Єдиний унікальний номер 728/1527/25
Номер провадження 1-кп/728/128/25
30 жовтня 2025 року місто Бахмач
Бахмацький районний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмачі кримінальне провадження, відомості про яке 13.05.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025275500000041, стосовно обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тиниця, Бахмацького району, Чернігівської області, зареєстрованого та фактично проживаючого АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, не одруженого, утриманців не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є особою з 3-ю групою інвалідності, раніше притягався до кримінальної відповідальності, в останнє судимий 25.06.2024 Бахмацьким районним судом за статтею 126-1 Кримінального кодексу України до двох років позбавлення волі, на підставі положень статті 75 Кримінального кодексу України звільнений від відбування основного покарання з іспитовим строком два роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 390-1 Кримінального кодексу України (далі також - КК України), -
а також за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
потерпілої - не з'явилася,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про таке.
І. Формулювання обвинувачення, визнаного Судом доведеним.
1. Бахмацьким районним судом (далі також - Суд) 07.03.2025 було винесено рішення про видачу обмежувального припису, згідно з яким ОСОБА_3 протягом 6 (шести) місяців заборонено: перебувати у місці проживання (перебування) ОСОБА_5 в АДРЕСА_2 ; наближатися на відстань 50 метрів до місця проживання (перебування), інших місць частого відвідування ОСОБА_5 ; особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_5 , переслідувати її та у будь-який спосіб спілкуватися з нею; вести листування, телефонні розмови з ОСОБА_5 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Однак ОСОБА_3 , будучи ознайомленим із вказаним рішенням Суду, нехтуючи обов'язковими приписами та обмеженнями, переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимогам статті 350-6 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, і його оскарження не зупиняє його виконання, порушив заборони, викладені у вказаному рішенні суду.
Так, 22.03.2025 близько 22 год 50 хв години ОСОБА_3 , маючи умисел на невиконання обмежувального припису, усвідомлюючи, що згідно з вищезгаданим рішенням Суду йому заборонено перебувати у місці проживання (перебування) ОСОБА_5 в АДРЕСА_2 , прийшов до місця проживання ОСОБА_5 та вчинив сварку з нею, в ході якої висловлювався нецензурною лайкою та образливими словами.
Також 01.05.2025 близько 06 год 45 хв години ОСОБА_3 , маючи умисел на невиконання обмежувального припису, усвідомлюючи, що з вищезгаданим рішенням Суду йому заборонено перебувати у місці проживання (перебування) ОСОБА_5 в АДРЕСА_2 , прийшов до місця проживання ОСОБА_5 , та вчинив сварку з нею, в ході якої висловлювався нецензурною лайкою та образливими словами.
ІІ. Позиція учасників кримінального провадження.
2. В обґрунтування винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення сторона обвинувачення посилалася на обсяг доказів, що підлягають дослідженню згідно з положеннями Кримінального процесуального кодексу України (далі також - КПК України) - показання свідків, показання обвинуваченого та потерпілої, зібрані письмові докази.
Під час судових дебатів прокурор вважає зазначені докази достатніми для того, щоб поза розумним сумнівом довести винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за статтею 390-1 КК України в повному обсязі.
3. Потерпіла ОСОБА_5 , після надання свідчень, направила до Суду заяву за змістом якої просила здійснювати судовий розгляд без її участі також вважає вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого правопорушення доведеною у повному обсязі.
Зокрема, під час допиту потерпіла ОСОБА_5 зазначила, що у зв'язку з періодичними сварками між нею та обвинуваченим, які виникали на фоні вживання алкогольних напоїв останнім, за порадою працівників поліції вона вирішила звернутися до суду із відповідною заявою стосовно винесення обмежувального припису щодо обвинуваченого ОСОБА_3 . Судом було задоволено її заяву та винесено обмежувальний припис стосовно обвинуваченого і застосовано цим приписом низку обмежувальних заходів щодо нього.
Що інших фактичних обставин інкримінованого правопорушення, вказала, що достеменно не пам'ятає чи приходив до неї ОСОБА_3 22.03.2025, але впевнена, що він був у неї 01.05.2025, оскільки вона сама в цей день просила його прийти і допомогти по господарству, зокрема полагодити господарський реманент (драчку). ОСОБА_3 прийшов до неї і, в процесі його допомоги, між ними виникла чергова сварка, у зв'язку з чим потерпіла ОСОБА_5 звернулася на лінію “102».
Додатково пояснила, що навіть після винесення Судом рішення щодо застосування обмежувального припису щодо обвинуваченого, неодноразово зверталася до нього по допомогу і він завжди відгукувався на її прохання. Проблеми ж виникали між ними, коли обвинувачений ОСОБА_3 вживав алкогольні напої.
4. Обвинувачений ОСОБА_3 , допитаний у судовому засіданні, вину у пред'явленому обвинуваченні визнав частково та пояснив, що йому відомо про існування обмежувального припису, який було видано Судом та про його зміст, однак участі у судовому розгляді він не приймав.
Також повідомив, що не може відмовити потерпілій, коли та просить його допомоги, оскільки має до неї щире і сильне почуття кохання. Потерпіла 01.05.2025 попросила його поремонтувати її домашнє приладдя і він у цей день прийшов за місцем її проживання та почав лагодити господарський інструмент, а в подальшому у них вийшла сварка. Зазначає, що не пам'ятає чітко причину, але він її не бив, можливо вживав на її адресу ненормативну лексику.
Під час судових дебатів зазначає, що у вчиненому щиро розкаюється, просив суворо не карати, зауважував, що між ним і потерпілою нормалізувалися стосунки.
ІІІ. Встановлені судом фактичні обставини та докази на їх підтвердження.
5. Судом згідно із статтею 381 Кримінального процесуального кодексу України (далі також - КПК України) визнано за необхідне призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження.
6. Враховуючи те, що обвинувачений визнав вину частково у вчиненні інкримінованого правопорушення, Суд прийшов до висновку щодо необхідності дослідження доказів по справі у повному обсязі.
7. Зокрема, під час розгляду згаданого вище кримінального провадження у судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_6 , який пояснив, що у період з кінця 2024 року по весну 2025 року потерпіла ОСОБА_5 часто викликала поліцію у зв'язку з домашнім насильством, яке стосовно неї вчиняв обвинувачений ОСОБА_3 , а він в якості патрульного поліцейського направлявся на вказані виклики у АДРЕСА_2 . Повідомив, що потерпіла ОСОБА_5 скаржилася на обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки останній ображає її, лається на неї і не виконує вимоги обмежувального припису, хоча йому відомо про його існування. У силу своєї службової діяльності свідок ОСОБА_6 також був обізнаний про наявність рішення Суду щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 обмежувального припису і повідомляв йому про згадане рішення Суду. Додатково пояснював, що здебільшого екіпаж патрульної поліції прибував за місцем проживання потерпілої ОСОБА_5 до того моменту, поки обвинувачений ОСОБА_3 встигав покинути її подвір'я будинку і, відповідно, часто бачив обвинуваченого ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 , де мешкає потерпіла.
8. Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що обвинувачений ОСОБА_3 та потерпіла ОСОБА_5 проживали разом за однією адресою. Дати точно не пам'ятає, але на початку травня 2025 року від потерпілої ОСОБА_5 надійшов виклик на лінію “102» про вчинення стосовно неї домашнього насильства і їх екіпаж було направлено за адресою АДРЕСА_2 . Прибувши за місцем виклику він помітив, що потерпіла була схвильована, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 не реагував на її вимоги покинути її місце проживання. Потерпіла вказувала, що після вживання алкоголю обвинувачений ОСОБА_3 починає вести себе неадекватно і вчиняє стосовно неї домашнє насильство, просила відреагувати.
9. Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що перебуваючи на добовому чергуванні він неодноразово виїжджав адресою АДРЕСА_2 , оскільки від потерпілої надходили виклики на лінію “102» щодо вчинення стосовно неї домашнього насильства. Не пам'ятає конкретно, але десь літом 2025 року, оскільки він мав легкий формений одяг, теж був виклик, бо між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_5 відбулася чергова сварка. Обвинувачений пояснив поліцейським, що потерпіла ОСОБА_5 сама його покликала, а потім вони посварилися.
10. Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що з кінця 2024 року періодично виїжджав за адресою АДРЕСА_2 , для перевірки виконання обвинуваченим ОСОБА_3 умов встановленого адміністративного нагляду, а також - за викликами потерпілої ОСОБА_5 щодо вчинення стосовно останньої домашнього насильства обвинуваченим ОСОБА_3 . Вони повідомляли ОСОБА_3 , що до нього застосовано низку обмежувальних заходів на підставі рішення Суду щодо видачі обмежувального припису. У свою чергу обвинувачений ОСОБА_3 повідомляв їм, про те, що знає про вказане рішення і навіть демонстрував їм копію відповідного рішення Суду.
11. Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що працювала поштаркою і забезпечувала доставку поштової кореспонденції за адресою АДРЕСА_2 , де періодично бачила як потерпілу ОСОБА_5 , так і обвинуваченого ОСОБА_3 . За вказаною адресою надходило багато листів від Суду (повістки або відповідні рішення) і таку кореспонденцію в основному отримувала потерпіла ОСОБА_5 , іноді - обвинувачений ОСОБА_3 . Дуже рідко, але бувало, що вона не могла вручити листи за цією адресою і тоді вони поверталися відправнику.
12. Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що є сусідкою через хату від потерпілої ОСОБА_5 , оскільки доглядає за своїм спадковим майном, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Найбільше відвідує свій будинок навесні і восени та не пам'ятає чи бачила обвинуваченого ОСОБА_3 навесні 2025 року. Але може повідомити, що періодично бачила потерпілу ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_3 , які разом працювали на городі.
13. Також Судом було досліджено витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025275500000041 від 13.05.2025 (а.с.к.п. 1) якими підтверджується внесення відповідних відомостей про кримінальне правопорушення і початок досудового розслідування відповідно до статті 214 КПК України.
14. Повідомлення про початок досудового розслідування від 13.05.2025, постанов від 13.05.2025 і 14.05.2025 (а.с.к.п. 3, 5, 6), якими підтверджується прийняття заяви від потерпілої ОСОБА_5 , а також склад групи дізнавачів та прокурорів в даному кримінальному провадженні.
15. Рапорт т.в.о начальника СРПП відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_12 від 13.05.2025, заява про кримінальний проступок від 01.05.2025 (а.с.к.п. 7, 10), які стали підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань і початку досудового розслідування за вчинення кримінального правопорушення.
16. Копія протоколу судового засідання від 07.03.2025 у цивільній справі № 728/534/25 (провадження № 2-о/728/27/25) у межах якої здійснювався розгляд питання про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_5 (а.с.к.п. 32), який було отримано за правилами статті 159 КПК України.
17. Копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 11.03.2025 № 0610238138364, згідно з яким обвинуваченому ОСОБА_3 направлено рішення у цивільній справі № 728/534/25 (провадження № 2-о/728/27/25) (а.с.к.п. 33), яке було отримано за правилами статті 159 КПК України.
18. Копія рішення Суду від 07.03.2025 у цивільній справі № 728/534/25 (провадження № 2-о/728/27/25) у межах якої здійснювався розгляд питання про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_5 з відміткою про набрання законної сили (а.с.к.п. 34-35), яке було отримано за правилами статті 159 КПК України.
19. Копія термінового заборонного припису від 01.05.2025 серії АА № 501124, застосованого на 4 (чотири) доби з 08 год 22 хв 01.05.2025 по 08 год 22 хв 05.05.2025 до обвинуваченого ОСОБА_3 (а.с. 38).
20. Копія протоколу про адміністративне правопорушення від 27.03.2025 серії ВАД № 265907, складеного стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 за статтею 173-2 КУпАП, за змістом якого останній 22.03.2025 близько 22 год 50 хв перебуваючи за місцем проживання в АДРЕСА_2 , вчинив умисні дії психологічного характеру відносно співмешканки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме - висловлювався в її бік нецензурною лайкою та погрожував нанесенням тілесних ушкоджень, що спричинило шкоду психічному здоров'ю потерпілої (а.с. 44).
21. Дані, які характеризують обвинуваченого відображені в паспорті, інформації щодо судимості, інформації щодо перебування на медичному обліку, характеристиці з місця проживання (а.с.к.п. 52-56).
ІV. Оцінка Суду.
22. Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення у такій конкретній ситуації враховує таке.
23. Перш за все, Суд звертає увагу на загальні положення щодо доказування в кримінальному процесі, застосування яких в даному конкретному випадку створює умови для реалізації завдань кримінального провадження.
24. Зокрема, хоча кримінально процесуальне законодавство прямо не закріплює стандартів доказування, проте із положень чинного КПК України прослідковується їх зміст.
25. Наприклад, із частини другої статті 17 КПК України можна побачити стандарт доказування “поза розумним сумнівом», який є характерним для англосаксонської правової системи. При доктринальному тлумаченні висловлюється позиція, що для стандарту “поза розумним сумнівом»: не будь-який сумнів можна констатувати як розумний, існування сумнівів при прийнятті рішення є природним та не означає, що рішення є неправильним; для вирішення поставленого питання необхідно, щоб була впевненість, непохитність, відсутність будь-яких вагань; поняття “поза розумним сумнівом» не тотожне поняттю “абсолютна впевненість».
26. Із статті 94 КПК України випливає стандарт “внутрішнього переконання», що є характерним для континентальної системи права, зміст якого зводиться до того, що суддя повинен вільно оцінювати докази на основі свого внутрішнього переконання.
27. Отже у даній справі є застосовними вказані стандарти.
28. Досліджуючи питання винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 390-1 КК України, Суд наголошує, що останній вину у вчиненні вказаного правопорушення визнав частково (див. пункт 4).
29. Стороною обвинувачення в підтвердження вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого статтею 390-1 КК України Суду надано докази, які були дослідженні в судовому засіданні (див. пункти 6-20).
30. Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення в такій конкретній ситуації враховує, що у даному випадку показання потерпілого, свідків обвинувачення логічно пов'язані між собою, узгоджуються з матеріалами справи, підтверджують вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку.
31. Зокрема, свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 підтвердили, що у період з грудня 2024 року по травень 2025 року неодноразово прибували за місцепроживанням потерпілої ОСОБА_5 у зв'язку з реагуванням на виклики на лінію “102», де знаходився обвинувачений ОСОБА_3 і між потерпілою та обвинуваченим відбувалася різного роду взаємодія, що в цілому узгоджується і з показами самого обвинуваченого та потерпілої, і такі показання можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, оскільки Суд безпосередньо їх сприймав під час судового засідання, що відповідає частині четвертій статті 95 КПК України.
32. Також як вбачається з рішення Бахмацького районного суду від 07.03.2025 у цивільній справі № 728/534/25 (провадження № 2-о/728/27/25), яке було допущене до негайного виконання на підставі відповідного положення пункту 10 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України (далі також - ЦПК України), Судом видано обмежувальний припис у відповідності до якого, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на строк 6 (шість) місяців заборонено:
1) перебувати у місці проживання (перебування) ОСОБА_5 в АДРЕСА_2 ;
2) наближатися на відстань 50 метрів до місця проживання (перебування), інших місць частого відвідування ОСОБА_5 ;
3) особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_5 , переслідувати її та у будь-який спосіб спілкуватися з нею;
4) вести листування, телефонні розмови з ОСОБА_5 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб;
з яким обвинувачений ОСОБА_3 був ознайомлений, що у сукупності підтверджується його показанням, показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 11.03.2025 № 0610238138364, згідно з яким обвинуваченому ОСОБА_3 направлено рішення у цивільній справі № 728/534/25 (провадження № 2-о/728/27/25) і яке містить підпис про отримання.
33. Зазначена копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 11.03.2025 № 0610238138364 також дозволяє Суду зробити висновок, що у даному випадку були дотримані вимоги ЦПК України щодо порядку вручення судового рішення відповідно до вимог частини третьої статті 130, частини третьої статті 131 та пункту 3 частини шостої статті 272 ЦПК України, оскільки воно було направлене обвинуваченому ОСОБА_3 за адресою місця його реєстрації.
34. Окрім того, перебування разом і контактування обвинуваченого ОСОБА_3 з потерпілою ОСОБА_5 під час дії обмежувального припису додатково підтверджується копією протоколу про адміністративне правопорушення від 27.03.2025 серії ВАД № 265907, складеного стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 за статтею 173-2 КупАП з його підписом та поясненнями останнього, що він “ ОСОБА_13 », за змістом якого останній 22.03.2025 близько 22 год 50 хв перебуваючи за місцем проживання в АДРЕСА_2 , вчинив умисні дії психологічного характеру відносно співмешканки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме - висловлювався в її бік нецензурною лайкою та погрожував нанесенням тілесних ушкоджень, що спричинило шкоду психічному здоров'ю потерпілої, а також копією термінового заборонного припису від 01.05.2025 серії АА № 501124, застосованого на 4 (чотири) доби з 08 год 22 хв 01.05.2025 по 08 год 22 хв 05.05.2025 до обвинуваченого ОСОБА_3 , який містить як підпис останнього, так і підпис потерпілої ОСОБА_5 , що свідчить про ознайомлення зі змістом складених документів та відсутності заперечень стосовно зафіксованих ними фактичних обставин.
35. Отже, Суд визнає докази обвинувачення належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, вони передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.
36. Суд, об'єктивно з'ясувавши обставини справи, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені Судом відповідно до статті 94 КПК України, знаходить, що дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за статтею 390-1 КК України, як умисне невиконання обмежувального припису особою, щодо якої такий захід застосовано судом.
37. Вина ОСОБА_3 у скоєному доведена у повному обсязі.
V. Призначення покарання.
38. Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до статті 66 КК України у обвинувальному акті визначено щире каяття.
38.1. У цьому контексті Суд враховує позицію Верховного Суду, який неодноразово звертав увагу на зміст поняття “щире каяття».
У постанові від 07.03.2023 по справі № 514/1581/20 (провадження № 51-236км23) звернута увагу на те, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Отже, лише той факт, що засуджений визнав свою вину, не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого. Адже щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль із цього приводу та осуд своєї поведінки.
38.2. Повертаючись до фактичних обставин цієї справи, не зважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї вини, його примирення з потерпілою на переконання Суду його посткримінальна поведінка не свідчить, що він дійсно прагне усунути заподіяну шкоду, останній не продемонстрував ані щирого жалю щодо скоєного, ані засудження своєї поведінки, яка знайшла вираження у свідомому ігноруванні та прямому порушенні обмежувальних заходів, застосованих Судом відповідним рішенням про видачу обмежувального припису.
39. Водночас Суд враховує, що обмежувальний припис за своєю суттю є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених Законом України “Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 № 2229-VІІІ, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
40. Метою його застосування є, у тому числі, надання постраждалій особі можливості відновити психологічну рівновагу та безпечне середовище.
41. У цьому контексті Суд зауважує, що ініціативу на порушення обмежувальних заходів, застосованих Судом відповідним рішенням про видачу обмежувального припису, проявляла саме потерпіла особа, яка потребувала посильної чоловічої допомоги, а обвинувачений ОСОБА_3 , керуючись почуттями турботи і відповідальність за потерпілу ОСОБА_5 , в першу чергу, намагався їй допомогти, що у розумінні Суду може бути враховано як обставина, що пом'якшує покарання.
42. Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_3 , Суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, бере до уваги, що санкція статті 390-1 КК України передбачає альтернативні види покарань - пробаційний нагляд або обмеження волі, і відповідно до статті 65 КК України враховує:
42.1. ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відповідно до статті 12 КК України є кримінальним проступком;
42.2. враховує наслідки та обставини вчиненого (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності);
42.3. особу винного - його вік, матеріальний та сімейний стан, стан здоров'я;
42.4. наявність місця проживання та характеристики за місцем проживання, яка не містить відомостей, характеризуючих обвинуваченого;
42.5. наявність обставини, яка пом'якшує покарання та відсутність обставин, які його обтяжують;
42.6. те, що він раніше судимий, в останнє - вироком Суду від 25.06.2024 за статтею 126-1 Кримінального кодексу України до двох років позбавлення волі, на підставі положень статті 75 Кримінального кодексу України звільнений від відбування основного покарання з іспитовим строком два роки;
42.7. його посткримінальну поведінку, а саме: надання правдивих зізнавальних показань під час судового розгляду.
43. У зв'язку із чим, Суд доходить висновку, що покарання у виді пробаційного нагляду не може бути призначеним ОСОБА_3 , оскільки обов'язки, передбачені частиною другою статті 59-1 КК України, є тотожними визначеним у частині першій та пункті 2 частини третьої статті 76 КК України, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, а обов'язки, передбачені частиною третьої статті 59-1 КК України (за винятком пункту 1), кореспондуються з тими, які визначені в пунктах 3-6 частини третьої статті 76 КК України, і такі заходи, застосовані Судом під час ухвалення вищезгаданого вироку від 25.06.2024, не є дієвими і не забезпечили виправлення обвинуваченого, про що свідчить вчинення ним нового кримінального правопорушення.
44. За таких обставин, Суд погоджується з думкою сторони обвинувачення і доходить висновку, що ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді обмеження волі у межах санкції статті, за якою останній обвинувачується, оскільки саме таке покарання, на думку Суду, буде необхідним та достатнім для виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
45. Підстав для обрання більш м'яких або тяжких покарань ОСОБА_3 . Суд не знаходить.
VІ. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку.
46. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
47. Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
48. Запобіжний захід ОСОБА_3 на момент ухвалення вироку не обирався і підстав для його обрання Суд не вбачає.
З цих підстав, керуючись статтями 368, 370-371, 373-374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд, -
1. ОСОБА_3 визнати винуватим за статтею 390-1 Кримінального кодексу України і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік і 6 (шість) місяців.
2. На підставі частини першої статті 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком приєднати частину невідбутого покарання за попереднім вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 25.06.2024 у справі № 728/1321/24 (провадження № 1-кп/728/107/24) та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки і 1 (один) місяць.
3. Строк покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з дня затримання засудженого.
4. Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.
Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 Кримінального процесуального кодексу України.
На вирок можуть бути подані апеляції до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Суддя
Бахмацького районного суду ОСОБА_1