Справа № 305/4182/25
Номер провадження 1-кс/305/456/25
07.11.2025. Слідчий суддя Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1
з участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3
прокурора ОСОБА_4
слідчого ОСОБА_5
підозрюваної ОСОБА_6
захисника адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Рахівського ВП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Розтоки, мешканки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з середньою освітою, неодруженої, на утриманні має одну неповнолітню дитину, непрацюючої, раніше несудимої,-
Старший слідчий СВ Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 , за погодженням із прокурором Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , звернувся в суд з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 .
Клопотання мотивовано тим, що у провадженні СВ Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області перебувають матеріали кримінального провадження, що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071140000164 від 14.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, тобто незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , у лютому 2025 року (більш точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлена, але не пізніше 18 лютого 2025 року), маючи умисел, спрямований на незаконне переправлення громадян України через державний кордон України поза визначеними пунктами пропуску, розуміючи встановлений порядок перетину державного кордону, порушуючи вимоги законів України «Про державний кордон України», «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995, достовірно знаючи, що з 24.02.2022, у відповідності до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено режим воєнного стану, на період дії якого чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, домовилась з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (стосовно останнього, скеровано обвинувальний акт до суду), про спільне вчинення незаконного переправлення громадянина України ОСОБА_10 через державний кордон України, шляхом сприяння його переміщенню з м. Надвірна Івано-Франківської області, до ділянки державного кордону України з Румунією у с. Ділове, Рахівського району Закарпатської області за грошову винагороду у сумі 9 000 доларів США. 18.02.2025, близько 12 години 00 хвилин, на ділянці автодороги у м. Надвірна, Івано-Франківської області (більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлене), ОСОБА_9 , при зустрічі з ОСОБА_10 , надав вказівку останньому сісти до салону автомобіля марки Toyota Land Cruiser Prado 150, з номерним знаком НОМЕР_1 , у салоні якого знаходилась на передньому пасажирському сидінні ОСОБА_6 , після чого ОСОБА_9 доставив ОСОБА_10 до ділянки дороги навпроти залізничного вокзалу за адресою: м. Івано-Франківськ, Привокзальна площа, 1, де 18.02.2025 близько 13 години 30 хвилин, ОСОБА_6 , з метою подальшого незаконного переправлення через державний кордон, та уникнення проїзду через стаціонарний пост поліції у с. Лазещина, Рахівського району Закарпатської області, надала ОСОБА_10 вказівку сісти до поїзда «Суми-Рахів» та прибути до м. Рахів, Закарпатської області. 18.02.2025, близько 18 години 30 хвилин, ОСОБА_10 діючи за вказівкою ОСОБА_6 по мобільному телефону підійшов до ділянки автодороги навпроти будівлі №2 по вул. Вербник у м. Рахів, де за вказівкою ОСОБА_9 , ОСОБА_10 сів до салону автомобіля марки Toyota Land Cruiser Prado 150 з номерним знаком НОМЕР_1 , за кермом якого знаходився ОСОБА_9 , а у салоні знаходилась на передньому пасажирському сидінні ОСОБА_6 , після чого вони продовжили свій рух у напрямку с. Ділове Рахівського району, у ході якого ОСОБА_9 з метою уникнення уваги прикордонного контролю на блок-посту у с. Ділове, Рахівського району, надав пораду ОСОБА_10 пригнутись поблизу задніх дверцят автомобіля, а ОСОБА_6 надала пораду ОСОБА_10 сховатись, після чого накрила його одягом, який знаходився у салоні на задніх пасажирських сидіннях згаданого автомобіля. Скориставшись вказаними порадами ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , ОСОБА_10 знаходячись у салоні автомобіля марки Toyota Land Cruiser Prado 150 з номерним знаком НОМЕР_1 уник прикордонного контролю на блок-посту у с. Ділове. Під час руху автомобілем марки Toyota Land Cruiser Prado 150 з номерним знаком НОМЕР_1 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 проінструктували ОСОБА_10 щодо його подальшого незаконного переправлення через державний кордон України з Румунією, та повідомили, що безпосередній перетин державного кордону відбуватиметься вплав через річку Тиса, на що ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , про те, що не вміє плавати. Згодом, 18.02.2025 близько 19 години 00 хвилин, ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_6 доставили ОСОБА_10 до ділянки автодороги по вул. Сонячна у Ділове, Рахівського району, де з метою подальшого незаконного переправлення через державний кордон України з Румунією, ОСОБА_9 надав вказівку ОСОБА_10 пройти до подвір'я поблизу будинку №14 по вул. Сонячна у с. Ділове, та очікувати подальші вказівки. У подальшому, 18.02.2025 близько 22 години 00 хвилин, до ОСОБА_10 підійшов ОСОБА_8 , який приніс з собою драбину для перелізання через систему інженерного захисту державного кордону з спірального колючого дроту «Єгоза», та надав ОСОБА_10 вказівку рухатись з ним у напрямку ділянки державного кордону України з Румунією навпроти будинку №14 по вул. Сонячна у с. Ділове, поблизу прикордонного знаку №319, після чого ОСОБА_8 поставив драбину до вказаної системи інженерного захисту державного кордону та надав ОСОБА_10 вказівку перелазити систему за допомогою драбини, та далі рухатись через річку Тиса, однак, 18.02.2025 близько 23 години 20 хвилин, працівниками Державної прикордонної служби України поблизу ділянки дороги по вул. Сонячна, у с. Ділове, у напрямку прикордонного знаку №319, на відстані 10 метрів до лінії державного кордону України з Румунією, було виявлено та затримано ОСОБА_10 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні даного кримінального правопорушення, доводиться зібраними доказами, а саме: показами свідка ОСОБА_11 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, характеризуючими матеріалами, та іншими матеріалами кримінального провадження. Зазначає, що відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст.184 КПК України, необхідністю застосування відносно ОСОБА_6 , яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. ОСОБА_6 під час досудового розслідування може переховуватися від органів досудового розслідування з метою не доведення її вини, оскільки усвідомлює, що в разі визнання її винною у вчиненні даного кримінального правопорушення її буде засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років. Також встановлено, що ОСОБА_6 не має достатніх міцних соціальних зв'язків, тому наявні ризики, що будучи на волі вона зможе безперешкодно покинути місце свого проживання з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Окрім цього, перебуваючи на волі ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків, зокрема на ОСОБА_10 , шляхом вмовляння, підкупу чи погрози з метою можливої зміни вже даних ними показів у даному кримінальному провадженні на її користь, або відмови від показань, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Також в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у здійсненні незаконного переправлення осіб через державний кордон України та Румунії. Вказана обставина також свідчить про наявність ризику повторного вчинення кримінального правопорушення. На думку сторони обвинувачення, до ОСОБА_6 необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи, такі як особисте зобов'язання, особиста порука, застава та домашній арешт не зможуть запобігти настанню вказаних ризиків, які передбачені пунктами 1,3,5 ст.177 КПК, а саме переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення: особисте зобов'язання не можливо застосувати через те, що ОСОБА_6 має незначні соціальні зв'язки, зокрема те, що безперешкодно може виїхати із свого місця постійного проживання з метою уникнення від кримінальної відповідальності. У зв'язку з цим, вказаний запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 ; особисту поруку неможливо застосувати, оскільки на даний час жодна особа, яка б заслуговувала на довіру, із відповідною заявою до органу досудового розслідування не зверталась; заставу, як основний запобіжний захід, неможливо застосувати через те, що органу досудового розслідування не відомий фінансовий стан підозрюваного ОСОБА_6 , а крім того, жоден громадянин не звернувся із заявою про можливість внесення такої застави на відповідний депозитний рахунок; домашній арешт неможливо застосувати, враховуючи те, що ОСОБА_6 має незначні соціальні зв'язки, зокрема те, що вона може виїхати із свого місця постійного проживання з метою уникнення від кримінальної відповідальності. У зв'язку з цим, вказаний запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваної. Отже, на думку сторони обвинувачення застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання ним, покладених процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам останнього переховуватись від слідства та суду, та вчиненню нових злочинів.
Прокурор ОСОБА_4 та слідчий ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримали клопотання, просять таке задовольнити, оскільки обрання найсуворішого запобіжного заходу мотивоване наявними ризиками, а саме, ОСОБА_6 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, усвідомлює, що за вчинене нею кримінальне правопорушення їй може бути призначено покарання у виді позбавлення волі від семи до дев'яти років, перебуваючи на волі вона може ухилитися від досудового розслідування чи суду, негативно впливати на свідків, зокрема на ОСОБА_11 , також перебуваючи на волі зможе безперешкодно покинути місце свого проживання, з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Отже, на їх думку, застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваної та не дасть змогу запобігти зазначеним ризикам та виконання покладених на неї процесуальних обов'язків.
Захисник підозрюваної, адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні в режимі відеоконференції, зазначив, що підозра пред'явлена його підзахисній необгрунтована, при виділення матеріалів, відповідно до вимог ст.214 КПК України орган досудового розслідування зобов'язаний був окремо внести відомості про вчинення кримінального правопорушення. ОСОБА_6 не ухилялася, слідчим та прокурором не доведено наявність конкретних ризиків, ОСОБА_6 , наміру ухилятися від слідства та суду не має, остання є хворою, потребує медичного лікування та навпаки вона зацікавлена у встановленні істини у цьому кримінальному провадженні.
Підозрювана ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримала свого захисника, пояснила, що вона вину не визнає, підозру вважає необгрунтованою. Стверджувала, що наміру ухилятися від слідства чи суду вона не має, зазначала, що має неповнолітню дитину, являється приватним підприємцем, просила відмовити у задоволенні клопотання слідчого та не застосовувати відносно неї запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши учасників справи, вивчивши клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 та п.4 ч.2 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого відділення Рахівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області перебуває кримінальне провадження за №12025071140000164 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України. З витягу вбачається наступне: 19.02.2025, о 00 годин 20 хвилин у с. Ділове, Рахівського району Закарпатської області в районі 319-го прикордонного знаку прикордонним патрулем ДПСУ ВСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за спробу незаконного перетину Державного кордону України було затримано ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_2 , та громадянина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючого у АДРЕСА_3 в який підвіз останнього до лінії кордону на автомобілі марки Toyota Land Cruiser Prado 150, з номерним знаком НОМЕР_1 , та органігував спробу незаконного переправлення вищезазначеного громадянина через державний кордон України за грошову винагороду в сумі 9000 доларів США які ОСОБА_13 мав заплатити вже по факту перетину кордону.
13.10.2025, ОСОБА_6 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а саме в незаконному переправленні осіб через державний кордон України сприянню їх вчиненння порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, вчиненому організовангою групою, з корисливих мотивів.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні даного кримінального правопорушення, доводиться зібраними доказами, а саме: показами свідка ОСОБА_11 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, характеризуючими матеріалами, та іншими матеріалами кримінального провадження.
Сукупність фактичних даних, які містяться в матеріалах кримінального провадження, дають підстави вважати пред'явлену ОСОБА_6 підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні вже під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1999 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Злочин в якому підозрюється ОСОБА_6 , є тяжким злочином, за яким підозрюваній загрожує покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, що може спонукати підозрювану ухилятися від слідчого, прокурора, суду. При оцінці даного ризику, слідчим суддею взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010, у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
За таких обставин, слідчий суддя прийшов до висновку щодо доведеності існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Оцінюючи наявність ризику вплив на свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та уважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрювана не будучи обмеженою у спілкуванні із свідком, ОСОБА_11 , якому відомі обставини вчинення злочину у якому остання підозрюється, може здійснювати на нього вплив шляхом, вмовляння, підкупу чи погрози, з метою можливої зміни вже даних ним показів у даному кримінальному провадженні на її користь, або відмови від показань, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Тим самим, наявності ризику впливу на свідка існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.
Свідок у кримінальному провадженні ще не допитаний, отже не виключено, що підозрювана може незаконно впливати на нього.
Враховуючи те, що ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні злочину, пов'язаного з організацією незаконного перетину державного кордону, шляхом надання порад та вказівок, не виключено, що остання може вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення.
Таким чином, слідчий суддя приходить до переконання, що слідчим під час розгляду клопотання доведено обгрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту не зможуть в достатній мірі запобігти ризикам, визначеним в ст.177 КПК України. Про дані обставини свідчать тяжкість, характер та спосіб вчинення інкримінованого підозрюваній злочину, а також те, що підозрювана має незначні соціальні зв'язки, перебуваючи під домашнім арештом, може виїхати із свого місця постійного проживання з метою уникнення від кримінальної відповідальності, не будучи обмеженою запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою. Окрім цього, про неможливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу свідчить і те, що вони не зможуть забезпечити уникнення переховування підозрюваної від органу досудового розслідування у разі її втечі за межі країни, поза пунктами пропуску.
При цьому, аргументи, на які посилаються підозрювана та її захисник, на переконання слідчого судді, з огляду на обставини, встановлені в ході судового засідання, не спростовують доводи органу досудового розслідування, не підтверджені відповідними доказами, і не є такими, що забезпечать виконання підозрюваної покладених на неї процесуальних обов'язків та суттєво не зменшують ризики, передбачені ст.177 КПК України, тому слідчий суддя дійшов до висновку про обґрунтованість клопотання старшого слідчого відділення Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області, ОСОБА_5 .
Крім того, частиною 3 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Частиною п.2 ч.5 статті 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Суд також враховує рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року, у якому зазначено, що гарантії передбачені п.3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання) покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання.
Таким чином, вказана сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого підозрюваного, його активів та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, тобто, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Ураховуючи наведене, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрювану від намірів та спроб порушити покладені на неї обов'язки, а з іншого не має бути такою, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого її ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, слідчий суддя з урахуванням положень ст.ст.177,178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваної, тяжкістю злочину у вчиненні якого вона підозрюється.
Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_6 , обов'язків, передбачених КПК України, слідчий суддя врахувує, характер кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також дані про особу підозрюваної, яка позитивно характерирується за місцем проживання, до кримінальної відповідальності притягується вперше, на утриманні має неповнолітню дитину, має міцні соціальні зв'язки.
На підставі наведеного, суд дійшов до висновку, що застава у визначених в п.2 ч.5 ст.182 КПК України межах, здатна забезпечити виконання підозрюваною ОСОБА_6 , покладених на неї обов'язків, отже така, на думку суду повинна бути призначена у розмірі 50 (п'ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» залишаєтьсяна рівні (3028) гривень, що відповідно становить (сто п'ятдесят одну тисячу чотириста) гривень, внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваною покладених на нього обов'язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками.
У разі внесення застави, на ОСОБА_6 , відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, слід покласти наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою; не відлучатись із населеного пункту, в якому підозрювана зареєстрована та проживає, без дозволу органу досудового розслідування чи суду; повідомляти орган досудового розслідування чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до Головного Управління ДМС в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню.
На підставі наведеного, керуючись положеннями ст.ст.177,178,181,183,186,193,196,197,309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СВ Рахівського ВП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України - задовольнити.
Застосувати до підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Розтоки, мешканки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з середньою освітою, неодруженої, на утриманні має одну неповнолітню дитину, непрацюючої, раніше несудимої - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, починаючи з 07.11.2025 по 05.01.2026, включно.
Визначити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці с. Розтоки, мешканці АДРЕСА_1 , українці, громадянці України, з середньою освітою, неодруженій, на утриманні має одну неповнолітню дитину, непрацюючій, раніше несудимій, заставу в розмірі, 50 (п'ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151400 (сто п'ятдесят одну тисячу чотириста) гривень, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, зокрема на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA198201720355209001000018501.
У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити з-під варти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повідомити про це суд.
З моменту звільнення ОСОБА_6 , у зв'язку із внесенням застави, вона буде вважатися такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали до 05 січня 2026 року.
В разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 такі обов'язки:
1. прибувати до слідчого чи суду за першою вимогою;
2. не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрювана зареєстрована та проживає, без дозволу органу досудового розслідування чи суду;
3. повідомляти орган досудового розслідування чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4. здати на зберігання до Головного управління ДМС в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
5. утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню.
Вказані обов'язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_6 на строк до 05 січня 2026 року.
У разі невиконання зазначених вище обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Рахівський відділ Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області.
Ухвала підлягає негайному виконанню Рахівським РВП ГУНП в Закарпатській області.
В разі внесення застави в частині покладених обов'язків ухвала підлягає виконанню Рахівським РВП ГУНП в Закарпатській області.
Строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу визначити до 05 січня 2026 року.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Рахівського районного суду: ОСОБА_1