Провадження № 11-кп/803/3187/25 Справа № 205/8182/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Новокодацького районного суду м.Дніпра від 19 вересня 2025 року про відмову у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу, поданого в рамках кримінального провадження № 12024040000001459 за обвинуваченням ОСОБА_9 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, -
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Ухвалою Новокодацького районного суду м.Дніпра від 19 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу, поданого в рамках кримінального провадження № 12024040000001459 за обвинуваченням ОСОБА_9 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч.2 КК України.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд, зазначив, що ОСОБА_9 будучи раніше засудженим, в період іспитового строку, обвинувачується у вчиненні неумисного тяжкого злочину, пов'язаним з загибеллю людини, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років. На сьогоднішній день, провадження по справі знаходиться на стадії підготовчого судового засідання. По суті справа ще не розглядалася, судом не було вирішено питання щодо встановлення порядку дослідження доказів. Таким чином, обвинувачений ОСОБА_9 усвідомлюючи можливість отримання покарання у виді позбавлення волі на тривалий термін, може переховуватись від суду, може незаконно впливати на інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки сприймаючи тяжкість покарання може вдатися спроб впливу на свідків з метою зміни останніми своїх показань, для уникнення можливого покарання. Даний ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом. При цьому, відсутність, на теперішній час, фактів втечі підозрюваного чи впливу на свідків, жодним чином не свідчить про неможливість вчинення ним цих дій в подальшому. Суд зазначив, що наявність у ОСОБА_9 родини, постійного місця проживання та сталих соціальних зв'язків не стали вагомим чинником стримуючим його протиправну поведінку в якій він обвинувачується.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою змінити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, або визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Вимоги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції під час розгляду клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому, врахував думку осіб, які не мали статусу потерпілих, без відповідних заяв та постанов, вважає, що ухвала суду має ознаки процесуальної незаконності, що дає право на її оскарження.
Вважає, що суд залишив поза увагою всі доводи сторони захисту, які викладені в клопотання про зміну запобіжного заходу.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений ОСОБА_9 до суду не доставлений.
Захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначив, що дана категорія ухвал суду першої інстанції не підлягає окремому апеляційному оскарженню.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у заяві доводи, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно до ч. 1 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; інші ухвали, у випадках, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з ч. 2 ст. 392 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першої цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що захисник оскаржує ухвалу суду про залишення без задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.
Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що захисник оскаржує рішення суду першої інстанції, яке не входить до вичерпного переліку випадків оскарження ухвал, згідно ч. 2 ст. 392 КПК України.
Враховуючи викладене, беручи до уваги вищенаведені норми закону, які є імперативними і містять вичерпний перелік рішень, які підлягають апеляційному оскарженню, вважаю, що апеляційна скарга сторони захисту подана на рішення, що апеляційному оскарженню не підлягає.
Також приймається до уваги, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, що знайшла відображення зокрема у рішенні у справі «Мельник проти України», право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Колегія суддів також зважає на позицію Верховного Суду, викладену в постанові № 51-7299км18 від 27 лютого 2019 року, згідно якої, якщо після відкриття апеляційного провадження буде встановлено, що воно відкрите за апеляційною скаргою на рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала Новокодацького районного суду м.Дніпра від 19 вересня 2025 року щодо обвинуваченого ОСОБА_9 в апеляційному порядку оскарженню не підлягає, та враховуючи, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою було відкрито помилково, апеляційний суд вважає за необхідне закрити апеляційне провадження за зазначеною апеляційною скаргою.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу Новокодацького районного суду м.Дніпра від 19 вересня 2025 року про відмову у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу, поданого в рамках кримінального провадження № 12024040000001459 за обвинуваченням ОСОБА_9 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а особою, яка перебуває під вартою, в той самий строк з дня отримання копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4