Провадження № 33/803/2536/25 Справа № 202/3727/25 Суддя у 1-й інстанції - Ігнатенко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І.
05 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Авраменка А.В. на постанову Індустріального районного суду м.Дніпра від 01 вересня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у дохід держави у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.,
Згідно постанови Індустріального районного суду м.Дніпра від 01 вересня 2025 року року ОСОБА_1 07 квітня 2025 року о 01.20 год. у м. Дніпрі, вул. Братів Бачинських, 69, керував транспортним засобом Кіа Sportage, н/з НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився на приладі Драгер, результат позитивний - 2.00 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі захисник Авраменко А.В. просить скасувати вказану постанову та винести нову постанову, якою закрити провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції постановляючи судове рішення у справі, порушив вимоги ст. 251 КУпАП, оскільки проігнорував відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів щодо придатності технічного засобу «Драгер», за допомогою якого проводився огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, зокрема: сертифікат відповідності, свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки та докази його технічного обслуговування, калібрування. Вказав, що суд першої інстанції в порушенні норми ст. 251 КУпАП прийняв рапорт працівника поліції та протокол, як належні докази, які підтверджують вину особи. Зауважив, що суд першої інстанції проігнорував посилання захисника щодо спеціального порядку огляду військовослужбовців та не надав ніякої оцінки доводам захисника в цій частині. Звертає увагу, що поліцейськими не було роз'яснено прав та обов'язків ОСОБА_1 , передбачених ст. 268 КУпАП.
Особа, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник Авраменко А.В. у судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Окрім того, до початку апеляційного перегляду від захисника Авраменка А.В. надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, проте на відеоконференцзв'язок у призначений до розгляду час захисник Авраменко А.В. не вийшов, а тому, враховуючи, що відповідно до вимог ст. 268 КУпАП участь зазначених осіб є необов'язковою, апеляційний суд вважає за можливе провести судовий розгляд у відсутність вказаних осіб.
Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.
Згідно ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне вмотивоване рішення.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає зокрема у випадку керування транспортним засобом особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 254 - 256 КУпАП; рапортом поліцейського; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного засобу “Драгер», результат тесту - 2,00 проміле; тестуванням на алкоголь до протоколу, відповідно до якого результат тесту ОСОБА_1 - 2,00 проміле; а також іншими наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Таким чином, встановлені обставини в їх сукупності об'єктивно і в повній мірі підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів, наданих під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається.
Надаючи оцінку посиланням захисника на застосування під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння приладу «Drager Alcotest 6820» без надання доказів його технічного обслуговування, калібрування, суд апеляційної інстанції зауважує на наступному.
На підставі аналізу матеріалів справи вбачається, що огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 працівниками поліції проводився на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу газоаналізатора Drager Alcotest 6820, останнє градуювання (калібрування) проводилось 13 листопада 2024 року.
Пунктом 6 Розділу I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» №1314-VII від 05.06.2014 року (далі - Закон) термін періодична повірка засобів вимірювальної техніки вживається в такому значенні - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал).
Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1747 від 13.10.2016 року та становить 1 рік. Максимальний інтервал між «Сервісним технічним обслуговуванням», «Градуюванням» та міжповірочний інтервал вказаних приладів, у тому числі Drager Alcotest, становить1 рік. У пам'яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування).
Із аналізу вищевикладеного вбачається, що калібрування є синонімом слова градуювання.
При цьому, п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону дано визначення терміну «калібрування» сукупність операцій, за допомогою яких за заданих умов на першому етапі встановлюється співвідношення між значеннями величини, що забезпечуються еталонами з притаманними їм не визначеностями вимірювань, та відповідними показами з пов'язаними з ними не визначеностями вимірювань, а на другому етапі ця інформація використовується для встановлення співвідношення для отримання результату вимірювання з показу.
