Провадження № 22-ц/803/8999/25 Справа № 208/3267/25 Головуючий у першій інстанції: Похваліта С. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
29 жовтня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,
за участю секретаря Марченко С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м.Кам'янського Дніпропетровської області у складі судді Похвалітої С.М. від 16 червня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Кам'янської міської ради, про визначення місця проживання дітей,-
У березні 2025 року ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона та відповідач, ОСОБА_1 , мають спільних малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачка з відповідачем не перебували в зареєстрованому шлюбі, але проживали тривалий час як одна сім?я. Відповідачем, як батьком малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неодноразово порушувались його обов?язки як батька до дитини, так і чоловіка як при спільному проживанні так і після. Під час спільного проживання з відповідачем були випадки вживання відповідачем алкогольних напоїв у великій кількості в присутності дітей. Відповідач раніше притягався до кримінальної відповідальності. Відповідачем за час спільного проживання так і після, постійно застосовувалось психологічне та фізичне насилля до ОСОБА_3 на очах дітей, так і безпосередньо до малолітніх дітей. З 2022 року малолітні діти залишилися проживати з позивачем за адресою по АДРЕСА_1 , а відповідач в свою чергу повністю звільнив себе від виконання батьківських обов'язків по відношенню до спільних малолітніх дітей. Позивачка вважає, що основне місце проживання дітей повинно бути з матір'ю дітей, адже: саме мати дітей займається весь час вихованням дітей, діти пов'язані до матері; позивач як мати характеризується позитивно; неподалік від місця проживання позивача знаходиться школа, яку відвідують діти, дитячі майданчики з гойдалками, де зазвичай малолітні діти проводять свій час, також неподалік знаходиться Школа танців, яку відвідує старша донька та зал - боксу, який відвідує молодший син; місцем постійного проживання позивача є двокімнатна квартира, квартира облаштована усім необхідним для дітей відповідного віку, у кожного із дітей своє окреме ліжко, свої окремі шафи для речей, письмовій стіл для навчання; малолітні діти ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з матір'ю перебувають у безпеці та стабільному соціальному середовищі; у позивача відсутні шкідливі звички такі, як вживання спиртними напоями, вживання образливих слів, вживання наркотиків та інше; позивач має достатньо часу, який присвячує дітям; за місцем проживання позивача проживає багато однолітків та друзів малолітніх дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якими вони постійно грають та товаришують; умови за яких діти не можуть проживати разом із позивач - відсутні. Позивач, як мати малолітніх дітей, вважає, що малолітні діти, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , не повинні мати постійне місце проживання разом з відповідачем, виходячи з вищезазначеного, а також з того, по відповідач: останні роки надовго не залишався з малолітніми дітьми і не хотів приділяти належної уваги малолітнім дітям; не виявляв самостійного виховання дітей, і цього він не має наміру робити і зараз; часто перебуває у стані алкогольного сп?яніння, не має власного житла, що фактично унеможливлює визначення постійного місця проживання дітей разом з відповідачем; показує дітям погані звички; обмежував дітей у спілкуванні з позивачем; ? утримував дітей проти їх волі; не може фінансово утримувати малолітніх дітей; ?не може забезпечити найкращих інтересів своїм дітям; не приділяє уваги позашкільним заняттям дітей; не цікавиться їх розвитком, та не намагається виховати гідних членів суспільства. Тому позивачка просить визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з їх матір'ю за адресою по АДРЕСА_1 .
Рішенням Заводського районного суду м.Кам'янського Дніпропетровської області від 16 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Служба у справах дітей Кам'янської міської ради, про визначення місця проживання дітей, задоволено. Визначено місце проживання малолітніх дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір'ю, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Заводським районним у місті Кам'янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , актовий запис №287 (а.с. 11).
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Заводським районним у місті Кам'янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , актовий запис №327 (а.с. 12).
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади Кам'янської територіальної громади №2023/002955703 від 12.04.2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 (а.с. 13).
З витягу з реєстру територіальної громади Кам'янської територіальної громади від №2023/002955875 від 12.04.2023 року вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 (а.с. 14).
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_1 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади Кам'янської територіальної громади №2025/001761306 від 06.02.2025 року та №19/17386 від 17.11.2020 року (а.с. 16, 17).
Згідно витягу №398771586 з Державного реєстру речових прав від 10.10.2024 року вбачається, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 (а.с.18, 25).
Відповідно до довідки №02/02-25 від 06 лютого 2025 року, виданою ФОП ОСОБА_6 , ОСОБА_3 працювала до 29.07.2024 року у ФОП ОСОБА_6 , що також підтверджується відомостями з трудової книжки НОМЕР_3 (а.с. 20-23).
Згідно характеристики №31 від 05.03.2025, наданої Комунальним закладом «Центр позашкільної роботи та дитячої творчості» Кам'янської міської ради, ОСОБА_4 є вихованкою комунального закладу «Центр позашкільної роботи та дитячої творчості» Кам'янської міської ради. З вересня 2023 року займається в Зразковому художньому колективі студія сучасної хореографії “Стиль життя». Дитина дуже старанна, ввічлива, дисциплінована, доброзичлива. З повагою ставиться до педагогів. Прагне займатись та навчатись чомусь новому. Із захопленням відноситься до творчої справи, із задоволенням відвідує заняття з хореографії. Єсенія вже неодноразово приймала участь у міських заходах, концертних програмах, конкурсах, фестивалях. Дівчину виховує мати - ОСОБА_3 . Вона постійно підтримує бажання доньки займатись танцями, приводить на заняття в гурток, спілкується з педагогами Центру. ОСОБА_7 з цікавістю ставиться до успіхів дитини, приймає активну участь у її творчому житті, підтримує ОСОБА_8 на всіх виступах. Мати робить все можливе, щоб дівчинка гармонійно розвивалась, реалізовувала себе, мала змогу виступати на концертних майданчиках міста та країни (а.с.24).
З довідки від 26.02.2025, виданої директором «Ринг», вбачається, що ОСОБА_9 відвідує секцію бокса двічі у тиждень. Приводить, чекає та забирає його мати - ОСОБА_3 (а.с. 26).
Відповідно до характеристики учнів 1-Б класу ліцею №5 ім.Г.Романової ОСОБА_4 та ОСОБА_9 від 28.02.2025, за час навчання в першому класі ОСОБА_8 та ОСОБА_10 проявили себе як старанні, працелюбні учні. Добре усвідомлюють свої обов'язки, вчаться із задоволенням. На уроках переважно уважні та активні. Сумлінно виконують завдання. Діти комунікабельні, мають багато друзів серед однокласників. Приймають активну участь у житті класу. Мати дітей - ОСОБА_3 - приділяє багато уваги навчанню та вихованню ОСОБА_10 та Єсенії, регулярно відвідує батьківські збори, підтримує постійний зв'язок з класним керівником, шкільним психологом, дослухається до порад щодо виховання дітей. ОСОБА_11 - активний учасник життя класу та школи. Батько дітей - ОСОБА_1 - кілька разів відвідував навчальний заклад, супроводжував дітей до школи та зі школи, постійного контакту з класним керівником не підтримує (а.с. 27).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява №2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява №31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Судом встановлено, що малолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , постійно проживають із матір'ю по АДРЕСА_1 ; у вказаному регіоні відвідують навчальні заклади, спортивні секції, мають певне стале коло друзів, сформовані сталі соціальні зв'язки. Наведені обставини зумовлюють чітку, послідовну позицію малолітніх Єсенії та ОСОБА_10 про подальше проживання саме з матір'ю - у АДРЕСА_3 .
Крім того, частинами четвертою та п'ятою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
При цьому, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам'янської міської ради №8вих-20/367 від 15.05.2025, орган опіки та піклування виконавчого комітету міської ради вважає визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з матір'ю гр. ОСОБА_3 доцільним (а.с. 83-84). Вказаний висновок, складений на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини при ВК Кам'янської міської ради Дніпропетровської області від 12.05.2025, є в достатній мірі обґрунтованим та мотивованим.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши сталі соціальні зв'язки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за місцем їх проживання з матір'ю у квартирі АДРЕСА_1 , місце навчання, психологічний стан; враховуючи виконання позивачкою ОСОБА_3 належним чином своїх батьківських обов'язків, турботу про дітей; приймаючи до уваги позитивну прихильність дітей до матері, що підтверджується наведеними вище доказами та узгоджується із висновком органу опіки та піклування, який є достатньо обґрунтованим та не суперечить інтересам дітей, а також дотримуючись балансу між інтересами дітей, правами батьків на виховання дітей і обов'язком батьків діяти в їх інтересах, - місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доцільність подальшого проживання дітей разом із матір'ю, задоволення позову.
Колегія суддів звертає увагу, що визначення місця проживання дітей з матір'ю не впливатиме на їх взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов'язків.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність спору між сторонами щодо визначення місця проживання дітей як до моменту подання позову, так і протягом судового розгляду справи, є безпідставними з огляду на таке.
У постанові Верховного Суд від 29 листопада 2023 року у справі № 757/555/22 вказано, що Верховний Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що в цій справі відсутній спір між батьками з приводу визначення місця проживання дитини та зауважує, що: - по-перше, у випадку, коли суд уважає, що в справі відсутній предмет спору, то суд своєю ухвалою закриває провадження в справі (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України), а не відмовляє в задоволенні позову; - по-друге, відсутність спору характеризується тим, що між сторонами не залишається неврегульованих питань, а тому задоволення матеріально-правової вимоги позивача за такої ситуації є недоцільним та таким, що не призведе до виникнення бажаних позивачем наслідків, які вже досягнуті сторонами з урахуванням їх домовленості між собою. Натомість у справі, яка переглядається, саме по собі пред'явлення ОСОБА_1 позову про визначення місця проживання дитини з матір'ю та подальше оскарження відповідачем рішення про задоволення цього позову в апеляційному порядку дає підстави для висновку, що між сторонами наявні неврегульовані питання щодо визначення місця проживання дитини.
У даній справі пред'явлення ОСОБА_3 позову про визначення місця проживання дітей з матір'ю та подальше оскарження відповідачем рішення про задоволення цього позову в апеляційному порядку дає підстави для висновку, що між сторонами наявні неврегульовані питання щодо визначення місця проживання малолітніх дітей. Позивачка в позовній заяві наголошувала на тому, що, зокрема, відповідач обмежував дітей у спілкуванні з позивачкою, утримував дітей проти їх волі, не повідомляв про місцезнаходження дітей, коли вони були разом з батьком, у зв'язку з чим вона й звернулася до суду з позовом про визначення місця проживання дітей разом з нею.
Колегія суддів наголошує, що відсутність задокументованих заперечень з боку батька щодо проживання дітей разом з матір'ю на момент пред'явлення позову про визначення місця проживання дітей не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору в такій справі.
Подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі №686/20582/19-ц (провадження №61-1807св20).
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно, зокрема, не заслухав думку малолітніх дітей на предмет того з ком вони бажають проживати та не перевірив обставин, чи дійсно визначення місця проживання разом з позивачкою буде відповідати їх інтересам, то колегія суддів вважає, що з огляду на встановлені судом обставини справи, а також наявні в матеріалах справи докази, ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про несприятливі умови проживання дітей з матір'ю. Навпаки, з огляду на зміст наявного в матеріалах справи висновку органу опіки та піклування, саме матір»ю для проживання дітей створено всі необхідні умови.
Беручи до уваги всі встановлені судом обставини справи, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області від 16 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 06 листопада 2025 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді В.С. Городнича
М.Ю. Петешенкова