4 листопада 2025 року місто Київ
справа № 759/25470/23
провадження № 22-ц/824/1542/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,
сторони:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна"
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Підодвірним Тарасом Івановичем,
на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року, ухвалене у складі судді Хоменко В.С.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд-
У грудні 2023 року позивач ТОВ «Росвен Інвест Україна» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 31.08.2022 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 24145-08/2022, відповідно до умов якого, відповідачці надано кредит в розмірі 4 000 грн., який остання зобов'язалася повернути не пізніше 24.09.2022.
Враховуючи те, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконала, заборгованість перед позивачем за вказаним договором склала 31200 грн., в тому числі заборгованість по тілу кредиту 8000 грн., заборгованість по відсотках - 23200 грн.
Крім того, 27.07.2022 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 15021-07/2022, відповідно до умов якого, відповідачці надано кредит в розмірі 7000 грн., який остання зобов'язалася повернути не пізніше 19.08.2022.
Враховуючи те, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконала, заборгованість перед позивачем за вказаним договором склала 31 937,60 грн., в тому числі заборгованість по тілу кредиту в сумі 7680 грн., заборгованість по відсотках - 24257 грн.
14.04.2023 між ТОВ ФК «Інвеструм» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено договір факторингу із відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами № 14042023, відповідно до умов якого, право грошової вимоги за кредитними договорами, укладеними між ТОВ ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Росвен Інвест Україна».
Позивач, посилаючись на зазначені обставини, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 24145-08/2022 від 31.08.2022 в розмірі 31200 грн. і за договором про надання фінансового кредиту № 15021-07/2022 від 27.07.2022 в розмірі 31 937,60 грн., а також 2 684,00 грн. сплаченого судового збору.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року задоволені позовні вимоги ТОВ «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 24145-08/2022 від 31.08.2022, в розмірі 31 200 грн. і за договором про надання фінансового кредиту №15021-07/2022 від 27.07.2022 в розмірі 31 937,60 грн..
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» сплачений судовий збір у розмірі 2 684 грн..
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Підодвірний Т.І. подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для всебічного та об'єктивного вирішення справи.
Посилається на відсутність у матеріалах справи: оферти на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, інформації щодо того, чи проходила особа яка укладала кредитний договір ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відповідь особи яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт), підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник, при укладанні договору.
Заперечує факт укладення кредитних договорів між ОСОБА_1 та ТОВ «Інвеструм», оскільки матеріали справи не містять жодного доказу укладення між ТОВ "ФК "Інвеструм" та ОСОБА_1 кредитних договорів № 15021-07/2022 від 22.07.2022 та № 24145-08/2022 від 31.08.2022.
Вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами отримання відповідачем одноразового ідентифікатора, використання його для укладення кредитного договору тощо. Заперечує отримання відповідачем коштів за договорами та стверджує, що таке отримання мало би бути підтверджене первинними бухгалтерськими документами.
На підтвердження позовних вимог позивач подав до суду копію договорів, однак ці договори не містять підписів сторін договору, а докази того, що ці договори створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та те, що вони підписувалися електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов'язковим реквізитом електронного документа, відсутні.
Позивачем не доведено факту укладення кредитних договорів, що в свою чергу, свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань, а отже вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Звертає увагу також на неналежність як доказу договорів факторингу, оскільки ті не містять будь-якої інформації, що могла б свідчити про відступлення права вимоги саме до відповідача. Додає, що витяг з реєстру боржників, наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, не містить підписів сторін, що уклали договір факторингу, а містить лише підпис представника ТОВ «Росвен Інвест Україна».
У зв'язку з наведеним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, а також стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 4026 грн. сплаченого судового збору та 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 4 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 серпня 2025 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто в порядку статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Згідно частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що 27 липня 2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 15021-07/2022, відповідно до умов якого, відповідачу надано кредит в розмірі 7 000 грн., строком на 25 днів, тобто до 19 серпня 2022 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,50 % на добу, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку визначеному статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
31 серпня 2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 24145-08/2022, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в розмірі 4 000 грн., строком на 25 днів, тобто до 24 вересня 2022 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,50 % на добу, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку визначеному статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
14 квітня 2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено договір факторингу № 14042023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за договорами про надання фінансового кредиту № 24145-08/2022 від 31 серпня 2022 року, № 15021-07/2022 від 27 липня 2022 року, укладеними між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Росвен Інвест Україна», про що свідчать реєстри боржників № 1 та витяги з реєстру боржників № 1 до договору факторингу від 14 квітня 2023 року.
Крім того, судом установлено, що ТОВ «ФК «Інвеструм» свої зобов'язання за спірними договорами виконав в повному обсязі.
Станом на 7 грудня 2023 року ОСОБА_1 має заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 24145-08/2022 від 31 серпня 2022 року в розмірі 31200 грн., що складається: з 8000 заборгованості за тілом кредиту, 23200 грн. заборгованості за відсотками, і за договором про надання фінансового кредиту № 15021-07/2022 від 27 липня 2022 року в розмірі 31937,60 грн., яка складається з: 7680 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 24257,60 грн. заборгованості за відсотками.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка порушила умови взятого на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення сум кредитів та відсотків за їх користування в порядку і на умовах зазначених в кредитних договорах, внаслідок чого у неї виникла заборгованість, у зв'язку з чим позивач, до якого перейшло право грошової вимоги, вправі задовольнити свої вимоги шляхом стягнення заборгованості в судовому порядку.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не може, з огляду на наступне.
Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Як убачається з матеріалів справи та установлено судом першої інстанції між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено два договори надання фінансового кредиту: від 27 липня 2022 року № 15021-07/2022 (кредит у розмірі 7000 грн. строком на 25 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,50 %) та від 31 серпня 2022 року № 24145-08/2022 кредит у розмірі (4000 грн. строком на 25 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,50 % на добу)шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Оскільки позичальником ОСОБА_1 не виконано свої зобов'язання з погашення кредиту, у останньої утворилась заборгованість у розмірі 31200 грн. (по тілу кредиту 8000 грн., по відсотках 23200 грн.) за договором від 31 серпня 2022 року та 31 937,60 грн. (по тілу кредиту 7680 грн, заборгованість по відсотках 24257 грн.) за договором від 31 серпня 2022 року.
Заперечення факту укладення кредитних договорів, що викладені в апеляційній скарзі, спростовується матеріалами справи та не можуть бути взяті колегією суддів до уваги.
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Належними доказами, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «Росвен Інвест Україна» (з березня 2024 року - ТОВ «СВЕА ФІНАНС») вважав, що невиконання боржником своїх зобов'язань порушує його права, як нового кредитора відповідно до укладеного між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» договору факторингу від 14 квітня 2023 року № 14042023.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Своєю чергою, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах (постанова ВП ВС від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23).
На підтвердження переходу права вимоги за договорами про надання фінансового кредиту № 24145-08/2022 від 31 серпня 2022 року, № 15021-07/2022 від 27 липня 2022 року від ТОВ «ФК «Інвеструм» до ТОВ «Росвен Інвест Україна» позивач надає копію договору факторингу № 14042023, копію реєстру боржників № 1 та витяги з реєстру боржників № 1 до договору факторингу від 14 квітня 2023 року.
Як убачається зі змісту витягів з реєстру боржників № 1, інформація щодо права вимоги у ТОВ «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 міститься під номером 1758 та 2178 (а.с.20, 36). Проте, з наданих позивачем доказів на підтвердження свого порушеного права боржником ОСОБА_1 , а саме копії реєстру боржників № 1, колегія суддів позбавлена можливості встановити існування права вимоги у позивача до відповідача, оскільки в реєстрі № 1 відсутня інформація щодо боржника ОСОБА_1 та записів під номерами 1758 та 2178. В наданій неналежної якості позивачем копії реєстру, міститься перелік боржників за порядковими номерами з 1 по 65 та з 2684 по 2749. Разом з тим прізвище « ОСОБА_1 » також відсутнє у реєстрі боржників.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про факторинг», боржник зобов'язаний сплатити фактору грошову суму для виконання грошової вимоги, за умови що відступлення права грошової вимоги зареєстровано у Реєстрі та такий боржник отримав повідомлення відповідно до статті 20 цього Закону.
З урахуванням вимог закону позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 , а також порушення його прав у зв'язку з невиконанням боржником свого обов'язку з повернення кредитних коштів.
Відповідно, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу.
Згідно з положеннями статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Росвен Інвест Україна» (станом на сьогодні змінено назву на ТОВ «СВЕА ФІНАНС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку і з відмовою в задоволенні позовних вимог, з позивача ТОВ «Росвен Інвест Україна» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 4026 грн., сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги.
Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів зауважує наступне.
Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинним цивільно-процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат належать:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду, приймаючи додаткову постанову від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), виснувала, що вимога частини 8 статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Згідно з положенням частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як убачається з матеріалів справи, 18 червня 2024 року між ОСОБА_1 та адвокатом Підодвірним Т.І. укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого, зокрема, виконавець (адвокат) бере на себе правове та процесуальне представництво замовника (ОСОБА_1.) в частині представництва її інтересів в судах незалежно від їх предметної, територіальної та інстанційної юрисдикції у будь-яких спорах в яких замовник є стороною або учасником справи. Юридичні послуги, що надаються на підставі цього договору, складаються з комплексу дій чи самостійних операцій, зокрема аналізу діючого законодавства та існуючої судової практики, необхідних і достатніх для досягнення мети, поставленої замовником. При цьому обсяг таких дій визначається на розсуд виконавця (адвоката).
Розділом 5 договору визначено, що розрахунки замовника з виконавцем здійснюються в національній валюті України. Оплата здійснюється замовником у готівковій формі або шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі актів приймання передачі виконаних робіт, окремих кошторисів або рахунків, у відповідності до виконаних видів юридичних послуг або запланованих витрат, пов'язаних з виконанням цього договору . Вартість послуг за цим договором визначається відповідно до обсягу наданих послуг, вказаних у акті приймання - передачі виконаних робіт. При належному виконанні умов цього договору ,сторони підписують акт про виконання юридичних послуг. Цей акт підписується сторонами після виконання обов'язків , що випливають з цього договору.
Сторонами підписаний акт виконаних робіт по договору про надання правової допомоги від 18 червня 2024 року, згідно якого, виконавцем надано замовнику усну консультацію щодо підстав та порядку апеляційного оскарження судових рішень в порядку цивільного судочинства. Сторонами узгоджено правову позицію та визначено план дій у справі № 759/25470/23. Тривалість усної консультації 2 (дві) години, вартість однієї години - 1000 грн., загалом 2000 грн. Виконавцем підготовлено апеляційну скаргу у справі №759/25470/23. Тривалість підготовки документу склала 5 (п'ять) годин, вартість однієї години роботи 1000 грн., загалом 5000 грн. Загальна вартість послуг з надання професійної правової допомоги станом на 23 червня 2024 року складає 7 000 грн.
Згідно з платіжним документом, 20 червня 2024 року, ОСОБА_3 сплатила адвокату Підодвірному Т.І. 7000 грн. на підставі договору про надання правничої допомоги від 18 червня 2024 року (а.с.95).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Також при вирішенні питання про розподіл судових витрат відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України суд повинен врахувати, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, дії сторони щодо досудового вирішення спору.
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п.33-34,37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).
З урахуванням конкретних обставин справи, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
За результатами розгляду питання про розподіл судових витрат та дослідження поданих на їх підтвердження доказів, суд апеляційної інстанції встановив, що предмет спору в цій справі є розповсюдженою категорією цивільних справ, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних і документи, які містяться у ній не є складними для розуміння та не можуть займати значних витрат часу на їх виготовлення і побудову правової позиції професіоналом в галузі права.
Таким чином, колегія суддів не може погодитися із обґрунтуванням розрахунку позивача, оскільки вважає, що визначена вартість наданих юридичних послуг не в повній мірі відповідає вимогам ЦПК України, і наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат не є безумовною підставою для їх стягнення судом у визначеному розмірі з позивача, адже цей розмір має бути не тільки доведений, документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності цих витрат.
Беручи до уваги заявлену відповідачем вартість наданих юридичних послуг, оцінених в розмірі 7000 грн., складність справи, ціни позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю і якістю підготовлених документів (апеляційна скарга), колегія суддів вважає заявлену суму компенсації юридичних витрат недоведеною в повному обсязі, тому присуджує її частково у розмірі 3500 грн.
Керуючись статтями 141, 259, 268, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Підодвірним Тарасом Івановичем, задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (ЄДРПОУ 37616221, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4026 грн. та 3500 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що разом складає суму 7526 грн.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус