Провадження № 22-ц/803/5736/25 Справа № 204/3274/24 Суддя у 1-й інстанції - Приваліхіна А. І. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
29 жовтня 2025 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Триполець В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Дніпропетровської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої діями органів досудового розслідування та прокуратури, стягнення витрат на правову допомогу під час досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи, стягнення втраченої (упущеної) вигоди
за апеляційними скаргами Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України та Дніпропетровської обласної прокуратури
на додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2025 року,-
03 квітня 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Держави Україна в особі Дніпропетровської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, визначивши третьою особою Державну казначейську службу України, із вимогами про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої діями органів досудового розслідування та прокуратури, стягнення витрат на правову допомогу під час досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи, стягнення втраченої (упущеної) вигоди
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Дніпропетровської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, третя особа: Державна казначейська служба України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої діями органів досудового розслідування та прокуратури, стягнення витрат на правову допомогу під час досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи, стягнення втраченої (упущеної) вигоди - задоволенні частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 28 104 (двадцять вісім тисяч сто чотири) гривні 26 (двадцять шість) копійок.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 процесуальні витрати у сумі 318 000 (триста вісімнадцять тисяч) гривень.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 7 303 000 (сім мільйонів триста три тисячі) гривень.
В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення (том 10 а.с.34-73).
Додатковим рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2025 року, зокрема, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 50 000,00 грн. ( том 10 а.с.155-160).
Не погодившись з додатковим рішенням суду, Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове яким відмовити у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу (том 10 а.с.181-186).
Не погодившись з додатковим рішенням суду, Державна казначейська служба України звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове яким відмовити у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу (том 10 а.с.198-200).
Не погодившись з додатковим рішенням суду, Дніпропетровська обласна прокуратура звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове яким відмовити у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу (том 10 а.с.228-231).
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що апелянти фактично в своїх апеляційних скаргах просять скасувати додаткове рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість вищевказаного додаткового рішення суду першої інстанції в цих межах. В іншій частині додаткове рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом - не перевіряється.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, з урахуванням висновків Верховного Суду, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково.
Задовольняючи частково заяву, суд 1 інстанції з урахуванням складності справи, враховуючи співмірність та пропорційність понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Дніпропетровської обласної прокуратури та ГУНП України в Дніпропетровській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої діями органів досудового розслідування та прокуратури, стягнення витрат на правову допомогу під час досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи, стягнення втраченої (упущеної) вигоди задоволено частково, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, дійшов до висновку про можливість стягнення з Державного бюджету України на користь позивачки витрати на правничу допомогу у межах цієї цивільної справи у розмірі 50000 гривень, оскільки саме такий розмір витрат на професійну правову допомогу відповідає принципу розумності, співмірності, пропорційності та справедливості.
Однак із вказаними висновками суду 1 інстанції колегія суддів не в повній мірі погоджується виходячи з наступного.
Так, частина 1 ст.133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами другими статей 137, 141 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається зі змісту рішення по справі №204/3274/24, суд 1 інстанції вказує на суб'єкта, винного в заподіюванні шкоди позивачеві - Дніпропетровську обласну прокуратуру та Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області.
Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України).
Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України.
Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частина четверта статті 58 ЦПК України).
Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема, представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (пункт 6.22), від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 21.08.2019 у справі № 761/35803/16-ц (пункт 33), від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц (пункти 25-28), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.6)).
Верховний Суд зазначає, що залучення або незалучення до участі у спорах з державою Казначейства чи його територіального органу не впливає на правильність визначення відповідача у справі, оскільки таким належним відповідачем є саме Держава Україна, а не Казначейство чи його територіальний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц (пункт 44), від 25.03.2020 у справі № 641/8857/17 (пункт 64).
Статтею 95 Конституції України та пунктом 8 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України, встановлено правило, за яким виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Частиною першою статті 23 БК України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України.
Водночас Державний бюджет України (за жодною бюджетною програмою) не передбачає асигнувань для виплати витрат на правничу допомогу адвоката у цивільній справі.
На підставі викладено, колегія суддів приходить до висновку, що суд 1 інстанції всупереч вимогам статті 137 ЦПК України, не здійснив розподіл судових витрат між сторонами, натомість дійшов помилкового висновку, щодо стягнення витрат понесених позивачем на правову допомогу за рахунок Державного бюджету України, у зв'язку із викладеним додаткове рішення в оскарженій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Згідно з ч. 1-6 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 лютого 2019 року (справа №756/2114/17) зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Матеріалами справи встановлено, що правову допомогу ОСОБА_1 у даній справі на підставі договору про надання правової допомоги представником в цивільному процесі від 12 січня 2024 року надавав адвокат Токарєв Валентин Васильович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1689 від 29 травня 2007 року).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Токарєвим В.В. надано акт виконаних робіт (до договору про надання правової допомоги від 12 січня 2024 року) на загальну суму 549 000 гривень.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянтів Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області та Дніпропетровської обласної прокуратури на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що позивачка понесла витрати на правову допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді 1 інстанції, оскільки Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи всі аспекти та складність справи, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне стягнути з Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області та Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу понесену у зв'язку з розглядом справи в суді 1 інстанції у розмірі 25 000,00 грн. з кожного.
Керуючись ст.ст. 367, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України та Дніпропетровської обласної прокуратури - задовольнити частково.
Додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2025 року - скасувати в частині стягнення витрат на правову допомогу, ухваливши в цій частині нове рішення.
Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 40108866) та Дніпропетровської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02909938) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу по 25 000,00 грн. з кожного.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 06 листопада 2025 року.
Судді: