Провадження № 22-ц/803/7211/25 Справа № 186/113/25 Суддя у 1-й інстанції - Янжула С. А. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
05 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.
за участю секретаря судового засідання: Кирилішиної В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №932/4713/23 за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Борейко Надії Олександрівни на заочне рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13 березня 2025 року, ухвалене у складі судді Янжули С.А., -
Позивач АТ «ПУМБ» звернувся до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори: 19 серпня 2019 року кредитний договір №2001384183901, за яким відповідачу видано кредит в сумі 49 990,79 гривень та 27 вересня 2021 року кредитний договір №1001981461101, за яким відповідачу видано кредит в сумі 50 000 гривень.
Зазначає, що відповідно до п.1 ст.1050 Цивільного кодексу України та абз.2 ч.10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач як кредитодавець має право вимагати повернення усієї суми заборгованості, якщо відповідач як позичальник прострочив сплату чергових платежів понад 1 місяць.
Вказує, що направив письмову вимогу (Повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, тому позивач виконав свій обов'язок щодо претензійної роботи належним чином.
Відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31 жовтня 2024 року склала 151148,08 гривень, зокрема: по кредитному договору №2001384183901 від 19 серпня 2019 року - 75 498,64 гривень, з яких: 49 990,79 гривень заборгованість за кредитом, 25 507,85 гривень - заборгованість по процентах; по кредитному договору №1001981461101 від 27 вересня 2021 року - 75 649,44 гривень, з яких: 43 047,93 гривень - заборгованість за кредитом, 10,59 гривень - заборгованість по процентах, 32 590,92 гривень - заборгованість за комісією.
У зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитними договорами в сумі 151 148,08 гривень та судовий збір.
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13 березня 2025 року позовні вимоги АТ «ПУМБ» задоволені у повному обсязі.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Борейко Н.О. подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржуване судове рішення постановлено із порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
В обґрунтування скарги зазначає, що ОСОБА_1 не укладав з позивачем Кредитного договору №2001384183901 від 19 серпня 2019 року, за яким заборгованість за кредитом становить 49 990,79 грн. (заборгованість за процентами у розмірі 25 507,85 гривень).
Згідно трудової книжки ОСОБА_1 , він був працевлаштований лише з 14 серпня 2019 року, до цього часу був безробітним (був звільнений з попереднього місця роботи 18 березня 2019 року) та станом на дату кредитного договору не мав доходів, у зв'язку з чим не міг би надати інформацію про доходи Банку для підтвердження своєї платоспроможності з метою видачі кредиту.
Повідомляє, що ОСОБА_1 не отримував від позивача грошових коштів за вказаним кредитом.
При цьому, відповідачем не оспорюється укладення з позивачем Кредитного договору №1001981461101 від 27 вересня 2021 року, за яким з останнього судом першої інстанції було стягнуто 75 649,44 гривень, з яких: 43 047,93 гривень - заборгованість за кредитом, 10,59 гривень - заборгованість по процентах, 32 590,92 гривень - заборгованість за комісією.
Вказує, що не оспорює заборгованість за кредитом у розмірі 43 047,93 гривень та процентах у розмірі 10,59 гривень, однак вважає нарахування заборгованості за комісією у розмірі 32 590,92 гривень незаконною та такою, що не підлягає стягненню з відповідача.
Зауважує, що комісія за надання кредиту (надання фінансового інструменту - це дії, які кредитор вчиняє на власну користь з позичальника, та є наслідком реалізації прав та обов'язків кредитора за кредитним договором і відповідає економічним потребам лише самого кредитора, а тому порушує права споживача. Положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Таким чином, вважає Кредитний договір №1001981461101 від 27 вересня 2021 року щодо нарахування та стягнення комісії з позичальника є нікчемним в силу закону, тому позовні вимоги про стягнення комісії з у розмірі 32 590,92 гривень не підлягають задоволенню.
Отже вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому судове рішення не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу статті 376 ЦПК України та підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
У зв'язку з чим просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13 березня 2025 року у справі №186/113/25 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Позивач АТ «ПУМБ» своїм правом на подачу відзиву не скористався.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду підлягає зміні з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обгрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.
Рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 в АТ «ПУМБ» підписав Заяву №2001384183901 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якої банком відповідачу була відкрита кредитна лінія у сумі 3 000 гривень на строк 12 місяців, пільгова процентна ставка, відсотків річних - 0,00 %, реальна річна процентна ставка, за умов використання кредиту поза межами пільгового періоду та погашення кредиту рівними платежами 47, 88%.
Підписанням такої заяви відповідач підтвердив, що прийняв Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом становить 10 000 гривень.
Також,19 серпня 2019 року відповідач власноручно підписав Паспорт споживчого кредиту, погодившись таким чином з умовами кредитування.
