Справа №766/20699/24
н/п 1-кп/766/93/25
07.11.2025 м.Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі
головуючого ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024231020000947, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Херсон Херсонської області, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення.
ОСОБА_5 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , являючись військовозобов'язаним придатним за станом здоров'я для проходження військової служби, будучи належним чином у встановленому законом порядку повідомленим працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов на військову службу під час загальної мобілізації, 24.09.2024 отримав повістку, в якій зазначено необхідність його прибуття о 07:00 год. 02.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , для подальшого відправлення до військової частини, а також про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час мобілізації, оголошеної Указом Президента України №69-2022 від 24.02.2022, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилення від призову за мобілізацією в особливий період, в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст.ст.1, 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу України» від 25.03.1992, ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.101993 №3543 Х-ІІ та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69-2022, 02.10.2024, без поважних причин, не з'явився в ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , і за таких обставин ухилився від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.336 КК України, ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
II. Позиція сторін судового провадження.
Прокурор в судовому засіданні вказав на доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ст.336 КК України, та просив призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
ОСОБА_5 свою винуватість у пред'явленому обвинуваченні не визнав.
Захисник ОСОБА_5 , посилаючись на релігійні переконання обвинуваченого, положення статті 35 Конституції України, Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу», вважав, що обвинувачений має право не проходити військову службу, у зв'язку з чим просив ухвалити виправдувальний вирок. В разі ухвалення обвинувального вироку, просив врахувати особу ОСОБА_5 та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, вважав, що його виправлення можливе без відбування покарання.
IІІ. Досліджені судом докази, надані сторонами на підтвердження вини обвинуваченого та обставин вчиненого кримінального правопорушення.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений дав показання, що у літку 2024 року добровільно оновив військово-облікові дані, у вересні 2024 року він пройшов військово-лікарську комісію, яка визнала його придатним до військової служби. Оскільки він не має права на відстрочку від призову та не є заброньованою особою, в ІНФОРМАЦІЯ_4 йому вручити повістку про виклик та відправлення до військової частини. Він пояснював працівникам ТЦК та СП, що є священнослужителем, християнином-баптистом, проходження військової служби суперечить його релігійним переконанням, просив направили його на альтернативну службу, але представники ТЦК та СП йому відмовили. За повісткою він не з'явився з релігійних переконань.
На підтвердження винуватості ОСОБА_5 та обставин які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, прокурором надано наступні докази, які досліджені судом:
-копію облікової картка на військовозобов'язаного ОСОБА_5 ;
-розписку про отримання ОСОБА_5 повістки №2 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 02.10.2024;
-копію паспорта громадянина України, серії НОМЕР_1 , виданого Комсомольським РВ ХМВ УМВС України в Херсонській області, на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-копію мобілізаційного розпорядження на ім'я ОСОБА_5 ;
-копію довідки військово-лікарської комісії за №1/1842 від 01.10.2024, зі змісту якої вбачається що за наслідками проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_5 визнано придатним до військової служби;
-копію картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_5 , який проведено з 18.09.2024 по 19.09.2024;
-копію військового квитка серії НОМЕР_2 на ім'я обвинуваченого;
-копію Книги обліку повісток військовозобов'язаним призначеним у команди, яка ведеться в ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якій під №2 наявний запис, засвідчений підписом, що ОСОБА_5 отримав повістку і він обізнаний про необхідність прибути 02.10.2024;
-копію повістки №2 від 24.09.2024, зі змісту якої вбачається, що вона видана на ім'я обвинуваченого, в ній зазначено про його призов на військову службу під час мобілізації та обов'язок з'явитися 02.10.2024 року о 07.00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , для відправлення до військової частини НОМЕР_3 ;
-поіменний список військовозобов'язаних призваних ІНФОРМАЦІЯ_4 за №1/9185 від 02.10.24, серед якого під №1 зазначено обвинуваченого, а також відмітка, що він не прибув до місця збору;
-довідки КНП «Херсонська міська клінічна лікарня ім.Афанасія і Ольги Тропіних» Херсонської міської ради Херсонської міської ради за №01/7-3851-3 від 16.10.2024 року, КНП «Херсонська обласна клінічна лікарня» Херсонської обласної ради за №2173/01-09 від 17.10.2024, КНП «Херсонська міська клінічна лікарня ім. Є.Є. Карабелеша» Херсонської міської ради за №2251/02/03-17 від 21.10.2024 року, КНП«Обласний територіальний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Херсонської обласної ради №1002/01-10 від 16.10.2024, КНП «Херсонська міська клінічна лікарня ім. О.С. Лучанського» Херсонської міської ради за №01-09/1980 від 15.10.2024 року, відповідно до яких, обвинувачений до медичних закладів з 24.09.2024 року по день надання довідок за медичною допомогою не звертався, на лікуванні не перебував;
-довідку Херсонського обласного об'єднання церков Євангельських християн баптистів за №24/07/1/1 від 01.07.204, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_5 з 2018 року є членом вказаної церкви, пастором в с.Широка Балка Херсонської області і в церкві Христа Спасителя у м.Херсоні;
Крім того, за клопотанням сторони захисту, судом допитано свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ..
З показань свідка ОСОБА_6 вбачається, що він є старшим пастором Церкви Христа Спасителя в м.Херсоні, обвинуваченого знає як священнослужителя церкви, характеризує його виключно позитивно, як особу, яка постійно допомагає людям. Зазначає, що ОСОБА_5 потрібен їх спільноті;
Свідок ОСОБА_7 , який є головою Херсонського обласного об'єднання церков Євангельських християн-баптистів, дав аналогічні показання;
ІV. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.
Відповідно до ч.1 ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно з положеннями статті 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. (ст.86 КПК України)
За змістом ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат. Згідно з вимогами цієї статті доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Аналізуючи надані сторонами докази, суд дійшов наступного висновку.
Показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не містять інформації щодо предмету доказування, у зв'язку з чим, суд визнає їх неналежними доказами.
Разом з цим, з огляду на сан вказаних свідків, суд враховує надану ними характеристику обвинуваченому.
Суд визнає надані прокурором докази недопустимими, а саме:
-копію облікової картка на військовозобов'язаного ОСОБА_5 ;
-копію розписки про отримання ОСОБА_5 повістки №2 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 02.10.2024;
-копію паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-копію мобілізаційного розпорядження на ім'я ОСОБА_5 ;
-копію довідки військово-лікарської комісії за №1/1842 від 01.10.2024;
-копію картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_5 з 18 по 19 вересня 2024 року;
-копію військового квитка серії НОМЕР_2 на ім'я обвинуваченого;
Відповідно до ч.2 ст.93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Зі змісту ч.2, ч.3 ст. 214 КПК України вбачається, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події.
Згідно з матеріалами кримінального провадження, відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань, за фактом ухилення ОСОБА_5 від військової служби, внесені 11.10.2024 на підставі заяви начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , до якої було долучено додаток на 10 аркушах - копії вказаних документів.
Отже, зазначені докази отримані слідчим до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до реєстру, тобто поза межами кримінального провадження.
Прокурором не надано належних процесуальних документів, які б підтверджували, що зазначені матеріали отримані слідчим в порядку ст.93 КПК України або ж, що вони були оглянуті слідчим після внесення відомостей про кримінальне правопорушення в ЄРДР. Реєстр матеріалів досудового розслідування також не містить відомостей щодо вчинення таких дій слідчим.
За вказаних обставин, такі докази отримані у невстановленому КПК України порядку, а отже, відповідно до ст.86 КПК, є недопустимими та не можуть бути враховані на підтвердження винуватості ОСОБА_5 , у зв'язку з чим відхиляються судом.
Разом з цим, інші надані прокурором письмові докази є належними та допустимими і вони разом з показаннями ОСОБА_5 у своїй сукупності є достатніми для визнання його винуватим у пред'явленому обвинуваченні.
Суд кладе в основу свого висновку про винуватість ОСОБА_5 показання самого обвинуваченого, який не заперечував факту проходження військово-лікарської комісії, яка визнала його придатним до військової служби, отримання ним повістки та не з'явлення в час та місце вказане у ній без поважних причин. Показання обвинуваченого повністю узгоджуються з іншими письмовими доказами, зокрема, відомостями які містяться у повістці №2 від 24.09.2024, поіменному списку військовозобов'язаних, книзі обліку.
Зі змісту статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни (військовозобов'язані та резервісти) зобов'язані з'явитися на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях (п. 1 ч. 3 цієї статті). У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк (абз. 3 ч. 3 цієї статті).
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка) (абз. 7 ч. 3 цієї статті).
Вказаних обставин судом не встановлено, обвинувачений на них в судовому засіданні не посилався.
Зі змісту ст.ст.1, 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу України» від 25 березня 1992 року вбачається, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Як установлено судом, обвинувачений є військовозобов'язаним, в установленому законом порядку на період мобілізації не заброньований.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, на території України було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, а отже, протиправні дії ОСОБА_5 вчинені в особливий період.
Щодо доводів обвинуваченого про причини з яких він відмовився від проходження військової служби та його згоди проходити альтернативну службу суд зазначає наступне.
Як підставу відмови від проходження військової служби обвинувачений зазначає його релігійні переконання. Приналежність ОСОБА_5 до релігійної конфесії встановлено в судовому засіданні та підтверджується наявним в матеріалах кримінального провадження довідкою релігійної громади Євангелістів християн-баптистів.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу України» від 25.03.1992, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період є одним із видів військової служби.
Натомість зі змісту статей 1, 4 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12.12.1991, вбачається, що альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов'язку перед суспільством. На альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення.
З огляду, що ОСОБА_5 призваний на військова служба за призовом під час мобілізації, а не на строкову військову службу, правових підстав запровадити йому альтернативну службу немає.
Крім того, законодавство України не передбачає можливості відмови від виконання обов'язку проходити військову службу за призовом під час мобілізації, яка ґрунтується на релігійних або інших переконаннях. Такі переконання не можуть бути підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності у разі її ухилення від мобілізації у значенні статті 336 КК України. Призов на військову службу під час мобілізації не скасовує права на сумлінну відмову від носіння та/або використання зброї.
Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.10.2025 у справі № 573/838/24.
Отже, сукупність досліджених судом належних, допустимих та достовірних доказів у своєму взаємозв'язку поза розумним сумнівом доводять, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, і він винний у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Разом з цим, відповідно до обвинувального акта, дії обвинуваченого додатково кваліфіковано за ознакою «на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період».
Відповідно до ч.6 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу України» військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період та військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період є різними видами військової служби.
Частина 9 статті 1 вказаного Закону поділяє громадян України на категорії щодо їх військового обов'язку. Так, військовозобов'язані це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. Резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
В судовому засіданні не встановлено, що перед отриманням повістки ОСОБА_5 проходив службу у військовому резерві Збройних Сил України, а отже, він є військовозобов'язаним.
За вказаних обставин, суд виключає з обвинувачення зазначену кваліфікуючу ознаку ст.336 КК України - «на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період».
V. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання
Обставин, які відповідно до ст.66, 67 КК України пом'якшують або обтяжують покарання судом не встановлено.
VІ. Мотиви призначення покарання
Згідно зі ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
При призначенні ОСОБА_5 покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії нетяжких злочинів, особу винного, який на обліку лікаря нарколога, психіатра не перебуває, вперше притягується до кримінальної відповідальності, одружений, являється пастором церкви Євангельских християн-баптистів, характеризується позитивно, відсутність обставин, які пом'якшують, обтяжують покарання, та приходить до висновку, що йому має бути призначено покарання в мінімальних межах санкції ст.336 КК України
Враховуючи особу винного, принцип співмірності та індивідуалізації покарання, досудову доповідь органу пробації, відповідно до якої виправлення обвинуваченого без позбавлення волі можливе, суд дійшов висновку про можливість досягнення мети кримінально-правового заходу примусу шляхом звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання, призначеного за ст. 336 КК України, на підставі ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов'язків передбачених ст.76 КК України.
VІІ. Інших питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні. Запобіжний захід не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ч.1 ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку - 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок може бути оскаржений до Херсонського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Херсонський міський суд Херсонської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1