Провадження № 3/734/2567/25 Справа № 734/4409/25
іменем України
07 листопада 2025 року селище Козелець
Суддя Козелецького районного суду Чернігівської області Іванюк Т.І., за участю секретаря судових засідань Ієвлевої О.В., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Коноплі Я.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, головного сержанта, командира відділення військової частини НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 184 КУпАП,-
відповідно до протоколу від 08.10.2025 Серії ВАД № 772952, 26.08.2025 близько 18:00 год. на території Козелецького ліцею №3 селище Козелець Чернігівського району Чернігівської області малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обхопила за шию рукою та почала душити зламом ліктя ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . До відповідальності притягується мати ОСОБА_1 так як батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, чим порушила ч.1 ст.150 СКУ.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення не визнала повністю та показала, що того вечора дитина прийшла додому побита і повідомила, що це зробили три хлопця на території школи. Разом з чоловіком вона направилася на місце. Сюди ж приїхала мати одного з хлопців на прізвище ОСОБА_4 , та заявила, що донька побила трьох хлопців. Тут же її дитині стало погано, тому вина викликала Швидку і разом з дочкою поїхала до лікарні. Туди ж приїхали на виклик працівники поліції та мати ОСОБА_5 . Остання хотіла домовитися, щоб не було звернення до поліції. Щодо самої події, то донька їй розповіла, що дійсно схватила ОСОБА_6 за шию, оскільки він та ще двоє хлопців били її друга. І тому, щоб його захистити, вона намагалася відтягнути нападника.
У судовому засіданні малолітня ОСОБА_2 пояснила, що того дня вона з друзями пішли грати до третього ліцею. Там були троє хлопців, які до них постійно чіпляються, почали їх ображати. Під час цього один з цих хлопців, ОСОБА_7 почав душити її товариша ОСОБА_8 . Захищаючи останнього, вона схватила ОСОБА_6 за шию і відтягнула від ОСОБА_9 . Після цього намагалася втекти з місця, але ці троє хлопців її наздогнали і почали бити. Назар бив по ногам та ОСОБА_10 у різні частини тіла. Від цих ударів вона почала задихатися. Потім ці хлопці почали кидати в неї камінням. Вона пішла додому і все розповіла батькам. Коли прийшла з батьками на місце, де все відбувалося, туди ж приїхала і мати ОСОБА_5 . Потім їй стало погано, і разом з матір'ю вона поїхала до лікарні. Також пояснила, що мама у неї добра і належно займається вихованням.
У судовому засіданні ОСОБА_11 , яка є класним керівником ОСОБА_12 пояснила, що мати останньої, ОСОБА_13 належним чином виконує свої батьківські обов'язки, завжди цікавиться навчанням дитини та відвідує батьківські збори. Може охарактеризувати ОСОБА_1 тільки з найкращої сторони.
У судовому засіданні ОСОБА_14 пояснила, що ОСОБА_2 є дуже прекрасною дитиною. Вона завжди захищає своїх друзів, серед яких і її дитина. Також зазначила, що ОСОБА_1 належним чином виконує покладені на неї батьківські обов'язки.
Захисник у судовому засіданні просив закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, про що подав письмове клопотання. Вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена, а у протоколі про адміністративне правопорушення посадовою особою взагалі не вказано, в чому саме полягали неправомірні дії ОСОБА_1 .
Заслухавши учасників, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.
Ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків, що стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей; незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей полягає у бездіяльності, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно і у неповному обсязі. Таке ухилення від виконання батьківських обов'язків може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки диспозиція ст. 184 КУпАП передбачає саме ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Отже, диспозиція даної статті посилається на певне законодавство, яке передбачає виконання обов'язків. Тому, для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд повинен з'ясувати, які саме обов'язки не були нею виконані, яким саме чином остання не виконувала свої батьківські обов'язки, в чому саме проявилося таке неналежне її виконання і чим конкретно це підтверджено.
При цьому у протоколі про адміністративне правопорушення не визначено, які неправомірні діяння з боку ОСОБА_1 , відповідно до ч. 1 ст. 184 КУпАП, з урахуванням ст. 150 СК України, вказують саме на її ухилення від батьківських обов'язків, у чому конкретно полягає ухилення останньої від виконання нею батьківських обов'язків.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Слід визнати, що належних та допустимих доказів, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву доводили той факт, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, матеріали справи не містять. Не встановлено такого факту і у ході судового розгляду.
Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене вище, суд зазначає, що оскільки діючим Кодексом України про адміністративне правопорушення не передбачено закриття провадження у зв'язку з невстановленістю достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді, то в даному випадку, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників, вивчивши наявні докази в їх сукупності, необхідно провадження закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Так, п. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо в діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення.
Суд зазначає, що відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Крім того, відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Зокрема, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Суд враховує, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору.
Частиною 2 ст. 284 КУпАП передбачено, що постанова про закриття виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 247 ч. 1 п. 1, 283, 284 КУпАП, -
закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Cуддя