Провадження № 11-кп/803/3195/25 Справа № 180/718/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
29 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , (в режимі відеоконференції),
ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в порядку дистанційного судового провадження апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 , поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 , захисника ОСОБА_7 , поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_15 , захисника ОСОБА_9 подані в інтересах обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та апеляційні скарги з доповненнями захисника ОСОБА_8 , подані в інтересах обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , на ухвалу Чечелівського районного суду м. Дніпра від 22 вересня 2025 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
В провадженні Чечелівського районного суду м. Дніпра перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_16 за ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_14 за ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК, ОСОБА_17 за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК, ОСОБА_17 за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК, ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК, ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК, ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК, ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК, ОСОБА_18 за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК, ОСОБА_15 за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК.
Ухвалою Чечелівського районного суду м. Дніпра від 22 вересня 2025 року, зокрема, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 строком до 20 листопада 2025 року включно.
Одночасно обвинуваченим ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 встановлено заставу у розмірі 130 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 393 640,00 грн. Також судом визначено, що у разі внесення обвинуваченими ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 застави, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, на них будуть покладені процесуальні обов'язки.
Цим же рішенням суду відмовлено у задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, а також зменшення розміру застави.
В апеляційній скарзі, поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 , захисник ОСОБА_6 порушує питання про скасування рішення суду у зв'язку з незаконністю та необґрунтованістю.
Вважає, що на даний час відсутні і не доведені ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК, на які посилався суд в оскаржуваній ухвалі, та суд безпідставно не прийняв до уваги посилання сторони захисту щодо їх відсутності, натомість взяв до уваги твердження сторони обвинувачення, які мають характер припущень.
З огляду на викладене апелянт стверджує, що тримання обвинуваченого ОСОБА_14 в повній мірі не відповідає меті, з якою застосовується такий вид запобіжного заходу, суперечить практиці ЄСПЛ, вимогам Конвенції про захист прав людини та порушує право на свободу та особисту недоторканість. Зазначив, що обвинувачений перебуває під вартою понад 2 роки.
Тому захисник просить апеляційний суд скасувати ухвалу Чечелівського районного суду м.Дніпра від 22 вересня 2025 року та змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
В апеляційній скарзі, поданої в інтересах обвинуваченої ОСОБА_15 , захисник ОСОБА_7 порушує питання про скасування рішення суду у зв'язку з незаконністю та необґрунтованістю.
Вважає, що на даний час відсутні і не доведені ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, на які посилався суд в оскаржуваній ухвалі, та суд безпідставно не прийняв до уваги посилання сторони захисту щодо їх відсутності, натомість взяв до уваги твердження сторони обвинувачення, які мають характер припущень.
Захисник просив скасувати ухвалу Чечелівського районного суду м.Дніпра від 22 вересня 2025 року та змінити запобіжний захід на домашній арешт.
В апеляційних скаргах та доповненнях до них захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_10 просить ухвалу суду скасувати як незаконну, постановити нову ухвалу, якою змінити обвинуваченим ОСОБА_11 та ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вказує, що ОСОБА_11 мешкає у м.Марганець разом з бабусею, раніше не судимий.
Також стверджує, що обвинувачений ОСОБА_10 має дитину, цивільну дружину та батьків.
В апеляційних скаргах захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою обрати обвинуваченим ОСОБА_12 та ОСОБА_13 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з використанням електронного засобу.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на те, що клопотання про продовження строку запобіжного заходу не відповідає вимогам норм ст. 199 КПК України. Наголошує на тому, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що сторона обвинувачення безпідставно застосувала посилання на висновки, які викладені у рішеннях ЄСПЛ, та не навів жодної ознаки наявності суспільного інтересу у зазначеній справі. Вказує на низьку імовірність настання ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки обвинувачені ОСОБА_13 , ОСОБА_12 мають міцні соціальні зв'язки, позитивно характеризуються за місцем проживання та роботи, є раніше не судимими особами. Обвинувачений ОСОБА_12 страждає на ряд хронічних захворювань. Обвинувачений ОСОБА_13 проходив службу в рядах ЗСУ.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення:
- обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та їх захисника ОСОБА_9 , які наполягали на задоволенні апеляційних скарг, просили скасувати ухвалу суду та змінити запобіжний захід на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме на домашній арешт;
- обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та їх захисника ОСОБА_8 , які наполягали на задоволенні апеляційної скарги, просили скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою змінити обвинуваченим запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем реєстрації та проживання обвинувачених;
- захисника ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу подану в інтересах обвинуваченої ОСОБА_15 , просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та змінити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту;
- захисника ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та змінити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
За приписами ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Мотивуючи своє рішення щодо необхідності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема, стосовно обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 на 60 днів, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості інкримінованих їм кримінальних правопорушень, які згідно ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами, а також наявність, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків того, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та експертів у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, про існування яких свідчить тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, введений на території країни воєнний стан, встановлена ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України процедура отримання показань від осіб, які є свідками у цьому ж кримінальному провадженні, у зв'язку з чим ризик впливу на свідків існує не лише на стадії зібрання доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних учасників провадження та дослідження їх судом, а також тривалість вчинення обвинуваченими інкримінованих їм кримінальних правопорушень.
Окрім того, місцевий суд врахував, що судовий розгляд триває, на даний час продовжується стадія дослідження письмових матеріалів справи, ще не допитано свідків та експертів, а вказані ризики не зменшилися та не втратили своєї актуальності до теперішнього часу.
Таким чином суд першої інстанції дійшов висновків про те, що вказані обставини кримінального провадження свідчать про відсутність підстав для застосування до обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 більш м'яких запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, оскільки інші запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених під час судового розгляду кримінального провадження.
З такими висновками місцевого суду погоджується й суд апеляційної інстанції.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що практика Європейського суду з прав людини розширила дію гарантій частини 4 статті 5 Конвенції, яка зокрема згідно з доктриною Суду Конвенція вимагає періодичного перегляду тривалого тримання.
Так, аби відповідати вимогам Конвенції, такий перегляд повинен дотримуватись як матеріальних, так і процесуальних норм національного законодавства і, більше того, здійснюватись згідно з метою статті п'ятої Конвенції, тобто для захисту особи від свавілля. Остання вимога означає не тільки, що компетентний суд повинен приймати рішення «швидко», але також, що такі рішення мають прийматися з розумними інтервалами (рішення Herczegfalvy v.Austria, 1992 р.).
Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).
Позбавлення свободи та особистої недоторканості має бути обґрунтованим. Відсутність будь-яких підстав у рішеннях судових органів, які санкціонують тримання під вартою протягом тривалого періоду часу, може бути несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленим п. 1 ст. 5 (рішення у справі «Сташайтіс проти Литви» від 21.03.2002 р.(пп. 66-67).
Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги щодо продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічного з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 запобіжний захід у виді тримання під вартою на даний час відповідає особам обвинувачених, характеру та тяжкості інкримінованих їм кримінальних правопорушень, а встановлені судом ризики не відпали та продовжують існувати.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тому, на переконання апеляційного суду подальше продовження тримання під вартою обвинуваченого не порушує його права на свободу та особисту недоторканність, гарантованого статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також права, передбачені Конституцією України.
Водночас, з огляду на обставини вчинення інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 кримінальних правопорушень, тривалість перебування їх під вартою та факту того, що сума застави, визначена ухвалою Чечелівського районного суду м.Дніпра від 22 вересня 2025 року у розмірі 130 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, обвинуваченими на протязі строку перебування під вартою внесена не була, що свідчить про її непомірність для останніх, колегія суддів вважає, що розмір застави необхідно зменшити до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 242 240,00 грн., який на цьому етапі кримінального провадження, буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них обов'язків та запобігання спробам вчинити дії, передбачені п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для кожного з обвинувачених, колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання підозрюваного/обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний (обвинувачений) може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Тому такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загально-суспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні та не порушує права обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 ,, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
За приписами ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити ухвалу без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу сторони захисту слід задовольнити, а ухвалу Чечелівського районного суду м. Дніпра від 22 вересня 2025 року скасувати в частині визначення розміру застави на підставі п. 2 ч. 1 ст. 409 та п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України, у зв'язку із невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального правопорушення, з постановленням апеляційним судом в цій частині нової ухвали про визначення обвинуваченим ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , альтернативного виду запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 242 240,00 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 182-183 та ст.ст. 404, 405, 407, 409, 411,418, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 , поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 , захисника ОСОБА_7 , поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_15 , захисника ОСОБА_9 подані в інтересах обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , захисника ОСОБА_8 , подані в інтересах обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , - задовольнити частково.
Ухвалу Чечелівського районного суду м. Дніпра від 22 вересня 2025 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , - скасувати в частині визначення розміру застави.
В цій частині постановити нову ухвалу, якою визначити обвинуваченим ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 альтернативний вид запобіжного заходу у виді застави у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4