Провадження №2/748/1449/25
Єдиний унікальний № 748/2993/25
"07" листопада 2025 р.м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі :
головуючого судді Хоменко Л.В.
секретаря Базарної М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №1683762 від 09 серпня 2024 року в розмірі розмірі 21 040 грн. 00 коп. та судовий збір у сумі 2 422 грн. 40 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 09 серпня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір №1683762 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями. Кредит в загальній сумі 4 000 грн. 00 коп., строком на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту. ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», свої зобов'язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 . 20 січня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 01.02-01/25, згідно із умовами якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступив позивачу право грошової вимоги за кредитним договором. Відповідно до витягу з реєстру прав грошових вимог ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 20 січня 2025 року відступило на користь позивача право вимоги за кредитним договором №1683762 від 09 серпня 2024 року на загальну суму 21 040 грн. 00 коп. У порушення зазначених умов договору відповідач своє зобов'язання не виконала належним чином, у зв'язку з чим станом на 08 вересня 2025 року утворилась заборгованість, яка становить 21 040 грн. 00 коп., з яких 4 000 грн. 00 коп. - заборгованість за основним боргом, 9 840 грн. 00 коп. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками та 7 200 грн. 00 коп. - пеня. Оскільки відповідачем кредитні зобов'язання не виконані, сума боргу підлягає примусовому стягненню.
Ухвалою судді від 10 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.
10 жовтня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Скользнєвої В.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 6 000 грн. Зазначає що, в матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують перерахування коштів відповідачу згідно договору. Позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданого відповідачеві кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованої суми боргу та процентів не є можливим. Надані позивачем розрахунки кредитної заборгованості не підтверджені належними доказами, оскільки наявність або відсутність указаної позивачем суми заборгованості має бути підтверджена виключно матеріалами первинної бухгалтерської документації. Розрахунок заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. Зазначає що нарахована позивачем неустойка у розмірі 7 200 грн. не підлягає сплаті у зв'язку із воєнним станом запровадженим на території України.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, зазначив, що заявлені вимоги підтримує в повному обсязі. Не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Представник відповідача адвокат Скользнєва В.В. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з такого.
Судом встановлено, що 09 серпня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір №1683762 про надання споживчого кредиту по продукту NewShort, який підписано шляхом використання одноразового ідентифікатора Р858, згідно з яким позичальнику надано кредит у розмірі 4000 грн. 00 коп. строком на 360 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,5 % у день, знижена процентна ставка, якщо споживачем виконані умови у розмірі 0,01% в день, реальна річна процентна ставка - 16323,71 %, реальна річна процентна ставка з урахуванням зниженої процентної ставки - 9248,11% річних (а.с. 9-14).
Згідно умов договору підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою Відповідача з умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 22 квітня 2024 року (далі Правила), викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://selfiecredit.com.ua/pro-nas/.
Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у сумі 4 000 грн. 00 коп., строк дії кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів; стандартна процентна ставка 1,5 % у день; знижена процентна ставка 0,01% в день.
На підтвердження факту перерахування коштів на банківську картку, зазначену відповідачем в договорі про надання споживчого кредиту, до позовної заяви додано листа директора ТОВ «Пейтек» від 20 січня 2025 року за вих. № 20250120-2255, адресований ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», між якими 01 квітня 2024 року було укладено договір № 01042024-2 про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, відповідно до якого 09 серпня 2024 року о 06:06:08 було успішно зараховано кошти в сумі 4 000,00 грн на платіжну картку, маска картки НОМЕР_1 , банк-еквайр - АТ «ПУМБ», номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек Україна» - 2441eac9-c342-4aba-93ce-ba25861294c5, номер транзакції в системі ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» - b39829cf59c4082a93c10ab5aa7b4d2f; сайт торгівця - http://selfiecredit.com.ua (а.с. 30).
Згідно з наданим ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» розрахунком заборгованості за договором № 1683762 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 09 серпня 2024 року станом на 20 січня 2025 року загальний залишок заборгованості ОСОБА_1 становить 21 040 грн. 00 коп., з яких: - 4 000 грн. 00 коп. тіло кредиту; 9 840 грн. 00 коп. проценти за користування кредитом; 7 200 грн. - нарахована пеня. (зворот а.с. 27-29).
20 січня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 01.02-01/25, відповідно до умов якого Клієнт (первісний кредитор) відступає (передає) Фактору (новий кредитор) Права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором. (зворот а.с. 31-41).
