Справа № 357/14785/25
1-кп/357/1138/25
05 листопада 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Біла Церква клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення кримінального провадження при розгляді обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12025110000000378 від 13.05.2025, щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.369-2 КК України, -
В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12025110000000378 від 13.05.2025, щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.369-2 КК України.
В судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 подано клопотання про скасування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме скасування арешту майна, накладеного ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 01.07.2025, на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 та скасування арешту в частині заборони користування, накладеного ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 01.07.2025, на автомобіль LINKOLN MKX, д.н.з. НОМЕР_2 , № кузова НОМЕР_3 .
В обґрунтування клопотання захисник посилається на те, що утримання майна під арештом без права користування не дає можливості використовувати надані ОСОБА_4 правомочності власника в повному обсязі, чим порушує права та його законні інтереси. Накладення арешту вказаними ухвалами фактично унеможливлює здійснення права управління майном, ОСОБА_4 позбавлений можливості утримувати належне йому майно у справному стані.
На думку сторони захисту, позбавлення можливості користування автомобілем жодним чином не підпадає під розумність та співмірність обмеження права власності по відношенню до завдань кримінального провадження, а користування ОСОБА_4 своїм автомобілем жодним чином не вплине на можливу конфіскацію цього майна в майбутньому. Відтак, наразі відпала потреба в застосуванні арешту майна.
Обвинувачений у судовому засіданні підтримав клопотання захисника та просив його задовольнити.
Прокурор проти задоволення клопотання захисника заперечував.
Заслухавши учасників судового провадження, вивчивши клопотання, дослідивши додані до нього матеріали, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання захисника, з огляду на таке.
Частиною 3 ст.315 КПК України встановлено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до положень ст.131, 132, 170 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується для досягнення цілей, визначених законом, зокрема - з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання (п.3 ч.2 ст.170 КПК України).
Згідно з ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається за наявності достатніх підстав вважати, що воно може бути предметом конфіскації майна.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 01.07.2025 (справа №759/14329/25) встановлено, що транспортний засіб LINCOLN MKX р.н.з. НОМЕР_4 , належить обвинуваченому ОСОБА_4 та може бути об'єктом майбутньої конфіскації у разі постановлення обвинувального вироку, оскільки йому інкримінується злочин, передбачений ч.3 ст.369-2 КК України, санкція якої прямо передбачає обов'язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
На час розгляду клопотання кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання, тобто справа не розглянута по суті, а питання щодо застосування конфіскації може бути вирішене лише під час постановлення вироку суду.
Так, згідно з ч.2 ст.174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Адвокат у своєму клопотанні не навів жодних нових обставин, які б свідчили про втрату потреби в арешті майна або про відсутність підстав для можливого призначення конфіскації, як виду додаткового покарання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (справи Sporrong and Lonnroth v. Sweden, Smirnov v. Russia, Raimondo v. Italy), втручання у право власності у формі тимчасового обмеження (арешту) може бути виправданим, якщо воно: здійснюється на підставі закону, переслідує легітимну мету в інтересах суспільства (забезпечення належного здійснення правосуддя), є пропорційним і не накладає на особу надмірного тягаря.
У даному випадку арешт накладено на законних підставах, з легітимною метою - забезпечення можливої конфіскації майна у разі визнання особи винуватою. Міра втручання є пропорційною, оскільки арешт не означає позбавлення власності, а лише тимчасове обмеження її реалізації до завершення судового розгляду.
У зв'язку з чим, на переконання суду, твердження сторони захисту про порушення принципу пропорційності втручання у право власності є безпідставним.
Твердження сторони захисту про те, що користування автомобілем обвинуваченим «не вплине на можливу конфіскацію», є спекулятивним і передчасним, оскільки ризики, які стали підставою для накладення арешту, продовжують існувати, так як майно належить обвинуваченому, який може вчинити дії з його приховування, пошкодження, псування, знищення та відчуження до вирішення питання про конфіскацію, судовий розгляд ще не розпочато по суті, і питання про вид покарання та його обсяг не вирішено, а тому арешт забезпечує можливість виконання майбутнього вироку суду в частині конфіскації.
Доводи захисника про те, що утримання майна під арештом без права користування обмежує правомочності власника та порушує право ОСОБА_4 на володіння, користування і розпорядження своїм майном, суд вважає необґрунтованими.
Таким чином, суд дійшов висновку, що підстави для скасування арешту відсутні, оскільки потреба у його застосуванні не відпала, а накладення арешту відповідає принципам необхідності та пропорційності, а тому подальше застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження є доцільним та виправдовує подальше втручання держави у право на мирне володіння обвинуваченим належним йому майном.
Приймаючи до уваги вищевикладене, виходячи із завдань кримінального провадження, беручи до уваги ознаки складу кримінального правопорушення, яке розслідувалося в межах даного кримінального провадження, а також не надання доказів того, що відпали підстави для накладення зазначеного арешту, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості клопотання захисника про скасування заходів забезпечення кримінального провадження та відсутності підстав для його задоволення.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 170, 172, 174, 315, 372, 376 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення кримінального провадження при розгляді обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12025110000000378 від 13.05.2025, щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.369-2 КК України - відмовити.
Копію ухвали вручити присутнім учасникам судового провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти даної ухвали може бути включене до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Повний текст ухвали оголошено 05.11.2025 о 17:00.
Суддя: ОСОБА_1