Справа № 243/9729/25
Провадження № 3/243/4957/2025
06 листопада 2025 року суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Фалін І.Ю., за участю:
прокурора Левицької К.В.,
особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
захисника Неминущого Г.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні об'єднанні матеріали, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Донецькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, працюючого на посаді в.о. директора Комунального підприємства Слов'янської міської ради «Благоустрій», який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 172-7, ч.2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
В.о. директора Комунального підприємства Слов'янської міської ради «Благоустрій», будучи посадовою особою юридичної особи публічного права та згідно п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом відповідальним за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, порушуючи вимоги ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», 04.04.2025, перебуваючи на робочому місці, не повідомив у встановленому Законом порядку, про наявність у нього реального конфлікту інтересів під час вирішення питання щодо підписання наказу від 04.04.2025 № 53-ОС про преміювання працівників, в тому числі і себе, як головного інженера у розмірі 6600 грн., чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.
Крім того, в.о. директора Комунального підприємства Слов'янської міської ради «Благоустрій», будучи посадовою особою юридичної особи публічного права та згідно п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом відповідальним за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, порушуючи вимоги ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», 04.04.2025, перебуваючи на робочому місці, вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів під час підписання наказу «Про преміювання працівників», в тому числі і себе, як головному інженеру у розмірі 6600 грн, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
Відповідно до ч.2 ст. 36 КУпАП постановою судді від 06.11.2025 зазначені справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за 1 ст. 172-7, ч.2 ст. 172-7 КУпАП були об'єднані в одне провадження.
06.11.2025, прокурором, який забезпечує участь у розгляді справи Слов'янської окружної обласної прокуратури Донецької області ОСОБА_2 , подано до суду письмовий висновок у адміністративній справі щодо наявності у діяннях ОСОБА_1 ознак адміністративних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 172-7, ч.2 ст. 172-7 КУпАП, відповідно до якого прокурор заначила наступне.
ОСОБА_1 , будучи в.о. директора КП Слов'янської міської ради «Благоустрій», був посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону - суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією. Таким чином ОСОБА_1 , будучи суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», мав обов'язок повідомити не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли дізнався чи повинен був дізнатися про наявність у нього реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Зазначені факти відображені в протоколах про адміністративні правопорушенні, пов'язані з корупцією складених відносно ОСОБА_1 . ОСОБА_1 , будучи в.о. директора КП Слов'янської міської ради «Благоустрій», ознайомлений з обмеженнями, заборонами та вимогами, пов'язаними з виконанням повноважень посадової особи юридичної особи публічного права, у тому числі з вимогами розділу V Закону України «Про запобігання корупції», не повідомив про наявність у нього реального конфлікту інтересів під час підписання наказу №53-ОС від 04.04.2025 про виплату премії працівникам, в тому числі і собі, як головного інженера у розмірі 6600 грн. та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів. У провадженні встановлено сукупність таких юридичних фактів, як: наявність повноважень на прийняття рішення: п.п. 3.4 Статуту КП Слов'янської міської ради «Благоустрій» підприємство самостійно визначає фонди, систему і розміри оплати праці своїх працівників. Рівень оплати праці, у тому числі надбавки і доплати встановлюються директором підприємства. Зазначила, що у діях ОСОБА_1 приватний інтерес проявився в тому, що він перебуваючи на посаді в.