Провадження № 22-ц/803/7889/25 Справа № 182/7701/24 Суддя у 1-й інстанції - Коваленко В. О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
06 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №207/1542/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року, ухвалене у складі судді Коваленко В.О.,-
Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся до Покровського міського суду Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 08 березня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір №6884350, згідно з умовами якого відповідач отримав 13000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.
Також зазначає, що відповідно до графіку сплати кредитних коштів повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем не було внесено.
Зауважує, що ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму, а відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору.
Оскільки відповідач не належним чином виконував взяті на себе кредитні зобов'язання, у останнього утворилася заборгованість в сумі 48945 грн.
Також вказує, що між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України був укладений Договір відступлення прав вимоги №99-МЛ від 26 червня 2023 року. За даним Договором відбулося відступлення права вимоги в тому числі і за кредитним договором № 6884350 від 08 березня 2023 року, що між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.
У зв'язку з чим просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 6884350 від 08 березня 2023 року у розмірі 48 945 грн. вирішити питання судових витрат.
Рішенням Покровського міського суду Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит Капітал» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 6884350 від 08 березня 2023 року в сумі 48 945 грн.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції проігнорував, що в п.10 Кредитного договору №6884350 від 08 березня 2023 року не зазначено, що договір підписується позичальником електронним підписом, одноразовим ідентифікатором, а отже не підтверджено належними та допустимими доказами укладання між сторонами спірного правочину.
Зауважує, що паспорт споживчого кредиту та анкета-заява до кредитного договору №6884350 від 08 березня 2023 року також не підписані позичальником, а надана позивачем довідка ТОВ «Мілоан» від 14 жовтня 2024 року про ідентифікацію підписання ОСОБА_1 не може вважатись безспірним доказом проведення ідентифікації позичальника, оскільки була сформована самим кредитодавцем.
Вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач отримував смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором.
Суд першої інстанції, вважаючи доведеним перехід права вимоги до позивача, не звернув уваги, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів переуступки прав вимоги від первісного кредитора до позивача.
Зазначає, що наданий суду витяг не є витягом з реєстру боржників, оскільки являє собою аркуш паперу на якому позивачем надрукована певна інформація, яка є твердженням позивача і підлягає доведенню на загальних підставах.
Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що поданий в такий спосіб витяг не є письмовим доказом у розумінні ст.95 ЦПК України.
Вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги та дійшов помилкового висновку про доведеність позивачем наявності в нього права вимоги за вказаним договором та наявності у відповідача заборгованості за цим договором в зазначеній позивачем сумі.
Зауважує, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що позичальники звільняються від відповідальності за прострочення виконання зобов'язання за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану.
У зв'язку з чим, просив, апеляційну скаргу задовольнити, рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення простроченої заборгованості за сумою відсотків у розмірі 35295 грн. та простроченої заборгованості за комісієюскасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні цих вимог відмовити повністю.
Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Корнійчук І.О., скориставшись своїм правом, подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає доводи апеляційної скарги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Зазначає, що електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Зауважує, що згідно з положеннями Законів України «Про електронні довірчі послуги» та «Про електронну торгівлю» різниця між Одноразовим ідентифікатором та Електронного Цифрового Підпису полягає лише в способі ідентифікації підписувача та ступеня захисту такого підпису. Але юридично вони мають однакову силу.
Вказує, що смс-повідомлення містить код підтвердження, який клієнт має ввести у спеціальне поле на сайті для того, щоб завершити реєстрацію на генерацію особистого кабінету, а також щоб підтвердити умови отримання кредиту (суму кредиту, процентну ставку, строк) в своєму особистому кабінеті.
Проте відповідач, не скористався правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом чотирнадцяти днів з моменту отримання копії примірника договору.
Зазначає, що згідно з ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах ( у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Вважає, що Кредитний договір №9513645 від 17 листопада 2023 року є таким, що укладений у письмовій формі та відповідає вимогам законодавства.
Зауважує, що згідно з ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі та виступає оригіналом.
Звертає увагу, що відповідачем не надано суду відомостей на підтвердження факту не заповнення заявки на отримання грошових коштів в кредит, не підписання відповідачем договору, на надання чи заволодіння його персональними даними іншими особами (звернення до правоохоронних органів тощо), тобто доказів вчинення шахрайських дій відносно персональних даних відповідача матеріали справи не містять.
Зазначає, що за умовами статті 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. А отже позивачем не порушено вимоги щодо подання доказів, оскільки дані дії були виконані.
Звертає увагу, що на час дії на території України воєнного стану законодавством України не передбачено скасування нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а отже таке нарахування є правомірним і позичальник має сплачувати тіло кредиту та нараховані відсотки. Офіс уповноваженого з прав людини Верховної Ради надав роз'яснення про особливості виконання зобов'язань за кредитом в умовах воєнного стану. Законом № 2120 внесено зміни до ЦК України, а також до Закону № 1734, які передбачають, що починаючи з 24 лютого 2022 року та у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за відповідним договором, до позичальника не можуть бути застосовані штрафні санкції за таке прострочення. Відтак, громадяни не несуть відповідальність перед фінансовою (кредитною) установою, якщо прострочать зобов'язання за кредитом: - у випадку прострочення зобов'язань за кредитом не буде нараховано штрафні санкції, зокрема штраф, пеня та інші платежі, які вказані у кредитному договорі; - кредитор не має права підіймати процентну ставку за користування кредитом у випадку невиконання зобов'язань. За винятком, коли договір передбачає встановлення змінюваної процентної ставки; - всі штрафи, пені та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором, підлягають списанню.
Таким чином, вважає усі дії позивача правомірними, оскільки у своєму позові позивач не мав наміру стягнути з відповідача штраф, санкції чи пеню, а лише тіло кредиту, прострочену заборгованість за сумою відсотків та прострочену заборгованість за комісією. Всі ставки щодо нарахування відсотків за користування кредитом зазначені в договорі, а у матеріалах справи наявна копія про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором №7883162 від 03 грудня 2023 року, де зазначені суми нарахування відсотків з посиланням на відповідний пункти договору. Тому дані вимоги є в межах чинного законодавства і не є порушенням відповідно до вищенаведеного.
У зв'язку з чим просив, у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року у цивільній справі №182/7701/24 - залишити в силі. Розгляд справи проводити без участі представника ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал».
Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна у позову у даній справі є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги і відзиву, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі ст.ст.76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення відповідає вказаним вимогам закону.
Як встановлено судом, 08 березня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 6884350, згідно з умовами якого відповідач отримав 13000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.
Пунктом 7.1. Кредитного договору №6884350 від 08 березня 2023 року передбачено, що цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Укладаючи Кредитний договір відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст.11 та ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно розрахунку у відповідача утворилась заборгованість в сумі 48945 грн., яка складається із: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 13000 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 35295 грн.; прострочена заборгованість за комісією - 650 грн.
Нарахування заборгованості здійснювалось відповідно до пунктів Кредитного договору №6884350 від 08 березня 2023 року, зокрема: 1.2., 1.3., 1.3.1., відповідно до яких сума (загальний розмір) кредиту становить 13 000 гривень, кредит надається загальним строком на 105 днів з 08 березня 2023 року (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 23 березня 2023 року (рекомендована дата платежу).
Під час дії цього періоду, проценти за користування кредитом можуть, якщо це передбачено умовами договору, нараховуватись за зниженою відсотковою ставкою.
Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 21 червня 2023 року (дата остаточного погашення заборгованості).
Протягом дії цього періоду проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною ставкою. Позичальник має виконати зобов'язання в день завершення пільгового періоду, але не пізніше останнього дня поточного періоду.
Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 23 березня 2023 року (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 21 червня 2023 року (останнього дня строку кредитування).
Загальні витрати позичальника за пільговий період складають 845,00 грн. в грошовому виразі та 363,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 35 945,50 грн. в грошовому виразі та 961,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування).
Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника (за весь строк кредитування) складає 48945,00 гривень.
Комісія за надання кредиту складає 650,00 грн., яка нараховується за ставкою 5,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 195,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,10 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.
Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 35 100,00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована.
Дані умови прописані у кредитному договорі № 6884350 від 08 березня 2023 року, що є підтвердженням того, що позичальник надає свою згоду на укладення кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов'язується неухильно дотримуватися умов кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід'ємною частиною договору.
Між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги №99-МЛ від 26 червня 2023 року.
Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором №6884350 від 08 березня 2023 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.
Сума заборгованості відповідача, відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №99-МЛ від 26 червня 2023 року становить 48 945 грн., з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 13 000 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 35 295 грн.; прострочена заборгованість за комісією становить - 650 грн.
Сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором № 6884350 від 08 березня 2023 року було передано позивачу від первинного кредитора ТзОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимоги № 99-МЛ від 26 червня 2023 року.
Тобто після отримання права вимоги до відповідача позивачем жодних нових сум щодо стягнення заборгованості не нараховувалось.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та виходив з їх обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону №675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.214 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як було встановлено судом першої інстанції, що 08 березня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 6884350, згідно з умовами якого відповідач отримав 13000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.
Договір про надання кредиту № 6884350 укладено з відповідачем в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Z63349, час відправки ідентифікатора позичальнику 08 березня 2023 року, номер телефону/ електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор +380986293008.
26 червня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», відповідно до чинного законодавства України, було укладено Договір відступлення прав вимоги № 99-МЛ, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належне йому право вимоги до боржників відповідно до реєстру.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 26 червня 2023 року ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ ФК «Кредит-Капітал» прийняло, право вимоги за кредитним договором №6884350 від 08 березня 2023 року право вимоги по кредитному договору №6884350 від 08 березня 2023 року до відповідача на суму 48 945,00 грн., з яких 13 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 35 295,00 грн. сума заборгованості за відсотками; 650 грн. комісії.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Таким чином, судом першої інстанції було правильно встановлено, що відповідачем було укладено кредитний договір № 6884350 з ТОВ «Мілоан», яке в подальшому відступило своє право вимоги позивачу, а при укладенні зазначеного вище договору відповідачем та ТОВ «Мілоан» було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитних договорів, які оформлені сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Відповідачем не вносились кошти відповідно до графіку сплати кредиту та сплати комісії і процентів, тобто зобов'язання не були виконані належним чином, в результаті чого утворилась заборгованість.
За таких обставин, виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №6884350 від 08 березня 2023 року в розмірі 48 945 грн., які він уклав та підписав з використанням електронного підпису одноразовими ідентифікаторами, тобто, у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону.
Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б позовні вимоги або розрахунок заборгованості перед позивачем, не довела відсутність заборгованості.
Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги з цього приводу безпідставними.
Інші, наведені в апеляційній скарзі, доводи є необгрунтованими, і не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів, що були предметом дослідження в суді першої інстанції та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на висновок про задоволення апеляційної скарги позивача, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року у цивільній справі № 207/1542/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: