Номер провадження: 33/813/1758/25
Номер справи місцевого суду: 522/13919/25
Головуючий у першій інстанції Іванов В. В.
Доповідач Кравець Ю. І.
20.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Кравця Ю.І, при секретарі судового засідання - Гасанової Л.Я. кизи, за участю ОСОБА_1 та його представників - адвокатів Ткачука А.Ю., Вечерової Є.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , - адвоката Ткачука А.Ю., на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 05.08.2025 року, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП
установив
Судом 1-ої інстанції встановлені наступні обставини: 01.06.2025 о 00 год. 28 хв., громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Suzuki Grand Vitara 1.9D VAN» н.з. НОМЕР_1 » в м. Одесі по вул. Фонтанській дорозі, 25-в з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіряного покрову обличчя, нестійка хода. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Drager та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова водія на вимогу працівника поліції пройти у встановленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Зазначеною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,0 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 , - адвокат Ткачук А.Ю. подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що постанова суду незаконна та необґрунтована, просить скасувати постанову у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
В доповненнях до апеляційної скарги, зазначає, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 автомобілем; крім того, працівники поліції не роз'яснили процедуру та порядок проходження огляду та наслідки відмови; під час складання протоколу не роз'яснили права передбаченні ст. 268 КУпАП; в матеріалах справи відсутні докази відсторонення водія від керування транспортного засобу; також зазначає, що ОСОБА_1 , є військовослужбовцем, а тому за приписами ст. 266-1 КУпАП міг бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
На підставі цього просить задовольнити апеляційну скаргу, постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представники - адвокати Ткачук А.Ю., Вечерова Є.М.підтримали доводи апеляційної скарги, та просила її задовольнити.
Вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України за кваліфікуючими ознаками відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння повністю доведена та підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №347684 від 01.06.2025 (а.с. 1), відповідно до якого 01.06.2025 року о 00 годині 28 хвилини громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Suzuki Grand Vitara 1.9D VAN» н.з. НОМЕР_1 » в м. Одесі по вул. Фонтанській дорозі, 25-в з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіряного покрову обличчя, нестійка хода. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Drager та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова водія на вимогу працівника поліції пройти у встановленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння;
- направленням на огляд водія транспортного засобу від 01.06.2025 (а.с. 5);
- диском з відеофіксацією події (а.с. 6).
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов'язаний: виконувати розпорядження поліцейського.
Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. За п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду особами, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений ст.266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі- Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).
Згідно з ст.266 КУпАП, п.2 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 3 розділу 1 Інструкції визначено ознаки алкогольного сп'яніння. Зокрема, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп'яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння.
За положеннями Інструкції визначення ознак щодо можливості знаходження водія у стані сп'яніння відноситься до виключної компетенції поліцейських, а перевірка наявності чи відсутності у водія такого стану в порядку медичного огляду у відповідному медичному закладі. Тому, у випадку наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу знаходиться у стані сп'яніння, водій, на вимогу поліцейських за положеннями пункту 2.5 ПДР України, зобов'язаний пройти медичний огляд. Отже, законодавством не передбачено право водія відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння, а встановлено обов'язок водія пройти такий огляд на вимогу працівника поліції.
Проте, вимоги зазначеного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
Вказані обставини повністю підтверджуються матеріалами справи.
За диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння утворює самостійний склад адміністративного правопорушення.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додані відеозаписи з нагрудних камер поліцейських щодо обставин складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 .
Долучені до матеріалів справи відеозаписи дослідженні судом першої інстанції повністю відображають події, які відбулися на місці зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 під час його зупинки 01.06.2025 року. Зокрема, відеозапис розпочинається що 01.06.2025 о 00 год. 28 хв. ІПП в Одеській області зупинили транспортний засіб «Suzuki Grand Vitara 1.9D VAN» н.з. НОМЕР_1 » в м. Одесі по вул. Фонтанська дорога, 25в через те, що транспортний засіб їхав в комендантську годину з порушенням ПДР. Під час спілкування ОСОБА_1 повідомив, що перебував за кермом вказаного транспортного засобу та наголосив на тому, що є військовослужбовцем та має перегнати транспортний засіб на адресу: м. Одеса, вул. Сегедська. Під час спілкування ІПП в Одеській області зазначили, що водій транспортного засобу «Suzuki Grand Vitara 1.9D VAN» н.з. НОМЕР_1 » знаходився в стані алкогольного сп'яніння та запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатору Драгер (таймінг проміжку часу на відеозаписі: 04 хв. 20 сек., 24 хв. 36 сек., 25 хв. 49 сек., 29 хв. 56 сек., 47 хв. 30 сек.) та в медичному закладі охорони здоров'я (таймінг проміжку часу на відеозаписі 31 хв. 45 сек.), на що ОСОБА_1 відмовився та наголосив на тому, що наступного дня має їхати в м. Суми.
Працівниками УПП в Одеській області йому роз'яснено права та наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, проте він відмовився проходити освідування на стан алкогольного сп'яніння.
Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був ознайомлений із складеним протоколом, зауважень до протоколу від нього не надходило.
Факт керування автомобілем ОСОБА_1 взагалі не заперечував, в зв'язку з чим, апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги, що з матеріалів справи не вбачається доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом.
Апеляційний суд вважає, що відеозаписи, залучені інспекторами поліції як безумовний доказ у справі, відповідають вимогам Інструкції. Так, відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.
