Єдиний унікальний номер 741/1727/25
Провадження № 2/741/816/25
м. Носівка 07 листопада 2025 року
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Киреєва О.В.,
з участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.Ю.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Макіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до типу колгоспного двору, станом на 15 квітня 1991 року в ньому були зареєстровані він (позивач), ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв він (позивач), як спадкоємець за заповітом, та ОСОБА_3 , як спадкоємець за законом (обов'язкова частка). Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняли він (позивач) та ОСОБА_5 , як спадкоємці першої черги за законом. Відповідно до договору про поділ спадщини саме він (позивач) спадкує належні ОСОБА_3 5/12 часток житлового будинку АДРЕСА_1 . Нотаріус відмовив йому (позивачу) у видачі свідоцтв про право на спадщину на частини зазначеного житлового будинку, які належали ОСОБА_2 та ОСОБА_3
ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на:
- 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- 5/12 частин житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами, як членом колишнього колгоспного двору.
У судове засідання позивач та його представник - адвокат Яцун В.М. не з'явилися, представник подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив їх задовольнити, розгляд справи проводити без його участі та участі позивача.
У судове засідання представник Носівської міської ради Чернігівської області не з'явився, подав до суду заяву, в якій зазначив, що міська рада визнає позовні вимоги, не заперечує проти їх задоволення, просив розгляд справи проводити без їх участі.
Суд проводить підготовче засідання у відсутності учасників справи та відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України вважає за можливе за його результатами ухвалити рішення, оскільки відповідач визнав позов.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
У судовому засіданні встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до типу колгоспного двору, станом на 15 квітня 1991 року в ньому були зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму ВСУ № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, тобто ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Відповідно до пп. «а» п. 6 вищезазначеної постанови, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
За таких обставин ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 належало по 1/3 частині житлового будинку АДРЕСА_1 , як членам колишнього колгоспного двору.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
У судовому засіданні встановлено, що 26 січня 2018 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким житловий будинок АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_1 .
Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняли син ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, та чоловік ОСОБА_3 , як спадкоємець за законом (обов'язкова частка у спадщина), що підтверджується копією спадкової справи № 211/2018 до майна померлої ОСОБА_2 .
Таким чином, ОСОБА_1 успадкував після смерті ОСОБА_2 належну їй 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 - 1/12 частину зазначеного житлового будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
У судовому засіданні встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли сини ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , як спадкоємці першої черги за законом. 26 лютого 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був укладений договір про поділ спадщини, відповідно до умов якого належна ОСОБА_3 частина житлового будинку АДРЕСА_1 переходить у спадщину саме ОСОБА_1 , що підтверджується копією спадкової справи № 155/2023 до майна померлого ОСОБА_3 .
Таким чином, ОСОБА_1 успадкував після смерті ОСОБА_3 належні йому 5/12 (1/3+1/12) частини житлового будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У судовому засіданні встановлено, що позивачу відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину на частини зазначеного житлового будинку, які належали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документа на будинок, що підтверджується копіями постанов про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
З матеріалів справи вбачається, що на житловий будинок АДРЕСА_1 виготовлена технічна документація, що підтверджується її копією.
Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Ураховуючи те, що відповідач не вчинив жодних дій, які б порушували права позивача, судові витрати по сплаті судового збору необхідно покласти за рахунок позивача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 120, 123 ЦК УРСР, ст. 392, 1223, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, постановою Пленуму ВСУ № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , право власності на:
- 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 63,1 кв. м, житловою площею 31,9 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- 5/12 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 63,1 кв. м, житловою площею 31,9 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 63,1 кв. м, житловою площею 31,9 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами, як членом колишнього колгоспного двору.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти за рахунок позивача.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В.Киреєв