Провадження №1-кп/243/166/2025
Справа №236/311/21
06 листопада 2025 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у системі EasyCon та в режимі відеоконференції під час трансляції з приміщення державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)», кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12020050420000643 від 22 листопада 2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Іванівка, Краснолиманського району, Донецької області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,-
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_7 ,
В провадженні Слов'янського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
До суду від прокурора надійшло клопотання про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У клопотанні прокурор просить продовжити відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Прокурор вважає, що ризики, відповідно до яких було обрано цей запобіжний захід до теперішнього часу не відпали. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України, санкцією якої передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років. Зазначив, що необхідність продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена ризиками, передбаченими ст.177 КПК України, а саме: 1) переховуватися від суду; 2) незаконно впливати на потерпілих та свідків; 3) вчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор зазначає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України, окрім тримання під вартою, не може запобігти викладеним вище ризикам, тому необхідність продовження стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованою.
В судовому засіданні прокурор просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 в державній установі «Житомирська державна установа виконання покарань №8» строком на 60 днів.
Потерпілий в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Обвинувачений ОСОБА_5 під час судового засідання висловлював заперечення стосовно клопотання прокурора, в задоволенні клопотання прокурора просив відмовити. Вказує, що заявлені в клопотанні прокурором ризики є необґрунтованими та нічим не підтверджені.
Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував проти продовження відносно його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказав про можливість зміни обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший, не пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши сторони кримінального провадження та дослідивши матеріали клопотання, колегію суддів встановлено наступні обставини та відповідні їм докази.
Станом на теперішній час у Слов'янському міськрайонному суді перебуває обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
В судовому засіданні встановлено, що ухвалою суду ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово був продовжений судом.
Надаючи оцінку доводами сторони захисту, суд зазначає, що висловлені вищенаведені сумніви та заперечення щодо представлених стороною обвинувачення доказів безсумнівно підлягають ретельній перевірці під час проведення судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд, за клопотанням сторони обвинувачення або захисту, має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною третьою статті 331 КПК України передбачено, що суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Враховуючи, що положення чинного кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання суд користується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Так, у своїх рішеннях, а саме «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Колегія суддів, враховуючи відомості про сукупність обставин пред'явленого обвинувачення, що інкримінується ОСОБА_5 , та обсяг відомостей, які були повідомленні в судовому засіданні прокурором в його клопотанні, приходить до переконання, що висновки, викладені в клопотанні прокурора про застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого, не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими.
Згідно ст. 5 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
З огляду на вищевказане, суд зазначає, що проголошуючи «право на свободу», стаття 5 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена свободи.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів разом з тим враховує позиції, думки та доводи обвинуваченого на свою користь та його захисника щодо заперечення стосовно клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак зазначає, що у даному кримінальному провадженні, в контексті пред'явленого обсягу обвинувачення за ч. 1 ст. 115 КК України, доводи обвинуваченого та його захисника не перевищують саме суспільного інтересу у даному кримінальному провадженні, який з урахуванням обставин кримінального правопорушення, та його тяжкості є наявним в даній справі та полягає у повному, всебічному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Інший вид запобіжного заходу, на думку колегії суддів, не зможе в достатній мірі забезпечити додержання обвинуваченим його обов'язків та запобігання процесуальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Колегія суддів, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінивши у своїй сукупності доводи прокурора про існування вищевказаних ризиків, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні повністю довела, що на теперішній час існують ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду задля уникнення покарання.
Крім того, колегія суддів також зазначає, що ОСОБА_5 обвинувачується в умисному вбивстві, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, що свідчить про те, що жодний інший запобіжний захід не стане на заваді продовжити кримінальну діяльність. За вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень можливе покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, а тому зазначена обставина вже сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.
Судова колегія зазначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
У відповідності до п.п. 61, 62 Рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.
Судовою колегією приймається до уваги, що ОСОБА_5 утримується під вартою з 22 листопада 2020 року, однак в даному випадку, з огляду на практику Європейського суду, враховуючи тяжкість злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_5 , спосіб його можливого вчинення останнім та суспільний інтерес, на теперішній час обмеження права обвинуваченого на свободу є виправданим та необхідним через неможливість в жодний інший спосіб запобігти ризику переховування обвинуваченого, впливу на потерпілого, свідків, забезпечення належного виконання їм своїх процесуальних обов'язків.
Заслухавши думку всіх учасників кримінального провадження, як з приводу заявленого клопотання прокурора, так і заперечень обвинуваченого та його захисника, дослідивши надані сторонами кримінального провадження матеріали, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі: сукупність наявних відомостей про вчинення обвинуваченим злочину особливої тяжкості, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватими у кримінальному правопорушенні, а саме позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років; вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_5 , відсутність доказів та медичних відомостей, які б виключали можливість перебування обвинуваченого під вартою та свідчили б, що стан здоров'я обвинуваченого виключає можливість його перебування в установі виконання покарань, а також врахувавши ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були зазначені прокурором у клопотанні та повністю знайшли своє підтвердження під час судового засідання, зокрема ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_5 у разі зміни запобіжного заходу на не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема, на особисте зобов'язання, може переховуватись від суду задля уникнення кримінальної відповідальності, оскільки можливість уникнення покарання може бути для обвинуваченого меншим злом аніж процедура його відбування у разі визнання його винним, колегія суддів вважає доведеним, що на теперішній час ризики, відповідно до яких обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не відпали, у зв'язку з чим є підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
Колегія суддів зважає на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні убивства іншої людини, а тому ризик продовження вчинення кримінальних правопорушень та ризик втечі існують з високим ступенем ймовірності.
Колегія суддів вважає, що зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про недостатність застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, для запобігання виникненню ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим колегія суддів вважає доцільним продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Житомирська установа виконання покарань (№8)».
Судова колегія також відповідно до вимог чинного кримінального процесуального закону розглянула й альтернативні триманню під вартою заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого, які передбачені ст. 176 КПК України, однак, звертає увагу на те, що Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Станом на теперішній час, на території Донецької області у безпосередній близькості до міста Лиман, де фактично мешкає обвинувачений, тривають активні бойові дії, а відтак контроль за виконанням обвинуваченим умов запобіжного заходу, який буде не пов'язаний з триманням під вартою, здійснювати не можливо. Крім того, прокурором в судовому засіданні обґрунтовано було доведено, з посиланням на об'єктивні обставини справи, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави обвинуваченому не визначається у зв'язку із обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину із застосуванням насильства.
Колегія суддів зазначає, що доводи сторони захисту щодо заявленого клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому у його задоволенні слід відмовити.
Крім того, судовою колегією встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 на теперішній час перебуває у ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)», колегія суддів вважає доцільним вирішити питання про участь обвинуваченого у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Учасники судового провадження не висловили заперечень щодо проведення судового засідання режимі відеоконференції.
Положенням ч. 1 ст. 336 КПК України визначено, що судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі, зокрема, необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження, наявності інших підстав, визначених судом достатніми.
Відповідно до ч. 2 ст. 336 КПК України, суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.
З огляду на викладене, судова колегія вважає за необхідне здійснювати судове провадження в режимі відеоконференції.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 132, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 199, 201, 336, 376 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)» на строк 60 (шістдесят) діб, починаючи з 06 листопада 2025 року по 04 січня 2026 року включно.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, не пов'язаний із триманням під вартою, - відмовити.
Проводити судові засідання за участю обвинуваченого ОСОБА_5 в режимі відеоконференції у системі EasyCon, проведення якої доручити державній установі «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)».
Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому та направити для виконання начальнику Державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)».
Ухвала про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, та підлягає негайному виконанню.
Ухвалу складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3