1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 30 жовтня 2025 року апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2025 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_7
в режимі відеоконференцзв'язку
представника
власника майна адвоката ОСОБА_6 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №42024181110000011 від 06.02.2024, за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 ККА України, а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст.255,ч.4 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст.28,ч.3 ст. 332, ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 366 КК України та накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_10 , яке вилучене в ході проведення 03 липня 2025 року обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
-мобільний пристрій Iphone 16 Pro назвою: «Lifer77 (3)» серійний номер НОМЕР_1 , IMEI - НОМЕР_2 , IMEI 2 - НОМЕР_3 ;
-мобільний пристрій Iphone 14 Pro з назвою: «Lifer77 (2)» серійний номер НОМЕР_4 , IMEI - НОМЕР_5 , IMEI 2 - НОМЕР_6 ;
-предмети, що схожі на набої калібру 5,56*45 у кількості 400 (чотириста) штук Sellier Bellot JSCVLASIM Czech Republic;
-три завірені витяги з функціональної підсистеми «Єдиний реєстр зброї єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ про наявність дозволу на зберігання, носіння зброї, боєприпасів до неї, окремих частин зброї, пристроїв, патронів до них».
Не погоджуючись з таким рішенням представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що арештоване майно вилучено всупереч ухвалі слідчого судді.
Захисник вважає, що клопотання про арешт вилученого майна подано з порушенням процесуального строку, оскільки обшук за місцем проживання ОСОБА_10 проведено 03 липня 2025 року, а клопотання прокурора про арешт майна подано до суду 08 липня 2025 року.
Зазначає, що старший слідчий ОСОБА_11 , який 03 липня 2025 року проводив обшук, та інші присутні під час обшуку співробітники СБ України, двічі проникали до житла (житлового будинку) ОСОБА_10 . Старший слідчий ОСОБА_11 та інші співробітники СБУ залишали житловий будинок для огляду прибудинкових територій, а потім знову поверталися в житловий будинок.
Представник власника майна вважає, що клопотання про арешт майна подано неуповноваженим прокурором, оскільки в матеріалах клопотання не долучено постанову про групу прокурорів.
Крім того, постанова слідчого про визнання речовими доказами та визначення місця їх зберігання не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, а аргументи вказані у постанові є надуманими та нічим не підтверджуються.
На думку представника власника майна, вилучені під час обшуку речі не набули статусу речових доказів та статусу документів, оскільки відсутній протокол огляду предметів та не оформлені як додатки до протоколу огляду.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_10 не є стороною кримінального провадження, а клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна не містить обґрунтованих підстав для застосування такого заходу забезпечення, як арешт майна.
Окрім того вважає, що слідчим суддею проігноровано клопотання захисника про витребування та огляду в судовому засідання відеозапису обшуку від 03 липня 2025 року за місцем проживання ОСОБА_10 .
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти її задоволення та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 06 лютого 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42024181110000011, за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 1141, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України, а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 1141, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 366 КК України.
В ході досудового розслідування у даному кримінальному досліджуються обставини злочинної діяльності громадян України, які у складі злочинної організації, переслідуючи корисливі мотиви, бажаючи збагатитися у незаконний спосіб, у період з серпня 2022 по квітень 2023 року, здійснювали організацію незаконного переправлення осіб чоловічої статі призовного віку через державний кордон України під виглядом волонтерів за системою ЄКІС («Шлях»), чим здійснили перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період з комплектації їх військових підрозділів та формування мобілізаційного резерву.
Так, в ході досудового розслідування отримано відомості, які свідчать про те, що до вчинюваних вказаною злочинною організацією злочинів може бути причетний ОСОБА_10 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
03 липня 2025 року проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12 лютого 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено: мобільний пристрій Iphone 16 Pro назвою: « НОМЕР_7 (3)» серійний номер НОМЕР_1 , IMEI - НОМЕР_2 , IMEI 2 - НОМЕР_3 ; мобільний пристрій Iphone 14 Pro з назвою: « НОМЕР_7 (2)» серійний номер НОМЕР_4 , IMEI - НОМЕР_5 , IMEI 2 - НОМЕР_6 ; предмети, що схожі на набої калібру 5,56*45 мм у кількості 400 (чотириста) штук Sellier Bellot JSC VLASIM Czech Republic; три завірені витяги з функціональної підсистеми «Єдиний реєстр зброї єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ про наявність дозволу на зберігання, носіння зброї, боєприпасів до неї, окремих частин зброї, пристроїв, патронів до них».
04 липня 2025 року постановою слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_12 вилучено під час обшуку майно, визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
04 липня 2025 року прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 направила поштовим зв'язком до Шевченківського районного суду м. Києва клопотання про накладення арешту на майно, яке вилучено під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2025 року клопотання прокурора задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
З огляду на положення п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42024181110000011, про накладення арешту на зазначене майно, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження речових доказів, необхідно накласти арешт.
Слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права ОСОБА_10 з потребами кримінального провадження та його зв'язок із кримінальним правопорушенням.
Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172КПК України, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням, а відтак доводи апелянта про відсутність правових підстав для арешту майна, є не переконливими.
Посилання представника на те, що клопотання подано не уповноваженим прокурором не заслуговують на увагу, оскільки із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.13-17) у кримінальному провадженні № 42024181110000011 від 06.02.2024 вбачається, що прокурор ОСОБА_8 входить до групи прокурорів у кримінальному провадженні. Відсутність в матеріалах справи постанови про визначення групи прокурорів, не є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Доводи апелянта, що клопотання подано із порушенням строку, передбаченого ч. 5 ст. 170 КПК України є необґрунтованими. Із матеріалів провадження убачається, що обшук проведено 03 липня 2025 року (а.с.25-32), клопотання направлено засобами поштового зв'язку 04 липня 2025 року (а.с.62). Відтак, строк на подачу клопотання прокурором дотримано.
Інші доводи на які посилається апелянт також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховано ним при прийнятті рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 - задоволенню не підлягає.
При цьому колегія суддів також звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15
Єдиний унікальний № 761/28658/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_16
Провадження № 11сс/824/6208/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК