Справа № 758/15712/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/15717/2025
29 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 червня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Войтенко Т.В.,-
встановив:
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом.
ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 : майнову шкоду у розмірі 35 200 грн 00 коп. та судові витрати у розмірі 14 422 грн 40 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 квітня 2024 року о 15 год 05 хв за адресою: м. Київ, на перехресті вул. Западинської та вул. Вишгородської ОСОБА_2 ухилилась від виконання батьківських обов'язків, внаслідок чого її син ОСОБА_3 переходив дорогу на червоне світло та водій «BMW 323» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 здійснив наїзд на нього. ОСОБА_2 вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб «BMW 323» д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА».
Страховою компанією здійснено розрахунок та виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 128 499 грн 30 коп. (розмір відшкодування зменшено на розмір франшизи - 35 200 грн 00 коп.).
Позивач просив стягнути з ОСОБА_2 матеріальні збитки, які складають різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у розмірі 35 200 грн 00 коп. та судові витрати.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 16 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про його час і місце повідомлена належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та протиправними діями сина відповідача. Суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів фіксації переліку пошкоджень автомобіля ОСОБА_1 після дорожньо-транспортної пригоди. Не надано відомостей про те, що автомобіль позивача оглядався аварійним комісаром страхової компанії.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Встановлено, що 05 квітня 2024 року о 15 год 05 хв за адресою: м. Київ, на перехресті вул. Западинської та вул. Вишгородської ОСОБА_2 ухилилась від виконання батьківських обов'язків, внаслідок чого її син ОСОБА_3 переходив дорогу на червоне світло та водій «BMW 323» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 здійснив наїзд на нього. ОСОБА_2 вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
На момент настання дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси ОСОБА_1 щодо автомобіля «BMW 328» д.н.з. НОМЕР_3 застраховані в ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» згідно сертифікату добровільного страхування наземного транспорту «Каско» № 030229/4605/0000505.
Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 406/04-24 від 26 квітня 2024 року ФОП ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «BMW 328» д.н.з. НОМЕР_3 становить 168 703 грн 69 коп.
16 квітня 2024 року ТОВ «Автомобільний дім Атлант» складено рахунок № НОМЕР_4 про здійснення ремонтних робіт автомобіля BMW 328» д.н.з. НОМЕР_3 на суму 163 699 грн 30 коп.
Страховою компанією здійснено розрахунок та виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 128 499 грн 30 коп. (розмір відшкодування зменшено на розмір франшизи - 35 200 грн 00 коп.).
Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що з відповідача має бути стягнуто різницю між розміром проведених ремонтних робіт автомобіля та виплаченим відшкодуванням страховика у загальному розмірі 35 200 грн 00 коп.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц зазначено: «з огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України), особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.»
Згідно ст. 1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, згідно рапорту інспектора відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП Управління патрульної поліції у місті Києві ОСОБА_5 дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті того, що малолітній ОСОБА_3 , 2013 року народження, не переконавшись, що його дії будуть безпечними, здійснив раптовий вихід на проїжджу частину на червоний для пішоходів сигнал світлофору, де в цей час рухався автомобіль BMW 328» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 , який здійснив на нього наїзд. Своїми діями ОСОБА_6 порушив п.п.4.14 а), 4.14б), 8.7.3 е) Правил дорожнього руху України.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 406/04-24 від 26 квітня 2024 року ФОП ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «BMW 328» д.н.з. НОМЕР_3 становить 168 703 грн 69 коп.
16 квітня 2024 року ТОВ «Автомобільний дім Атлант» складено рахунок № НОМЕР_4 про здійснення ремонтних робіт автомобіля BMW 328» д.н.з. НОМЕР_3 на суму 163 699 грн 30 коп.
Страховою компанією виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 128 499 грн 30 коп.
Враховуючи, що ОСОБА_1 недостатньо сплаченого страховиком відшкодування для повного відшкодування, відтак, позивач обгрунтовано звернувся до ОСОБА_2 із вимогою про стягнення різниці між фактичною вартістю ремонтних робіт та виплаченим страховим відшкодуванням ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА».
Розв'язуючи спір судом першої інстанції необгрунтовано вказано на відсутність у матеріалах справи документів на підтвердження фіксації переліку пошкоджень, які були спричинені в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілю BMW 328» д.н.з. НОМЕР_3 .
До матеріалів справи долучено звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 406/04-24 від 26 квітня 2024 року ФОП ОСОБА_4 та рахунок ТОВ «Автомобільний дім Атлант» № C4531031 про здійснення ремонтних робіт автомобіля BMW 328» д.н.з. НОМЕР_3 .
Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог відповідачем звіт про оцінку вартості матеріального збитку та рахунок проведених робіт жодними належними та допустимими доказами не спростовано. Посилання ОСОБА_2 на те, що транспортний засіб BMW 328» д.н.з. НОМЕР_3 після дорожньо-транспортної пригоди та до проведення ремонту міг отримати нові пошкодження не знайшли свого підтвердження.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає доведеною вимогу ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 різниці між фактичною вартістю ремонтних робіт та виплаченим страховим відшкодуванням ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» (163 699 грн 30 коп. - 128 499 грн 30 коп. = 35 200 грн 00 коп).
Протилежний висновок суду першої інстанції є помилковим.
Звертаючись до суду із позовною заявою, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 12 000 грн 00 коп.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для підготовки позовної заяви, колегія суддів вважає, що зазначені ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 12 000 грн 00 коп. є завищеними та не достатньо обґрунтованими.
Отже, колегія суддів вважає, що на користь ОСОБА_1 із ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 4 000 грн 00 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 16 червня 2025 року ухвалено з порушенням норм процесуального права, відтак підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
В порядку розподілу судових витрат з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 211 грн 20 коп.; судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816 грн 80 коп.
Оскільки в силу положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому у відповідності до ч. 3 ст. 389 ЦПК України винесена постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 червня 2025 року скасувати.
Ухвалити нове рішення суду.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 35 000 грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 211 грн 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816 грн 80 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст складено 06 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко