Справа № 577/6048/25
Провадження № 2/577/2178/25
05 листопада 2025 року м. Конотоп
Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі:
головуючого судді Буток Т.А.
при секретарі Кузнєцовій О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Конотоп справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом та просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за борговою розпискою в розмірі 12 000 грн. 00 коп. та судові витрати, пов'язані з розглядом справи. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01.08.2025 року між ним та ОСОБА_2 укладено письмовий договір позики у формі розписки, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 позику в сумі 12 000 грн. готівкою. Згідно вищевказаного договору ОСОБА_2 зобов'язувався повернути грошові кошти в повному обсязі до 08.08.2025 року. Добровільно відповідач кошти повертати не хоче, тому він змушений звернутись до суду з вказаним позовом.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять задовольнити (а.с. 19).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 20-22).
Ч. 1 ст. 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо відомостей про права та обов'язки сторін, відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання до суду не з'явився без повідомлення причин, не подав відзив на позовну заяву, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення відповідно до положень ст. 280-282 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
За приписом ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч.2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ч. 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем грошової суми або визначеної кількості речей.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Такий правовий висновок міститься в ухвалах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63 цс 13 та від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15. Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16.
Ст. 204 ЦК України визначено принцип презумпції правомірності правочину правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Даних про укладення договору позики під впливом тиску судом не встановлено, відповідачем він не оспорювався і його недійсність рішенням суду не встановлена.
Таким чином боргова розписка, написана ОСОБА_2 відповідає вимогам закону і породжує правові наслідки, які наступають внаслідок невиконання договору позики та умов, визначених у змісті розписки.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Отже, в судовому засіданні встановлено, що відповідач, як позичальник за договором позики, в порушення вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України, прострочив виконання грошового зобов'язання в частині повернення позикодавцеві позики у строк та в порядку, що встановлені договором. А тому борг має бути стягнутий з нього у судовому порядку.
Судом встановлено, що відповідно до розписки, яка міститься в матеріалах справи, 01.08.2025 року відповідач ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 грошову позику у сумі 12000 грн., яку зобов'язався повернути до 08.08.2025 року (а.с.10).
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами ст.1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.59 ЦПК України).
Факт наявності у позивача оригіналу розписки на підтвердження укладення договору позики та його умов з позичальником, згідно ч.2 ст.1047 ЦК України, свідчить лише про невиконання умов угоди останнім.
На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 не виконав взяті на себе зобов'язання та не повернув суму позики у строк, визначений розпискою, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за борговою розпискою в сумі 12000 грн. підлягають задоволенню.
З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1211 грн. 20 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 11, 202, 207, 192, 509, 524, 525, 526, 530, 533, 546, 549, 610, 629, 631, 638, 1046,1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 258, 263-265, 273, 280, 284, 289, 354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12000 грн. 00 коп. заборгованості за борговою розпискою та судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп., а всього 13211 (тринадцять тисяч двісті одинадцять) 20 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя Буток Т. А.