Справа № 591/9397/23
Провадження № 2/591/3/25
07 листопада 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого - судді Сидоренко А.П.
з участю секретаря судового засідання - Кирионенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
Представник ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернувся до суду вказаним позовом до ОСОБА_1 та свої вимоги мотивує тим, що 26 листопада 2021 року між відповідачем та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладено кредитний договір № 934023242.
28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цих договором.
31 грудня 2020 року Додатковою угодою № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції .
Відповідно до Реєстру боржників № 169 від 18 січня 2022 року до договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 934023242.
20 жовтня 2022 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 20102022 , у відповідності до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 06 березня 2023 до Договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 27 869, 49 грн., з яких: 9123,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18746,49 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати надані йому кошти в строки, передбачені договорами.
Посилаючись на вказані обставини, просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за кредитним договором № 934023242 у розмірі 27869,49 грн та понесені судові витрати.
Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 лютого 2024 року позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості за кредитним договором № 934023242 від 26 листопада 2021 року у розмірі 27869 грн. 49 коп. та судовий збір в сумі 2684 грн. 00 коп. (а.с. 84-85).
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 02 січня 2025 року скасовано заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 лютого 2024 року у справі за вказаним позовом, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 19 березня 2025 року на 16 год. 00 хв., з повідомленням учасників справи.
02 грудня 2024 року від представника відповідача - адвоката Шаповал С.В. надійшов відзив на позов, в якому зазначає, що стороною відповідача не визнаються позовні вимоги, оскільки вони є безпідставними, необґрунтованими та не доведеними належними і достовірними доказами, а тому такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів: на підтвердження укладення відповідачем кредитного договору; на підтвердження отримання від первісного кредитора кредитних коштів, тобто перерахунку відповідачу 9500,00 грн. в рахунок отримання кредиту; обґрунтування нарахованих відсотків за кредитом та їх розрахунок; повідомлення відповідача про відступлення права вимоги.
Позивачем не доведено належними та достовірними доказами, що відповідач уклав кредитний договір.
Наданий договір не містить жодного доказу укладання його відповідачем - відсутній його підпис, в тому числі шляхом накладення електронного цифрового підпису. До позову не додано докази на підтвердження факту підписання договору за допомогою електронного підпису, а саме протокол електронних підписів одноразового ідентифікатора.
Відтак не доведено, що сторони дійшли згоди щодо умов саме цього договору, підписали та відповідно уклали кредитний договір №924023242.
Будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, підтвердження отримання останнім кредитних коштів відповідно до укладеного договору позивачем не надано.
Позивачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження переведення первісним кредитором на рахунок відповідача грошових коштів у сумі 9500 грн., а отже відповідач не повинен повертати кошти, які він не отримував.
Як у самій позовній заяві, так і додатках до позову відсутній розрахунок заборгованості за відсотками у розмірі 18764,49 грн.
Позивачем не надано детального розрахунку заборгованості за відсотками, а саме періоду, за який він нарахований, розмір застосованої процентної ставки та підставу для їх нарахування (відповідний пункт договору), що унеможливлює перевірку правильності та обґрунтованості нарахованої позивачем суми за відсотками.
Доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості не є належним доказом, так як не містять вказані дані.
Наданий розрахунок, сам по собі не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості та її розмір за договором, оскільки розрахунок є виключно внутрішнім документом банку, підготовленим його працівниками, та відображає односторонню арифметичну калькуляцію позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.
Правові підстави для стягнення заборгованості по відсотках відсутні оскільки:
1) відповідач є військовослужбовцем і має пільги по не нарахуванню процентів за користування кредитом;
2) проценти за кредитом нараховуються лише в межах строку кредитного договору.
ОСОБА_1 з кінця 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ та проходив військову службу. 30 жовтня 2023 року він отримав поранення та був госпіталізований, після чого до березня 2024 року проходив реабілітацію.
До суду надається посвідчення учасника бойових дій та військовий квиток, з якого вбачається, що ОСОБА_1 з 03 грудня 2022 року і до цього часу проходить військову службу в ЗСУ.
Позивачем неправомірно нараховано і стягується заборгованість за відсотками, оскільки відсотки нараховані поза межами строку кредитування, визначеного договором, безпідставні.
Згідно умов п. 1.3 кредитного договору транш за Договором в сумі 9500 грн. має бути повернуто до 16 грудня 2021 року.
Таким чином, визначений сторонами по договору строк кредитування -16 грудня 2021 року, тобто нарахування відсотків за договором поза межами цієї дати, тобто після 17 грудня 2021 року є незаконним.
Також зазначає, що згідно ч.2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно п. 5.1.10 Договору факторингу ТОВ «Таліон ПЛЮС» зобов'язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за кредитним договором фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних.
Таке повідомлення не було надано (надіслано) відповідачу, отже ТОВ «ФК «ЄАПБ» не може мати право вимоги до відповідача і бути позивачем по даній справі.
Просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви ТОВ «ФК «ЄАПБ» в повному обсязі (а.с.129-133).
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 19 березня 2025 року витребувано у ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА та від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію, яка містить банківську таємницю.
19 березня 2025 року протокольною ухвалою головуючого розгляд справи відкладено до 01 липня 2025 року, 15 год. 00 хв. у зв'язку з необхідністю витребування доказів.
01 липня 2025 року протокольною ухвалою головуючого розгляд справи відкладено до 21 жовтня 2025 року о 15 год. 00 хв. у зв'язку з невиконанням ухвали суду про витребування доказів.
В зазначене судове засідання з'явилася представник відповідача, яка позовні вимоги не визнала з підстав, що викладені у відзиві.
Представник позивача та відповідач в судове засідання не з'явилася, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином. Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 26 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладено договір кредитної лінії № 934023242 (далі - кредитний договір), який був підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, та надано паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору № 934023242 від 26 листопада 2021 року, відповідно до умов якого фінансова установа надала позичальнику кредит на суму 9500 грн. 00 коп. (а.с.5-9).
ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, що підтверджується копією платіжного доручення № 27е74d54-1577-47с1-а826-5afd50a4057d від 26 листопада 2021 року (а.с. 160)
Відповідач не виконав умови договору, внаслідок чого за вказаним договором, має заборгованість у розмірі 27 869, 49 грн., з яких: 9 123,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18 746,49 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 16).
28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цих договором.
31 грудня 2020 року Додатковою угодою № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції (а.с.10-12).
Відповідно до Реєстру боржників № 169 від 18 січня 2022 року до договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 934023242.
20 жовтня 2022 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги.
Згідно п. 2.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав, вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. '
Згідно п. 4.1 Договору факторингу, сторони погодили, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора на наступний календарний день після підписання Сторонами, відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у Додатку до цього Договору (а.с.13-14).
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 06 березня 2023 до Договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 27 869,49 грн., з яких: 9 123,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18 746,49 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 15).
Стороною позивача надано суду розрахунок заборгованості за кредитним договором № 934023242 з зазначенням помісячного нарахування суми відсотків за період з 16 листопада 2021 року по 18 січня 2022 року (а.с.158) та за період з 18 січня 2022 року по 06 березня 2023 року (а.с.159).
Відповідач не виконав свого обов'язку повернути грошові кошти в строки визначені договором.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно із ч.5 ст.11 Закону України «Про електрону комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Зазначений висновок відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожний правочин укладений в електронній формі вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У пропозиції укласти кредитний договір зазначено, що позичальник ознайомився та погодився з кредитним договором, умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://alexcredit.ua/umovi).
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
З наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.
Отже, підписуючи пропозицію укласти договір (оферта) позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що договір кредитної лінії від 26 листопада 2021 року підписані відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, що підтверджує укладання між сторонами правочинів.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20).
Отже, судом встановлено, що кредитний договір, укладений у формі електронного документу, із застосуванням одноразового паролю-ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір з відповідачем не був би укладений. Таким чином, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи сторони відповідача у цій частині.
Крім того договір та його умови в судовому порядку не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін
Матеріали справи не містять доказів та відповідачем не доведено, що він не використовував одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Не заслуговують також на увагу доводи відповідача про те, що він не отримував грошових коштів за вказаними вище кредитними договорами.
Так, на запит суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надано відповідь про те, що станом на 26 листопада 2021 року на ім'я ОСОБА_1 в Банку були відкриті рахунки. Банківська картка НОМЕР_1 була емітована Банком на ім'я ОСОБА_1 (а.с.204).
Згідно виписки про рух коштів по картці НОМЕР_1 за період з 26 листопада 2021 року - 01 грудня 2021 року, 26 листопада 2021 року на рахунок відповідача здійснено перерахування коштів в розмірі 9500,00 грн. (а.с. 205).
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростували вказані докази перерахування коштів за вказаним вище кредитним договором.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
На підставі частини 1, 3 статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
У матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення відповідача про відступлення прав вимоги ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором кредитної лінії між ТОВ «Манівео ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 від 16 березня 2021 року № 934023242.
Проте у матеріалах справи відсутні відомості про здійснення відповідачем сплати на рахунок ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» кредиту, а тому відсутні підстави для його звільнення від сплати заборгованості за кредитним договором новому кредитору.
Як вбачається зі змісту договору кредитної лінії № 934023242 від 26 листопада 2021 року сторони погодили, що кредитодавець надає перший транш за Договором в сумі 9500 грн. 00 коп. одразу після укладення договору, який має бути повернуто до 16 грудня 2021 року (п.1.3 кредитного договору).
За п. 1.7 кредитного договору кредитна лінія надається строком на 20 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - Дисконтний період), а саме до 16 грудня 2021 року та за умовами п. 1.8 цього договору вказаний строк дисконтного період та відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.
Згідно п.п. 1.9. та 1.9.1. кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним.
Відомості про те, що відповідач здійснив протягом дисконтного періоду оплату всіх фактично нарахованих процентів та активував функція продовження строку дисконтного періоду під час судового розгляду не встановлені.
Таким чином нарахування процентів за користування кредитом, починаючи з 17 грудня 2021 року не відповідає вимогам законодавства та умовам укладеного між сторонами договору.
Тому з відповідача на користь позивача підлягає сплаті сума заборгованості по процентам за період з 26 листопада 2021 року по 16 грудня 2021 року в розмірі 3762 грн. 00 коп. (9500 грн. 00 коп. х 1,98% х 20 днів).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов'язання простроченого боржника за договором не припиняється. Так, зобов'язання може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності. Згідно з частиною першою статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.
У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).
Щодо нарахування та стягнення процентів від суми позики (кредиту) після спливу строку кредитування слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З приводу доводів відповідача, що він є військовослужбовцем, а тому він не повинен сплачувати проценти відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в ред. на час укладення договору) передбачено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Позивачем надано докази призову його на військову службу під час мобілізації з 03 грудня 2022 року. Водночас, суд прийшов до висновку про безпідставне нарахування відсотків за користування кредитом в період з 17 грудня 2021 року.
Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 12885 грн. 00 коп., що складається з 9123 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3762 грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками (за період з 26 листопада 2021 року по 16 грудня 2021 року).
На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача також понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1234 грн. 64 коп. (2684*46%/100).
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» суму заборгованості за кредитним договором № 934023242 в розмірі 12885 грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 1234 грн. 64 коп.
В інші частині позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, 01032.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя А.П. Сидоренко