Справа № 369/9774/24
Провадження № 2/369/2531/25
27.10.2025 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Козак І.А.,
при секретарі Кавун Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца», в якому просила суд стягнути з Державного підприємства «Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца» на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 78 242,60 грн., та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 березня 2024 року по 07 червня 2024 року в розмірі 59 136,84 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона перебувала у трудових відносинах з ДП «Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца» з 22 квітня 2007 року по 12 березня 2024 року на посаді головного бухгалтера. 12 березня 2024 року звільнена з ДП «Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП.
У день звільнення відповідачем не було проведено розрахунок належних позивачу виплат.
Крім того, наявна заборгованість із заробітної плати за період з січня 2024 року по 12 березня 2024 року.
Відповідно до довідки № ЗУП00000008 від 18 березня 2024 року відповідачем визнано та нараховано ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2024 року по 12 березня 2024 року, заробітну плату на загальну суму у розмірі 109 200,60 грн (до утримання податків та зборів), з яких нараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 19 656,10 грн та 1 638,01 грн військового збору. До виплати належала заробітна плата у сумі 87 906,49 грн. Відповідачем було частково виплачено заробітну плату у січні у розмірі 3 663,89 грн та у березні - 6 000,00 грн (суми зазначені після утримання податків та зборів). Заборгованість станом на 18 березня 2024 року складає 78 242,60 грн.
Згідно з довідкою № ЗУП00000008 від 18 березня 2024 року середньоденний заробіток становить 938,68 грн.
За період з 13 березня 2024 року 07 червня 2024 року - 63 робочих дні. Відповідно середній заробіток за весь час затримки по 07 червня 2024 року складає 59 136,84 грн до утримання податків та зборів, які підлягають стягненню з відповідача.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 січня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
04 березня 2025 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка також надіслана відповідачу. Свої вимоги мотивувала тим, що станом на 03 березня 2025 року відповідач не сплатив заборгованість із заробітної плати. Заборгованість складає 78 242,60 грн. Згідно з довідкою № ЗУП00000008 від 18 березня 2024 року середньоденний заробіток становить 938,68 грн. За період з 13 березня 2024 року по 13 вересня 2024 року - 133 робочі дні. Відповідно середній заробіток за весь час затримки складає 124 844,44 грн до утримання податків та зборів, які підлягають стягненню з відповідача.
Остаточно просила суд стягнути з Державного підприємства «Центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца» на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 78 242,60 грн., та середній заробіток за весь період затримки розрахунку з 13 березня 2024 року по 13 вересня 2024 року в розмірі 124 844,44 грн.
У судове засідання позивач не з'явилася, при цьому подала до суду заяву у якій просить суд здійснювати розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у позовній заяві.
Отже, суд вжив усіх передбачених законом засобів для сповіщення відповідача про розгляд справи. За таких обставин процесуальні засоби забезпечення відповідача можливості взяти участь у судовому засіданні та/або висловити свою позицію щодо позовних вимог вичерпано. З огляду на вимоги ч. 8 ст. 128, ч. ч. 4, 10 ст. 130 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.
Враховуючи, що у судове засідання не з'явилися всі учасники справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Положення ч. 1 ст. 280 ЦПК України наділяють суд правом ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився до суду без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідач будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, причин свого неприбуття не повідомив і правом подати відзив не скористався.
Виходячи з наведеного, керуючись вимогами ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за необхідне і можливе ухвалити у справі заочне рішення.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає повному задоволенню з таких підстав.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ДП «Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца» на посаді головного бухгалтера, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Пунктом 1 Наказу від 11 березня 2024 року за № 19 к/тр про припинення трудового договору, звільнено ОСОБА_1 , головного бухгалтера, із займаної посади з 12 березня 2024 року за власним бажанням, ст. 38 КЗпП.
Пунктом 2 вищезазначеного Наказу передбачено провести остаточний розрахунок з ОСОБА_1 , виплатити їй грошову компенсацію у зв'язку зі звільненням:
- за 17 календарних днів щорічної основної та додаткової відпустки ненормований робочий день, право на які виникло до 31 грудня 2023 року у період роботи з 24 квітня 2023 року по 31 грудня 2023 року;
- за 5 колендарних днів щорічної основної відпустки, право, на які виникло з січня 2024 року до дати звільнення 12 березня 2024 року.
Відповідно до довідки № ЗУП00000008 від 18 березня 2024 року ОСОБА_1 повідомлено про наявну заборгованість по заробітній платі, яка становить 78 242,60 грн.
У день звільнення (12 березня 2024 року) позивача із займаної посади, не була виплачена вищевказана заборгованість.
Згідно із відповіддю № 1937948 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДП «Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца» змінило назву на ДП «Центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца».
Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно зі ст. 115 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до частини шостої тієї ж статті своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Частиною 1 статті 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум (ч. 1 ст. 116 КЗпП України).
Статтею 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.
У суду відсутні будь-які відомості щодо погашення заборгованості перед позивачем із заробітної плати станом на момент ухвалення рішення.
Виходячи з викладеного вище, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача в частині стягнення з ДП «Центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца» на користь позивача невиплаченої заробітної плати задовольнити. Крім того, відповідачем в ході розгляду справи не спростовано того, що він не провів з позивачем розрахунок при звільненні.
Що стосується вимоги про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, суд виходить з такого.
За приписами статті 47 КЗпП, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частиною першою статті 177 КЗпП визначено що, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13«Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100.
Визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні здійснюється відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995. У відповідності до абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати (п. 5 Порядку). У відповідності до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів.
Враховуючи наведені законодавчі приписи та встановлені обставини спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що оформивши звільнення позивача та видавши їй трудову книжку, відповідач ДП «Центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца» свій обов'язок із проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку в день звільнення не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.
Вирішуючи питання розміру середнього заробітку за весь час затримки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з розміру середньоденного заробітку позивача, який розрахований відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100.
Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді.
Згідно із довідкою ОСОБА_1 від 18 березня 2024 року за № ЗУП00000008, середньоденний заробіток становить 938,68 грн.
Враховуючи позовні вимоги та те, що за відповідачем наявна заборгованість по заробітній платі перед позивачем, тобто, будь-яких розрахунків із ОСОБА_1 проведено не було, відтак відповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток за період затримки розрахунку, а саме: з 13 березня 2024 року по 13 вересня 2024 року, що становить 133 робочих днів. Таким чином, сума середнього заробітку становить 938,68 грн (938,68 грн х 133 дні).
Тому вимога ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки у межах заявленого періоду також підлягає задоволенню.
Таким чином, повно і всебічно з'ясувавши обставини у справі, надані суду докази, і перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст.1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 267, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 78 242,60 грн (сімдесят вісім тисяч двісті сорок дві грн 60 коп), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 13 березня 2024 року по 13 вересня 2024 року в розмірі 124 844,44 грн (сто двадцять чотири тисячі вісімсот сорок чотири грн 44 коп) з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів.
Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Ірина КОЗАК