Справа № 308/15221/25
1-кс/308/6408/25
06 листопада 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12025070000000197, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 332 КК України, про накладення арешту на майно, -
До слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_3 , погоджене заступником начальника відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12025070000000197, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 332 КК України, про накладення арешту на майно, яке вилучено 25.10.2025 в ході проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки «Самсунг Гелексі», ІМЕІ НОМЕР_1 та транспортний засіб «Toyota Land CRUISER», державний номерний знак НОМЕР_2 .
Клопотання обґрунтовує тим, що Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025070000000197 від 17.04.2025, за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 332 КК України.
25 жовтня 2025, на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 жовтня 2025 року, проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Самсунг Гелексі», ІМЕІ НОМЕР_1 та транспортний засіб «Toyota Land CRUISER», державний номерний знак НОМЕР_2 .
Постановою слідчого від 25.10.2025, вилучене майно визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
У клопотанні слідчий зазначає, що на даний час існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вищевказане майно є доказом у кримінальному провадженні, адже воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. У зв'язку з цим є необхідність у накладенні арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів.
Слідчий, у судове засідання прокурор не з'явився, однак, подав письмову заяву, згідно з якою просить розглянути клопотання у його відсутності.
Володілець майна, щодо якого вирішується питання про накладення арешту, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явився, заяв про відкладення чи розгляд без участі не подав, у зв'язку з чим клопотання розглянуто у його відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, неприбуття слідчого та власника майна у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, у зв'язку з чим слідчий суддя розглянув подане клопотання про арешт майна у відсутності вказаних осіб.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов таких висновків.
З протоколу обшуку від 25.10.2025 вбачається, що такий був проведений 25.10.2025 за адресою: Закарпатська область, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Бабичі, вул. Миру, 217, в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Самсунг Гелексі», ІМЕІ НОМЕР_1 та транспортний засіб «Toyota Land CRUISER», державний номерний знак НОМЕР_2 .
Постановою слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_3 від 25.10.2025, вилучене у ході обшуку майно визнано речовим доказом.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до частини 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Таким чином арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів ( в тому числі цінних паперів , грошей (у будь якій валюті готівкою або безготівковому вигляді), на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2)можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Частиною 3 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Згідно з ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98цього Кодексу.
У клопотанні слідчий, як на підставу накладення арешту на майно наводить зміст ст. 98 КПК України, та вказує, що ході досудового розслідування виникла необхідність у проведенні ряду слідчих дій з метою встановлення фактів причетності особи до вчинення вказаного кримінального правопорушення.
Проте, у клопотанні не конкретизовано, яким саме критеріям в розумінні ст. 98 КПК України, відповідають речові докази, які було вилучено.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 КПК України. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
В свою чергу, п.п. 1 та 3 ч. 2 ст. 171 КПК України встановлює, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, а також документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
В клопотанні слідчий просить накласти арешт, зокрема, на транспортний засіб «Toyota Land CRUISER», державний номерний знак НОМЕР_2 .
З наданих матеріалів, які перебувають на розгляді у слідчого судді, вбачається, що слідчим у клопотанні про арешт майна не зазначено документи, які підтверджують право власності на вищевказаний транспортний засіб, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким транспортним засобом.
Крім того, з наданих копій матеріалів кримінального провадження, доданих до клопотання вбачається, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт є майном особи, яка не є підозрюваною у даному кримінальному провадженні, а тому є майном третьої особи.
При виникненні питання про обмеження права власності у кримінальному провадженні, особа, яка не є підозрюваною, набуває статусу третьої особи, щодо якої вирішується питання про арешт.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права і обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.
При цьому, згідно клопотання про арешт майна до слідчого судді звернувся саме слідчий за погодженням з прокурором, а не прокурор, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 64-2 КПК України.
Вказане на переконання слідчого судді, свідчить про те, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 КПК України.
Враховуючи викладене, у зв'язку з тим, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, вважається майном третьої особи, а тому з клопотанням про його арешт, відповідно до ст. 64-2 КПК України, повинен звертатися виключно прокурор.
Звернення з клопотанням про арешт майна неналежною особою може в подальшому призвести до визнання доказів, отриманих в результаті проведення слідчих дій, недопустимими.
З огляду на викладене слідчий суддя приходить до переконання, що вказане клопотання про арешт майна, подано без додержання вимог ст.171 КПК України.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 КПК України, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Виходячи з викладеного, слідчий суддя вважає за необхідне повернути клопотання прокурору з метою усунення його недоліків відповідно до вимог кримінального процесуального закону, що не позбавляє його права після усунення недоліків, повторно звернутися до суду з даним клопотанням.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-172, 372,395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання повернути прокурору Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_6 для усунення зазначених недоліків.
Встановити строк для усунення зазначених недоліків, що не перевищує 72 години з моменту отримання копії ухвали.
Після усунення недоліків сторона кримінального провадження не позбавлена права повторно звернутися із даним клопотанням до суду в загальному порядку.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1