о. директора КП Слов'янської міської ради «Благоустрій», особисто підписав наказ про преміювання, включивши до переліку осіб, що отримують премію себе, що створює майнову вигоду для нього особисто. Між приватним інтересом ОСОБА_1 та його повноваженнями, пов'язаними із підписанням наказу про преміювання, виникла суперечність, що мала вплив на об'єктивність та неупередженість прийняття ним відповідного рішення. Суперечність полягала в тому, що, з однієї сторони, в особи наявний вказаний вище приватний інтерес, а з іншої - ОСОБА_1 має здійснювати свої повноваження, в тому числі під час підписання наказів, виключаючи вплив приватного інтересу на реалізацію своїх повноважень. За наявності вищезазначеного приватного інтересу ОСОБА_1 суб'єктивно та упереджено прийняв рішення та підписав накази про преміювання себе особисто. Враховуючи викладене, така суперечність, що мала вплив на об'єктивність та неупередженість вчинення дій та прийняття рішень, у розумінні Закону є реальним конфліктом інтересів. Крім того, суперечність між приватним інтересом ОСОБА_1 та його службовими повноваженнями зумовлена тим, що під час підписання наказу щодо преміювання свого сина, останній був змушений шукати баланс між приватним інтересом, що полягає у можливості отримання певних матеріальних благ, додаткового заробітку, та необхідністю виконувати свої службові обов'язки в.о. директора, виключаючи можливість будь - якого впливу приватного інтересу. Відповідно до п. 2.4 Методичних рекомендацій НАЗК № 13 від 21.10.2022 «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції» навіть за умови, що особа, маючи приватний інтерес, приймає об'єктивні та неупереджені рішення, вона вчиняє дії в умовах реального конфлікту інтересів. Тобто, у ОСОБА_1 наявний приватний інтерес, який не дає змоги в.о. директору об'єктивно оцінити свою роботу, тому визначення конкретного розміру премії здійснюється в умовах реального конфлікту інтересів. ОСОБА_1 , приймаючи вищевказане рішення щодо себе перебував в умовах реального конфлікту інтересів, та не міг не усвідомлювати, що приймає рішення на свою користь, що зобов'язувало останнього діяти у відповідності до законодавчих вимог про запобігання корупції, повідомити уповноважені органи про конфлікт інтересів, вжити заходів щодо врегулювання такого конфлікту інтересів та безпосередньо утриматись від підписання таких рішень. На підставі викладеного, ОСОБА_1 повинен був повідомити про конфлікт інтересів та був зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання конфлікту інтересів, оскільки підписання наказу про преміювання стосувалася його особистих майнових інтересів. Отже, у ОСОБА_1 є прямий умисел на вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією за частинами 1, 2 статті 172-7 КУпАП. Крім того прокурор зазначила, що всі протоколи про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, стосовно ОСОБА_1 складені 16.10.2025. Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. Зазначене свідчить, що строки притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не сплили. На підставі зазначеного, прокурор просила суд визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень за частинами 1 та 2 статті 172-7 КУпАП та призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн.
06.11.2025 представником ОСОБА_1 , адвокатом Неминущім Г.Л., що діє на підставі ордеру про надання правничої допомоги серія АН № 1821374 від 24.10.2025, направлено до суду письмові пояснення, відповідно до яких останній просив закрити провадження по справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП про адміністративні правопорушення - за відсутністю складу адміністративних правопорушень. Свою позицію аргументував тим, що преміювання, зазначене у наказі, має системний, щомісячний характер та проводиться бухгалтерією підприємства відповідно до затвердженого Положення про преміювання. Таким чином, наказ є формальним продовженням установленої процедури, а не індивідуальним рішенням, спрямованим на отримання вигоди. Розмір премії, нарахованої у відповідному місяці, наказ про яку підписано ОСОБА_1 , є меншим порівняно з попередніми та наступними періодами, що виключає можливість умисного використання службового становища в особистих цілях. Це підтверджується долученими до матеріалів справи копіями наказів про преміювання за 1 півріччя 2025 року та довідкою бухгалтерії підприємства. Суб'єктивна сторона правопорушення за ст.172-7 КУпАП передбачає наявність прямого умислу на отримання неправомірної вигоди або переваги. У матеріалах справи відсутні будь-які дані, що підтверджують існування такого умислу з боку ОСОБА_1 . Крім того, не погоджується з викладеним в протоколах про адміністративні правопорушення строку, з якого стало відомо про адміністративні правопорушення - з моменту складання протоколу. Всі відомості щодо наказу, підписаного ОСОБА_1 про преміювання, отримані уповноваженим органом від підприємства “Благоустрій» 07 серпня 2025 року. Тобто саме з цього часу обчислюється строк притягнення до відповідальності, передбачений ст. 38 КУпАП. Вважає, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 та ч. 2 ст.172-7 КУпАП, оскільки: преміювання має системний характер; не встановлено жодного факту отримання неправомірної вигоди; відсутній умисел на використання службових повноважень у приватних інтересах.
