Провадження № 22-ц/803/8409/25 Справа № 203/4038/25 Суддя у 1-й інстанції - Казак С. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
05 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду міста Дніпра від 01 липня 2025 року у цивільній справі номер 203/4038/25 за скаргою ОСОБА_1 , на дії державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), боржник - Акціонерне товариство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», про визнання постанови про зупинення вчинення виконавчих дій неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії,-
У червні 2025 року до Центрального районного суду міста Дніпра звернулась ОСОБА_1 зі скаргою дії державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник - Акціонерне товариство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», про визнання постанови про зупинення вчинення виконавчих дій неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії, обґрунтовуючи її тим, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2022 року у справі №203/2164/21 з Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на її користь було стягнуто витрати на правову допомогу в сумі 22400,00 грн. На виконання вказаного рішення судом 04.10.2023 року було видано виконавчий лист. 28.03.2025 року державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №77625803. 19.05.2025 року державним виконавцем вказаного відділу було винесено постанову про зупинення виконавчих дій на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження».
Рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для виконання, тому зупинення виконавчих дій порушує основоположні права особи на виконання рішення суду, не врахування державним виконавцем постанов Дніпровського апеляційного суду від 11.03.2025 року у справі №203/7152/24 та від 01.04.2025 року у справі №203/6978/24, якими вже було визнано неправомірними аналогічні постанови державного виконавця про зупинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з примусового виконання інших виконавчих листів у справі №203/2164/22.
Скаржниця просила суд визнати неправомірною постанову державного виконавця від 19.05.2025 року та зобов'язати останнього поновити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №77625803.
Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 01 липня 2025 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 , боржник Акціонерне товариство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», на дії державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання постанови про зупинення вчинення виконавчих дій неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Із вказаним судовим рішенням не погодилась скаржник ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати ухвалу Центрального районного суду міста Дніпра від 01.07.2025 року та ухвалити нове судове рішення у справі, яким задовольнити скаргу.
Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не ґрунтується на засадах верховенства права та є такою, що винесена внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
В порушення наведеної норми, суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26 червня 2024 року по справі №335/1961/23, про те, що пункт 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» є таким, що не відповідає Конституції України (суперечить статтям 8, частині другій статті 19, частинам першій, другій статті 55, пункту 9 частини другої статті 129, частинам першій, другій статті 129-1 Конституції України), тому суд має вирішувати справу без застосування цієї норми, а застосовувати норми Конституції України як норми прямої дії з урахуванням юридичної позиції, викладеної у підпункті 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020.
З моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.
Суд першої інстанції не надав належну оцінку постанові державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій від 19.05.2025 року з огляду на ст. 18 ЦПК України та наведених вище норм Конституції України.
Від АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому боржник просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Вважає неправомірним посилання апелянтки на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 26.06.2024 року по справі №335/1961/23, оскільки ухвалою від 26 червня 2024 року по справі №335/1961/23 Верховний Суд звернувся до Пленуму Верховного Суду для вирішення питання щодо внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», яке, в свою чергу, 19 вересня 2024 року надійшло до Конституційного Суду України. Тому висновок скаржника, що дана норма не відповідає Конституції України, є передчасним, а відтак - безпідставним.
Окрім того, рішення Конституційного Суду України не мають ретроперспективної дії. Усі чинні норми законів є конституційними, поки Конституційним Судом України не визнано протилежне. А тому вони обов'язкові до виконання.
За таких обставин головний державний виконавець Солом'янського відділу державної виконавчої служби умісті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасов Євген Володимирович не міг не зупинити ВП №77625803 за наявності підстав, передбачених п. 12 ч. 1 статтею 34, статтею 35 Закону України «Про виконавче провадження».
Скаржником не вказано, яким саме чином державним виконавцем порушені норми Конституції України під час винесення постанови про зупинення виконавчого провадження №77625803.
Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» адвокат Сопружинська Т.П. доводи апеляційної скарги не визнала, просила судове рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 119, 120).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю нез'явившихся осіб.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтями 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 04.10.2023 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська було видано виконавчий лист на виконання рішення цього суду у цивільній справі №203/2164/21, в частині стягнення з АТ «ОГКХ» на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в сумі 22400,00 грн.
Постановою державного виконавця Солом'янського ВДВС від 28.03.2025 року на підставі вказаного виконавчого листа було відкрито виконавче провадження №77625803 (а.с. 8-8зв).
19.05.2025 року державним виконавцем Солом'янського ВДВС було винесено постанову про зупинення виконавчих дій на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», з посиланням на те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України №662-р від 16.06.2021 року «Про затвердження умов продажу державного пакета акцій Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», наказом Фонду державного майна України №761 від 08.06.2018 року прийнято рішення про приватизацію державного пакета акцій розміром 100% статутного капіталу ПАТ «ОГКХ» (а.с. 6-6зв).