Долучені відеозаписи є належним доказом, оскільки на ньому чітко зафіксований факт керування ОСОБА_1 , та неодноразові пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння та відмова водія від проходження такого огляду. Вказані обставини у встановленому процесуальним законом порядку не спростовані. Об'єму наявних відеозаписів достатньо для перевірки встановлених судом обставин фактичної відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку.
Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
Поведінка ОСОБА_1 , що зафіксована на відеозаписі, була спрямована на небажання проходити освідування та свідчить про те, що він уникав проходження огляду на стан сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу, що сама по собі згода водія на проведення огляду на стан сп'яніння, без виконання вимог поліцейського щодо проведення такого огляду, не свідчить про виконання ним вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, оскільки вказаним пунктом передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а у даному випадку водій не пройшов такого огляду, незважаючи на те, що працівниками поліції були створені умови для проведення огляду.
Враховуючи, що ОСОБА_1 неодноразово запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, його фактична відмова від проходження огляду на стан сп'яніння беззаперечно вказує на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Посилання сторони захисту, з приводу того, що працівники поліції не роз'яснили ОСОБА_1 його права, є неприйнятними та спростовуються змістом долучених відеозаписів, відповідно до яких ОСОБА_1 були роз'ясненні його права. Після складання протоколу ОСОБА_1 було ознайомлено з його змістом під підпис, який ОСОБА_1 підписав без зауважень.
Щодо тверджень сторони захисту, про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому за приписами ст. 266-1 КУпАП міг бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до ч. 2-7 ст. 266-1 КУпАП, слід зазначити наступне.
Відповідальність водія за керування транспортними засобами особами в стані наркотичного сп'яніння передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначене адміністративне правопорушення відноситься до адміністративних правопорушень на транспорті у сфері безпеки дорожнього руху. Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП є особа, яка керує транспортним засобом. Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння передбачений саме ст. 266 КУпАП і такого порядку поліцейський дотримався.
Відповідно до ч. 3 ст.266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Таким чином, огляд на стан сп'яніння в порядку передбаченому ст.266-1 КУпАП проводиться щодо тих військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони розпивають алкогольні напої або вживають наркотичні чи психотропні речовини, за що передбачена відповідальність за ст. 172-20 КУпАП.
Отже, в даному випадку ОСОБА_1 , як суб'єкт правопорушення є водієм, а тому огляд на стан сп'яніння вірно проведений відповідно до вимог ст. 266 КУпАП. Натомість факт перебування його у якості військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідності проведення огляду в особливому порядку.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає завданням КУпАП, яким є зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано застосував стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керувати транспортними засобами, адже воно, відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безальтернативним.
За наведених обставин, призначене місцевим судом стягнення відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, є достатнім для критичного усвідомлення правопорушником протиправності свого вчинку, в достатній мірі слугуватиме його вихованню, а також запобігатиме вчиненню ним нових правопорушень у сфері дорожнього руху.
Окрім того, апеляційний суд з глибокою повагою ставиться до військовослужбовців ЗСУ та сил оборони, які самовіддано захищають Україну та її громадян від збройної агресії рф, водночас, звертає увагу на те, що закон для всіх один, та він повинен застосовуватися однаково до кожного хто його порушив.
Доводи захисника про недоцільність накладення на ОСОБА_1 додаткового адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, з посиланням на те, що на теперішній час ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України, де виконує завдання, пов'язанні із керуванням транспортним засобом та у разі позбавлення його права керування транспортними засобами, він не в повній мірі зможе виконувати поставлені перед ним завдання в ЗСУ, апеляційний суд визнає необґрунтованими, з огляду на таке.
Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника ступінь його вини майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Адміністративні стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Однак, апеляційний суд наголошує, що покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.
У статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «При розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява №10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».
Враховуючи вище наведене та вирішуючи питання щодо законності, справедливості та пропорційності застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами в даній справі, апеляційний суд зазначає наступне.
Суд враховує, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП не передбачає застосування альтернативного стягнення, оскільки вказаною нормою закону передбачене одночасне накладення штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.
Апеляційний суд враховує відомості, які містяться в матеріалах справи щодо особи ОСОБА_1 який з 21.06.2023 року перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період у відповідній військовій частині, та відповідно до витягу з наказу № 274 від 22.09.2024 року, перебуває на посаді водія господарчого відділення, а тому позбавлення права керування транспортними засобами суттєво не вплине на обороноздатність.
Водночас стороною захисту не надано суду доказів стосовно того, що на день апеляційного розгляду ОСОБА_1 продовжує виконувати завдання, пов'язанні з керуванням транспортним засобом.
Таким чином, з урахуванням характеру правопорушення та обставин його вчинення, особи правопорушника, з метою його виправлення та попередження скоєння ним нових правопорушень у майбутньому, охорони прав і свобод громадян, власності, встановленого правопорядку, забезпечення зміцнення законності, сприяння запобігання правопорушенням, виховання громадян та посадових осіб у дусі точного та неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, свобод, честі й гідності інших громадян, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, застосування до ОСОБА_1 , окрім основного адміністративного стягнення у виді штрафу, також додаткового адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, є законним та обґрунтованим.
У відповідності до припису п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Отже, за результатами апеляційного розгляду апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та справедливою, тому підстави для задоволення апеляційної скарги, - відсутні.
Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , - адвоката Ткачука А.Ю. - залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 05.08.2025 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Ю.І. Кравець