Водночас, ст. 27 Закону врегульовує питання щодо калібрування засобів вимірювальної техніки. Так, калібруванню в добровільному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері та/або поза сферою законодавчо регульованої метрології. Калібруванню також підлягають вторинні та робочі еталони. Калібрування засобів вимірювальної техніки проводиться: науковими метрологічними центрами; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, акредитованими національним органом України з акредитації; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, які мають документально підтверджену простежуваність своїх еталонів до національних еталонів, еталонів інших держав або міжнародних еталонів відповідних одиниць вимірювання.
Враховуючи те, що калібрування (градуювання) даного приладу «Drager Alcotest 6820» було проведено, відповідно до роздруківки результатів тесту 13 листопада 2024 року, то станом на дату проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння з його використанням, тобто станом на 07 квітня 2025 року, інтервал калібрування даного приладу, який становить 1 рік, не закінчився.
Що стосується доводів апелянта з відсутності в матеріалах справи сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку приладу “Драгер», суд не приймає їх до уваги, оскільки на час проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу “Драгер», під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 клопотань про надання сертифікату відповідності та свідоцтва про перевірку робочого засобу вимірювальної техніки не заявляв.
Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння був проведений із використанням законодавчо врегульованого газоаналізатору Drager Alcotest 6820, без порушення строку його градуювання (калібрування), апеляційний суд вважає доводи захисника про недійсність проведеного огляду повністю спростованими.
Крім того, як слідує з матеріалів справи огляд проводився за добровільною згодою ОСОБА_1 , за результатами огляду складено відповідний акт та роздруковані на папері його показники, які долучені до матеріалів справи. Вищевказаний акт огляду був підписаний ОСОБА_1 без будь - яких зауважень.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому відносно нього повинен був застосований спеціальний порядок огляду на стан сп'яніння, слід зазначити наступне.
Так, за правилами ч.1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Згідно ст. 266-1 КУпАП визначено порядок проведення оглядів військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
У даному випадку ОСОБА_1 є особою, яка керувала транспортним засобом, був зупинений працівниками поліції поза межами розташування військової частини та не надав жодних доказів на підтвердження того, що виконував обов'язки військової служби, а тому огляд відносно нього повинен проводитись відповідно до норм ст. 266 КУпАП, як до водія транспортного засобу.
Таким чином, огляд був проведений працівниками поліції як уповноваженими особами на проведення відповідних оглядів, та ними було вірно застосовані норми КУпАП.
Доводи апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення є допустимим та належним доказом, до того ж, у суду відсутні підстави сумніватися в тому, що викладені у цьому документі обставини мали місце.
Стосовно доводів апеляційної скарги, що рапорт працівника поліції не може бути доказом, то дійсно рапорт працівника поліції не може бути доказом, але в даному випадку рапорт не суперечить протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапису та акту огляду на стан алкогольного сп'яніння, які місяться в матеріалах справи та визнання районним судом як доказ.
Не заслуговують на увагу і твердження апелянта з приводу того, що ОСОБА_1 не було роз'яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, оскільки протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР №292908, складений щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, містить підпис останнього про роз'яснення йому працівниками поліції прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
В матеріалах справи відсутні та під час апеляційного перегляду не надано достатньо доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, у зв'язку з чим відповідні доводи апеляційної скарги є неприйнятними.
Інші доводи апелянта не спростовують факту вчинення особою адміністративного правопорушення, мають формальний характер та спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, матеріалами справи не знайшли свого підтвердження.
Наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності об'єктивно і в повній мірі свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При розгляді справи судом порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Разом з цим, під час апеляційного перегляду встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України “ Про судовий збір» він як військовослужбовець під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється від сплати судового збору, тому постанова суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом виключення з постанови суду першої інстанції посилання про стягнення з ОСОБА_1 судового збору на користь держави у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Авраменка А.В. - залишити без задоволення.
Постанову Індустріального районного суду м.Дніпра від 01 вересня року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - змінити, виключити з резолютивної частини постанови висновок про стягнення з ОСОБА_1 судового збору на користь держави у розмірі 605 гривень 60 копійок, та звільнити останнього від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України “ Про судовий збір».
В решті постанову суду - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду С.І.Крот