Справа № 344/18170/25
Провадження № 1-кс/344/7089/25
03 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження за № 12024090000000339 від 18.05.2024 за ч. 2 ст. 286 КК України,-
Представник заявника - адвокат ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді із скаргою,у якій просить скасувати постанову про закриття кримінального провадження від 30.09.2025 за № 12024090000000339 від 18.05.2024, що складена старшим слідчим СУ Івано-Франківського ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_5 .
В обґрунтування скарги, зокрема зазначено, що копію постанови отримано 06.10.2025. Вважає, що постанова про закриття кримінальної провадження від 30.09.2025 є неналежним чином мотивованою, такою, що ґрунтується на неповних і неперевірених доказах, з неправильною юридичною оцінкою дій водія транспортного засобу, а отже незаконною.
Справи про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту банкетними, що відсилають до нормативно-правових актів, якими регламентуються ці правила. Тому важливу роль при розслідуванні злочинів цієї категорії набувають інженерно-транспортні експертизи, під час яких судові експерти проводять аналіз механізму ДТП з технічної точки зору.
Обставина, пов'язана із тим, що автомобіль під час первинного удару контактував задньою поверхнею обох ніг пішохода ОСОБА_6 , тіло якої після відкидання на дорожнє покриття переміщалось із деяким зміщенням ліворуч, за умови відсутності переїзду, вказує на деяке зміщення автомобіля ліворуч відносно осі дороги. Після відкидання тіла пішохода на дорожнє покриття автомобіль змістився дещо праворуч і зупинився. Про те, що автомобіль зміщувався праворуч, свідчить його кінцеве розташування на проїзній частині: відстань від осі правого заднього колеса автомобіля до правого краю проїзної частини становить 0,47 м, а від осі правого переднього колеса до правого краю проїзної - 0,29 м.
Отже, одразу після наїзду водій автомобіля Mercedes Benz ОСОБА_7 здійснив маневр ліворуч, а потім праворуч аж до повної зупинки автомобіля. Чи рухався у момент первинного контакту із пішоходом автомобіль у загальмованому стані, чи почав зменшувати швидкість після наїзду, об'єктивних даних немає.
Показання свідка ОСОБА_7 суперечать даним огляду місця події та висновку експерта судово-медичної криміналістичної експертизи, оскільки в разі наїзду на пішохода в момент руху автомобіля праворуч, після відкидання тіла потерпілої на проїзну частину відбувся би пер через нього, а слід волочіння зміщувався би не ліворуч відносно осі дороги, а праворуч.
Під час допиту 21.05.2024 свідок ОСОБА_7 , який під час ДТП своїм автомобілем марки Nissan Juke, реєстраційний № НОМЕР_1 , рухався назустріч, нічого не вказав про зміщення автомобіля Mercedes Benz, реєстраційний № НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 праворуч чи ліворуч безпосередньо перед та після наїзду на пішохода.
Під час проведення слідчого експерименту 16.10.2024 водій ОСОБА_7 вказав, що момент ДТП автомобіль Mercedes Benz C220 правими колесами рухався на відстані 0,75 м правого краю проїзної частини.
Під час проведення слідчого експерименту 16.10.2024 свідок ОСОБА_9 встановив автомобіль Nissan Juke передньою частиною в напрямку с. Рожневі Поля на відстані 15,7 м від місця наїзду по напрямку свого руху та 0,63 м від свого правого краю проїзної і показав, що момент наїзду він знаходився в даному положенні.
Відстань автомобіля 0,75 м від правого краю проїзної частини є неспроможною, виходячи з даних огляду місця події та висновків експертиз. Під час досудового розслідування не встановлено взаємне розташування автомобіля і пішохода шляхом проведення слідчого експерименту, а також відстань від автомобіля відносно правого краю проїзної частини в момент первинного контактування.
Також слідчим не дано належної оцінки показанням ОСОБА_7 про те, що він спочатку зреагував на зустрічний автомобіль, прийнявши правіше, однак при цьому швидкості руху не зменшував. Адже є очевидним, що на відносно вузькій проїзній частині шириною для двох напрямків 5,53 м, між транспортними засобами, що рухаються назустріч один одному, має бути достатній безпечний інтервал. Чим більша швидкість транспортного засобу, тим більшим має бути цей інтервал.
Слідчий, замість проведення слідчого експерименту 02.05.2025 провів детальний огляд, автомобіля марки Mercedes Benz C220, реєстраційний № НОМЕР_2 . Однак такий огляд не може замінити слідчий експеримент, оскільки за своєю природою це різні слідчі дії.
Заявник, також вважає, що до виявлення пішоходів водій ОСОБА_7 спостерігав за транспортним засобом що наближався до нього, і був зобов'язаний обирати такі прийоми керування, в тому числі безпечну швидкість та безпечний інтервал, щоби максимально можливою мірою забезпечити безпеку дорожнього руху. Проте, чи вжив усіх необхідних і достатніх заходів для забезпечення безпеки дорожнього руху водій автомобіля Mercedes Benz C220, реєстраційний № НОМЕР_2 ОСОБА_7 під час досудового розслідування не встановлено.
Крім цього, під час слідчого експерименту 16.10.2024 з місця виходу статиста з узбіччя на проїзну частину дороги, тобто за 1,6 с до наїзду, встановлено видимість руху з робочого місця водія автомобіля марки Mercedes Benz C220, реєстраційний № НОМЕР_2 , за умови, коли автомобіль марки Nissan Juke, реєстраційний № НОМЕР_1 знаходився на відстані 132 м від місця наїзду.
В подальшому слідчий, виходячи з формального підходу, призначив ще одну інженерно транспортну експертизу в Івано-Франківський НДЕКЦ, у вихідних даних якої зазначив такі самі параметри, як і при призначенні попередніх експертиз. Очевидно, що при аналогічних вихідних даних висновок експерта від 25.09.2025 № CE-19/109-25/13859-IТ не відрізняється від попередніх висновків.
Представник заявника - адвокат ОСОБА_4 вимоги скарги підтримав, зокрема з мотивів, що викладено письмово.
Слідчий заперечив відносно задоволення скарги, вказавши, що на досудовому розслідування вчинено всі необхідні слідчі дії, які дозволили прийти до висновку про відсутність складу кримінального правопорушення в діях ОСОБА_7 , передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
Вислухавши думку учасників розгляду, перевіривши матеріали скарги слідчий суддя дійшла наступного висновку :
Главою 26 КПК України визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності дізнавача, слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Слідчими відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Івано-Франківській здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні від 18.05.2024 № 12024090000000339 від 18.05.2024 за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 18.05.2024 близько 00.05 год на ділянці дороги між с. Рожневі Поля та с. Зібранівка Заболотівської ОТГ Коломийського району Івано-Франківської області, де водій ОСОБА_7 , керуючи автомобілем марки Mercedes Benz C220, реєстраційний № НОМЕР_2 , вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , яка від отриманих травм загинула на місці події.
30.09.2025 постановою старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Івано-Франківській області ОСОБА_11 закрито вказане кримінальне провадження за відсутністю в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, так як немає порушень ПДР, які б перебували у прямому причинному зв'язку з ДТП та сприяли виникненню ДТП і він не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування з моменту настання небезпеки для руху.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.
Відсутність складу кримінального правопорушення як підстава закриття справи застосовується, коли встановлено, що подія, щодо якої надійшли заява або повідомлення, відбулася, була результатом вчиненого особою діяння (дії або бездіяльність), але сама по собі не є злочином, оскільки: а) відсутній хоча б один із елементів складу кримінального правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона);б) наявні діяння, що виключають злочинність діяння.
Відповідно до ст. 110 КПК України постанова про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній мають бути викладені всі підстави, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.
У оскаржуваній постанові зазначено, що проведено наступні слідчі дії, які дослідженні слідчим суддею відповідно до матеріалів кримінального провадження :
-протокол огляду місця подій від 18.05.2024;
-допит потерпілої ОСОБА_3 ;
-допит неповнолітніх свідків : ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ; свідка ОСОБА_15 , водія ОСОБА_7 ( які фактично не бачили момент зіткнення, швидкість руху автомобіля, визначити не можуть);
-слідчий експеримент із водієм ОСОБА_7 , свідками ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 та ОСОБА_15 ( зазначено про темп руху пішоходів 1,0м/с., а ОСОБА_6 з моменту виходу із узбіччя на проїзну частину до місця наїзду 1,6 сек у полі зору водія у попутному напрямку);
- висновок судово-медичної експертизи №85 від 28.06.2024 щодо ОСОБА_17 ; висновку медико-криміналістичної експертизи №83 від 14.06.2024 ( ОСОБА_17 у момент первинного контакту знаходилась у вертикальному чи близькому до нього положенні тіла і була обернена до транспортного засобу задньою поверхнею), зафіксовано чисельні тілесні ушкодження трупа;
-висновок експерта №СЕ-19/190-24/7239-ІТ від 28.06.2024, за яким транспортний засіб (гальмівна система та рульове керування) на момент ДТП перебували у працездатному стані.
- висновок експерта №СЕ-19/190-24/7244-ІТ від 20.06.2024, де зафіксовано наїзд на проїзній частині та відносно елементів дороги знаходиться в місці, що дещо передує зафіксованому сліду волочіння довжиною 2,26 м.
- висновок експерта від 28.10.2024 № СЕ 19/109-24/15130-ІТ, від 30.12.2024 №260/24-29 де зокрема зазначено, що водій не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода; не вбачається порушення ПДР, які б з технічної точки зору могли перебувати у причинному зв'язку з ДТП;
- висновок експерта від 08.05.2025 №СЕ-19/190-25/6653-ІТ, при заданому комплексі вихідних даних, водій дотримався безпечної швидкості.
- слідчий експеримент із використанням автомобілів, відповідно до показань свідка ОСОБА_15 ;
- висновок від 25.09.2025 за №СЕ19/109-25/13859-ІТ, де взято до уваги рух за умови швидкості 50 км., яка не перевищує максимально-допустиму швидкість за умови видимості у напрямку руху 69-71 км/год, то водій не мав технічної можливості уникнути ДТП.
Слідчий суддя приймає до уваги, що слідством було проведено низку експертиз. Однак, не можливо залишити поза увагою той факт, що частина з них проведена з одними і тими самими вихідними даними, зокрема, які встановлені з показів водія без достатнього аналізу з іншими здобутими доказами.
Так, як звертає увагу сторона заявника, водій ОСОБА_7 , згідно із його показаннями, реагуючи на зустрічний автомобіль, прийняв правіше. Згодом, побачивши людей, одразу застосував екстрене гальмування й спочатку маневрував ліворуч, а потім, реагуючи на зустрічний автомобіль, що наближався, - праворуч. Під час руху праворуч відбувся наїзд на пішохода, якого до наїзду не бачив. Після наїзду автомобіль подолав ще кілька метрів та зупинився.
Однак, за версією сторони захисту, показання ОСОБА_7 суперечать даним огляду місця події та висновку експерта судово-медичної криміналістичної експертизи, оскільки в разі наїзду на пішохода в момент руху автомобіля праворуч, після відкидання тіла потерпілої на проїзну частину відбувся би переїзд через нього, а слід волочіння зміщувався би не ліворуч відносно осі дороги, а праворуч.
Під час допиту 21.05.2024 свідок ОСОБА_7 , який під час ДТП своїм автомобілем марки Nissan Juke, реєстраційний № НОМЕР_1 , рухався назустріч, нічого не вказав про зміщення автомобіля Mercedes Benz, реєстраційний № НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 праворуч чи ліворуч безпосередньо перед та після наїзду на пішохода.
Під час проведення слідчого експерименту 16.10.2024 водій ОСОБА_7 вказав, що момент ДТП автомобіль Mercedes Benz C220 правими колесами рухався на відстані 0,75 м г правого краю проїзної частини.
Під час проведення слідчого експерименту 16.10.2024 свідок ОСОБА_9 встановив автомобіль Nissan Juke передньою частиною в напрямку с. Рожневі Поля на відстані 15,7 м в місця наїзду по напрямку свого руху та 0,63 м від свого правого краю проїзної і показав, що момент наїзду він знаходився в даному положенні.
Крім цього, не вбачається, що під час досудового розслідування було встановлено взаємне розташування автомобіля і пішохода шляхом проведення слідчого експерименту, а також відстань від автомобіля відносно правого краю проїзної частини в момент первинного контактування.
Важливою умовою проведення слідчого експерименту є його проведення в умовах, максимально наближених до тих, у яких у минулому відбувалася досліджувана дія чи подія. Тому, перш ніж проводити дослідницькі дії, необхідно відтворити (реконструювати) обстановку, у якій вони проводитимуться. Ступінь реконструкції залежить від характеру експерименту, обстановки, у якій він здійснюватиметься, від можливостей реконструювання. Недотримання цієї умови розцінюється як порушення вимог кримінального процесуального закону, що спричиняє втрату доказового значення одержаних даних.
Згідно з ч. 4 ст. 38 КПК України орган досудового розслідування зобов'язаний застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
За загальним правилом,визначеним в ч. 1 ст. 92 КПК України збирання доказів, передбачених ст. 91 КПК України, здійснюється сторонами кримінального провадження, зокрема і потерпілим.
Таким чином, правова природа аналізованого виду оскарження процесуального рішення слідчого та прокурора передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими особами органів досудового розслідування, а й підстав його закриття.
Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Положення КПК України за своїм змістом вимагає проведення ефективного офіційного розслідування. Для того, щоб розслідування могло вважатися «ефективним», воно має в принципі призвести до встановлення фактів справи та встановлення і покарання винних осіб. Це не є обов'язком досягнення результату, але обов'язком вжиття заходів. Органи державної влади повинні вживати всіх заходів для отримання усіх наявних доказів, які мають стосунок до події, зокрема показів очевидців та експертних висновків тощо. Будь-які недоліки розслідування, ставлять під сумнів дотримання цього стандарту, а вимоги щодо оперативності та розумної швидкості є також безумовними у цьому контексті.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшла висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови слідчим не надано повної оцінки усім обставинам даного кримінального правопорушення. Усе це в сукупності дає підстави вважати, що рішення про закриття кримінального провадження є передчасним, а тому підлягає скасуванню з метою відновлення досудового розслідування.
Керуючись ст. ст. 9, 91, 110, 303, 306, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу задоволити.
Постанову про закриття кримінального провадження від 30.09.2025 за № 12024090000000339 від 18.05.2024, що складена старшим слідчим СУ Івано-Франківського ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_5 - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повна ухвала 06.11.2025.
Слідчий суддя
Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1