Справа № 681/308/25
Провадження 2/681/301/2025
07 листопада 2025 року
Полонський районний суд Хмельницької області
в складі головуючого судді - Горщара А.Г.
за участю секретаря судового засідання Салюк Т.М., Чупрової К.О.
позивачки ОСОБА_1 , її представника адвоката Гнідка С.І.,
представника відповідача Черняковського А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Полонне за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія «Гардіан» про відшкодування шкоди, пов'язаної зі смертю потерпілого, -
встановив:
У березні 2025 року представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Гнідко С.І. звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія «Гардіан» (далі Страхова компанія, Страховик) на користь своєї довірительки 273200 грн. страхового відшкодування.
Позов мотивований такими обставинами. 26.04.2024 приблизно о 21:05 годині сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) в якій водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки "Iran Khodro" моделі "Samand EL 1.8" реєстраційний номер НОМЕР_1 та слідуючи по вул. Л.України поряд будинку № 14 в с. Коханівка, Полонської територіальної громади, Шепетівського району Хмельницької області не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 (чоловіка позивачки), котрий від отриманих травм загинув на місці події.
Цивільно-правова відповідальність водія вище зазначеного транспортного засобу застрахована у ТДВ "Страхова компанія «Гардіан» згідно з полісом № АР/6945574, страхова сума за шкоду заподіяну життю та здоров'ю потерпілого складає 320000грн.
У зв'язку із загибеллю чоловіка ОСОБА_4 відповідно до Закону України № 1961-ІV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-ІV) для ОСОБА_1 як непрацездатній дружині Страхова компанія повинна відшкодувати 241200 грн. - шкода завдана втратою годувальника згідно з п. 27.2 названого Закону; 64000 грн. 2/3 моральної шкоди - п. 27.3 цього ж Закону; 8755 грн. витрат пов'язаних з похованням потерпілого п.27.4 Закону № 1961-ІV.
26.06.2024 ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про виплату вказаних страхових виплат, а 06.12.2024 страховик не в повному обсязі виплатив страхове відшкодування, сплативши лише 8755 грн. витрат пов'язаних з похованням потерпілого, 32000 грн. моральної шкоди.
На думку представника позивачки Страхова компанія незаконно відмовила ОСОБА_1 у проведенні решти сум страхових виплат.
На виконання ухвали судді від 21.03.2025 про залишення позовної заяви без руху, 25.03.2025 року до суду надійшла позовна заява в новій редакції (а.с.35-38), в якій представник позивачки ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на користь останньої 241200 грн. страхових виплат - шкоди завданої втратою годувальника, а на користь свого довірителя ОСОБА_2 (сина потерпілого ОСОБА_4 ) просив стягнути з страховика 32000 грн. моральної шкоди.
18.04.2025 ухвалою судді відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.
14.05.2025 від представника Страхової компанії надійшов до суду відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги обох позивачів не визнав, просив відмовити у їх задоволенні.
В обґрунтування своєї позиції зазначав, що у ТДВ "Страхова компанія «Гардіан» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/6945574. Цим договором застраховано цивільно-правову відповідальність будь-якої особи, яка правомірно володіє транспортним засобом "Iran Khodro" моделі "Samand EL 1.8" реєстраційний номер НОМЕР_1 . Страхова сума за договором за шкоду заподіяну життю та здоров'ю потерпілого складає 320000 грн.
27.06.2024 ОСОБА_5 (дочка загиблого), а ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка ОСОБА_1 (дружина загиблого) подали заяви про страхове відшкодування. До заяви ОСОБА_1 було долучено копію довіреності, якою ОСОБА_2 (син загиблого) уповноважив свою матір ОСОБА_1 отримати за нього страхове відшкодування.
У заявах містились такі вимоги:
ОСОБА_5 просила виплатити їй 32000 грн. (1/3 частина) страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи;
ОСОБА_2 просив виплатити для нього 32000 грн. (1/3 частина) страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи;
ОСОБА_1 просила виплатити їй 32000 грн. (1/3 частина) страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, 241200 грн. шкоди, завданої втратою годувальника, а також 8755 грн. витрат понесених на поховання.
За результатом розгляду цих заяв страховиком було виплачено:
ОСОБА_5 16000 грн. (50% від 1/3 частини) страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи;
ОСОБА_2 16000 грн. (50% від 1/3 частини) страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи;
ОСОБА_1 16000 грн. (50% від 1/3 частини) страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, та 8755 грн. витрат понесених на поховання.
Страхове відшкодування моральної шкоди всім заявникам Страховою компанією було зменшено на 50% у зв'язку з тим, що загиблим було допущено грубу необережність, що є підставою для зменшення розміру шкоди.
Про наявність грубої необережності потерпілого свідчать дані Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) в якому зазначено, що загиблий ОСОБА_4 при наїзді на нього автомобіля лежав на проїжджій частині дороги.
Для ОСОБА_1 (дружини загиблого) відмовлено у відшкодуванні шкоди в розмірі 241200 грн. заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст.1200 ЦК України, із мотивів, що вона дійсно хоч і є непрацездатною особою в силу свого пенсійного віку, проте позивачкою не надано належних та достовірних доказів, що загиблий ОСОБА_4 утримував її, або що чоловік мав відповідний обов'язок надавати для неї утримання відповідно до чинного законодавства України.
11.06.2025 представник позивача ОСОБА_6 адвокат Гнідко С.І. подав заяву про зменшення розміру позовних вимог в якій просив стягнути з відповідача на користь свого довірителя 16000 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, мотивуючи тим, що із належних для ОСОБА_6 32000 грн. Страхова компанія добровільно виплатила половину цієї суми, проте виплатити решту суми у розмірі 16000 грн. відмовила (а.с. 144).
Цього ж дня адвокат Гнідко С.І. в інтересах його довірительки ОСОБА_7 подав заяву про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог в якій просив стягнути з Страхової компанії на користь позивачки 288000 грн. шкоди завданої втратою годувальника та 16000 грн. моральної шкоди.
В обґрунтування заяви зазначав, що ОСОБА_7 як дружина загиблого ОСОБА_4 має право на виплату їй відповідачем 32000 грн. моральної шкоди відповідно до ст.27.3 Закону № 1961-ІV, а із врахуванням виплачених страховиком 16000 грн., до стягненню підлягає решта 16000 грн.
Крім цього згідно до п.27.2 ст.27 цього ж Закону загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленого на день настання страхового випадку.
Місячний розмір мінімальної заробітної плати станом на 26.04.2024 становив 8000 грн., а відтак вірний розмір зазначеного страхового відшкодування має бути 288000 грн. (8000х36), проте в попередніх заявах була допущена помилка в розрахунках.
19.06.2025 ухвалою суду закрито підготовче судове засідання, а справу призначено до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Гнідко С.І., який також є представником позивача ОСОБА_2 заявлені вимоги позовів підтримали, просили їх задовольнити.
Адвокат Гнідко С.І. зазначив, що Страхова компанія безпідставно на 50% зменшила для його довірителів розмір страхового відшкодування моральної шкоди із мотивів, що загиблий ОСОБА_4 допустив грубу необережність, посилаючись на дані ЄРДР в якому зазначено, що потерпілий при наїзді на нього автомобілем лежав на проїжджій частині дороги. Також на думку ОСОБА_8 незаконною є відмова відповідача у виплаті для ОСОБА_1 шкоди, завданої смертю годувальника.
ОСОБА_1 розповіла суду, що з покійним чоловіком ОСОБА_4 перебувала в шлюбі з 1980 року. Вони спільно проживали в с. Коханівка, разом утримували господарство, зокрема, корову, телята, свині, птицю, обоє обробляли присадибну земельну ділянку площею 0,4 га, від чого мали відповідний дохід. Після смерті чоловіка їй одній стало важко вести домашнє господарство, тому вона його зменшила. Вважає, що загиблий у ДТП ОСОБА_4 не допускав грубої необережності, під час наїзду на нього автомобілем він йшов, а не лежав на дорозі, а тому відповідач неправомірно зменшив, а також відмовив у виплаті належних їй сум страхового відшкодування.
Представник страховика ОСОБА_9 позовні вимоги заявлені обома позивачами не визнав, просив відмовити у їх задоволенні із підстав викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази суд зазначає про таке.
Встановлено, що покійний ОСОБА_4 (1957 року народження) та позивачка ОСОБА_1 (1951 року народження) з 03.01.1980 перебували у зареєстрованому шлюбі, та спільно проживали в АДРЕСА_1 . (а.с.14,15).
В період шлюбу у подружжя народились діти: дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 21,22).
ОСОБА_1 та її покійний чоловік спільно вели підсобне господарство, утримували для власних потреб корову, бичка, свині, кури, обробляли присадибну ділянку в орієнтовному розмірі 0,3 га, що підтверджується поясненнями позивачки та показаннями допитаного судом свідка ОСОБА_2 .
Подружжя ОСОБА_10 отримували доходи у виді пенсій, зокрема у ОСОБА_1 розмір пенсії станом на березень-квітень 2024 становив 3804 грн. (а.с.17), а для ОСОБА_4 виплачувалась пенсія станом на цей же період часу в розмірі 2725 грн.
Крім цього, покійний ОСОБА_4 отримував дохід від ТОВ "Енселко Агро" у виді орендної плати за земельну ділянку площею 2,939 га, а саме за 2023 рік в сумі - 15936,71 грн. ( або ж 1328 грн. на місяць) (а.с.19).
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер, про що свідчать дані свідоцтва про його смерть (а.с.10).
Відповідно до витягу із ЄРДР 26.04.2024 приблизно о 21:05 по вул. Лесі Українки, поряд будинку № 14 в с. Коханівка водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки "Iran Khodro" моделі "Samand EL 1.8" реєстраційний номер НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який лежав на проїзжджій частині дороги. В результаті ДТП ОСОБА_4 від отриманих травм загинув на місці події. (а.с.7).
За даними відповіді старшого слідчого ВРЗСТ СВ Шепетівського РУП ГУПН в Хмельницькій області Володимира Смітюхи 27.04.2024 по факту зазначеної ДТП розпочато досудове розслідування відомості про яке внесено до ЄРДР № 12024244000000692 за ч.2 ст. 286 КК України. Станом на 16.06.2025 досудове розслідування триває та заплановано проведення слідчих дій, після яких буде прийнято рішення в порядку, встановленому КПК України орієнтовно у червні-липні 2025 року. (а.с.158).
Як повідомили учасники судового розгляду в засіданні 28.10.2025 досудове розслідування триває на даний час.
29.09.2023 у ТДВ "Страхова компанія «Гардіан» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/6945574, згідно до якого страхувальник ОСОБА_3 застрахував цивільно-правову відповідальність володільця транспортного засобу "Iran Khodro" моделі "Samand EL 1.8" реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі строком дії до 01.10.2024. За умовами договору страхова сума на одного потерпілого, зокрема за шкоду заподіяну життю та здоров'ю складає 320000 грн. (а.с. 8).
27.06.2024 ОСОБА_5 (дочка загиблого), а ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка ОСОБА_1 (дружина загиблого), яка діяла також в інтересах сина ОСОБА_6 відповідно до виданої ним довіреності подали до відповідача заяви про страхове відшкодування в яких просили у зв'язку із страховим випадком здійснити страхові виплати, а саме:
для ОСОБА_5 - 32000 грн. (1/3 частина) страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи;
для ОСОБА_1 - 64000 грн. (2/3 частини) страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, 241200 грн. шкоди, завданої втратою годувальника, а також 8755 грн. витрат понесених на поховання (а.с.100-105).
Страхова компанія за результатом розгляду цих заяв 19.11.2024 прийняла рішення про виплату:
для ОСОБА_5 - 16000 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, з врахуванням грубої необережності потерпілого 50% (а.с.110);
для ОСОБА_1 - 32000 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, із яких 16000 грн. для заявниці ОСОБА_1 , та 16000 грн. для сина ОСОБА_2 також з врахуванням грубої необережності потерпілого 50%, та 8755 грн. витрат понесених ОСОБА_1 на поховання чоловіка (а.с.109).
Зазначені суми коштів відповідачем виплачені для заявників відповідно до платіжних інструкцій від 12.11.2024, від 19.11.2024, від 02.12.2024 (а.с.106-108).
У виплаті страхового відшкодування для ОСОБА_1 в сумі 241200 грн. за шкоду, завдану втратою годувальника відмовлено.
Вирішуючи законність заявлених позивачами позовних вимог суд виходить із такого.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15, 16 ЦК України).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються згаданим вище Законом № 1961-IV, який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, та діяв на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 6 зазначеного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 стаття 22 Закону № 1961-ІV ).
Статтею 23 цього ж Закону встановлено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є зокрема, шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Згідно зі статтею 27 Закону № 1961-ІV страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди (п.27.1).
Пункт 27.3 ст. 27 Закону № 1961-ІV встановлює, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Як зазначалось вище, у загиблого під час ДТП ОСОБА_4 на день його смерті були дружина ОСОБА_1 пенсійного віку, та двоє повнолітніх, працездатних дітей дочка ОСОБА_5 , син ОСОБА_2 .
Всі зазначені особи відповідно до ст. 27 Закону № 1961-ІV мали право, зокрема на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи у загальному розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі встановлених законодавством на день настання страхового випадку в рівних частинах (пункт 27.3 ст. 27 Закону № 1961-ІV).
Страховий випадок відбувся 26.04.2024. На цей час мінімальна заробітна плата становила 8000 грн., а отже загальних розмір страхового відшкодування моральної шкоди становить 96000 грн., а тому дружині ОСОБА_1 , дітям ОСОБА_5 , ОСОБА_11 компанія мала би виплатити по 32000 грн. кожному (96000:3).
Проте, як вказувалось вище відповідач зменшив на 50% страхову виплату зазначеним особам із мотивів грубої необережності потерпілого, сплативши для них моральну шкоду по 16000 грн., з чим не погоджуються позивачі та їхній представник.
З приводу зменшення відповідачем на 50% розміру страхового відшкодування моральної шкоди суд виходить із такого.
За приписами частин 1-3 статті 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується.
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.
Статті 12 та 81 ЦПК України встановлюють, зокрема, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За положеннями статей 77-80 ЦПК України докази мають бути: належними, які містять інформацію щодо предмета доказування; допустимими, одержані у порядку встановленому законом, при цьому обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; достовірними, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; та достатніми, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Представник Страхової компанії пояснював, що підставою для зменшення позивачам розміру страхової виплати у виді моральної шкоди заподіяної смертю ОСОБА_4 слугував витяг із ЄРДР в якому зазначено, що під час наїзду автомобіля на потерпілого, останній лежав на проїжджій частині дороги, а тому у діях загиблого ОСОБА_4 є наявна груба необережність.
Будь-яких інших доказів з цього приводу відповідачем не надано.
На день прийняття страховиком рішення про зменшення позивачам розміру моральної шкоди у зв'язку з грубою необережністю потерпілого, а також на час розгляду цієї цивільної справи судом, досудове розслідування згаданого вище кримінального провадження не завершено, у зв'язку з чим висновок відповідача, що під час ДТП загиблий ОСОБА_4 допустив зі свого боку грубу необережність належними та допустимими доказами не підтверджується.
Дані витягу із ЄРДР, на які посилається представник Страхової компанії, як в кримінальному так і цивільному процесі самі по собі не є джерелом доказів, та в даному випадку вони носять лише характер припущення, тому не можуть об'єктивно та достовірно стверджувати про грубу необережність допущену потерпілим при ДТП.
Таким чином, суд вважає, що Страхова компанія прийняла незаконне рішення щодо зменшення позивачам розміру моральної шкоди із підстави грубої необережності потерпілого, а відтак заявлені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо вирішення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки ОСОБА_1 шкоди завданої втратою годувальника в сумі 288000 грн. судить виходить із такого.
Відповідно до пункту 27.2 статті 23 Закону № 1961-ІV страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п.27.2).
Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме на статтю 1200 ЦК України та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.
За положеннями частини 1 статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Шкода відшкодовується:
1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);
2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;
3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності;
4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;
5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.
Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
Тобто, коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: а) непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання; б) дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Поняття "непрацездатні громадяни" надається у статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Згідно зі статтею 38 Закону України "Про пенсійне забезпечення" члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
У пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" роз'яснено, що перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
У постанові Верховного Суду (справа № 210/349/19) зазначено, що повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Судом встановлено, що позивачка є непрацездатною особою в силу досягнення пенсійного віку, на час настання страхового випадку вона отримувала пенсію за віком в розмірі 3804 грн., а її померлий чоловік ОСОБА_4 також отримував пенсію за віком в розмірі 2725 грн. Крім цього останньому виплачувалась ТОВ "Енселко Агро" орендна плата за земельну ділянку площею 2,939 га, а саме за 2023 рік в сумі - 15936,71 грн.
Зазначене подружжя спільно займалось веденням підсобного домашнього господарства, зокрема, утримували корову, бичка, свині, кури вирощували продукцію на присадибній ділянці.
Після смерті чоловіка ОСОБА_1 продовжує займатись веденням цього ж господарства.
Наведені обставини свідчать, що співвідношення розміру допомоги, яку позивачка могла отримувати від чоловіка (2725 грн. щомісячна пенсія, 15936,71 орендна плата за рік), та розмір її власної пенсії 3804 грн. щомісяця, забезпечення потреб від ведення підсобного домашнього господарства, не доводять, що допомога з боку померлого була основним і постійним джерелом існування для ОСОБА_1 .
Таким чином, вимога позивачки про стягнення із відповідача страхового відшкодування у порядку статті 1200 ЦК України та пункту 27.2 ст. 27 Закону № 1961-ІV є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.141 ЦПК України відповідач зобов'язаний сплатити на користь держави судовий збір.
Керуючись наведеним та ст.ст.13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 16000 (шістнадцять тисяч) грн. моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.
В решті позовних вимог - відмовити.
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_2 16000 (шістнадцять тисяч) грн. моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія «Гардіан» на користь держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачі - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю «Гардіан», код ЄДРПОУ 3541729, місцезнаходження: вул.Саксаганського, 96 м.Київ поштовий індекс 01032.
Суддя: