Провадження № 22-ц/803/6755/25 Справа № 175/144/19 Суддя у 1-й інстанції - Дребот І. Я. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
06 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Городничої В.С.,
за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра від 06 травня 2025 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі номер 175/144/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Перфілова Олена Анатоліївна, Комунальне підприємство «Реєстрації нерухомості», ОСОБА_4 , Товарна біржа «Січеславська, Правова», про встановлення нікчемності правочинів, застосування наслідків недійсності правочинів, витребування майна з чужого незаконного володіння,
У січні 2019 року до суду звернулась ОСОБА_5 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Перфілова Олена Анатоліївна, Комунальне підприємство «Реєстрації нерухомості», ОСОБА_4 , Товарна біржа «Січеславська, Правова», про встановлення нікчемності правочинів, застосування наслідків недійсності правочинів, витребування майна з чужого незаконного володіння.
05.05.2025 року ОСОБА_1 подано до Індустріального районного суду м. Дніпра заяву про забезпечення позову, в якій позивачка просила:
- заборонити до набрання законної сили судовим рішенням у справі №175/144/19 ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачі в оренду, поділу об'єкту, тощо, вчиняти будь-які дії, що пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, а саме, житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна: 454116112214);
- заборонити до набрання законної сили судовим рішенням у справі №175/144/19 ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачі в оренду, поділу об'єкту, тощо, вчиняти будь-які дії, що пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, а саме, земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна: 162922112214).
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачка посилалась на те, що забезпечення позову є превентивним заходом, який має на меті запобігання недобросовісним діям відповідача, спрямованим на реалізації спірного майна, що може суттєво ускладнити реалізацію та поновлення порушених прав позивачки в майбутньому, для належного захисту прав та інтересів позивачки, а також запобігання можливому відчуженню або іншому розпорядженню спірним майном.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпра від 06 травня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Перфілова Олена Анатоліївна, Комунальне підприємство «Реєстрації нерухомості», ОСОБА_4 , Товарна біржа «Січеславська, Правова» про встановлення нікчемності правочинів, застосування наслідків недійсності правочинів, витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовлено.
Із вказаним судовим рішенням не погодилась позивачка ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просила апеляційний суд ухвалу Індустріального районного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2025 року по справі №175/144/19 - скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.
Доводами апеляційної скарги наведено, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою.
Постановляючи ухвалу, якою відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції спирався на те, що ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28.02.2019 року вже було вжито аналогічне забезпечення позову відносно спірного нерухомого майна, яке є чинним.
Проте, після прийняття Дніпровським апеляційним судом постанови від 27 серпня 2024 року ОСОБА_1 зареєструвала за собою право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 454116112214. Підстава для внесення запису - рішення суду, серія та номер 175/144/19, виданий 10.04.2024, видавник Індустріальний районний суд м. Дніпропетровськ.
Рішення суду належить до правовстановлюючих документів, що є основою реєстраційних дій. Отже ОСОБА_1 зареєструвала речове право - право власності на спірне нерухоме майно відповідно до положень законодавства.
Постановою Верховного Суду від 26.02.2025 року у справі №175/144/19 рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2024 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року в частині витребування майна та додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2024 року - скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Таким чином, наразі ОСОБА_3 на підставі постанови Верховного Суду від 26.02.2025 року, як правовстановлюючого документу, може зареєструвати за собою право власності на спірне нерухоме майно відповідно до положень законодавства.
На думку позивачки, ОСОБА_3 має такі наміри, що підтверджується його поясненнями у справі №202/2918/24 та клопотанням від 23.04.2025 року про скасування частини обраних судом заходів забезпечення позову, поданим представником ОСОБА_3 до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.
Позивачка наголошує, що ОСОБА_3 має дійсні наміри здійснити відчуження майна на користь третіх осіб і це не є бездоказовим припущенням, а ґрунтується на фактичних обставинах, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а значить існує нагальна необхідність застосування заходів забезпечення.
Від ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Бірюкова О.М., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення - без змін.
Не дочекавшись скасування ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2019 року про забезпечення позову, якою було накладено арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_3 , ОСОБА_6 «зуміла» зареєструвати право власності на спірне майно на себе. Одночасно, ОСОБА_1 подала оголошення на продаж майна, чим проявила реальні свої недобросовісні наміри. Тобто, реальні недобросовісні дії поки що були здійснені виключно з боку позивачки.
ОСОБА_3 не має можливості скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 74898801 від 05.09.2024 року 11:29:26 на підставі рішення суду, серія та номер 175/144/19, виданий 10.04.2024 року, видавник Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська, за яким зареєстровано право власності за ОСОБА_1 та повернути законність державній реєстрації на дійсного власника - ОСОБА_3 , так як існують зареєстровані обтяження у справі №202/2918/24.
Дані обтяження були здійснені за клопотанням ОСОБА_3 в момент коли спірне майно було незаконно зареєстроване за ОСОБА_1 з метою унеможливити його незаконну реалізацію.
Так, ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2024 року у справі №202/2918/24 задоволено заяву представника позивача ОСОБА_3 адвоката Бірюкової О.М. про забезпечення позову. Накладено арешт, шляхом встановлення заборони на відчуження та на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна: земельної ділянки, кадастровий номер - 1221486200:05:007:0319, площею 0.15 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 ; житлового будинку, загальною площею (кв. м): 168,6, за адресою: АДРЕСА_2 . Обов'язок пред'явлення цієї ухвали до виконання покладено на позивача (представника).
Тобто, станом на сьогодні зареєстровано однотипні обтяження щодо спірного майна на підставі двох ухвал суду: ухвала від 28 лютого 2019 року у справі №175/144/19 та зазначена вище ухвала від 11 вересня 2024 року. Жодна з реєстраційних дій не відмінена.
ОСОБА_1 помилково вважає що справа №202/2918/24, що знаходиться у провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, стосується визнання права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_3 саме для того, щоб звернути на нього стягнення та продати для зарахування коштів на погашення існуючої заборгованості ОСОБА_2 .
Отже, позивачка не надала доказів на підтвердження своїх вимог, а також доказів вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення позову до суду.
Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Копиленко Д.І. доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.
У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Бірюкова О.М. апеляційну скаргу не визнала, просила її відхилити.
Відповідач ОСОБА_2 та треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Перфілова О.А., КП «Реєстрації нерухомості», ОСОБА_4 , Товарна біржа «Січеславська, Правова» в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст. 130 ЦПК України (а.с. 140, 146, 147).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю не з'явившихся осіб.
Заслухавши суддю - доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що у січні 2019 року до суду звернулась ОСОБА_5 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Перфілова Олена Анатоліївна, Комунальне підприємство «Реєстрації нерухомості», ОСОБА_4 , Товарна біржа «Січеславська, Правова», про встановлення нікчемності правочинів, застосування наслідків недійсності правочинів, витребування майна з чужого незаконного володіння.
З ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28.02.2019 року вбачається, що на житловий будинок та земельну ділянку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , накладено арешт шляхом заборони будь-яким особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, тощо, вчиняти будь-які дії, що пов'язані із державною реєстрацією речових прав (зокрема, внесення, зміну та скасування).
У поданій 05.05.2025 року заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони до набрання законної сили судовим рішенням у справі №175/144/19 ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачі в оренду, поділу об'єкту, тощо, вчиняти будь-які дії, що пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, а саме, житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
Відмовляючи в задоволенні вимог заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення цієї заяви.
Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 ЦПК України передбачено види забезпечення позову, зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 цієї статті, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, необхідно враховувати, що прийняття такого рішення доцільне лише в разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
У постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі №361/8953/21 (провадження № 61-8786св23) зазначено, що «при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У відповідності до положень частини 2, 3 статті 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Судом встановлено, що у січні 2019 року до суду звернулась ОСОБА_5 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Перфілова Олена Анатоліївна, Комунальне підприємство «Реєстрації нерухомості», ОСОБА_4 , Товарна біржа «Січеславська, Правова», про встановлення нікчемності правочинів, застосування наслідків недійсності правочинів, витребування майна з чужого незаконного володіння.
З ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28.02.2019 року вбачається, що на житловий будинок та земельну ділянку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , накладено арешт шляхом заборони будь-яким особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду,
тощо, вчиняти будь-які дії, що пов'язані із державною реєстрацією речових прав (зокрема, внесення, зміну та скасування).
У поданій 05.05.2025 року заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони до набрання законної сили судовим рішенням у справі №175/144/19 саме ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачі в оренду, поділу об'єкту, тощо, вчиняти будь-які дії, що пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, а саме, житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
Таким чином, позивачкою було подано заяву про застосування іншого виду забезпечення позову.
Процесуальний закон не забороняє одночасно застосовувати кілька видів забезпечення позову за умови, що вони не перевищують меж забезпечення вимог і не створюють дисбалансу інтересів сторін.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 6 серпня 2025 року у справі №759/22148/24 (провадження № 61-5613св25).
Обґрунтовуючи необхідність вжиття зазначених у заяві від 05.05.2025 року заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 вказувала на те, що відповідач ОСОБА_3 має можливість розпорядитися нерухомим майном, яке є предметом спору, оскільки він оскаржив рішення першої та апеляційної інстанції по даній справі, та відповідно до постанови Верховного Суду від 26.02.2025 року може зареєструвати за собою право власності та відчужити спірне нерухоме майно на користь третіх осіб. Більше того, згідно із заяв по справі №202/2918/24, що знаходиться у провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, ОСОБА_3 має такі наміри. У зв'язку з цим у позивачки наявні підстави вважати, що незастосування заходу забезпечення позову призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а значить існує нагальна необхідність застосування таких заходів забезпечення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку з посиланням на застосовані заходи забезпечення позову (в т.ч. в іншій справі) про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви позивачки про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вжиття декількох засобів забезпечення позову в справі не суперечить положенням ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.
З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра від 06 травня 2025 року- скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
Заборонити до набрання законної сили судовим рішенням у справі №175/144/19 ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачі в оренду, поділу об'єкту, тощо, вчиняти будь-які дії, що пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, а саме, житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна: 454116112214);
Заборонити до набрання законної сили судовим рішенням у справі №175/144/19 ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачі в оренду, поділу об'єкту, тощо, вчиняти будь-які дії, що пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, а саме, земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна: 162922112214).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повне судове рішення складено 06 листопада 2025 року.
Суддя: