Справа № 308/8029/25
06 листопада 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючої судді Крегл М.М., за участю секретаря Бегені В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
Приватне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго» в особі представника Кльофа В.І., звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 2 липня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
09.10.2025року від представника позивача по справі надійшла заява про закриття провадження у справі.
При цьому у заяві вказано, що предметом позову у даній справі є стягнення заподіяних збитків, майнової шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди , яка була спричинена внаслдок пошкодження зліхобетонної електричної опори в с.Лалово , Мукачівського району саме 04.07.2023року. Однак, після відкриття провадження у справі, а саме 09.10.2025року , відповідач добровільно погасив борг в повному розмірі, у зв'язку з чим, на сьогоднішній день відсутній предмет спору по справі № 308/8029/25.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
У поданій до суду представником позивача Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» Кльофа В.І. заяві від 09.10.2025року, такий просив розгляд заяви про закриття провадження розглядати за їх відсутності.
Відповідач по справі ОСОБА_1 до суду не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлялася належним чином, заяв та клопотань не подавала.
Дослідивши матеріали справи, клопотання позивача, заяву відповідача суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч.1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно положень ч.3 вказаної нормо учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду 2 липня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригод Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Разом із тим, до початку розгляду справи по суті від позивача по справі надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору. А саме позивач зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення заподіяної матеріальної шкооди . Однак, після відкриття провадження у справі, а саме 09.10.2025, відповідач добровільно сплаив заподіяну матеріальну шкоду спричинену внаслідок ДТП в повному розмірі, у зв'язку з чим, на сьогоднішній день відсутній предмет спору по справі № 308/8029/25.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 частини 1 статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Зміст спірних матеріальних правовідносин сторін становлять права та обов'язки, тому відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами. Отже відсутність спірного матеріального правовідношення, тобто відсутність предмета судового розгляду, тягне за собою припинення провадження у справі. Підстави припинення матеріального правовідношення як цивільного зобов'язання визначені Цивільним кодексом України. І лише за відсутності спору сторін щодо відповідних прав та обов'язків і відсутності з боку жодної із сторін дій, які свідчать про наявність між ними неврегульованих спірних питань, може йтися про закриття провадження в справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України - у зв'язку із відсутністю предмета спору.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а, відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19); Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19 (провадження № 61-1807св20); Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20) зазначено, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору можливе лише за умови, якщо предмет спору відсутній під час пред'явлення позову.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення "відсутність предмета спору" в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрито з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема, шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі №750/1658/20 (провадження № 61-9658св20).
Тобто, за змістом пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Так, позивач просить закрити провадження у справі через відсутність предмету спору, як на підставу вказує на те, що 09.10.2025року , відповідач ОСОБА_1 добровільно відшкодцував заподіяну шкоду в повному розмірі.
Вказане свідчить про те, що на день звернення із вказаним позовом до суду заборгованість відповідачів перед позивачем існувала, тобто існував предмет позову. Натомість, як вказує і сам позивач шкода відшкодована ОСОБА_1 станом на 09.10.2025 року, тобто вже під час судового розгляду справи після відкриття провадження по справі.
Суд констатує, що як наголошено вище, провадження по справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судового рішення, за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Матеріали справи свідчать про те, що на момент звернення з позовом фактично спір існував.
Заборгованість погашена ОСОБА_1 станом на 09.10.2025 року після відкриття провадження у справі, та відповідно після подання позовної заяви, що в свою чергу виключає застосування судом механізму закриття провадження з підстав відсутності предмета спору.
З поданого позивачем клопотання вбачається, що її фактичний зміст свідчить про відмову позивача від позову, унаслідок погашення заборгованості відповідачами по справі. Крім того просить закрити провадження керуючись вимогами ст. 255 ЦПК України.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Приймаючи до уваги зміст клопотання позивача про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, яким передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом, оскільки позивач не підтримує позовні вимоги саме внаслідок обставин, що призвели до зникнення предмета спору та стадії судового розгляду.
Щодо клопотання позивача про повернення судового збору, то слід вказати на те, що оскільки судом закрито провадження саме з підстав передбачених п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України, то підлягає поверненню не уся сума сплаченого позивачем судового збору.
Згідно ч.2 ст. 142 ЦПК України, уразі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Згідно ч.3 вказаної норми, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З урахуванням того, що позивач не підтримує свої вимоги, за обставин, що викладені вище, суд вважає, що позивачу слід повернути 50 % сплаченого ним судового збору у сумі 1211.2 грн.
Частиною 2ст. 256 ЦПК Українивизначено, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав недопускається.
Керуючись ст.ст. 255, 256, 258-260 ЦПК України, суд,-
Заяву представник позивача про закриття провадження у справі - задовольнити частково.
Провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди -закрити.
Повернути Приватному акціонерному товариству «Закарпаттяобленерго» (код в ЄДРЮОФОП 00131529 , місцезнаходження с.Оноківці, Ужгородський район , Закарпатська область) 50 відсотків від суми сплаченого позивачем згідно платіжної інструкції №4270 від 29 травня 2025 року , судовий збір в сумі 1211. 2 грн. за подачу до Ужгородського міськрайонного суду позовної заяви до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У задоволенні решти клопотання відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені в день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду М.М. Крегул