Наказом Фонду державного майна України від 08.06.2018 року №761 було прийнято рішення про приватизацію державного пакета акцій розміром 100% статутного капіталу ПАТ «ОГКХ» (згідно наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1955 від 22.12.2018 року - змінено тип ПАТ «ОГКХ» з публічного на приватне і перейменоване в АТ «ОГКХ»).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №36-р від 16.01.2019 року затверджено перелік об'єктів великої приватизації державної власності. В додатку до розпорядження, в якому визначений Перелік об'єктів великої приватизації державної власності, об'єктом приватизації Фонду державного майна в добувній промисловості вказано АТ «ОГКХ» (код ЄДРПОУ 36716128) із зазначенням розміру пакету акцій (частки) - 100% (а.с. 58-59зв).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №662-р від 16.06.2021 року було затверджено умови продажу на аукціоні з умовами державного пакету акцій АТ «ОГКХ», що складається із 1944000000 акцій, що становить 100% статутного капіталу товариства (а.с. 61).
Також, розпорядженням Кабінету Міністрів України №643-р від 12.07.2024 року було затверджено умови продажу на аукціоні з умовами державного пакету акцій АТ «ОГКХ», що складається із 1944000000 акцій, що становить 100% статутного капіталу товариства (а.с. 62-63).
08.10.2024 року в системі онлайн аукціонів Прозорро. Продажі було оприлюднене Протокол про результати електронного аукціону №LPE001-UA-20240719-99204 про успішну приватизацію державного пакета акцій розміром 100% статутного капіталу АТ «ОГКХ».
11.10.2024 року Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про продаж державного пакету акцій АТ «ОГКХ» за результатами аукціону з продажу об'єкта великої приватизації. Відповідне розпорядження Кабінету Міністрів України «Про приватизацію пакета акцій акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» шляхом викупу» №1010-р від 11.10.2024 року оприлюднено на офіційному сайті Кабінету Міністрів України.
10.06.2025 року пакет акцій АТ «ОГКХ» списано з рахунку в цінних паперах держави Україна на рахунок покупця та наказом Фонду державного майна України №870 від 16.06.2025 року затверджено результати продажу та завершено приватизацію об'єкта великої приватизації - державного пакета акцій АТ «ОГКХ».
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з її необґрунтованості.
Такий висновок суду першої інстанції є правильним, відповідає обставинам справи та нормам закону.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Положеннями ст. 13 Закону «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 18 Закону «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень,неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
Частиною 7 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 12 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об'єкта приватизації.
Судом встановлено, що вбачається з матеріалів справи, що 04.10.2023 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист на виконання рішення цього суду у цивільній справі №203/2164/21 в частині стягнення з АТ «ОГКХ» на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в сумі 22400,00 грн.
Постановою державного виконавця Солом'янського ВДВС від 28.03.2025 року на підставі вказаного виконавчого листа було відкрито виконавче провадження №77625803 (а.с. 8-8зв).
19.05.2025 року державним виконавцем Солом'янського ВДВС було винесено постанову про зупинення виконавчих дій на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», з посиланням на те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України №662-р від 16.06.2021 року «Про затвердження умов продажу державного пакета акцій Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», наказом Фонду державного майна України №761 від 08.06.2018 року прийнято рішення про приватизацію державного пакета акцій розміром 100% статутного капіталу ПАТ «ОГКХ» (а.с. 6-6зв).
11.10.2024 року Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про продаж державного пакету акцій АТ «ОГКХ» за результатами аукціону з продажу об'єкта великої приватизації. Відповідне розпорядження Кабінету Міністрів України «Про приватизацію пакета акцій акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» шляхом викупу» №1010-р від 11.10.2024 року оприлюднено на офіційному сайті Кабінету Міністрів України.
10.06.2025 року пакет акцій АТ «ОГКХ» списано з рахунку в цінних паперах держави Україна на рахунок покупця та наказом Фонду державного майна України №870 від 16.06.2025 року затверджено результати продажу та завершено приватизацію об'єкта великої приватизації - державного пакета акцій АТ «ОГКХ».
За таких обставин, виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, що при винесені постанови від 19.05.2025 року про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №77625803 державний виконавець діяв у порядок та спосіб, передбачений законом, оскільки з огляду на дату завершення приватизації державного пакета акцій боржника - АТ «ОГКХ», визначені ч. 7 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» строки не сплили, отже відсутні підстави для задоволення скарги на дії державного виконавця.
Розглядаючи довід апеляційної скарги про те, що пункт 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» є таким, що не відповідає Конституції України, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до положень Конституції України, зокрема частин 1 та другої статті 8, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до положень статті 147, 150 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції. До повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема: вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність)законів та інших правових актів Верховної Ради України.
Таким чином, вирішення питання щодо відповідності положень закону Конституції України входить до виключних повноважень Конституційного Суду України .
На час розгляду справи судом першої інстанції та апеляційним судом Конституційним Судом України не ухвалювалось рішення з цього питання.
За таких обставин, наведений довід апеляційної скарги є необґрунтованим.
Інші, викладені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Апеляційний суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи з цього питання, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.
Підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Центрального районного суду міста Дніпра від 01 липня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 листопада 2025 року.
Судді: