г. и ОСОБА_3 , дата рождения ІНФОРМАЦІЯ_5 …» уклали шлюб 09 березня 1989 року. У графі 9 актового запису зазначено, що ОСОБА_3 «… разведена городской ЗАГС г. Нижнего Тагила А/З № 1308 от 26.10.1976 г. …» (а.с. 50).
Іншою копією актового запису про розірвання шлюбу № 9, складеного 29 січня 1992 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Великобагачанського районного управління юстиції у Полтавській області підтверджено, що 29 січня 1992 року розірвано шлюб між ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , після розірвання шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_3 (а.с. 49).
10 липня 1993 року заявниця (в дівоцтві ОСОБА_10 ) уклала шлюб із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 10 липня 1993 року, виданим Бірківською сільською радою В-Багачанського району Полтавської області, актовий запис № 2. У свідоцтві наявна відмітка про розірвання шлюбу 17 грудня 2004 року (а.с. 6).
ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_3 померла, на підтвердження копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого ВДРАЦС реєстраційної служби Великобагачанського районного управління юстиції у Полтавській області (а.с. 9).
28 листопада 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, що засвідчено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 від 28 листопада 2017 року, виданим Семенівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, актовий запис № 41 (а.с. 7).
24 лютого 2022 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мобілізовано до лав ЗСУ.
17 липня 2024 року за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 на ім'я ОСОБА_1 надійшло сповіщення сім'ї № 37 за змістом якого чоловік заявниці старший сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навідник танкового взводу військової частини НОМЕР_2 , військовослужбовець військової служби за мобілізацією, призваний ІНФОРМАЦІЯ_10 24 лютого 2022 року, зник безвісти 06 липня 2024 року внаслідок штурмових дій противника, при виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Красногорівка Покровського району Донецької області (а.с. 14).
18 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Корюківського районного відділу поліції ГУ Національної поліції в Чернігівській області за фактом зникнення безвісти чоловіка ОСОБА_2 військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 , який проходив службу на посаді навідника танкового взводу та згідно сповіщення сім'ї № НОМЕР_7 ІНФОРМАЦІЯ_11 - зник безвісти 06 липня 2024 року внаслідок штурмових дій противника, при виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Красногорівка Покровського району Донецької області. Кримінальне провадження № 12024270290000167 за ч.1 ст. 115 КК України внесено до ЄРДР 18 липня 2024 року (а.с. 15).
Як свідчать матеріали особової справи на військовослужбовця в/ч НОМЕР_8 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у довідці про склад сім'ї військовослужбовця, листі бесід, автобіографії та анкеті військовослужбовця ОСОБА_2 указував про те, що одружений, батько: ОСОБА_2 , помер, мати ОСОБА_9 , померла, дружина (діти): ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_11 , братів та сестер не має (а.с. 10-13).
Допитана у суді першої інстанції як свідок ОСОБА_4 розповіла, що є матір'ю заявниці і проживала у селі Бірки з матір'ю ОСОБА_2 . Коли мати ОСОБА_2 повернулася з Росії, працювала на інкубаторі. Потім їм із сином дали житло. Вона розповідала, що погано жила з чоловіком, через що розлучилися. Також розповідала, що її перший чоловік після розлучення до сина не приїжджав, прожив у Росії сам, згодом їй повідомили, що він помер.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Порядок розгляду судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою визначено главою 4 розділу IV ЦПК України.
Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Проаналізувавши наведені норми та вивчивши обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою.
Заявниця, звернувшись із заявою про оголошення фізичної особи померлою, просила оголосити померлим ОСОБА_2 - батька її чоловіка ОСОБА_2 , зниклого безвісті військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 .
Суд першої інстанції, розглянувши заяву, ухвалив рішення про оголошення померлим ОСОБА_2 (чоловіка заявниці), ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зник безвісті 06 липня 2024 року при виконанні бойового завдання, тобто вирішив вимоги, які ОСОБА_1 не заявлялись і предметом судового розгляду не були. Апеляційний суд погоджується з доводами скаржниці про те, що докази, які вона подала до суду першої інстанції, та доводи, якими обґрунтовано її заяву, не стосувались питання оголошення її чоловіка ОСОБА_2 померлим.
Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Смерть - це припинення життєдіяльності організму. Зі смертю припиняється цивільна правоздатність фізичної особи.
Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.
Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців; 3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.
Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
При цьому на право суду, а не обов'язок, оголосити фізичну особу померлою за умови відсутності у місці її постійного проживання відомостей про місце її перебування протягом трьох років прямо вказує ч. 1 ст. ст. 46 ЦК України.
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.
На цьому також наголошено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20.
Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.
Посилаючись на вірогідність смерті ОСОБА_2 , батька зниклого безвісті чоловіка, заявниця в достатній мірі не підтвердила ці доводи належними доказами, які б свідчили про зникнення ОСОБА_2 , або наявність підстав для висновку, що ця особа пропала безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку, як це передбачено ч. 1 ст. 46 ЦК України.
Заявниця не заперечує, що особа, яку вона просить оголосити померлою, є громадянином Російської Федерації, який на території України не перебував. Актовий запис про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в матеріалах справи відсутній, тому встановити відомості про час та місце народження його батька (певним чином ідентифікувати особу ОСОБА_2 ) неможливо, а свідоцтво про народження чоловіка заявниці в сенсі відомостей про батька не є інформативним, оскільки містить лише його прізвище, ім'я та по батькові, які є досить поширеними.
Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 мав постійне місце проживання на території України, а також того, що саме з Україною мають бути пов'язані відомості про місце перебування цієї особи.
Лише документи з особової справи військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у яких чоловік заявниці власноручно зазначав про те, що його батько помер, за відсутності в них відомостей про дати народження та смерті батька, а також інших доказів, на підставі яких ОСОБА_2 , громадянина РФ, можливо було б ідентифікувати як батька зниклого безвісті військовослужбовця, доводів заяви не підтверджують. Інших письмових доказів щодо зазначених обставин про смерть батька чоловіка ОСОБА_1 не надано.
Допитана у районному суді як свідок ОСОБА_4 повідомила те, про що була обізнана зі слів матері зниклого безвісті військовослужбовця, тобто обставини, про які вона свідчила, не були відомі їй особисто.
Надана копія скріншоту переписки у месенджері з невідомою особою не є належним доказом на підтвердження обставин ймовірної смерті фізичної особи з огляду на те, що як зазначено вище, ідентифікувати цю особу за матеріалами справи, як батька чоловіка заявниці, неможливо (а.с. 65).
Відсутність відомостей про ОСОБА_2 (батька чоловіка заявниці) саме по собі не може бути підставою для оголошення його померлим. Отже, наявні докази у сукупності не дають підстав для висновку про ймовірну смерть батька зниклого безвісті чоловіка ОСОБА_1 .
Установивши, що заявниця не надала достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження факту смерті ОСОБА_2 або наявності обставин, які доводили б, що ця особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення заяви.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, оголосивши такою особу, про яку в заяві не йшлося. Беручи до уваги неправильне застосування норм матеріального права, апеляційний суд, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні заяви.
Керуючись ст. 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 липня 2025 року - скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05 листопада 2025 року.
Головуюча: Н.В. Шитченко
Судді: Н.В. Висоцька
О.І. Онищенко