Провадження № 22-ц/803/7308/25 Справа № 204/11622/24 Суддя у 1-й інстанції - Приваліхіна А. І. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
05 листопада 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Триполець В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Лозенко Валентина Володимирівна про визнання недійсним договору
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 01 травня 2025 року, -
29 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Лозенко В.В. (далі - ПН ДМНО Лозенко В.В.) про визнання недійсним договору (а.с. 2-4).
В матеріалах справи міститься клопотання представника відповідача - адвоката Карнаушенка А.А., про призначення судової комплексної почеркознавчої та технічної експертизи. В обґрунтування даного клопотання зазначає, що позивачка ОСОБА_1 вимагає визнати договір дарування, укладений 23 грудня 2021 року між ОСОБА_2 , як дарувальником, та ОСОБА_3 , як обдарованою, посвідчений ПН ДМНО Лозенко В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3240, недійсним. При цьому зазначає, що в обґрунтування своїх позовних вимог остання посилається на те, що 02 лютого 2021 року між нею, як позикодавцем, та відповідачем-1 ОСОБА_2 , як позичальником, було укладено договір позики, відповідно умов якого позичальник отримав від позикодавця грошові кошти в розмірі, що еквівалентний 57 000 доларів США за курсом НБУ на день укладання цього договору, та зобов'язався повернути отримані грошові кошти до 01 грудня 2021 року. Вказує, що у п. 5 договору позики зазначено, що сторони дійшли згоди, що у разі, якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики до настання строку, визначеного цим договором, він зобов'язується протягом 30 календарних днів з дати настання строку повернення позики укласти з позикодавцем та нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу належного позичальнику нерухомого майна, а саме 49/100 часток домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить позичальнику на праві власності та складається з: житловий будинок, сарай, літня кухня, навіси, огорожа, водоколонка, замощення. Разом з цим, позивачка зазначає про те, що 10 грудня 2021 року вона надала відповідачці-1 ОСОБА_2 заяву-вимогу щодо необхідності укласти договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна, проте ОСОБА_2 договір з нею не уклала, грошові кошти за договором позики не повернула, натомість 23 грудня 2021 року ОСОБА_2 уклала договір дарування 49/100 частки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з відповідачкою-2 ОСОБА_3 . Стверджує, що в ОСОБА_3 є сумніви стосовно достовірності складеного договору позики між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачкою-1 ОСОБА_2 , а також розписки про отримання грошей, бо складається враження, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 навмисно пізніше уклали договір позики, щоб позбавити ОСОБА_3 частки житла. Крім того, вважає, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір позики від 02 лютого 2021 року не був спрямований на настання реальних правових наслідків, а саме надання в позику грошових коштів, а мав на меті відчужити нерухоме майно, про що свідчить п. 5 цього договору. Тому виникають сумніви у дійсності договору позики від 02 лютого 2021 року, оскільки насправді ОСОБА_2 ніколи не повідомляла ОСОБА_3 про існування в неї боргових зобов'язань за договором позики, а сам договір позики був складений фіктивно, за попередньою домовленістю між ними для того, щоб він послугував підставою для звернення до суду та з метою позбавлення відповідачки ОСОБА_3 права власності на частку нерухомого майна. Так само вважає, що і надана до позову заява-вимога, яка нібито отримана 10 грудня 2021 року відповідачкою-1 ОСОБА_2 , викликає сумніви у її справжності. Вважає, що навіть, якщо договір позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений саме для настання реальних правових наслідків, то все рівно досить дивним виглядає те, що позивачка з 2021 року і по теперішній час не вчиняє жодних дій щодо повернення значної суми позики (не надсилає письмові вимоги на адресу позичальника, не звертається до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики), а тільки надає одну сумнівну письмову вимогу до позичальника, яка складена незадовго до укладення договору дарування. З цих підстав, вважає, що необхідно призначити по справі судову комплексну почеркознавчу та технічну експертизи, а для її проведення витребувати - зобов'язати позивачу ОСОБА_1 надати суду оригінали вказаних документів, копії яких знаходяться в матеріалах цивільної справи. Тому прохає суд призначити по справі судову комплексну почеркознавчу та технічну експертизи, проведення якої доручити експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, а витрати по її проведенню покласти на відповідачку ОСОБА_3 (а.с. 110-115).
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 01 травня 2025 року клопотання представника відповідачки ОСОБА_3 - адвоката Карнаушенка А.А., про призначення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи - задоволено частково.
Призначено по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідачів, ПН ДМНО Лозенко В.В., про визнання недійсним договору, судову технічну експертизу документів, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 17, офіс № 801).
На розгляд експертів поставлено наступні питання:
1. Чи виготовлені договір позики від 02 лютого 2021 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розписка про отримання коштів від 02 лютого 2021 року та заява-вимога від 10 грудня 2021 року в один і той самий час?
2. Чи виконано підпис ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на договорі позики від 02 лютого 2021 року, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , саме у 2021 році?
3. Чи виконано рукописний текст розписки від 02 лютого 2021 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , саме у 2021 році?
В іншій частині клопотання - залишено без задоволення (а.с. 121-122).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні обставини для з'ясування яких є потреба в спеціальних знаннях. Зазначає, що суд допустив порушення процесуальних норм, оскільки не обґрунтував необхідності призначення у справі судової експертизи, не врахував заяву Відповідача-1 про визнання позову (в якій ОСОБА_2 фактично підтвердила фіктивність договору дарування), не врахував наявні докази фіктивності договору дарування (договір дарування укладено з ОСОБА_3 , яка взагалі не є родичем ОСОБА_2 , крім того ОСОБА_2 навіть не знялась з реєстрації та все ще прописана в домоволодінні), не визначив реальну потребу в отриманні спеціальних знань, а також не зазначив в ухвалі підстави та мотиви її призначення, і взагалі призначив експертизу відносно документів, що не входить до предмету доказування (а.с.171-173).
Перевіривши законність ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Задовольняючи частково клопотання ОСОБА_3 про призначення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи, суд першої інстанції врахував той факт, що відповідачкою ОСОБА_2 у заяві від 02 квітня 2025 року підтверджено те, що 02 лютого 2021 року вона уклала з позивачкою договір грошової позики, у суду відсутні підстави вважати, що договір підписаний іншою особою, а відтак відсутні підстави для призначення судової почеркознавчої експертизи. Водночас для з'ясування обставин, зокрема для визначення абсолютного часу виконання штрихів рукописних записів у документах, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері, іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Відповідно до статті 81 ЦПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази мають бути належними, тобто такими, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК); допустимими, тобто одержаними з дотриманням встановленого порядку, а обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78); достовірними, а саме на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79) та достатніми, тобто які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК).
При цьому, питання про достатність доказів має вирішуватись з урахуванням характеру спору, його важливості для кожної сторони, а також передбачуваних наслідків ухвалення судового рішення по суті спору.
Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
Частиною першою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.
Приписами частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України, суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Порядок призначення експертизи судом регулюється §6 глави 5 розділу І ЦПК України.
Так, відповідно до частини першої статті 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Частиною другою статті 102 ЦПК України встановлено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Відповідно до ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
Згідно з ч. 1 ст. 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідачів ПН ДМНО Лозенко В.В. про визнання недійсним договору. В позові просила визнати недійсним договір дарування 49/100 житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 23 грудня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений ПН ДМНО Лозенко В.В. та зареєстрованому в реєстрі 23.12.2021 за № 3240. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний № 62517309 від 23.12.2021 прийняте ПН ДМНО Лозенко В.В.
Пунктом 1.2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5) передбачено, що основними видами експертизи, крім інших, є технічна експертиза документів.
Відповідно до п. 3.1. Розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, технічна експертиза документів поділяється на експертизу реквізитів документів, експертизу друкарських форм та експертизу матеріалів документів.