На підставі вищевикладеного захисник просив суд закрити провадження по справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративних правопорушень.
Прокурор Левицька К.В. у судовому засіданні підтримала доводи викладені у наданому письмовому висновку у адміністративній справі, просила визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень за частинами 1 та 2 статті 172-7 КУпАП, призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч.1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП у виді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100,00 грн.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав доводи захисника викладені у наданих письмових поясненнях, просив суд закрити провадження по справі про адміністративні правопорушення відносно за ч. 1 ст. 172-7 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП про адміністративні правопорушення за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень
Представник ОСОБА_1 , адвокат Неминущій Г.Л., у судовому засіданні підтримав доводи викладені у наданих письмових поясненнях, просив суд закрити провадження по справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-7 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП про адміністративні правопорушення за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.
Суд заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані матеріали встановив наступне.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
У ч. 1 ст. 172-7 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» (далі Закон) встановлюється, що особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані, зокрема, повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно.
Невиконання зазначеного обов'язку, його неналежне або несвоєчасне виконання є діянням, що містить ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.
У свою чергу у ч. 2 ст. 172-7 КУпАП встановлюється адміністративна відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у п. 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані, зокрема, не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Невиконання зазначеного обов'язку або його неналежне виконання є діянням, що містить ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
При цьому, аналіз ч. 1 Примітки до ст. 172-7 КУпАП дає можливість зробити висновок, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП має спеціального суб'єкта - суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції".
Зі змісту п. 2 ч. 1 ст. 3 вищезазначеного Закону випливає, що вимоги законодавства про запобігання корупції поширюються на осіб, які прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції».
Аналіз диспозиції ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП дає можливість встановити, що чинним законодавством передбачено відповідальність за вчинення наступних діянь: 1) неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів; 2) вчиненні дій чи прийнятті рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
При цьому відповідно до ч. 2 Примітки до ст. 172-7 КУпАП зазначається, що у цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.
Як вбачається з вищевикладених положень, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, нерозривно пов'язана з таким елементом як приватний інтерес, його суперечність з службовими повноваженнями, внаслідок чого виникає реальний конфлікт інтересів. Слід зауважити, що реальний конфлікт інтересів має бути чітко вираженим, конкретизованим та простежуватися на основі визначення того, який приватний інтерес переслідує особа у даному випадку, та яким чином цей приватний інтерес вступає у суперечність з службовими інтересами.
У свою чергу реальний конфлікт інтересів безпосередньо впливає на рівень об'єктивності та неупередженості особи при прийнятті рішень, вчиненні або не вчиненні певних дій, що відносяться до її службових або представницьких повноважень. Тобто, реальний конфлікт інтересів перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з прийнятим рішенням, внаслідок чого останнє не може вважатися неупередженим та об'єктивним.
Крім того, ознакою об'єктивної сторони зазначених правопорушень є саме реальний, а не потенційний конфлікт інтересів, тобто саме суперечність між приватним інтересом та службовими повноваженнями особами. Потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об'єктивний вираз, а також часовий взаємозв'язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому.
Тобто відмінність між цими поняттями полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що, по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об'єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.
Разом з тим, констатація наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, є можливою лише у тому випадку, коли реальний конфлікт інтересів впливає на реалізацію посадовою особою своїх дискреційних повноважень.
