Справа №363/464/25 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/5488/2025 Доповідач: ОСОБА_2
25 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю в режимі
відеоконференції: захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 03 вересня 2025 року в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 ,
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 03 вересня 2025 року, серед іншого, задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави строком на 60 (шістдесят) днів по 01.11.2025 року включно. Постановлено утримувати обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у державній установі «Київській слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 03 вересня 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, без визначення розміру застави, скасувати. Постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема цілодобовий домашній арешт, або інший більш м'який запобіжний захід.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, захисник зазначає про те, що оскаржувана ухвала є незаконною, оскільки судом допущено неповноту судового розгляду, істотно порушено кримінальний процесуальний закон, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Сторона захисту стверджує про те, що під час судового розгляду мала місце однобічність і неповнота, що виразилось в тому, що при прийнятті рішення, суд не перевірив пред'явлене обвинувачення на предмет обґрунтованості наданим матеріалам, а також існування ризиків, згідно ст.177 КПК України.
При цьому, зазначена неповнота судового розгляду призвела до порушення права обвинуваченого на захист і прийняття явно незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції нівельовано загальні засади кримінального провадження, такі як змагальність, законність та справедливість.
Наголошує, що до клопотання прокурора не додано жодного документу на підтвердження обґрунтованості обвинувачення, хоча таке посилання є у клопотанні, а також не додано жодного доказу на підтвердження існування заявлених ризиків.
Крім того, суд взагалі не досліджував питання застосування щодо обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Так, під час судового розгляду, особа обвинуваченого ОСОБА_7 не досліджувалась на предмет його схильності до втечі, продовження вчинення кримінальних правопорушень тощо.
Захисник зазначає про те, що обвинувачений ОСОБА_7 має місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається зі складеного стосовно нього обвинувального акту. Крім того, ОСОБА_7 раніше не судимий, має стійкі соціальні зв'язки, має на утриманні неповнолітніх дітей, документи щодо яких додавались до матеріалів справи, працює.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_7 має низку захворювань, в нього на утриманні перебуває матір похилого віку, 1946 р.н., яка є «Ветераном Праці».
Крім того, ОСОБА_7 утримується під вартою вже майже рік, при цьому, сам з'явився до правоохоронних органів та повідомив про те, що сталось, а за цей проміжок часу на адресу органу досудового розслідування і сторони обвинувачення не надходило жодного повідомлення про загрозу від нього на адресу будь-кого, що свідчить про те, що заявлені прокурором ризики є надуманими.
Зазначає, що станом на даний час судове слідство знаходиться лише на початку. У ході судового розгляду досліджено лише перший том кримінального провадження, однак, вже здобуто докази на користь сторони захисту.
Разом з тим, станом на даний час, стороною обвинувачення завершено проведення досудового розслідування, всі докази зібрано, допитано свідків та вжито заходи забезпечення кримінального провадження, а тому, на думку захисника, реальної необхідності в утриманні під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 з наведених вище обставин, немає.
Сторона захисту вважає, що судом під час розгляду клопотання слідчого та постановленні судового рішення істотно порушено вимоги ст.ст. 184, 185 КПК України.
При цьому, мотивувальна частина оскаржуваного судового рішення суду не містить адекватного посилання на те, чому інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти настанню ризиків, згідно ст.177 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та захисника, дослідивши матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.162, ч.2 ст.121, ч.4 ст.186, ч.4 ст.296 КК України, більшість з яких відносяться до категорії тяжких злочинів.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого, суд першої інстанції посилався на обґрунтованість пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.162, ч.2 ст.121, ч.4 ст.186, ч.4 ст.296 КК України, доведеність продовження існування заявлених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та встановив, що відсутні підстави для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими висновками місцевого суду, враховуючи, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, про високу імовірність настання ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, свідчать обставини встановлені судом першої інстанції та які характеризують особу обвинуваченого. Так, ОСОБА_7 може переховуватися від суду, що непоправно позначиться на виконанні завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.
Крім того, існує реальний ризик того, що обвинувачений ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків та потерпілих, що може призвести до неповноти, недостовірності чи неточності показань цих осіб під час їх допиту в судовому розгляді, а отже є доведеним ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Разом з тим, враховуючи мету, спосіб та обстановку вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, конкретні обставини вчинення діянь, які інкримінуються ОСОБА_7 , особу обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції визнав доведеними ризики, передбачені п.п. 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України
Посилання захисника на те, що обвинувачений має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, раніше не судимий, має на утриманні матір похилого віку, саме по собі не може слугувати підтвердженням його належної процесуальної поведінки та відсутності ризиків, з якими закон пов'язує можливість застосування або продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Вказані обставини на даний час не мінімізують встановлених ризиків, тому, з урахуванням наведеного, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, як про це просить захисник, не вбачається.
Щодо посилань адвоката на наявність у обвинуваченого низки захворювань, то доказів того, що вказана обставина є перешкодою для утримання обвинуваченого під вартою та обрання іншого запобіжного заходу, суду не надано. Разом з тим, за правилами ст.11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, чинним законодавством визначено порядок та комплекс заходів для надання необхідної та адекватної медичної допомоги, в тому числі і спеціалізованими медичними закладами особам, які перебувають під вартою. За таких обставин, доводи апелянта в цій частині не спростовують правильність висновків суду.
Доводи апеляційної скарги захисника про необґрунтованість обвинувачення, на переконання колегії суддів, є передчасними на даному етапі провадження, оскільки рішення про доведеність вини особи за пред'явленим обвинуваченням, щодо правильності кваліфікації її дій стороною обвинувачення, суд приймає лише на підставі досліджених доказів, яким оцінка надається в нарадчій кімнаті.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які на час розгляду питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою жодним чином не зменшились і в сукупності з даними про особу обвинуваченого на даному етапі провадження, вказують на наявність підстав для продовження строку дії обраного йому запобіжного заходу.
Рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
Враховуючи, що будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не встановлено, колегія суддів за наслідками апеляційного розгляду, вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 03 вересня 2025 року в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4