Справа № 314/2550/25
Провадження № 2/314/1474/2025
(заочне)
03.11.2025 м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі
головуючого судді Швець О.В.,
секретар судового засідання Павлівська І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вільнянськ в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позивач АТ «СЕНС БАНК» (далі-позивач) звернувся до Вільнянського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У позовній заяві просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 121 214, 07 грн., та судові витрати: 2 422,40 грн., судового збору, та 10 115,00 грн. витрати на професійну допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Акціонерне товариство «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 12.08.2022 року уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Відповідно до умов договору позивач зобов'язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі у сумі, строки та на умовах що передбачені кредитним договором.
Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання Позичальником умов Договору останній зобов'язується достроково виконати всі боргові зобов'язання перед Банком протягом 30 календарних дні з дня отримання від Банку інформації. Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого заборгованість за кредитним договором становить 121 214,07 грн.
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.
Відзиву та будь-яких заяв та клопотань в ході проведення судового розгляду від відповідача не надходило.
Рух справи
06.06.2025 до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 09.06.2025 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, справа призначена до судового розгляду, відповідачу наданий строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності та задовольнити позовні вимоги, у разі нявки відповідача не заперечує щодо розгляду справи в заочному порядку.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день та час слухання справи була повідомлений своєчасно і належним чином в порядку статті 129 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, причини неявки суду не повідомила. Будь-яких клопотань від відповідача не надходило.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились усі учасники справи, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив суд про причини неявки та не подав відзив, а позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, відповідно до статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, застосовані норми права та мотиви суду
Судом встановлено, що 06.03.2019 ОСОБА_1 підписано угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до якої останній запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти з ним угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Підставою для укладення даної угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Оферта містить умови споживчого кредиту: тип кредиту кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії, ліміт кредитної лінії 200 000 грн 00 коп., процентна ставка 24,00%, тип ставки фіксована, строк кредиту 3 роки з моменту випуску картки.
Згідно умов кредитного договору відповідач отримав ліміт кредитної лінії 200 000, 00 грн. Проте, позичальник допустив неналежне виконання зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором.
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять, умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України вказано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Приписами частини 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За правилами статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частина 1статті 663 ЦК України вказує на те, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Як зазначено в статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем банківських послуг та загальна сума заборгованість за кредитним договором становить 121 214,07 грн, яка є не погашена станом на момент подання позовної заяви до суду, що підтверджується розрахунком суми заборгованості.
Відповідно до умов кредитного договору АТ «Альфа-Банк» уклав з ним угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Підставою для угоди є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між ОСОБА_1 та Банком.
За умовами оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту від 06.03.2019, відповідачу був оформлений тип кредиту - «кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії», сума доступного ліміту кредитної лінії 200 000,00 грн, процентна ставка 24,00% річних, тип ставки - фіксована.
З наданого позивачем паспорта споживчого кредиту вбачається, що сторонами за вказаним кредитним договором узгоджено максимальну суму кредиту 200 000,00 гривень, строк кредитування - 12 місяців.
Як слідує з виписки по особовому рахунку за період з 06.03.2019 по 01.03.2025 ОСОБА_1 користувалась кредитною карткою, проте не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, що є підставою для стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором.
З наданої АТ Сенс Банк довідки-розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 01.03.2025, утворилась заборгованість за кредитом, загальна сума заборгованості становить 121 214, 07 грн., з яких 80 273,97 грн. прострочене тіло кредиту, 29 811,63 грн. відсотки за користування кредитом, 10 419,26 грн. тіло кредиту, 709,21 грн. овердрафт.
Таким чином, враховуючи вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «СЕНС БАНК» не повернуті, суд вбачає наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника ОСОБА_1 суми заборгованості у розмірі 121 214,07.
Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Враховуючи відсутність доказів на підтвердження погашення відповідачем станом на момент розгляду справи суми основного боргу, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та стягнення суми заборгованості за простроченими відсотками відповідно до договору надання банківських послуг.
Щодо розподілу судових витрат
За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При пред'явленні позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. - платіжне доручення). Оскільки суд повністю задовольняє позовні вимоги, то понесені позивачем судові витрати на підставі частини 1статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2 422,40 гривень.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов наступних висновків.
Як передбачено у статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України) та становлять одну із складових судових витрат (ч.1 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ч.5 ст.135 ЦПК України, сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів ч.4 ст.137, ч.7 ст.139 та ч.3 ст.141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.
Приписами ч.1 ст.26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VІ, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Так, позивачем заявлена вимога на відшкодування понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10 115,00 грн.
Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу через їх неспівмірність складності справи не подавалось.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5,9 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до статті 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Як зазначив Верховний суд у своїй постанові 24 січня 2022 року по справі № 757/36628/16-ц, у відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.
За ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Підсумовуючи викладене, враховуючи, що в обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги позивачем не надано суду документів, які б підтверджували заявлені витрати, тому суд вважає за необхідне відмовити в стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2,19,81,141,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь АТ «Сенс Банк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 23494714) заборгованість в сумі 121 214,07 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь АТ «Сенс Банк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 23494714) судові витрати в сумі 2 422,40 грн сплаченого судового збору.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області, протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Ольга Валеріївна Швець
03.11.2025