Справа № 134/1193/23
Провадження № 22-ц/801/2174/2025
Категорія: 53
Головуючий у суді 1-ї інстанції Зарічанський В. Г.
Доповідач:Міхасішин І. В.
04 листопада 2025 рокуСправа № 134/1193/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Міхасішина І.В.,
суддів : Войтка Ю.Б., Стадника І.М.
за участю секретаря судового засідання: Кахно О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу № 134/1193/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди,
за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Конякіна Михайла Сергійовича на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 06 серпня 2025 року, ухвалене у складі судді Зарічанського В. Г., -
встановив:
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, де просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь, спричинену йому матеріальну та моральну шкоду в сумі 268851,72 грн. та судові витрати по справі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 липня 2020 року о 10 год. 15 хв. на польовій дорозі сполученням між с. Гарячківка та с. Голубече Тульчинського району при проїзді повороту відбулось зіткнення між автомобілем «Рено Кенго», державний номерний знак НОМЕР_1 , під його керуванням, та трактором ЮМЗ - 6, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Під час зіткнення він виконував маневр повороту ліворуч, а ОСОБА_4 виконував маневр повороту праворуч.
Під час ДТІІ йому було спричинено наступні тілесні ушкодження: політравма - перелом вилично-орбітального комплексу та стінок гайморової пазухи зліва і з права зі зміщенням, множинний перелом верхньої щелепи, перелом кісток носа, перелом переділки носа, закритий перелом зовнішнього відростка лівої великогомілкової кістки без зміщення, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку. Дані тілесні ушкодження висновком судово-медичної експертизи №62 від 22 вересня 2020 року було віднесено до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості , які призвели до довго тривалого розладу здоров'я, більше як 21 доба. Одразу після ДТП він був доставлений в Крижопільську ЦРЛ, але після обіду того ж дня в силу складності політравми його було доставлено у КП «Вінницька клінічна лікарня швидкої допомоги» у важкому стані. Там йому було проведено 9 операцій, проведено фіксацію відломків кісток вилично -орбітального комплексу титановою пластиною, виправлені в правильне положення кістки носа, видалені 13, Зі, 42, 43 зуби. З 18 липня 2020 року він був поміщений до відділення інтенсивної терапії з приводу оперативного втручання (повний перелік викладений в описовій частині вищезазначеного висновку СМЕ). За власний кошт змушений був купляти ліки, титанові пластини, проходити медичну діагностику, тощо.
На лікування в Крижопільській ОЛІЛ та в КНП «Вінницька клінічна лікарня швидкої допомоги» ним витрачено 73010,18 грн. Факт ДТП 11 липня 2020 року внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020020190000224. Того ж дня було проведено огляд місця події, під час якого було зафіксовано сліди ДТП, складено схеми ДТП, проведено фотографування ДТП. Під час огляду місця події було зафіксовано основні докази доаварійного розташування транспортних засобів на дорозі. Зокрема, було виявлено сліди зсуву задніх коліс мого автомобіля, сліди задніх коліс трактора (зірваний ґрунт). Так, один слід заднього колеса автомобіля довжиною 1.1 м, починається на відстані 1,7 м від лівого краю дороги по напрямку його руху, інший довжиною 1,5 м розпочинається на відстані 1.7 м від правого краю дороги. Один слід тертя заднього колеса трактора (зірваний ґрунт) довжиною 1,7 м розташовується на відстані 1.45 м та 1.8 м від правого краю дороги по напрямку його руху, інший паралельний йому слід тертя довжиною 0,8 м розмішений на краю дороги по напрямку руху трактора. При цьому ширина проїжджої частини дороги становила 5 м. В ході досудового розслідування було проведено дві судові автотехнічні експертизи з метою встановлення відповідності дій учасників ДТП Правилам дорожнього руху, визначення можливості уникнути зіткнення, та наявності причинно-наслідкового зв'язку між їх діями та наслідками ДТП.
Висновком судової автотехнічної експертизи №СЕ-19-20/32835-ІТ від 18 жовтня 2021 року проведеної Державним науково-дослідним експертно криміналістичним центром МВС України, з врахуванням результатів огляду місця події було встановлено, шо на момент зіткнення автомобіль та трактор перебували частково по ходу свого руху на смутах зустрічного напрямку. При цьому безпечний інтервал зустрічного роз'їзду вирахуваний експертом мав би становити 1,2 - 1,35 м. Тому експерт прийшов до висновку про те, що і ним і водієм трактора ОСОБА_2 було порушено вимоги пунктів 1.2 та 13.3 Правил дорожнього руху України, шо з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку із настанням дорожньо-транспортної події. Внаслідок його дій ОСОБА_2 було спричинено незначною матеріальної шкоди, а саме було відірване праве переднє колесо трактора ЮМЗ-6. Діями ОСОБА_2 , йому було спричинено матеріальну та моральну шкоду через спричинення йому тілесних ушкоджень та через пошкодження його майна.
Постановою заступника начальника СВ ВП №1 Тульчинського ВП ГУНП у Вінницькій області Цісара Р.А. від 14 червня 2023 року позивача було визнано потерпілим в даному кримінальному провадженні. Крім цього, в результаті спричинених йому тілесних ушкоджень він був позбавлений можливості працювати починаючи з 11 липня 2020 року в період шести місяців, що підтверджується лікувально трудовими рекомендаціями із виписки із медичної карти стаціонарного хворого №6394 через закритий перелом зовнішнього відростка лівої великогомілкової кістки. За вказаний період у відповідності до вимог ст.1195 ЦК України відповідач має виплатити йому середній заробіток. Оскільки він до отримання тілесних ушкоджень не працював, що підтверджується записами в його трудовій книжці, то відповідач, має відшкодувати шкоду в розмірі шести мінімальних заробітних плат ( станом на липень 2020 року - 4723 гри.), а саме 28338 гри. (4723 х 6 =28338). Під час дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений його автомобіль Renault Kengo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1999 року випуску. Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №СЕ-19/1002-22/4994-АВ від 9 травня 2022 року вартість матеріальної шкоди, спричиненої йому пошкодженням його автомобіля становить 68440 гривень. Спричиненням тілесних ушкоджень та пошкодженням його майна, йому було спричинено моральну шкоду. Після ДТП з серпня 2020 року він був виписаний із стаціонарного лікування і далі проходив амбулаторне лікування в Крижопільській ОЛІЛ. З моменту ДТП і до закінчення лікування, особливо в післяопераційний період він пережив неймовірний фізичний біль, навіть після виписки із стаціонару, тривалий час змушений був приймати знеболюючі препарати. До цього часу його турбують головні болі через перенесену закриту черепно мозкову травму. Більше трьох місяців він змушений був пересуватись на милицях, оскільки нога була в гіпсі. Після зняття гіпсу він ще три місяці відновлював здатність ходити, обмежував навантаження. Через це він більше як пів року не мав можливості працювати та утримувати сім'ю. Па лікування та проживання змушений був позичати кошти у знайомих. Крім цього, в результаті ДТП був пошкоджений його автомобіль, який став непридатним для використання. Даний автомобіль він використовував для ведення домашнього господарства, але коштів на його ремонт у нього не було і він змушений був віддати його на розборку. Це призвело до необхідності вжиття додаткових заходів з організації його життя та життя його сім'ї та спричинило йому тривалі душевні переживання. Минуло майже три роки після ДТП, однак відповідач знаючи, що він втратив автомобіль, отримав тілесні ушкодження, тривалий час лікувався, поніс великі матеріальні витрати для відновлення свого здоров'я, але за весь цей час він не висловив йому навіть моральної підтримки, не говорячи вже про відшкодування матеріальної шкоди. Така поведінка відповідача свідчить про його байдуже ставлення до наслідків які спричинила ДТП його здоров'ю, його сім'ї та його моральному стану. Ці обставини також призводять до душевних переживань. Тому враховуючи вищевикладене спричинену йому моральну шкоду він оцінює в сумі 150000 гривень.
Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 06 серпня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 , спричинену йому матеріальну та моральну шкоду, з яких: 36505 (тридцять шість тисяч п'ятсот п'ять) гривень 09 копійок витрат на лікування; 14169 (чотирнадцять тисяч сто шістдесят дев'ять) гривень середній заробіток через втрату працездатності; 34220 (тридцять чотири тисячі двісті двадцять) гривень шкоди, спричиненої пошкодженням транспортного засобу; 10000 (десять тисяч) гривень відшкодування моральної шкоди. Всього разом 94894 (дев'яносто чотири тисячі вісімсот дев'яносто чотири) гривні 09 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 378 (триста сімдесят вісім) гривень 87 копійок витрат по оплаті судового збору.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що сторони допустили аналогічні порушення правил дорожнього руху при ДТП, суд вважає визначити ступінь вини позивача та відповідача порівно, тобто 50% на 50%.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Конякін Михайло Сергійовичпросить рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 06 серпня 2025 року скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
13 жовтня 2025 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лукавського Ігоря Анатолійовича в якому зазначено, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню через свою необґрунтованість. Зазначаючи, що вина ОСОБА_2 як і вина ОСОБА_1 у вчиненому ДТП беззаперечно встановлена висновком судової автотехнічної експертизи від 18 жовтня 2021 року, тому судом правомірно застосовано порядок відшкодування шкоди, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України. Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні представник відповідача Конякін М.С. апеляційну скаргу підтримав просив суд її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу в якому висловив свою позицію щодо аргументів апеляційної скарги.
Системний аналіз змісту статей 371 та 372 ЦПК України дає підстави вважати, що встановлені законом строки розгляду апеляційної скарги мають правове значення при вирішенні питання про відкладення розгляду апеляційної скарги і що саме такий підхід при застосуванні зазначених норм процесуального права узгоджується із принципом диспозитивності цивільного судочинства, згідно з яким, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 статті 13 ЦПК України).
Колегія суддів вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про задоволення скарги з огляду на наступне.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). Постанова ВС КЦС від 29 червня 2023 року справа № 487/4873/20 провадження № 61-13351св22.
Позиція апеляційного суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Фактичні обставини справи
11 липня 2020 року о 10.15 год. на польовій дорозі сполученням між селом Горячівка та селом Голубече Крижопільського району Вінницької області при проїзді повороту дороги відбулось зіткнення між автомобілем «Рено Кенго» р/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , що рухався у напрямку село Голубече та здійснював поворот ліворуч із трактором ЮМЗ-6 р/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , що рухався йому назустріч та здійснював поворот праворуч, за напрямком свого руху, відбулось зіткнення передніми лівими частинами транспортних засобів, В результаті зіткнення водій ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження та госпіталізований до хірургічного відділення Крижопільської ОЛІЛ, Під час руху в автомобілі також були двоє пасажирів, а саме на передньому пасажирському сидінні сиділи ОСОБА_5 та на задньому сидінні ОСОБА_6 .
Вказаний факт 11 липня 2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020190000224 від 11 липня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України.
Постановою заступника начальника СВ ВП № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області майора поліції Раслана Цісара від 14 червня 2023 року визнано ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020190000224 від 11 липня 2020 року (а.с. 9).
Витрати понесені позивача ОСОБА_1 на лікування і відновлення здоров'я внаслідок ДТП, становлять 73 010, 18 грн., а саме: рентгенографія - 440 грн. (а.с. 15; 25); протез гнучкий - 3 200 грн.; набір імплантатів для остеосинтезу щелепи - 45 500 грн.; ліки - 23 870,18 грн. ( а.с. 19-25).
Згідно з висновком експерта від 09 травня 2022 року № СЕ-19/102-22/4994-АВ у кримінальному провадженні за № 12020020190000224 від 11 липня 2020 року вартість матеріальної шкоди, завданої автомобілю «Renault Kengoo» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1999 року випуску станом на момент огляду, а саме 06 травня 2022 року становила 68 440,00 грн.
Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Renault Kengoo» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1999 року випуску станом на момент огляду, а саме 06 травня 2022 року могла становити 200 453,85 грн.
Ринкова вартість автомобіля «Renault Kengoo» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1999 року випуску з технічним станом без пошкоджень на момент дорожньо-транспортної пригоди, а саме 11 липня 2020 року становила 71 380,00 грн. (а.с. 174-180).
Постановою заступника начальника СВ ВП № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області майора поліції Раслана Цісара від 27 червня 2023 року кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020190000224 від 11 липня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, закрито у зв'язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Правове обґрунтування
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частини друга статті 1187 ЦК України).
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).
До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (підпункти 1.4, 1.7 статті 1 цього Закону).
У абзаці першому підпункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, спір про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК України, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі №441/756/18.
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Постановою заступника начальника СВ ВП № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області майора поліції Раслана Цісара від 27 червня 2023 року кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020190000224 від 11 липня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, закрити у зв'язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Зазначене кримінальне провадження закрито з тих підстав, що причиною отримання тілесних ушкоджень водієм ОСОБА_1 стало те, що водії обох транспортних засобів порушили Правила дорожнього руху України, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів, тому в даному випадку відсутній склад кримінального правопорушення, так як водій який отримав тілесні ушкодження також винен у виникненні ДТП (а.с.88-90).
Апеляційний суд встановив, що у ході розгляду справи судом першої інстанції клопотань про призначення судової експертизи, з метою встановлення, зокрема вини учасників ДТП, частки вини кожного з водіїв, жодною зі сторін справи заявлено не було, як і в суді апеляційної інстанції, за наявності підстав визначених процесуальним цивільним законодавством.
Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Апеляційний суд вважає, що обставина на яку посилається позивач як на підставу своїх вимог, а саме на те, що постановою заступника начальника СВ ВП № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області майора поліції Раслана Цісара від 14 червня 2023 року його було визнано потерпілим у кримінальному провадження № 12020020190000224 від 11 липня 2020 року і що цей факт сам собі є таким, що доводить вину водія ОСОБА_7 у вчинені ДТП, а тому за приписами ЦК України він має відшкодувати йому майнову шкоду у розмірі частки своєї вини, є недопустимим доказом, оскільки постановою заступника начальника СВ ВП № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області майора поліції Раслана Цісара від 27 червня 2023 року кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020190000224 від 11 липня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, закрито у зв'язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Водночас апеляційний суд звертає увагу, що у цій справі позивач ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження такого факту.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому підстав відшкодування шкоди позивачу за рахунок відповідача ОСОБА_2 у суду першої інстанції не було, а апеляційним судом не встановлено.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).
Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Тому висновок апеляційного суду про абсолютність права потерпілого на відшкодування шкоди саме за рахунок особи, яка завдала шкоди, є помилковим. Враховуючи розподіл у деліктному зобов'язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов'язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).
З огляду на зазначене, уточнення правових позицій, висловлених у пунктах 149,150 цієї постанови, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про альтернативне право потерпілого в цій справі обирати особу, до якої можна звернутись із вимогою про виплату відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника».
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці.
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункти 40, 41).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).
У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення у майбутньому в неї права на позов або пред'явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною в зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)).
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина перша, друга статті 264 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Відповідно до пункту 4 частини 1 частини 2 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову у позові з підстав недоведеності позову та пред'явлення позову до неналежного складу відповідачів, що є самостійною підставою для відмови в позові (постанова КЦС ВС від 22.01.2025 № 760/18179/23 (61-7732св24).
Додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Виходячи з приписів частини 1 статті 141 ЦПК України, з огляду на те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а в задоволенні позову слід відмовити, понесені відповідачем витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід стягнути з позивача на користь відповідача.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 367; 374; 376; 381; 382; 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Конякіна Михайла Сергійовича задовольнити.
Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 06 серпня 2025 року скасувати і ухвалити нове.
Відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1423,41 (одна тисяча чотириста двадцять три) гривні 41 копійок витрат, понесених у суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий: І.В. Міхасішин
Судді: Ю.Б. Войтко
І.М. Стадник