Пунктом 2.2.5 Розділу І публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у новій редакції, що діє з 06 квітня 2018 року) передбачено, що підписанням Заяви на приєднання до Договору, Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору Клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору.
Відповідно до п.5.1.4. Розділу І публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов'язаний своєчасно та повністю відшкодовувати Банку сплачені ним кошти.
Згідно п.5.1.7. Розділу І публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов'язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов'язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.
Довідкою про збільшення кредитного ліміту до договору №2001384183901 від 19 серпня 2019 року підтверджується, що станом на 16 березня 2022 року кредитний ліміт за договором становив 49 990,79 гривень.
На підтвердження розміру заборгованості позивач надав суду Розрахунок заборгованості за кредитом ОСОБА_1 , зі змісту якого вбачається, що станом на 31 жовтня 2024 року утворилась заборгованість в розмірі 75 498,64 гривень, яка складається з суми заборгованості: за кредитом - 49 990,79 гривень, за процентами - 25 507,85 гривень.
Також судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 27 вересня 2021 року в АТ «ПУМБ» підписав Заяву №1001981461101 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якої банком відповідачу була відкрита кредитна лінія у сумі 50 000 гривень на строк 36 місяці, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 2,99%, розмір процентної ставки - 0,01% річних. Реальна річна процентна ставка - 72,447%
Підписанням такої заяви відповідач підтвердив, що прийняв Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом становить 103 827,52 гривень.
Також, 27 вересня 2021 року відповідач власноручно підписав Паспорт споживчого кредиту, погодившись таким чином з умовами кредитування.
Пунктом 2.2.5 Розділу І публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у новій редакції, що діє з 21 серпня 2020 року) передбачено, що підписанням Заяви на приєднання до Договору, Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору Клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору.
Відповідно до п.5.1.4. Розділу І публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов'язаний своєчасно та повністю відшкодовувати Банку сплачені ним кошти.
Згідно п.5.1.7. Розділу І публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов'язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов'язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.
Згідно платіжної інструкції №TR.52482822.86619.8810 від 27 вересня 2021 року відповідачу надано кредитні кошти за договором №1001981461101 від 27 вересня 2021 у розмірі 50 000 гривень.
На підтвердження розміру заборгованості позивач надав суду Розрахунок заборгованості з якого вбачається, що станом на 31 жовтня 2024 року утворилась заборгованість в розмірі 75 649,44 гривень, яка складається з суми заборгованості: за кредитом - 43 047,93 гривень, за процентами - 10,59 гривень, за комісією - 32 590,92 гривень.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що між АТ «ПУМБ» та відповідачем було укладено кредитні договори, умови яких позивачем було виконано шляхом надання відповідачу кредитних коштів, а відповідач взяті на себе за договором зобов'язання не виконав, доказів на спростування вказаних обставин суду не надав, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у заявленому розмірі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст.11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення ч.ч.1, 2, 5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» з дати набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі п.4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п.5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається суд першої інстанції не врахував, що споживчим є будь-який кредит, наданий споживачу для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено.
Зі змісту кредитного договору, що є предметом дослідження у цій справі вбачається, що в ньому не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості.
Матеріали справи також не містять доказів, що споживач користувався такими послугами.
Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони, не є належним способом захисту прав, а відтак обов'язковим, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі №168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).
Ці висновки узгоджуються також з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 (провадження № 61-4202сво22).
Тобто доводи апеляційної скарги, щодо безпідставного стягнення комісії за кредитним договором, є обґрунтованими та не спростовані позивачем.
З урахуванням викладеного, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у частині стягнення суми комісії у розмірі 32 590,92 гривень є помилковими.
Доводи апеляційної скарги, що відповідач не визнає укладення договору №2001384183901 від 19 серпня 2019 року колегією суддів відхиляються виходячи з наступного.
Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл.52 Цивільного Кодексу України (статті 626-654).
За ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.2 ст.628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
За положеннями ст.634 ЦК України - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1).
Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору (частина 2).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За положеннями ст.639 ЦК України - договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Отже, договір, що укладається між банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі, але не виключно договорів банківського рахунку та про споживчий кредит.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19 серпня 2019 року відповідач ОСОБА_1 в АТ «ПУМБ» підписав Заяву №2001384183901 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якої банком відповідачу була відкрита кредитна лінія у сумі 3 000 гривень на строк 12 місяців, пільгова процентна ставка, відсотків річних - 0,00 %, реальна річна процентна ставка, за умов використання кредиту поза межами пільгового періоду та погашення кредиту рівними платежами 47, 88%.
