Провадження № 22-ц/803/5959/25 Справа № 201/13544/24 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
06 листопада 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.,
суддів: Єлізаренко І.А., Макарова М.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі
апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2025 року
у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У жовтні 2024 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 02 серпня 2013 року Банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 29 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.
В подальшому 02 листопада 2022 року ОСОБА_1 підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, в якій було погоджено наступні умови: розділи «1.2 Основні умови кредитування» та «1.3 Інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача» містять інформацію щодо суми кредиту, строку договору і строку кредитування, а також розмір процентної ставки в межах пільгового періоду на рівні 0,00001% річних, простроченої ставки за межами пільгового періоду на рівні 42,00% і 40,80% річних залежно від суми кредиту і процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту на рівні 84,00% і 81,60% річних.
Позивач зазначав, що відповідачка отримала платіжний інструмент - кредитну картку № НОМЕР_1 , строк дії - 11/26, тип - «Універсальна GOLD». Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачкою підписано власноруч на планшеті.
Відповідачка користувалася кредитним лімітом, повертала використану суму кредитного ліміту та сплачувала відсотки за користування кредитним лімітом, але припинила надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідачка станом на 19 вересня 2024 року має заборгованість в розмірі 34 541,75 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 27 913,19 грн.; заборгованості за простроченими відсотками - 6 628,56 грн.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за договором № б/н від 02 серпня 2013 року станом на 25 серпня 2024 року в розмірі 34 541,75 грн. та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2025 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 02 серпня 2013 року станом на 19 вересня 2024 року в розмірі 27 913,19 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У поданій 16 квітня 2025 року безпосередньо до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, в задоволенні яких було відмовлено і задоволення позову в цій частині.
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що Банком надані належні та допустимі докази у справі, зокрема відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку викладеними на банківському сайті, складає між позичальником та Банком кредитний договір; та суд не врахував, що відповідачка, підписавши Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг погодилася з умовами договору щодо розміру процентної ставки та порядком зміни процентів за користування кредитом. Обставини щодо укладення договору на певних умовах та існування заборгованості по процентах за кредитним договором у визначеному Банком розмірі підтверджено письмовими доказами, які жодним чином не спростовані.
Інша вимога апеляційної скарги заявником зводилась до того, що судом не враховано дійсних обставин з приводу вчинення відповідачкою дій направлених на виконання договору та щодо не виконання останньою своїх зобов'язань належним чином, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачка своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористалася та відзиву на апеляційну скаргу не подавала.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку документів в Електронний суд, а також оголошенням на веб-порталі Судової влади України.
Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи те, що рішення суду оскаржено в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, в іншій частині заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2025 року щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту перегляду в апеляційному порядку не підлягає.
У справі встановлено, що 02 серпня 2013 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір № б/н, відповідно до якого позивач надав відповідачці кредит в розмірі 29 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, шляхом підписання Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації (а.с.162).
Заява позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 02 листопада 2022 року в розділах «1.2 Основні умови кредитування» та «1.3 Інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача» містить інформацію щодо суми кредиту, строку договору і строку кредитування, а також розмір процентної ставки в межах пільгового періоду на рівні 0,00001% річних, простроченої ставки за межами пільгового періоду на рівні 42,00% і 40,80% річних залежно від суми кредиту і процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту на рівні 84,00% і 81,60% річних; та вказаний документ містить дату 02 листопада 2022 року і власноручний підпис ОСОБА_1 (а.с.130-152).
В порушення умов вказаного кредитного договору, відповідачка допустила прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого позивач нарахував заборгованість станом на 19 вересня 2024 року в розмірі 34 541,75 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 27 913,19 грн.; заборгованості за простроченими відсотками - 6 628,56 грн. (а.с.18-42).
Довідка Банку без номеру та дати видачі, містить інформацію про те, що мала місце зміна умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 по рахунку № НОМЕР_2 ….. НОМЕР_3 , що стартував з 02 серпня 2013 року, а саме: 02 серпня 2013 року встановлено кредитний ліміт 300,00 грн., 21 січня 2015 року кредитний ліміт збільшено до 1 800,00 грн., 16 лютого 2016 року кредитний ліміт збільшено до 6 000,00 грн., 13 квітня 2016 року кредитний ліміт зменшено до 2 000,00 грн., 26 квітня 2016 року кредитний ліміт збільшено до 6 000,00 грн., 29 грудня 2017 року кредитний ліміт зменшено до 2 520,00 грн., 09 квітня 2018 року кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн., 04 вересня 2018 року кредитний ліміт збільшено до 11 000,00 грн., 20 листопада 2019 року кредитний ліміт збільшено до 21 000,00 грн., 29 грудня 2021 року кредитний ліміт збільшено до 25 000,00 грн., 11 лютого 2022 року кредитний ліміт збільшено до 29 000,00 грн., 28 березня 2023 року кредитний ліміт зменшено до 28 850,00 грн., 07 квітня 2023 року кредитний ліміт зменшено до 28 560,00 грн., 28 квітня 2023 року кредитний ліміт зменшено до 28 390,00 грн., 09 травня 2023 року кредитний ліміт зменшено до 28 050,00 грн., 30 травня 2023 року кредитний ліміт зменшено до 27 770,00 грн. в останнє 02 квітня 2024 року кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн. (а.с.44).
Довідка Банку без номеру та дати видачі, містить інформацію про те, що між Банком та ОСОБА_1 підписаний кредитний договір без номеру, за яким було видано кредитні картки: «Універсальна» № 5211….. НОМЕР_3 , дата відкриття 02 серпня 2013 року, термін дії 07/16, «Універсальна» № 5168…..6900, дата відкриття 28 липня 2015 року, термін дії 07/19, «Універсальна» № 5168…..6900, дата відкриття 12 серпня 2016 року, термін дії 07/19, «Універсальна GOLD» № 4149…..5699, дата відкриття 04 вересня 2018 року, термін дії 07/22, «Універсальна GOLD» № 5363…..2685, дата відкриття 02 листопада 2022 року, термін дії 11/26 (а.с.43).
Банківська виписка за період з 02 серпня 2013 року по 24 вересня 2024 року містить інформацію про те, що ОСОБА_1 користувалася картками Банку: № 5211…..9061, № 5168…..6900, № 4149…..5699, № 5363…..2685, отримувала готівку в банкоматах та відділенні банку, витрачала кошти на придбання товарів і послуг та здійснювала поповнення картки в терміналі і відділеннях Банку (а.с.45-67).
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції зробив висновок про те, що Банк та відповідачка уклали договір шляхом підписання заяви позичальника та суд вважав, що є підтвердженими обставини щодо отриманих позичальником кредитних коштів в розмірі згідно наданого Банком розрахунку заборгованості, які відповідачкою не повернуті; наведені обставини не оскаржені сторонами та не можуть бути предметом перевірки в суді апеляційної інстанції.
Разом з тим, на думку суду позивачем не підтверджені обставини щодо існування домовленості про розмір процентів за користування кредитними коштами, оскільки надана Банком заява позичальника не містить умови щодо розміру процентів, яка була би погоджена позичальником та Банк в жодний інший спосіб не підтвердив, що було волевиявлення позичальника з приводу наведених в позовній заяві істотних умов договору з приводу процентів.
Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина перша статті 633 ЦК України проголошує, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Визначальним у даній справі є не безпосередньо вид чи характеристика умов, які включені до заяви позичальника чи містяться в Умовах і Правилах надання банківських послуг, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов та їх погодження сторонами кредитного договору, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Для вирішення спору в даній справі обов'язковим є з'ясування обставин щодо виникнення зобов'язання боржника сплатити певну суму отриманих в кредит коштів та процентів на користь іншої сторони у строк та в порядку відповідно до цивільно-правового договору.
Позовні вимоги щодо стягнення процентів Банк обґрунтовував наявністю домовленостей про процентну ставку за кредитним договором що малася в Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 02 листопада 2022 року, в якій умова щодо процентної ставки погоджена з позичальником під його підпис.
Розроблені Банком умови договору приєднання повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що інша сторона договору лише приєднується до тих умов, з якими вона ознайомлена.
Однак рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами на які робиться посилання в апеляційній скарзі - без встановлення відповідних фактів.
За недоведеності заявлених в позовній заяві фактів щодо ознайомлення позичальника ОСОБА_1 з Умовами та Правилами надання банківських послуг вірні висновки суду з приводу того, що такі Умови та Правила не були частиною договору.
Зазначення в заяві позичальника про ознайомлення позичальника з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідачки, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідачки саме з тією редакцією умов, на якій наполягає Банк.
Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Позивач не надав доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мала на увазі відповідачка, підписуючи заяву позичальника.
Разом з тим, підтверджені обставини та дії позичальника щодо погодження останнім з Банком умов про проценту ставку в певному розмірі та на умовах зазначених в письмових документах.
Вираження волі позичальника відбулось вчиненням певних дій, та суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відсутні докази направленості волі та погодження сторони договору умов з приводу процентної ставки за кредитом, та умов з цього приводу відображених в Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 02 листопада 2022 року.
В Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 02 листопада 2022 року, яка містить підпис відповідачки ОСОБА_1 , зазначено базовий розмір процентів 42,00% і 40,80% річних. Процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту складає 84,00% і 81,60% річних.
Отже, умови кредитування щодо сплати процентів передбачені безпосередньо в Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, що особисто підписана відповідачкою.
Підписанням Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 02 листопада 2022 року без будь-яких застережень відповідачка підтвердила, що вона обізнана та погодилася з усіма умовами такого договору. Та обставина, що відповідачка тривалий час вносила плату відповідно до умов зазначеної вище угоди, вказує на вільне волевиявлення позичальника в момент укладення правочину, повну обізнаність та погодження з умовами кредитування.
Зміст зобов'язання в наведеному Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 02 листопада 2022 року викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз Заяви позичальника, наданого Банком розрахунку, банківської виписки та довідок дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов'язаний повернути, із сплатою процентів за кредитним договором в розмірі та умовах погоджених сторонами.
Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з умовами договору щодо розміру процентів за кредитним договором; наявні відомості про те, що саме ОСОБА_1 погодилася з умовами з приводу процентної ставки за кредитом; та Банком доведені обставини, які давали можливість суду переконатись в тому з приводу яких відносин була складена Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 02 листопада 2022 року та хто ознайомлений з викладеними в ній умовами.
Отже, в матеріалах справи наявні докази в підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування процентів за кредитним договором та встановлені обставини дають підстав для висновку відмінного від того до якого дійшов суд першої інстанції.
Суд першої інстанції не відреагував на аргументи заявника стосовно достовірності та доказового значення Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 02 листопада 2022 року, та помилково вважав, що зазначений документальний доказ не впливає на правові висновки у даній справі щодо обґрунтованості вимог Банку про стягнення з позичальника процентів за користування кредитними грошима в розмірі наведеному в розрахунку відповідно до погоджених сторонами умов.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції в частині доводів що стали предметом апеляційного оскарження не виконав вимоги про законність та обґрунтованість рішення суду, висновки суду в частині позовних вимог в задоволенні яких судом відмовлено здійсненні з недотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2025 року в частині відмови у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками та ухвалення в цій частині нового судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № б/н від 02 серпня 2013 року станом на 19 вересня 2024 року заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 6 628,56 грн. В решті рішення суду не було предметом перегляду судом апеляційної інстанції та законність і обґрунтованість рішення суду не перевірялась.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (пункти 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України).
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Приймаючи до уваги висновок апеляційного суду про скасування рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за простроченими відсотками та задоволення позову в цій частині, з відповідачки ОСОБА_1 на користь Банку підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останнім за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 4 098,46 грн. (464,86 + 3 633,60 = 4 098,46).
Керуючись статтями 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2025 року в частині відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості за простроченими відсотками - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» за кредитним договором № б/н від 02 серпня 2013 року станом на 19 вересня 2024 року заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 6 628,56 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 4 098,46 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 06 листопада 2025 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: І.А. Єлізаренко
М.О. Макаров