Провадження № 22-ц/803/5621/25 Справа № 243/2687/24 Суддя у 1-й інстанції - Сидоренко І. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
05 листопада 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді: Ткаченко І.Ю.,
суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В.
за участю секретаря: Триполець В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу
за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 06 березня 2025 року,-
08 квітня 2024 року обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» звернулось до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з опалення. В позовній заяві позивач зазначив, що протягом тривалого часу в опалювальний період надає ОСОБА_1 теплову енергію у квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач використовував надану послугу для задоволення власних потреб та не відмовлявся від цих послуг. На підприємстві позивача на ім'я відповідального наймача/власника відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , що відповідає вищевказаній квартирі та відповідно до якого нараховується плата за теплову енергію. Будинок, де розташована квартира необладнаний лічильником. Особовий рахунок відкривається на відповідального наймача або власника квартири (за наявності декількох співвласників - на уповноваженого власника квартири) для здійснення відповідних нарахувань та розрахунків. Власником квартири АДРЕСА_2 відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є ОСОБА_1 . Оскільки квартира відповідача знаходиться в багатоквартирному будинку, який приєднано до системи централізованого теплопостачання, тому він є споживачем житлово-комунальних послуг та на ці відносини поширюється дія Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Крім того, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яких залучено у якості співвідповідачів. Загальна сума вимог позивача становить 27597,24 грн., а саме: заборгованість за теплову енергію за період 01.05.2021 року до 01.03.2024 року у сумі 26689,79 грн.; 3% річних за період 01.05.2021 року до 01.02.2022 року у сумі 49,85 грн.; інфляційні втрати за період 01.05.2021 року до 01.02.2022 року у сумі 190,33 грн., заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01.05.2021 року до 01.03.2024 року у сумі 590,27 грн., витрати на отримання відомостей з Державного реєстру речових прав 35,00 грн.; поштові витрати, пов'язані з поштовим відправленням відповідачам документів у справі на загальну суму 42,00 грн. Тому позивач просить суд стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за теплову енергію в сумі 26689,79 грн., суму інфляційних витрат в розмірі 190,33 грн. та 3% річних в сумі 49,85 грн., заборгованість за абонентське обслуговування в сумі 534,13 грн., поштові витрати, пов'язані з поштовим відправленням кореспонденції у розмірі 42,00 грн., витрати, пов'язані з формуванням Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідача у справі на суму 35,00 грн., судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 2422,40 грн. (том 1 а.с. 2-13).
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 06 березня 2025 року позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задоволені.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», заборгованість за теплову енергію у розмірі 26689 грн. 79 коп., заборгованість за абонентське обслуговування в розмірі 534 грн. 13 коп., втрати від інфляційних процесів у розмірі 190 грн. 33 коп., 3 % річних у розмірі 49 грн. 85 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» поштові витрати, пов'язані з поштовим відправленням кореспонденції у розмірі 14 грн. 00 коп., витрати, пов'язані з формуванням Інформації з Державного реєстру речових прав у розмірі 11 грн. 67 коп. та витрати на оплату судового збору в розмірі 807,00 грн. 47 коп., окремо з кожного (том 2 а.с.78-82).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на незаконність, необґрунтованість судового рішення, ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та як наслідок невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, а недоведені обставини, що мають значення для справи суд першої інстанції визнав встановленими, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , в іншій частині рішення залишити без змін (том 2 а.с.92-98).
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що на ім'я відповідального наймача/власника відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , що відповідає квартирі за адресою АДРЕСА_1 , та відповідно до якого нараховується плата за теплову енергію.
Згідно з особовим рахунком, позивач за затвердженими тарифами здійснював нарахування заборгованості за надані відповідачу послуги, яка відповідачем погашалася не в повному обсязі. За період з 01.05.2021 року до 01.03.2024 року відповідачами були спожиті та не оплачені надані позивачем послуги з опалення загальною вартістю 26689,79 грн.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 356758249 від 01.12.2023 року, ОСОБА_1 з розміром частки 1/1 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2426, виданий 16.08.2019 р., видавник: ПН Київського МНО Пономарьова Д.В.
Відповідно до Витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 20-19/2-894 від 07.08.2024 року Слов'янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: з 28.09.2004 року по теперішній час ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з 26.10.2004 року по теперішній час ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Отже, в спірний період з 01.05.2021 року до 01.03.2024 року власником квартири АДРЕСА_2 був ОСОБА_1 .
Позивач ОКП «Донецьктеплокомуненерго» є постачальником послуг з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 . Теплопостачальником відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я відповідача ОСОБА_1 .
В період 2021-2024 р.р. позивачем надавались послуги з централізованого опалення в будинку АДРЕСА_3 , що підтверджується актами про підключення житлового будинку АДРЕСА_3 до системи централізованого опалення від 25.10.2021 року, 02.11.2022 року, 01.11.2023 року та про відключення від системи централізованого опалення від 01.04.2021 року, 01.04.2022 року, 01.04.2023 року.
Сума заборгованості відповідача перед ОКП «ДТКЕ» за постачання теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення (із зазначенням вихідних даних для розрахунку теплової енергії, витрачені на загальнобудинкові потреби опалення) за вищевказаною адресою склала 26689,79 грн., заборгованість за абонентське обслуговування в сумі 590,27 грн.,а також інфляційні втрати у розмірі 190,33 грн., 3% річних у розмірі 49,85 грн., що видно з розрахунку заборгованості за особовим рахунком, розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань.
Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції, вирішив про обґрунтованість позовних вимог та підлягає задоволенню, з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 26689,79 грн. за період з 01.05.2021 року до 01.03.2024 року, заборгованість за абонентське обслуговування в сумі 590,27 грн. за період з 01.05.2021 року до 01.03.2024року, інфляційні втрати в сумі 190,33 грн. та 3% річних в сумі 49,85 грн. за період з 01.05.2021 року до 01.02.2022 року.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, у зв'язку з наступним.
Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» до затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг співвласники багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть визначити свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до положень статті 10 цього Закону, а також прийняти рішення про незастосування положень частини п'ятої статті 10 цього Закону при розрахунках за житлово-комунальні послуги у відповідному будинку, будівлі.
Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 529/613/17-ц (провадження № 61-1716сво17).
Положеннями частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
У постановах від 26 вересня 2018 року (справа № 703/58/16-ц) та від 03 жовтня 2019 року (справа № 539/2966/15-ц) Верховний Суд зазначив, що оскільки житло відповідача знаходиться у багатоквартирному будинку, вона зобов'язана нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, отже, оплачувати послуги з централізованого опалення місць загального користування згідно з встановленими тарифами.
У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року (№ 703/4963/15-ц) висловлено правову позицію про те, що нарахування оплати за опалення місць загального користування здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства та існуючих нормативних документів, відповідачі дану послугу фактично отримують, а тому повинні її оплачувати. Нарахування плати за послугу з централізованого опалення у місцях загального користування проводиться рівномірно на всіх мешканців - користувачів багатоквартирного будинку, незалежно від того, підключений цей мешканець до централізованого опалення чи має індивідуальну систему опалення, що відповідає вимогам Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 № 359.
Таким чином, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії.
За таких обставин колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги щодо відсутності між сторонами договірних відносин.
За приписами ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Серед обов'язків співвласників багатоквартирного будинку, визначених у статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», є наступні: виконання рішення зборів співвласників; своєчасна оплата за спожиті житлово-комунальні послуги. Таким чином, Закон покладає обов'язок утримання квартири та сплати житлово-комунальних послуг на власника квартири у багатоквартирному будинку.
Непроживання особи у квартирі, яка належить їй на праві власності, та факт відсутності її реєстрації в цій квартирі не звільняє особу від обов'язку нести витрати з оплати житлово-комунальних послуг. Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.04.2020 року у справі № 757/29813/17-ц.
Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що в спірний період з 01.05.2021 року по 01.03.2024 року власником квартири АДРЕСА_2 був ОСОБА_1 .
Позивач ОКП «Донецьктеплокомуненерго» є постачальником послуг з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 . Теплопостачальником відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я відповідача ОСОБА_1 .
В період 2021-2024 років позивачем надавались послуги з централізованого опалення в будинку АДРЕСА_3 , що підтверджується актами про підключення житлового будинку АДРЕСА_3 до системи централізованого опалення від 25.10.2021 року, 02.11.2022 року,01.11.2023 року та про відключення від системи централізованого опалення від 01.04.2021 року, 01.04.2022, 01.04. 2023 року.
Відповідно до довідки позивача від 13.03.2024 року, жодних звернень споживачів за особовим рахунком № НОМЕР_1 по квартирі АДРЕСА_2 , щодо не проведення стягнення з наданням документів відповідно до Постанови КМУ «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05 березня 2022р. № 206 (зі змінами) до ОКП «Донецьктеплокомуненерго» не надходило.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати послуг за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з 01.05.2021 року до 01.03.2024 року утворилась заборгованість, розмір якої складає 26689,79 грн., заборгованість за абонентське обслуговування в сумі 590,27 грн.,а також інфляційні втрати у розмірі 190,33 грн., 3% річних у розмірі 49,85 грн., що видно з розрахунку заборгованості за особовим рахунком, розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань.
Даний розрахунок оплати послуг проведений з урахуванням сплати 2 платежів 1413,00 грн. та 9,96 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, про здійснення нарахувань за надану теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1 за особовим рахунком № НОМЕР_2 за період 01.05.2021 року по 01.03.2024 роук позивачем кожного місяця протягом опалювального періоду було складено рахунки на оплату послуг, з яких зокрема вбачається період нарахування, сума нарахувань, обсяг теплової енергії на опалення квартири, обсяг теплової енергії на загально-будинкові потреби опалення, діючий тариф, та площа квартири. Тариф є регульованим, і встановлюється для ОКП «ДТКЕ» Донецькою обласною державною адміністрацією.
Розрахунок заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію та абонентське обслуговування підтверджується належними доказами та відповідачем обґрунтованість та правильність розрахунку його не спростовано, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині не заслуговують на увагу.
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1, 2 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язань.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3 % річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, та враховуючи ту обставину, що відповідач у встановлені законом строки не вносив плату за надані позивачем послуги, позивач має право на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов'язань.
При цьому позивачем правомірно здійснено нарахування відповідачу інфляційних втрат та 3 % річних за період з 01.05.2021 року до 01.02.2022 року, тобто до введення в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64, а посилання апелянта на те, що наразі діє заборона нарахування пень та інфляційних виплат відповідно до абзацу 1 п.1 постанови Кабінету міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період військового стану» є безпідставними, оскільки інфляційні втрати та 3 % річних стягнуті судом до 24 лютого 2022 року.
Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянтів, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційних скарг, а не спростування висновків суду першої інстанції. Крім того, вказані доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції та судом першої інстанції їм було надано обґрунтовану оцінку, а тому вони додатковому правовому аналізу не підлягають.
Крім того, апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої заперечення та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду, в оскаржуваній частині, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду в оскарженій частині - залишенню без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, немає. Понесені відповідачем витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги залишаються за ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 06 березня 2025 року в оскарженій частині - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 06 листопада 2025 року.
Судді: