Справа №752/15289/25 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/5322/2025 Доповідач: ОСОБА_2
18 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
в режимі відеоконференції
обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 та захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2025 року в частині продовження обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2025 року, серед іншого, задоволено клопотання прокурора та продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 (шістдесят) діб до 10.10.2025 року включно.
Строк продовження існуючої міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 постановлено обчислювати з 14.08.2025 року.
Визначено кожному з обвинувачених, а саме: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу у вигляді 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень у національній грошовій одиниці.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 , не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2025 року в частині продовження строку застосування відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою скасувати. У задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про продовження строку застосування відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити. Зменшити та визначити ОСОБА_9 мінімально можливий розмір застави, враховуючи майновий стан останнього. У разі, якщо суд дійде висновку про неможливість зменшення застави, то застосувати відносно ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, захисник зазначає про те, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та такою, що завідомо обмежує можливість внесення застави. Висновки суду про наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, є необґрунтованими, а також не пояснюють можливість застосування інших запобіжних заходів для запобігання заявленим ризикам.
Щодо ризику переховуватися від органу досудового розслідування, захисник звертає увагу на те, що сторона обвинувачення не зазначала, що ОСОБА_9 може переховуватися від суду та не з'являтися до нього за викликами. Так, даний ризик є надуманим та необґрунтованим з огляду на те, що сама по собі тяжкість можливого майбутнього покарання не може розцінюватися як ризик задля запобігання якому необхідно обирати запобіжний захід.
Звертає увагу, що ні прокурором, ні колегією суду не встановлено жодних інших обставин, які б свідчили про те, що тримання під вартою із заставою 300 ПМ є єдиним можливим запобіжним заходом і існують інші підстави вважати, що ОСОБА_9 може втекти. При цьому, ОСОБА_9 є особою, яка у відповідності до положень мобілізаційного законодавства підлягає мобілізації у період воєнного стану. Інших відомостей, які б зокрема свідчили про те, що ОСОБА_9 має підстави для відстрочки, які надавали б йому право виїзду за кордон чи за будь-яких інших обставин, стороною обвинувачення не надається.
Крім того, ОСОБА_9 має сталі соціальні зв'язки, і останній фактично не може залишити місто Київ, що нівелює ризик переховуватися від слідства. Зокрема, ОСОБА_9 вже 10 років проживає у Києві за однією адресою, а його батьки, які постійно проживають у місті Києві, потребують постійного догляду.
Разом з тим, реальність існування ризику впливати на інших свідків жодним чином необґрунтована, а ґрунтується виключно на припущеннях. Так, органом досудового розслідування вже неодноразово допитано свідків, їх покази є неодноразово зафіксованими, проведено низку слідчих, розшукових дій, вилучено значну кількість речей і документів, що унеможливлює спотворення отриманих внаслідок таких дій результатів. Крім того, більшість свідків знаходяться за межами Києва, що ускладнює чи унеможливлює будь-який вплив на них з боку ОСОБА_9 .
Щодо ризику іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, захисник зазначає про те, що даний ризик є абсолютно абсурдним, оскільки кожен доказ оцінюватиметься судом в сукупності з іншими доказами і саме суд має визначити, чи є доказ належним, допустимим та достатнім.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення захисник зазначає про те, що матеріали клопотання не містять жодних відомостей про те, що ОСОБА_9 раніше притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, зокрема вчиняв кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, а тому залишається незрозумілим мотив обвинувачення про те, що ОСОБА_9 буде вчиняти злочини у сфері обігу наркотичних засобів.
Захисник наголошує на тому, що запропонована сума застави для ОСОБА_9 є необґрунтованою та завідомо непомірною для реального виконання, оскільки не відповідає його дійсному майновому стану. Такий розмір застави фактично позбавляє будь-якої можливості її внесення, а отже звільнення особи з-під варти у зв'язку із внесенням застави. Таким чином, зависокий рівень застави, який явно не відповідає обставинам справи та матеріальному стану, є лише формальним зменшенням суворості запобіжного заходу без реального надання особі можливості її внесення. Крім того, тривале утримання у слідчому ізоляторі не надає можливості ОСОБА_9 самостійно заробити або частково внести грошові кошти для внесення застави.
На думку захисника, ні прокурором, ні колегією суддів першої інстанції не обґрунтовано, чому неможливо застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і чому він не здатний запобігти ризикам.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_8 , не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2025 року у справі №752/15289/25 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 та визначення застави у вигляді 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 908 400 гривень - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання від 08.08.2025 р. прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 задовольнити частково та застосувати відносно ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із можливим застосуванням електронного засобу контролю до кінця встановленого строку запобіжного заходу - до 10.10.2025 р. за адресою його постійного проживання, реєстрації: АДРЕСА_1 . Встановити для обвинуваченого ОСОБА_10 такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого; прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду, слідчого; повідомляти суд, слідчого про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками по провадженню; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
На обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник зазначає про наявність сукупності аргументів, доказів, які спростовують обґрунтованість пред'явлених ОСОБА_10 підозри, обвинувачення, у даному кримінальному провадженні за ч.1 ст.255, ч.4. ст.28, ч.3 ст.307 КК України, та які спростовують крайню необхідність застосування щодо нього найсуворішого запобіжного заходу, пов'язаного з позбавленням волі. При обранні запобіжного заходу та його продовженні, слідчим, прокурором подаються аналогічні, продубльовані клопотання про обрання та продовження запобіжного заходу. При цьому, вже більше 13 місяців стороною обвинувачення не додано суттєвих додаткових причин, аргументів, обставин у даних клопотаннях, що проводилися будь-які процесуальні, слідчі дії щодо саме ОСОБА_10 , що проводилися оперативно-розшукові заходи, необхідні експертизи як на ДНК, як приклад, які здійснювалися відносно інших фігурантів даного провадження.
Зауважує, що ОСОБА_10 не погоджується з правовою кваліфікацією пред'явленої підозри, оскільки заперечує свою участь як організатора чи керівника злочинного угруповання та наполягає, що вживав заборонені речовини виключно для особистого споживання.
Захисник зазначає про те, що ОСОБА_10 з 01.05.2023 до дати затримання - 08.07.2024 був працевлаштований і постійно, щоденно працював на посаді машиніста сцени 4-го розряду у Державному підприємстві «Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка», при цьому регулярно, без затримок отримував заробітну платню, яка достатньо задовольняла його матеріальне становище. Відповідно на теперішній час керівництво підприємства проінформувало про можливість підвищення заробітної плати згідно з його посадовим окладом, що явно спростовує факт у необхідності ОСОБА_10 вчиняти інші кримінальні злочини заради необхідності незаконного збагачення. Разом з тим, згідно наданої ДП «Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка» характеристики ОСОБА_10 , керівництво підприємства вбачає його як сумлінного, висококваліфікованого, відповідального спеціаліста, за характером спокійний та врівноважений, в колективі користується повагою та авторитетом, будь-які дисциплінарні проступки відсутні з його боку.
Також, як доказ міцності його соціальних зв'язків, захисник зазначає про те, що ОСОБА_10 позитивно характеризується за місцем його постійного проживання ( АДРЕСА_1 ), де він проживає зі своїми бабусею ОСОБА_11 , дідусем ОСОБА_12 , які є особами похилого віку та потребували його уваги, догляду.
Разом з тим, згідно наданої характеристики від Управління будинку за місцем його проживання ЖБК «Местпром» від 09.07.2024 - ОСОБА_10 за час проживання знаходився в добрих відносинах з сусідами, скарг на порушення правопорядку не надходило, проживає з бабусею, дідусем, за якими він доглядає.
Крім того, з часу повномасштабного вторгнення Російської Федерації до держави України з 24.02.2022 ОСОБА_10 добровільно залучений у лавах Територіальної оборони та до часу його затримання всіляко брав участь у волонтерській діяльності, допомозі ЗСУ, що також підтверджується листом-подякою Департаменту військових волонтерів від 28.11.2024; характеристикою від 15.01.2025 Волонтерського об'єднання Департаменту військових волонтерів в/о 240222; був членом у лавах Територіальної оборони та активним волонтером для допомоги ЗСУ.
На переконання захисника, до ОСОБА_10 було б раціонально до кінця строку судового розгляду, застосувати запобіжний захід не пов'язаний із позбавленням волі, а саме цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю.
Звертає увагу на те, що визначена судом застава є неспівмірною реальним доходам ОСОБА_10 , оскільки останній з огляду на своє матеріальне становище не має можливості використати запропоноване йому судом першої інстанції право внесення непомірного для нього розміру застави в сумі 908 400,00 гривень.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників, думку обвинувачених та прокурора, дослідивши матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_10 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України,
Таким чином, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, частина з яких, відповідно до ст.12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, а тому являють собою значну суспільну небезпеку.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , суд першої інстанції посилався на доведеність продовження існування заявлених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, можливість незаконного впливу на свідків, оскільки останні ще не допитані, а обвинувачені знають свідків та проживають з ними в одному місті та області; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, що може бути виражено у створенні обвинуваченими штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення до дачі завідомо неправдивих свідчень; ризик вчинення нових злочинів з огляду на суть обвинувачення та кількість інкримінованих епізодів; переховування обвинувачених від суду, оскільки останні обвинувачуються у вчиненні, зокрема, особливо тяжких злочинів проти громадської безпеки та у сфері обігу наркотичних засобів, за які передбачено покарання до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може бути призначено судом у випадку визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих злочинів, обвинувачені можуть вживати заходи, спрямовані на переховування від суду.
Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, про високу імовірність настання ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, свідчать обставини встановлені судом першої інстанції та які характеризують обвинувачених, зокрема характер інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , злочинів, які згідно пред'явленого обвинувачення, вчинені у складі злочинної організації. Також, судом першої інстанції відповідно до вимог закону враховано вік обвинувачених, стан здоров'я та сімейний стан, наявність джерела доходів, а також те, що згідно пред'явленого обвинувачення ОСОБА_9 є керівником злочинної організації, а відносно ОСОБА_10 триває судовий розгляд кримінального провадження по обвинуваченню за ч. 2 ст. 189 КК України. Судом враховано початкову стадію судового розгляду, а тому обвинувачені, перебуваючи на більш м'якому запобіжному заході, можуть вчиняти дії направлені на затягування судового розгляду справи, з метою уникнення відповідальності за інкриміновані злочини, а отже інші менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, на даному етапі, не зможуть забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України.
Таким чином, доводи захисників за змістом апеляційних скарг, зокрема про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а також про можливість застосування до обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 більш м'яких запобіжних заходів, є безпідставними, оскільки колегія суддів першої інстанції прийняла рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Зважаючи на наведене, підстав вважати, що менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченими належної процесуальної поведінки, колегія суддів не вбачає.
Крім того, щодо посилань захисників - адвоката ОСОБА_7 на те, що обвинувачений ОСОБА_9 має міцні соціальні зв'язки, вже 10 років проживає у Києві за однією адресою, а його батьки потребують постійного догляду, та адвоката ОСОБА_8 на те, що обвинувачений ОСОБА_10 має міцні соціальні зв'язки, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, мешкає з бабусею та дідусем, які потребують його догляду, до часу затримання всіляко брав участь у волонтерській діяльності, допомагав ЗСУ, то на думку апеляційного суду, вказані обставини не зменшують встановлені ризики та не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинувачених.
Щодо посилання захисників - адвокатів на те, що визначена судом першої інстанції сума застави є необґрунтованою завідомо непомірною для реального виконання обвинуваченими, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, врахувавши конкретні обставини справи, а саме термін перебування обвинувачених під вартою, наявність у останніх постійних місць проживання, соціальних зв'язків, місця роботи у обвинуваченого ОСОБА_10 , визначив кожному з обвинувачених, зокрема, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , розмір застави у виді 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На переконання колегії суддів, прийнявши обґрунтоване рішення про продовження обвинуваченим строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції належним чином оцінив і наявність обставин для застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та відповідність її розміру меті застосування запобіжного заходу, що не ставить під сумнів його дієвість.
Таким чином, розмір застави визначено судом в межах, що відповідають п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України та підстав для його зменшення на даний час не вбачається.
Посилання захисників на відсутність доказів існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України об'єктивно вбачається з судових матеріалів, фактичних обставин інкримінованих правопорушень та даних, щодо осіб обвинувачених.
Крім того, доводи апеляційної скарги захисника - адвоката ОСОБА_8 щодо кваліфікації дій ОСОБА_10 , є передчасними на даному етапі провадження, оскільки рішення про доведеність вини особи за пред'явленим обвинуваченням, щодо правильності кваліфікації її дій стороною обвинувачення, суд приймає лише на підставі досліджених доказів, яким оцінка надається в нарадчій кімнаті.
На думку колегії суддів клопотання прокурора є вмотивованим, а суд першої інстанції достатньо врахував всі обставини, надав їм правильну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість на даний час застосування до обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 будь-яких інших більш м'яких запобіжних заходів.
Враховуючи, що істотних порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не встановлено, колегія суддів за наслідками апеляційного розгляду, вважає за необхідне ухвалу суду в частині продовження обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, залишити без змін.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 та захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2025 року в частині продовження обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4