Згідно з платіжною інструкцією № 9897 від 21 січня 2025 року, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» перерахувало ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 1 664 956 грн. 63 коп. як плату за відступлення прав вимоги за договором факторингу № 01.02-01/25 від 20 січня 2025 року (а.с. 42).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-01/25 від 20 січня 2025 року ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 21 040 грн. 00 коп., з яких: - 4 000 грн. 00 коп. тіло кредиту; 9 840 грн. 00 коп. проценти за користування кредитом; 7 200 грн. - нарахована пеня (а.с. 44).
Проте позивачем, Tовариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», не було надано жодного доказу отримання відповідачем коштів згідно з договором позики, а саме первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували перерахування коштів ОСОБА_1 на підставі Договору про надання споживчого кредиту №1683762.
Слід зауважити, що позивач не заявляв клопотання про витребування з банківської установи інформації щодо перерахування на рахунок відповідача коштів за спірним кредитним договором.
Копія листа №20250120-2255 від 20 січня 2025 року та розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу.
Правова позиція щодо необхідності дослідження саме первинних документів у справах про стягнення кредитної заборгованості викладена у постанові Верховного Суду від 14 червня 2018 року у справі № 364/737/17, згідно якої розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві.
В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які підтверджують надання відповідачу кредитних коштів.
Отже, позивачем не доведено виникнення права вимоги за договором про надання споживчого кредиту №1683762 до ОСОБА_1 .
Крім, того як вбачається зі змісту п. 5.4. Договору факторингу №01.02-01/25 від 20 січня 2025 року, протягом 365 календарних днів з дати укладання договору новий кредитор має право запитувати у первісного кредитора додаткову інформацію та/або документи, що стосуються прав вимоги, а у разі наявності такої інформації або документів у первісного кредитора, первісний кредитор протягом 10 днів з моменту отримання відповідного запиту має надати таку інформацію.
Таким чином, позивач звертаючись з даним позовом до суду, повинен був отримати від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» первинні документи, які підтверджують перерахування суми кредиту на вказані в кредитному договорі реквізити.
Верховний Суд у постанові від 30 січня 2018 року у справі №161/16891/15-ц з посиланням на ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердив, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі №553/1325/14-ц, у якій суд зазначає: «відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач у порушення вимог частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року не довів належними доказами (первинними документами, оформленими відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність») наявність вказаної у розрахунках заборгованості у відповідача перед банком».
На підставі викладеного, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, що підтверджують отримання відповідачем ОСОБА_1 коштів згідно договору позики, тобто докази існування спірної кредитної заборгованості.
За таких обставин підстав для задоволення позову суд не вбачає.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України.
За правилами ч. 1, 2 цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Щодо вимоги представника відповідача Скользнєвої В.В. про стягнення з ТОВ «СВЕА ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. 00 коп. суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що правнича допомога відповідачу надавалась адвокатом Скользнєвою В.В. на підставі договору № б/н про надання правничої допомоги від 19 вересня 2025 року та ордеру. Відповідно до Акту здачі-прийняття наданих послуг від 19 вересня 2025 року, адвокат Скользнєва В.В. надала послуги, а саме: Ознайомлення з матеріалами справи - 1500 грн. та Відзив на позовну заяву - 4500 грн., загальна сума 6000 грн. Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера № б/н від 19 вересня 2025 року відповідач ОСОБА_1 сплатила на користь адвоката Скользневої В.В. 6 000 грн за надання правової допомоги на підставі договору № б/н від 19 вересня 2025 року та Акту здачі-прийняття наданих послуг від 19 вересня 2025 року.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 року у справі №317/1209/19, від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.
Таким чином, суд приходить до висновку, що надані стороною відповідача документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які відповідач поніс на оплату професійної правничої допомоги у цій справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Верховний Суд у постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 прийшов до висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв'язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов'язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.
З урахуванням встановлених обставин, на думку суду, у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6 000 грн., не відповідає критеріям обґрунтованості та є неспівмірним з огляду на те, що предмет спору в цій справі не є складним, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними, розгляд справи відбувся у спрощеному провадженні, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп., які підлягають стягненню з ТОВ «СВЕА ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 , оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.4, 12,13,76,81, 89, 259, 263, 264, 265, 268, 274, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1683762 від 09 серпня 2024 року у розмірі 21 040 грн. 00 коп. - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 - 5 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому не було вручено рішення у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Хоменко Л.В.