Право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд передбачає можливість його дискреції, тобто право вибору між декількома діями чи рішеннями, що однаково є правомірними та передбачені чинним законодавством.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Наявність дискреції (розсуду) посадової особи є визначальною та необхідною умовою для вирішення питання про наявність у її діях реального конфлікту інтересів, адже у випадку, коли особа у відповідності до імперативних вимог чинного законодавства має діяти у чітко визначений спосіб, чітко визначених межах та формі або повинна утримуватися від певних дій і в неї немає жодного власного розсуду стосовно виду та характеру можливого рішення, дій чи бездіяльності, то в такому випадку реальний конфлікт інтересів не впливає на об'єктивність та неупередженість рішень, дій чи бездіяльності посадової особи, оскільки остання позбавлена будь-якої можливості діяти в будь-який інший спосіб, ніж написано у законі. Отже, наявність дискреційних повноважень є необхідною передумовою вирішення питання про наявність у діях особи реального конфлікту інтересів.
Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі №461/2579/17, від 20.03.2018 у справі №820/4554/17, від 03.04.2018 у справі № 569/16681/16-а та від 12.04.2018 у справі №826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, можливе лише за сукупності умов: наявності у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений; факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; повноважень на прийняття рішення; факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об'єктивність або неупередженість рішення.
Згідно з вимогами ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Судом встановлено, що відповідно до п.1.1 Статуту Комунального підприємства Слов'янської міської ради «Благоустрій» (код ЄДРПОУ 32599207), КП Слов'янської міської ради «Благоустрій» є правонаступником усього майна, всіх прав та обов'язків КП «ЖЕК №7», згідно рішення Слов'янської міської ради від 18.04.2019 №1-LXIV-7 «Про зміну найменування КП «ЖЕК №7».
Відповідно до п.1.2 Статуту - КП Слов'янської міської ради «Благоустрій», підприємство діє на базі відокремленої частини комунальної власності Слов'янської міської територіальної громади, підпорядковується Слов'янській міській раді та її виконавчому комітету в межах встановлених законодавством України та даним Статутом. Засновником (Власником) підприємства є Слов'янська міська рада.
Відповідно до п.1.3 Статуту, КП Слов'янської міської ради «Благоустрій» є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, поточні та інші рахунки в банках України і закордонних банках печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, штамп, фірмовий бланк.
Статтею 81 ЦК України передбачено, що юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
З урахуванням викладеного КП Слов'янської міської ради «Благоустрій» є юридичною особою публічного права.
Згідно Наказу КП Слов'янської міської ради «Благоустрій» № 32- К від 05.08.2020 «Пpo переведення» ОСОБА_1 , кошторисника, з його згоди, з 05.08.2020 переведено на посаду головного інженера.
Відповідно до Наказу КП Слов'янської міської ради «Благоустрій» № 25- ОК від 26.03.2025 «Пpo надання відпустки» на підставі розпорядження начальника Слов'янської міської військової адміністрації №70-в від 26.03.2025, Кішкіну А.О. директору комунального підприємства Слов'янської міської ради «Благоустрій» надано відпустку. Виконання обов'язків директора КП Слов'янської міської ради «Благоустрій» на час відпустки ОСОБА_3 до фактичного виходу його на роботу покладено на головного інженера ОСОБА_1 , з його згоди.
Відповідно ст.1 ЗУ «Про запобігання корупції» (далі Закон), голова та член наглядової ради, ради директорів, виконавчого органу, комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), ліквідатор, керівник, заступник керівника, головний бухгалтер, корпоративний секретар такої юридичної особи публічного права, а також особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, та її заступники, голова та члени іншого органу управління юридичної особи (крім консультативного), якщо утворення такого органу передбачено законом або статутом юридичної особи публічного права.
Відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону, посадові особи юридичних осіб публічного права є суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону.
Відповідно до п.6 роз'яснення затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) №4 від 13.11.2023 до посадових осіб юридичних осіб публічного права належить, зокрема, керівник юридичної особи публічного права.
Під «посадовими особами юридичної особи публічного права» слід розуміти осіб, які мають повноваження здійснювати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції.
Таким чином, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду в.о. директора Комунального підприємства Слов'янської міської ради «Благоустрій», був посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону - суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією.
Пунктом 3.4 Статуту визначено, що підприємство самостійно визначає фонди, систему і розміри оплати праці своїх працівників. Рівень оплати праці, у тому числі надбавки і доплати встановлюються директором підприємства.
Згідно п. 6.2 Статуту керівництво підприємством здійснює директор, який призначається розпорядженням міського голови.
Згідно п. 6.3 Статуту директор укладає договори, видає доручення, відкриває в банках рахунки, видає накази, дає вказівки.
Відповідно до Наказу від 04.04.2025 № 53-ОС, працівникам Комунального підприємства Слов'янської міської ради «Благоустрій» була виплачена премія, в тому числі ОСОБА_1 у розмірі 6600 грн. за рахунок економії фонду оплати праці.
Зазначений наказ виданий за підписом в.о. директора Комунального підприємства Слов'янської міської ради «Благоустрій» ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.2 ЗУ «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно п. 2.3.2. Наказу Державного комітету статистики від 13.01.2004 №5 «Винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер» у даному випадку преміювання відноситься до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, тобто не відноситься до основних виплат.
Таким чином вбачається, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду в.о. директора Комунального підприємства Слов'янської міської ради «Благоустрій», визначив собі розмір премій та підписав відповідний наказ про її нарахування.
Відповідно до п. 12 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
У відповідності до п.11 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», визначено, що потенційний конфлікт інтересів - це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Таким чином, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду в.о. директора Комунального підприємства Слов'янської міської ради «Благоустрій», будучи посадовою особою юридичної особи публічного права та згідно п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом відповідальним за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, порушуючи вимоги ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», 04.04.2025, перебуваючи на робочому місці, не повідомив у встановленому Законом порядку, про наявність у нього реального конфлікту інтересів під час вирішення питання щодо підписання наказу від 04.04.2025 № 53-ОС про преміювання працівників, в тому числі і себе, як головного інженера у розмірі 6600 грн та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, підписавши наказ від 04.04.2025 № 53-ОС про своє преміювання.
Щодо доводів захисника Неминущого Г.Л., що преміювання, зазначене у наказі, має системний, щомісячний характер та проводиться бухгалтерією підприємства відповідно до затвердженого Положення про преміювання та наказ є формальним продовженням установленої процедури, а не індивідуальним рішенням, спрямованим на отримання вигоди, суд зазначає, що даний факт, не дає підстав для висновків про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, оскільки такі вимоги передбачені відповідним антикорупційним законодавством, яке правопорушник повинен знати в силу займаної ним посади.
Між тим, відповідно до частини 5 та 6 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», у разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона зобов'язана звернутися за роз'ясненнями до Національного агентства, а якщо особа отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона звільняється від відповідальності, якщо у діях, щодо яких вона зверталася за роз'ясненням пізніше було виявлено конфлікт інтересів.
Ст. 29 та 30 Закону України «Про запобігання корупції» закріплені вимоги Заходів зовнішнього та самостійного врегулювання конфлікту інтересів та Усунення від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті.
Доказів такого звернення ОСОБА_1 за роз'ясненнями щодо сумнівів про наявності у нього конфлікту інтересів до Національного агентства, та застосування ним вимог ст. 29, 30 Закону, матеріали справи не містять.
Стосовно заперечення сторони захисту щодо дати виявлення адміністративного правопорушення суд зазначає наступне.
Згідно п. 7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Приписи ст. 247 КУпАП є імперативними, а отже вказують на те, що суд у разі закінчення строків повинен лише закрити справу і не вирішувати жодних інших питань.
Положеннями ч.4 ст.38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтею 51 та статтями 212- 15, 212- 21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Відповідно до листа Верховного Суду від 09.04.2021 року № 1089/0/2-21, виявити адміністративне правопорушення означає установити наявність підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об'єктивних та суб'єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Обов'язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією. Окрім того, така особа у різні періоди часу може отримувати різну інформацію про події та факти, що мають відношення до вчинення адміністративного правопорушення (збір документів, інформації, відібрання пояснень тощо). Висновок про те, що виявлено правопорушення, пов'язане з корупцією як сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, особа, уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до загальнодоступних роз'яснень НАЗК, зокрема, Листа НАЗК за вих. №47-09/27771/21 від 26.04.2021, початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли проаналізовано зібрані фактичні дані та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Процесуально такий висновок оформлюється у вигляді протоколу. Дії уповноваженої особи, що має право складати протоколи, до моменту його складання можуть свідчити лише про виявлені окремі ознаки правопорушення, проте факт, що виявлене діяння містить склад адміністративного правопорушення, зазначається при складенні протоколу.
Враховуючи те, що протоколи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП були складені 16.10.2025, а тому початок обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення слід обраховувати з цієї дати.
За таких обставин суд не вбачає підстав для закриття справи відносно ОСОБА_1 за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, дії ОСОБА_1 , які виразилися у неповідомленні посадовою особою юридичної особи публічного права у встановлених законом випадках та порядку про виникнення у нього реального конфлікту інтересів та які виразилися у прийнятті рішення в умовах реального конфлікту інтересів, свідчать про вчинення ним вказаних адміністративних правопорушень, відповідальність за що передбачена ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії правопорушенням, пов'язаним з корупцією є невідворотність відповідальності за вчинення таких правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету державних органів та органів місцевого самоврядування та зашкодити суспільним інтересам, а отже не можуть бути визнані як малозначні.
Відтак, незалежно від виду суб'єкту та його службової діяльності, рангу та інших характеристик його обов'язком є діяти лише в рамках закону.
За таких обставин, на підставі вищевикладених норм закону, суд вважає докази, що містяться в матеріалах справи, належними і допустимим та такими, що доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, за фактом вчинення подій 04.04.2025, про що були складені відповідні протоколи від 16.10.2025, які були описані та досліджені вище, а саме неповідомлення ОСОБА_1 , як посадовою особою юридичної особи публічного права у встановлених законом випадках та порядку про виникнення у нього реального конфлікту інтересів та прийняття, як посадовою особою юридичної особи публічного права рішення в умовах реального конфлікту інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 та ч. 1 ст. 34 КУпАП обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 та ч. 1 ст. 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Правила, встановлені ст. 36 КУпАП, допускають розгляд одним і тим же органом справ про адміністративні правопорушення відносно особи, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Відповідно до ст. ст. 23, 33 КУпАП при призначенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника та обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність і вважає, що оскільки адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700,00 грн. та за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00 грн., та на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 остаточне стягнення у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00 грн. Таке стягнення буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових правопорушень.
Крім того, в порядку ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 605,60 грн.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. чт. 36, 40-1, ч.1 ст. 172-7, ч.2 ст. 172-7, 283-284, 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-7 КУпАП та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, та піддати його адміністративному стягненню за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700,00 грн. та за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00 грн., на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 остаточне стягнення у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп., на рахунок отримувача: (IBAN) UA488999980313020106000005658, отримувач Донецьке ГУК/Слов'янська МТГ/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37967785, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код класифікації доходів бюджету: 21081100; найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи та інші санкції.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір на користь держави в сумі 605 (шістсот п'ять)грн. 60 копійок, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу у строк, встановлений ч. 1ст. 307 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена в судову палату по кримінальним справам Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Слов'янський міськрайонний суд протягом десяти днів, з дня її проголошення.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання три місяці.
Суддя
Слов'янського міськрайонного суду
Донецької області Іван Юрійович Фалін