Підписанням такої заяви відповідач беззаперечно підтвердив, що прийняв Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Також матеріалами справи не встановлено, що договір, укладений між сторонами, в судовому порядку визнавався недійсним. Відповідач не звертався до суду з позовом про порушення його прав як споживача, у зв'язку з укладенням договору між сторонами. Отже, Заява №2001384183901 від 19 серпня 2019 року про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка особисто підписана відповідачем, становить договір є дійсним, а зобов'язання, що виникли за таким договором підлягають виконанню.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
За змістом пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до положень частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
В матеріалах справи містяться вимога від 04 листопада 2024 року № КНО-44.2.2/683 про виникнення простроченої заборгованості за договорами: №2001384183901 від 19 серпня 2019 року та №1001981461101 від 27 вересня 2021 року.
Окрім цього, вимога містить пропозицію щодо добровільної сплати боргу та дострокового виконання боргових зобов'язань за договорами з вимогою протягом 30 днів достроково повернути банку у повному обсязі всю суму кредиту та інші платежі передбачені вказаними кредитними договорами.
Відповідно до вимоги щодо дострокового виконання боргових зобов'язань за кредитними договорами, яка була сформована банком, та направлена відповідачу, станом на 31 жовтня 2023 року за відповідачем рахується заборгованість, яка становить: за кредитним договором №2001384183901 від 19 серпня 2019 року у розмірі - 75 498,64 грн. та кредитним договором №1001981461101 від 27 вересня 2021 року у розмірі - 75 649,44 грн.
У вимозі банк, посилаючись на ст.1050 ЦК України та умови кредитного договору, вимагає протягом 30 днів з дати отримання даної вимоги достроково повернути банку у повному обсязі всю суму кредиту та інші платежі, передбачені кредитним договором.
Матеріалами справи встановлено та підтверджується розрахунком позивача, який не спростований відповідачем, що відповідач користувався кредитними коштами та здійснював погашення кредиту, що підтверджується випискою по рахунку.
На підтвердження позовних вимог, позивачем надано розрахунок заборгованості, відповідно до якого сума простроченої заборгованості станом на 31 жовтня 2024 року становить - 75 498,64 грн., з яких: 49 990,79 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 25 507,85 грн. заборгованість за процентами, 0 грн. - заборгованість за комісією.
Відповідач мав процесуальну можливість спростувати наведений у позовній заяві розрахунок позивача, але такою можливістю не скористався та не надав власних контр -розрахунків.
На відповідний обов'язок, щодо вчинення таких процесуальних дій для спростування розрахунку заборгованості, звернуто увагу у пункті 129 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17.
Підстав вважати розрахунок позивача невірним колегією суддів не встановлено.
Враховуючи наведене, колегія суду вважає доведеними вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №2001384183901 від 19 серпня 2019 року у розмірі 75 498,64 грн.
Оскільки доводи апеляційної скарги про відсутність у позивача права нараховувати комісію, судом апеляційної інстанції були визнані обґрунтованими та доведеними, суд не може визнати правильним висновок суду про задоволення вимог про стягнення комісії за договором №1001981461101 від 27 вересня 2021 року в сумі 32 590,92 грн. В цій частині вимог слід відмовити.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги банку підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 118 557,16 грн. з яких: 75 498,64 грн., за кредитним договором №2001384183901 від 19 серпня 2019 року, та 43 058,52 грн., за кредитним договором №1001981461101 від 27 вересня 2021 року.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення змінити в частині розміру заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача та розміру судового збору.
Згідно до ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Оскільки за подачу позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., а позовні вимоги є обґрунтованими на 78,43%, то до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1 899,88 грн. (78,43 % від 2 422,40 грн.).
За подачу апеляційної скарги розмір судового збору становить 3 633,60 грн., які були сплачені ОСОБА_1 та які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 783,77 грн. (21,57%).
Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи взаємозалік судових витрат позивача і відповідача, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат в судах першої а апеляційної інстанцій у розмірі 1 116,11 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Борейко Надії Олександрівни - задовольнити частково.
Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13 березня 2025 року у цивільній справі №932/4713/23 - змінити.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ 14282829) заборгованість станом на 31 жовтня 2024 року, за кредитними договорами:
№2001384183901 від 19 серпня 2019 року, в сумі 75498,64 гривень, з яких: 49 990,79 гривень - заборгованість за кредитом, 25 507,85 гривень - заборгованість по процентах;
№1001981461101 від 27 вересня 2021 року в сумі 43 058,52 гривень, з яких: 43 047,93 гривень - заборгованість за кредитом, 10,59 гривень - заборгованість по процентах,
а всього 118 557 (сто вісімнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) гривень 16 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ 14282829) судовий збір у розмірі 1 116 (одна тисяча сто шістнадцять) гривень 11 копійок.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повний текст постанови складено 05.11.2025р.
Головуючий суддя О.В.Агєєв