6 листопада 2025 року м. Київ
справа №362/3032/24
провадження № 33/824/5373/2025
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Желепи О.В.,
перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2024 року під головуванням судді Попович О. В., якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, притягнуто до адміністративної відповідальності, за частиною 1 статті 130, статтями 173, 185 КУпАП,
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130, статтями 173, 185 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення за частиною 1 статті 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за статтями 173, 185 КУпАП закрито на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 цього Кодексу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп. (а.с. 80-82 т.1).
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 15 жовтня 2025 року вдев'яте подав апеляційну скаргу, шляхом направлення засобами поштового зв'язку до суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2024 року, оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Таранова С.І. залишена без задоволення, а постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2024 року - без змін (а.с. 116-129 т.1).
Пізніше, у зв'язку з неодноразовими зверненнями особисто ОСОБА_1 з апеляційними скаргами на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2024 року постановами Київського апеляційного суду від 06 січня 2025 року, 20 лютого 2025 року, 25 березня 2025 року, 21 квітня 2025 року, 11 червня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2024 року, а апеляційні скарги повернуто особі, яка її подала.
При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 вже скористався наданим йому законом правом на апеляційне оскарження постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2024 року, а повторне оскарження постанови суду першої інстанції, яка вже набрала законної сили після її перегляду судом апеляційної інстанції, нормами КУпАП не передбачено.
Постановами Київського апеляційного суду від 4 липня 2025 року та 22 липня 2025 року та 9 жовтня 2025 року апеляційні скарги повернуто скаржнику, оскільки апеляційні скарги є аналогічними за змістом тим, що були предметом апеляційного розгляду, а дії ОСОБА_1 визнані зловживанням процесуальними правами.
Апеляційний суд звертає увагу, що у даній апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на ті ж самі підстави, які були предметом перевірки при ухваленні вище вказаних постанов, та не були визнані суддями поважними причинами пропуску процесуального строку.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі №3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини також у справах «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.
Отже, звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 не звернув уваги, що чинним КУпАП не передбачено можливості повторного звернення до суду апеляційної інстанції з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження з підстав, що вже оцінювались судом.
Повторна оцінка вказаних доводів буде порушенням принципу остаточності рішення «res judicata» (п.1 ст.44 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п.46 рішення у справі «Устименко проти України», п.п.51,52 рішення у справі «Рябих проти Росії», п.61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).
Відповідно до частини 2 статті 294 КУпАП апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо у поновленні строку відмовлено.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність в суду повноважень повторно надавати оцінку обставинам, з якими апелянт пов'язує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
В іншому випадку, зазначене призвело б до переоцінки обставин, щодо яких апеляційний суд вже висловив свою позицію.
Перегляд постанов суду апеляційної інстанції іншим складом суду, виключно тому, що учасник справи не погоджується з раніше зробленими висновками, чинним КУпАП не передбачено.
При цьому, неодноразові звернення ОСОБА_1 з апеляційними скаргами на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2024 року, які постановами Київського апеляційного суду були повернуті скаржнику, свідчать про зловживання ОСОБА_1 своїми процесуальними правами.
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу повернути скаржнику.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2024 року повернути особі, яка її подала.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Желепа