справа № 752/3535/25 Головуючий у суді І інстанції: Кордюкова Ж.І.
провадження №22-ц/824/15784/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
06 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Музичко С.Г., Болотова Є.В., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 липня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У лютому 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 26.03.2024 року між ТОВ «Стар файненс груп» та відповідачем укладено кредитний договір №33313-03/2024, на підставі якого відповідач отримала кредит та зобов'язалася його повернути разом із процентами за користування ним.
29.07.2024 року між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений договір факторингу №29072024, відповідно до якого ТОВ «Стар файненс груп» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а останнє зобов'язався прийняти права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, та передати за це кошти.
Позивач набув право вимоги за кредитним договором №33313-03/2024 до відповідача в сумі 23 000 грн, з яких 8000 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 15 000 грн - заборгованість по відсотках.
05.04.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс кредит» та відповідачем укладено кредитний договір №08479-04/2024, на підставі якого відповідач отримала кредит та зобов'язалася його повернути разом із процентами за користування ним.
20.08.2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений договір факторингу №20082024, відповідно до якого ТОВ «Аванс кредит» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а останнє зобов'язався прийняти права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, та передати за це кошти.
Позивач набув право вимоги за кредитним договором №08479-04/2024 до відповідача в сумі 20400 грн, з яких 5100 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 15300 грн - заборгованість по відсоткам.
06.04.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір позики №2263799, на підставі якого відповідач отримала кредит та зобов'язалася його повернути разом із процентами за користування ним.
14.06.2021 року між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений договір факторингу №14/06/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а останнє зобов'язався прийняти права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, та передати за це кошти.
Позивач набув право вимоги за договором позики №2263799 до відповідача в сумі 18144 грн, з яких 11200 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 1344 грн - заборгованість по відсотках, 5600 грн - заборгованість по процентам за понадстрокове користування позикою.
22.02.2022 року між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір позики №74621541, на підставі якого відповідач отримав кредит та зобов'язався його повернути разом із процентами за користування ним.
14.06.2021 року між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений договір факторингу №14/06/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а останнє зобов'язався прийняти права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, та передати за це кошти.
Позивач набув право вимоги за договором позики №74621541 до відповідача в сумі 3081,42 грн - заборгованість за основною сумою боргу.
Кредитні договори укладено з відповідачем в електронній формі на умовах публічної пропозиції (оферти) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України.
З огляду на викладене позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №33313-03/2024 в розмірі 23 000 грн (яка складається з 8000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 15 000 грн - заборгованість за відсотками), за кредитним договором № 08479-04/2024 в розмірі 20 400 грн (яка складається з 5100 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 15 300 грн - заборгованість за відсотками), за договором позики № 2263799 в розмірі 18 144 грн (яка складається з 11 200 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 1344 грн - заборгованість за відсотками, 5600 грн - заборгованість по процентам за понадстрокове користування позикою), за договором позики № 74621541 в розмірі 3081,42 грн (яка складається з основною суми боргу). Також позивач просив стягнути понесені судові витрати.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18 липня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»: заборгованість за кредитним договором №33313-03/2024 від 26.03.2024 року, розмір якої становить 23 000 грн, з яких 8000 грн - тіло кредиту та 15 000 грн - проценти за користування кредитом; заборгованість за кредитним договором №08479-04/2024 від 05.04.2024 року, розмір якої становить 20 400 грн, з яких 5100 грн - тіло кредиту та 15 300 грн - проценти за користування кредитом; заборгованість за кредитним договором №2263799 від 06.04.2024 року, розмір якої становить 12 544 грн, з яких 11 200 грн - тіло кредиту та 1344 грн - проценти за користування кредитом; заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором №74621541 від 22.02.2022 року, розмір якої становить 3081 грн 42 коп.; судові витрати у розмірі 2765 грн 47 коп..
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що стороною позивача не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про укладення між відповідачем та первісним кредитодавцями кредитних договорів та виникнення між ними будь-яких правовідносин.
Зазначала, що з матеріалів справи вбачається, що кредитні договори № 33313-03/2024 та № 08479-04/2024 з боку кредитодавця підписано за допомогою факсимільного відображення підпису директора позивача та печатки підприємства. Однак матеріали справи не містять згоди зі зразками підпису та печатки первісних кредитодавців, що на переконання апелянта дає підстави стверджувати про неукладеність вказаних кредитних договорів.
Також зазначала щодо відсутності доказів укладення кредитних договорів № 2263799 та № 74621541. Вказувала, що позивачем суду не надано доказів ідентифікації відповідача в ІТС кредитодавців, отримання та використання ним одноразових ідентифікаторів для підписання вказаних кредитних договорів. Також матеріали справи не містять доказів підписання кредитних договорів з боку кредитодавців кваліфікованими електронними підписами.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що надані позивачем паспорти споживчого кредиту не може свідчити про укладення кредитного правочину та/або отримання коштів у кредит.
Щодо Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідачка зазначала, що відсутні докази ознайомлення відповідача з такими правилами. Оскільки дані Правила не містять доказів їх підписання відповідачем, їх не можна вважати частиною кредитного договору.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги також посилалась на те, що в матеріалів справи відсутні докази надання коштів у позику (кредит). Так, зазначала, що позивачем разом з позовною заявою не надано жодного доказу щодо перерахування первісним кредиторами та отримання відповідачем коштів у кредит на виконання кредитних договорів. Вказувала, що у виписці з банківських рахунків відповідача не мітять в собі повної та достовірної інформації про те, що грошові кошти на них надійшли саме від первісних кредитодавців і саме на виконання кредитних договорів. Також у позові не вказано, на підставі яких первинних фінансових документів кредитодацями були перераховані грошові кошти на виконання кредитних договорів на банківський рахунок відповідача, а відповідач отримав такі кошти в користування на споживчі цілі.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги в частині відсутності належного розрахунку заборгованості за кредитними правочинами апелянт вказувала, що надані позивачем розрахунки не можна вважати належними, достовірними та достатніми, оскільки останні не містять в собі розрахунків заборгованості за дати укладення кредитних договорів по дату відступлення права вимоги за ними на підставі договорів факторингу. Крім того, дані розрахунки, як докази у справі, створені та підписані представником позивача - Кудіною А.В., оскільки на даних документах містяться лише її підпис. Редагування вказаних доказів (документів) цілком залежить від волі позивача та його представника.
Також апеляційна скарга містить доводи щодо відсутності доказів відступлення прав вимоги на користь позивача. Так, позивачем разом з позовною заявою не надано докази, що на виконання цих договорів факторами (новими кредиторами) було здійснено оплату на користь клієнтів (первісних кредиторів), і таким чином, відбувся перехід права вимоги. На підтвердження факту, що права вимоги до відповідача були відступлені на користь позивача. Останній подав разом з позовом витяги з реєстрів боржників до договорів факторингу. Однак вказані витяги (як докази) також створені та підписані представником позивача, оскільки на даних документах містяться лише її підпис. Отже, ці документи створено позивачем, який є зацікавленою особою, самостійно з порушенням принципів незалежного доказування обставин (фактів). Таким чином дані докази не можна вважати належними, достовірними та допустимими.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що ТОВ «Стар файненс груп», ТОВ «Аванс кредит», ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов'язання за укладеними договорами виконали, на відміну від позичальника, який своєчасно до встановленого графіку не повертав платежі в строк та розмірі, визначених умовами кредитного договору, тобто не виконував свої зобов'язання належним чином, що призвело до виникнення заборгованості.
Будь-яких доказів про повне або часткове спростування позовних вимог відповідачем не надано, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №33313-03/2024 від 26.03.2024 року, розмір якої становить 23000 грн, з яких 8000 грн - тіло кредиту та 15000 грн - проценти за користування кредитом; заборгованості за кредитним договором №08479-04/2024 від 05.04.2024 року розмір якої становить 20400 грн, з яких 5100 грн - тіло кредиту та 15300 грн - проценти за користування кредитом та заборгованості за кредитним договором №74621541 від 22.02.2022 року розмір якої становить 3081,42 грн - тіло кредиту.
Щодо стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №2263799 від 06.04.2024, розмір якої становить 18144 грн, з яких 11200 грн - тіло кредиту, 1344 грн - проценти за користування кредитом, 5600 грн - проценти за понадстрокове користування позикою суд першої інстанції виходив з наступного.
Позовні вимоги в цій частині обґрунтовані тим, що розмір заборгованості за договорами позики №2263799 від 06.04.2024 року становить суму, що зазначена у розрахунках заборгованості та витягах з реєстру боржників до договору факторингу.
Разом з тим, суд першої інстанції зазначав, що доказів звернення відповідача до ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» щодо пролонгації граничного строку повернення позики до суду не надано, а тому строк кредитування за договором позики №2263799 від 06.04.2024 року не змінювався і становить 24 дні.
ТОВ «ЄАПБ» відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 30.04.2024 року, відповідно, а тому вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими процентами поза межами строку кредитування задоволенню не підлягають.
Отже, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за договором позики №2263799 від 06.04.2024 року за процентами понадстрокове користування позикою на суму 5600 грн поза межами строку кредитування є безпідставними.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію'у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 зазначеного Закону передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
При цьому, зі системного аналізу зазначених вище положень закону вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18), від 17 січня 2022 року у справі №234/7723/20 (провадження № 61-6379св21).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18). Вказаний висновок підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15 (провадження № 61-18379св21).
Встановлено, що 26.03.2024 між ТОВ «Стар файненс груп» та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту №33313-03/2024, на підставі якого відповідач отримала кредит у розмірі 8000 грн строком на 100 днів, тобто до 03.07.2024 року, з процентною ставкою 2,50% на день, а остання зобов'язалася повернути кошти кредиту та сплатити проценти за користуванням ним (а.с. 9-11).
Відповідно до п. 1.6. вищезазначеного договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта № НОМЕР_4.
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 8 кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.
Відповідно до листа АТ КБ «Приват банк» від 12.05.2025 на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано кредитну картку № НОМЕР_1 , на яку 26.03.2024 зараховано 8000 грн (а.с. 133).
29.07.2024 між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений договір факторингу №29072024, відповідно до якого ТОВ «ТОВ «Стар файненс груп» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а останнє зобов'язався прийняти права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, та передати за це кошти (а.с. 14-15).
Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу №29072024 від 29.07.2024 клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, після чого, з урахуванням пункту 1.2. Договору факторингу №29072024 від 29.07.2024 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 16).
Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу №29072024 від 29.07.2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до відповідача за договором позики №33313-03/2024 від 29.07.2024, заборгованість за основною сумою кредиту 8000 грн та заборгованість по відсоткам 15000 грн (а.с. 17).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №33313-03/2024 від 26.03.2024 року заборгованість відповідача становить 23000 грн, з яких 8000 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 15000 грн - заборгованість по відсоткам (а.с. 18).
05.04.2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту №08479-04/2024, згідно з умовами якого ТОВ «Аванс кредит» надало фінансовий кредит у розмірі 5100 грн. строком на 120 днів, тобто до 02.08.2024 року перерахованих у безготівковій формі на банківську картку, з процентною ставкою 2,50% на день, яка зобов'язалася повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користуванням ним (а.с. 22-25).
Відповідно до п. 1.6. вищезазначеного договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта № НОМЕР_5.
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 8 кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.
Відповідно до листа АТ «Універсал банк» від 13.05.2025 на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано кредитну картку № НОМЕР_2 , на яку 05.04.2024 року зараховано 5100 грн (а.с. 131).
20.08.2024 між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу №20082024, відповідно до якого ТОВ «Аванс кредит» відступило позивачу за плату належні йому права вимоги, а позивач прийняв права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників (а.с. 28-30).
Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу від 20.08.2024 №20082024 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №08479-04/2024, заборгованість за основною сумою кредиту 5100 грн та заборгованість по відсоткам 15300 грн (а.с. 32).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №08479-04/2024 від 05.04.2024 заборгованість відповідача становить 20400 грн, з яких 5100 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 15 300 грн - заборгованість по відсоткам (а.с. 33).
06.04.2024 року між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір позики №2263799, на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 11200 грн строком на 24 днів зі строком повернення до 30.04.2024 року з процентною ставкою 0,5% на день, а остання зобов'язалася повернути кошти кредиту та сплатити проценти за користуванням ним (а.с. 36-38).
Відповідно до п. 6 договору позики №2263799 від 06.04.2024 року позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація). Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди.
Відповідно до листа АТ КБ «Приват банк» від 12.05.2025 на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано кредитну картку № НОМЕР_1 , на яку 06.04.2024 зараховано 11200 грн (а.с. 133).
14.06.2021 між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений договір факторингу №14/06/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а останнє зобов'язався прийняти права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, та передати за це кошти (а.с. 40-42).
Згідно з витягом з реєстру боржників №29 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до відповідача за договором позики №2263799 від 06.04.2024 року, заборгованість за основною сумою кредиту 11200 грн, заборгованість по відсоткам 1344 грн та 5600 грн - заборгованість по процентам за понадстрокове користування позикою (а.с. 47).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики №2263799 від 06.04.2024 року заборгованість відповідача становить 18144 грн, з яких 11200 грн, заборгованість по відсоткам 1344 грн та 5600 грн - заборгованість по процентам за понадстрокове користування позикою (а.с. 48-49).
22.02.2022 року між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір позики №74621541, на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 9600 грн строком на 7 днів зі строком повернення до 01.03.2022 року з процентною ставкою 0,597% на день, а остання зобов'язалася повернути кошти кредиту та сплатити проценти за користуванням ним (а.с. 51-53).
Відповідно до п. 6 договору позики №74621541 від 22.02.2022 року позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація). Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди.
Відповідно до листа АТ «Універсал банк» від 13.05.2025 року на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано кредитну картку № НОМЕР_2 , на яку 22.02.2022 року зараховано 9600 грн (а.с. 131).
14.06.2021 між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений договір факторингу №14/06/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а останнє зобов'язався прийняти права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, та передати за це кошти (а.с. 40-42).
Згідно з витягом з реєстру боржників №11 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до відповідача за договором позики №74621541 від 22.02.2022 року, заборгованість за основною сумою кредиту - 3081, 42 грн (а.с. 57).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики №74621541 від 22.02.2022 року заборгованість відповідача становить 3081, 42 грн - заборгованість за основною сумою боргу (а.с. 58).
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного про часткове задоволення позовних вимог, оскільки фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення його прав, у зв'язку з цим позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, та сплати відсотків.
Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази укладення кредитних договорів, суд апеляційної інстанції відхиляє, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що кредитні договори № 33313-03/2024 від 26.03.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 , № 08479-04/2024 від 05.04.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 , № 2263799 від 06.04.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , № 74621541 від 22.02.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 підписані електронним підписом позичальника ОСОБА_1 , відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер мобільного телефону ОСОБА_1 - НОМЕР_3 , з використанням е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер платіжного засобу № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , №№ НОМЕР_6 , які належать відповідачу. Також у договорах повно зазначено анкетні дані відповідача, номер її РНОКПП, серію та номер паспорту з датою та зазначенням органу, який його видав, а також відомості щодо місця проживання позичальника.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені договори були укладені в електронному вигляді та з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію».
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів в підтвердження перерахування ТОВ «Стар Файненс Груп», ТОВ «Фінансова компанія 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Аванс кредит» кредитних коштів відповідачу, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються безпосередньо доказами, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 12.05.2025 року підтверджено, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку здійснено переказ коштів 06.04.2024 року у сумі 11 200 грн, 26.03.2024 року у сумі 8000 грн (а.с. 133).
Також відповідно до листа АТ «Універсал Банк» від 13.05.2025 року підтверджено, що на ім'я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 . 05.04.2024 року на вказану платіжну картку, що належить відповідачці був зарахований платіж у сумі 5100 грн, 22.02.2022 року був зарахований платіж у сумі 9600 грн (а.с. 131).
Крім того, в матеріалах справи містять виписки по рахунку банківських карток відповідача, з яких вбачається що остання користувалась кредитним коштами (а.с. 104-110).
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає доведеним факт отримання ОСОБА_1 грошових коштів за укладеними договорами.
Доводи апеляційної скарги про несплату грошового розміру відступлення права вимоги у договорах факторингу та недоведеність переходу відповідних вимог до позивача, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки згідно з умовами договорів факторингу перехід права вимоги настає з моменту підписання акту приймання-передачі таких вимог та відповідного реєстру, а статтею 1078 ЦК України передбачено перехід права майбутньої вимоги.
Позивачем надані суду належні докази на підтвердження переходу права вимоги до відповідача, як боржника за всіма чотирма договорами у визначеному первісними кредиторами розмірі, а після переходу права вимоги жодні додаткові нарахування не здійснювалися.
Таким чином позивач ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів», як новий кредитор, отримав право вимоги до боржника ОСОБА_1 , а доказів визнання недійсним чи розірвання вказаних вище договорів факторингу, як і доказів того, що їх дійсність оскаржується у судовому порядку, стороною відповідача суду не надано. Також у судовому провадженні не заперечено факту правомірності укладення таких договорів факторингу.
Доводи апеляційної скарги про те, що надані позивачем витяги з договорів факторингу та додатки до них не містять підписів сторін, між якими вони укладені, а містить лише підпис представника ТОВ «ФК «ЄАПБ», що свідчить про те, що витяг виготовлено позивачем самостійно і, що позивач може зазначити у вказаному витязі будь-яку інформацію, на власний розсуд, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки наявні у справі витяги з договорів факторингу є їх копіями, тому належним чином завірені представником позивача, і не можуть містити підписів сторін його укладання.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача було порушено відповідачем.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено «06» листопада 2025 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді С.Г. Музичко
Є.В. Болотов