441/1253/25
1-кп/441/167/2025
05.11.2025 Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4 ;
його законного представника ОСОБА_5 ;
особи, відносно якої розглядається клопотання ОСОБА_6 ;
його законного представника ОСОБА_7 ;
захисника ОСОБА_8 ;
представника ювенальної превенції ОСОБА_9 ;
за участі ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городок Львівської області у кримінальному провадженні № 12025141440000103 від 22.04.2025 клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, українця, громадянина України, учня 9 класу Заверещицького НВК І-ІІІ ступенів «Заклад загальної середньої освіти - заклад дошкільної освіти «Берегиня» Городоцької міської ради Львівської області, зареєстрованого та проживаючого на АДРЕСА_1 , раніше не судимого
у вчиненні суспільно-небезпечного діяння за ознаками ч. 1 ст. 286 КК України, -
Неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.04.2025, близько 15.45 год., не маючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами, керуючи технічно справним мотоциклом марки «Tekken» моделі «МН250GY-15 (Tekken 250)» без р.н. та рухаючись ним автодорогою Р-84 «Бібрка-Бурштин», в напрямку до с. Страдч, при проїзді нерегульованого Х подібного перехрестя нерівнозначних доріг неподалік вул. Шептицького у с. Повітно, Львівського району Львівської області, грубо порушив чинні вимоги ПДР України, затверджені Постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001, з подальшими змінами і доповненнями, а саме, п.п. 1.2, 2.1а, б, 2.3г, 10.1, 12.1, 14.2б, 14.6а та вимоги Р.34»Дорожня розмітка», які виразились у тому, що він, не отримавши право на керування транспортним засобом, керуючи незареєстрованим у встановленому законом порядку транспортним засобом, перевозячи на мотоциклі неповнолітнього пасажира ОСОБА_4 , без шолому, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не переконався у безпечності маневру, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки та здійснював маневр обгону в межах перехрестя автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Passat», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_11 , яка рухалась по правій смузі руху автодороги у напрямку до с. Страдч та подала сигнал про намір повороту ліворуч та мала перевагу у русі. Як наслідок відбулось зіткнення, у результаті якого пасажир мотоциклу марки «Tekken» моделі «МН250GY-15 (Tekken 250)» без р.н. ОСОБА_4 отримав забійну рану лобної ділянки, забійну гематому надбрівної ділянки праворуч, струс головного мозку, закритий перелом лівого надколінка, що відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров'я та є у прямому наслідковому зв'язку із настанням дорожньо транспортної пригоди.
Дії неповнолітнього ОСОБА_6 кваліфіковано за ознаками ч. 1 ст. 286 КК України, а саме, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
В судовому засіданні прокурор своє клопотання підтримала, зазначивши, що неповнолітній вперше вчинив суспільно-небезпечне діяння, ОСОБА_6 раніше не судимий, на момент вчинення не досяг віку кримінальної відповідальності, тому до нього необхідно застосувати примусові заходи виховного характеру у виді обмеження дозвілля та передачі під нагляд матері - ОСОБА_10 на строк - два роки.
Неповнолітній потерпілий ОСОБА_4 та його законний представник ОСОБА_5 клопотання про застосування стосовно ОСОБА_6 примусових заходів виховного характеру у виді обмеження дозвілля та передачі неповнолітнього під нагляд матері - ОСОБА_10 підтримали та вказали, зокрема, що претензій до нього не мають.
Неповнолітній ОСОБА_6 у суді факт вчинення ним суспільно-небезпечного діяння визнав, обставини його вчинення не заперечив, він та його законний представник ОСОБА_7 , його мати ОСОБА_10 , та його захисник - адвокат ОСОБА_8 також погодилися з клопотанням прокурора, просять застосувати до ОСОБА_6 примусові заходи виховного характеру.
Мати особи, відносно якого розглядається клопотання, ОСОБА_10 підтвердила, що здатна здійснювати батьківський контроль за поведінкою сина.
Заслухавши учасників судового провадження, оглянувши матеріали, долучені прокурором, суд доходить до наступного висновку.
Згідно з положеннями ст.22 КПК України суд зберігає об'єктивність та неупередженість, в тому числі, не надаючи переваг будь-якій стороні кримінального провадження.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди умотивовувати свої рішення, але він не може тлумачитись як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (довід). Об'єм цього обов'язку може змінюватись залежно від природи рішення.
Особливості кримінального провадження щодо неповнолітніх визначені Главою 38 КПК «Кримінальне провадження щодо неповнолітніх».
За результатами судового розгляду суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши всі зібрані по справі та досліджені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, та їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов висновку про те, що надані стороною обвинувачення докази підтверджують існування обставин, про які зазначено в клопотанні та доводять, що неповнолітнім ОСОБА_6 було вчинено суспільно небезпечне діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, поза розумним сумнівом.
Із долученої Довідки № 78-04062025/4601, витягу з реєстру територіальної громади, інших матеріалів справи убачається, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто на час вчинення суспільно небезпечного діяння мав 15 років, є неповнолітнім.
Згідно ст. 22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років.
Відповідно до ст.498 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
За наслідками судового розгляду клопотання суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів виховного характеру або про відмову в їх застосуванні.
Відповідно до ч. 2 ст. 97 КК України примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.
Згідно ч. 2 Стаття 105 КК України суд може застосувати до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру, як 1) застереження; 2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; 3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; 4) покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків; 5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пунктах 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2від 15травня 2006року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передбачено, що відповідно до чинного законодавства примусові заходи виховного характеру можна застосовувати до особи, яка у віці від 14 до 18 років учинила злочин невеликої або середньої тяжкості, а також до особи, котра у період від 11 років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що має ознаки дії чи бездіяльності, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України.
Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2від 15травня 2006року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передбачено, що строк нагляду, передбаченого п.3 ч.2 ст.105 КК України, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього.
Примусові заходи виховного характеру, зокрема, застосовують: - у разі постановлення судом рішення про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1ст. 97 КК України; - до особи, котра до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння (ч. 2 ст. 97 КК України); - при звільненні неповнолітнього від покарання відповідно до ч. 1ст. 105 КК України.
Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2від 15травня 2006року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передбачено, що неповнолітнього можна передати під нагляд батьків. При цьому, вони мають бути спроможні здійснювати виховний вплив на неповнолітнього, постійно й належним чином контролювати його поведінку та зобов'язані це робити.
Положеннями ст. 501 КПК України передбачено, що в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд приймає лише 2 види рішень: ухвалу про застосування примусових заходів виховного характеру, якщо прокурором буде доведено вчинення неповнолітнім, зазначеним в ст. 498 КПК України, суспільно-небезпечного діяння, чи ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів виховного характеру, якщо суд дійде висновку, що прокурор під час судового розгляду не довів факт вчинення суспільно-небезпечного діяння неповнолітнім, і закриває провадження, інших підстав для відмови в застосуванні примусових заходів виховного характеру законом не передбачено.
Судом встановлено, та це підтверджується дослідженими матеріалами кримінального провадження, що ОСОБА_6 дійсно вчинив суспільно-небезпечне діяння за ознаками ч. 1 ст. 286 КК України, вперше, у віці 15 років, до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.
За наведеного та беручи до уваги дані про особу неповнолітнього ОСОБА_6 , зокрема, його вік, згоду на застосування таких заходів з боку неповнолітнього та його матері, суд приходить до висновку про необхідність застосування щодо нього примусових заходів виховного характеру у виді обмеження дозвілля та його передачі під нагляд матері.
На переконання суду, мати неповнолітнього ОСОБА_10 цілком здатна здійснювати належний контроль за поведінкою сина, тому саме їй слід передати неповнолітнього під нагляд та застосування такого примусового заходу спроможне здійснити виховний вплив на неповнолітнього.
Зважаючи на особу ОСОБА_6 , суд приходить до переконання, що тривалість заходів виховного характеру має становити до досягнення ним повноліття, тобто до 19.07.2027.
Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді, слід скасувати, речові докази слід передати їх законним володільцям, процесуальні витрати слід покласти на законного представника неповнолітнього - ОСОБА_7 , оскільки наявність самостійного заробітку у неповнолітнього ОСОБА_6 прокурором не доведено та в суді не встановлено.
Керуючись ст. 100, 126, 174, 292, 498, 499 КПК України, ст. 97, 105 КК України, суд, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Застосувати до неповнолітнього ОСОБА_6 , примусові заходи виховного характеру у виді обмеження дозвіллля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього, а саме, заборонити ОСОБА_6 відвідувати у вечірній та нічний час доби, тобто з 20 год 00 хв по 06 год 00 хв публічні заклади громадського та розважального характеру; передати неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого на АДРЕСА_1 , під нагляд матері ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої та проживаючої на АДРЕСА_1 , до досягнення ОСОБА_6 повноліття, тобто до 19.07.2027.
Арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Городоцького районного суду Львівської області від 23.04.2025 на тимчасово вилучене 21.04.2025 під час огляду місця події майно, яке визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, а саме:- автомобіль марки «Volkswagen» модель «Passat» р.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN: НОМЕР_2 , який згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 жительці АДРЕСА_2 , із характерними для ДТП слідами пошкоджень на корпусі; - мотоцикл марки «TEKKEN» модель «MH250GY-15» VIN: НОМЕР_4 , без реєстраційного номеру, користувачем якого на момент ДТП був ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 житель АДРЕСА_1 , із характерними для ДТП слідами пошкоджень на корпусі, скасувати.
Речові докази: загальний легковий універсал марки «Volkswagen» модель «Passat» р.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN: НОМЕР_2 , який згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 жительці АДРЕСА_2 - повернути ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; - мотоцикл марки «TEKKEN» модель «MH250GY-15» VIN: НОМЕР_4 , без реєстраційного номеру, користувачем якого на момент ДТП був ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 житель АДРЕСА_1 - повернути ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Процесуальні витрати за проведення експертних досліджень у справі № СЕ-19/114-25/9534-ІТ від 06.05.2025 у сумі 4457,00 грн., № СЕ-19/114-25/9535-ІТ від 06.05.2025 у сумі 4457,00 грн. та № СЕ-19/114-25/9536-ІТ від 23.06.2025 у сумі 6687,50 грн. стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_5 , зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_3 .
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту її проголошення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_1