Відповідно до п. 3.2. Розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, основними завданнями технічної експертизи реквізитів документів є: установлення фактів і способів унесення змін до документів (підчистка, травлення, дописка, переклеювання фотокарток, літер тощо) та виявлення їх первинного змісту, для проведення дослідження щодо встановлення факту внесення змін у первинний зміст документів надаються оригінали документів; виявлення залитих, замазаних, вицвілих та інших слабо видимих або невидимих текстів (зображень) на різних матеріалах, а також текстів (зображень) на обгорілих та згорілих документах за умови, що папір, на якому вони зображені, не перетворився на попіл; установлення виду та ідентифікація приладів письма за штрихами; визначення відносної давності виконання документа або його фрагментів, а також послідовності нанесення штрихів, що перетинаються; установлення цілого за частинами документа; установлення документа, виготовленого шляхом монтажу із застосуванням копіювально-розмножувальної та комп'ютерної техніки; ідентифікація особи, яка надрукувала машинописний текст, виготовила зображення відтиску печатки за особливостями навичок виконавця.
Відповідно до п. 3.3. Розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, основними завданнями експертизи друкарських форм є: установлення особливостей виготовлення друкарських засобів (форм) і відображення їх у відбитках; установлення належності літер певному комплекту шрифту; установлення типу, системи, марки, моделі та інших класифікаційних категорій друкарської техніки (друкарські машинки, касові, телеграфні, інші літерно-цифрові апарати), ідентифікація цих засобів за відбитками їх знаків; установлення зміни первинного тексту документа, виконаного на друкарській машинці; установлення типу та ідентифікація комп'ютерної і копіювально-розмножувальної техніки за виготовленими за їх допомогою матеріальними документами; установлення способу нанесення відтисків печаток, штампів, факсиміле; ідентифікація печаток, штампів, факсиміле тощо за їх відтисками; відповідність часу нанесення відтисків печаток, штампів даті виготовлення документа; для дослідження документів щодо ідентифікації печаток, штампів (у тому числі факсиміле) та встановлення відповідності часу нанесення відтисків печаток, штампів даті виготовлення документа надаються оригінали документів.
Відповідно до п. 3.4. Розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, основними завданнями експертизи матеріалів документів є: установлення роду, виду (іншої класифікаційної категорії) матеріалів, на яких і за допомогою яких виконувався (виготовлявся) документ (папір, барвники, клейкі речовини тощо), та їх спільної (різної) родової (групової) належності; визначення абсолютного часу виконання штрихів рукописних записів у документах.
Оскаржуваною ухвалою на вирішення експертів поставлені питання: 1. Чи виготовлені договір позики від 02 лютого 2021 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розписка про отримання коштів від 02 лютого 2021 року та заява-вимога від 10 грудня 2021 року в один і той самий час? 2. Чи виконано підпис ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на договорі позики від 02 лютого 2021 року, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , саме у 2021 році ? 3. Чи виконано рукописний текст розписки від 02 лютого 2021 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , саме у 2021 році ?
Колегія суддів звертає увагу на те, що у разі, коли необхідність експертного висновку обумовлена обставинами, викладеними у позовній заяві, чи поданими доказами, суд має призначити експертизу, враховуючи при цьому думку осіб, які беруть участь у справі. Тобто, діючим цивільним процесуальним законодавством передбачена можливість призначення, у разі необхідності, експертизи у справі на стадії судового розгляду.
Таким чином, перевіривши оскаржувану ухвалу в контексті доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає вищезазначеним нормам процесуального законодавства, зважаючи на те, що основним обґрунтуванням підстав звернення до суду із позовом ОСОБА_1 є визнання договору дарування, укладеного 23.12.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним.
Встановлення відповідних обставин має суттєве значення для вирішення справи по суті. Колегія суддів приходить до висновку, що суд вірно виходив з того, що зважаючи на предмет позову, для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідне проведення технічної експертизи документів, а саме: договір позики від 02.02.2021, розписка про отримання коштів від 02.02.2021 та заява-вимога від 10.12.2021.
Колегія суддів наголошує на тому, що судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15І26св21), зроблено висновок, що; «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Порушень процесуального права, які могли б призвести до скасування ухвали суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено.
З урахування наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а тому не має підстав для її задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 01 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 06 листопада 2025 року.
Судді: