Справа №295/5460/25
Категорія 38
2/295/2471/25
06.11.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі
Головуючої судді Воробйової Т.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін
цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш ту гоу»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш ту гоу» заборгованість за кредитним договором №22986 від 05.03.2021 в сумі 18375,00 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 3000,00 грн, прострочена заборгованість за процентами в розмірі 15375,00 грн; вирішити питання розподілу судових витрат.
В обґрунтування вимог вказано, що 05.03.2021 між ТОВ «ФК «Авіра груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №22986 про надання фінансового кредиту. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту 3000,00 гривень, дата надання кредиту 05.03.2021, строк кредиту 25 днів, валюта кредиту UAH, стандартна процентна ставка - 2,5 % в день або 912,5 % річних. Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором, станом на 25.06.2025 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 18375,00 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 3000,00 грн, прострочена заборгованість за процентами в розмірі 15375,00 грн.17.02.2022 між ТОВ «ФК «Авіра груп» та ТОВ «ФК Кеш ту гоу» укладено договір факторингу №02-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Авіра груп» відступило ТОВ «ФК Кеш ту гоу» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 17.02.2022 до договору факторингу №02-17/02/2022, ТОВ «ФК Кеш ту гоу» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 16.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.
Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Згідно з ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 частини першої ст.3 ЦК України.
Приписи частин першої та третьої ст.509 ЦК України передбачають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статями 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частин першої та другої ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною третьою ст.207 ЦК України, визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно з частиною другою ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особi, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дiй чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, i це роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до п.1 ч.7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Статтею 611 та частиною першою ст.612 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що 05.03.2021 між ТОВ «ФК «Авіра груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №22986, відповідно до умов якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000,00 грн, строком на 25 днів, тобто до 29.03.2021 зі сплатою 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,5% на добу. Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікаторам AV5926 (а.с. 10-12).
Згідно з довідкою ТОВ «Платежі онлайн» №5194/05 від 21.05.2024, 05.03.2021 на платіжну карку НОМЕР_1 було перераховано кошти у сумі 3000,00 грн (а.с. 14). Про належність картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 зазначено у договорі про надання фінансового кредиту №22986 від 05.03.2021 (розділ 7 «Реквізити та підписи сторін»).
Отже, належними та допустимими доказами доведено, що договір про надання фінансового кредиту №22986 від 05.03.2021 укладений та на його виконання відповідач отримав кредит у сумі 3000 грн.
Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Нормами ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
17.02.2022 між ТОВ «ФК «Авіра груп» та ТОВ «ФК Кеш ту гоу» укладено договір факторингу №02-17/02/2022, за умовами якого до ТОВ «ФК Кеш ту гоу» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №22986 від 05.03.2021 на суму 18375,00 грн, з яких заборгованість по кредиту - 3000,00 грн, заборгованість по відсотках - 15375,00 грн. Факт набуття прав вимоги ТОВ «ФК Кеш ту гоу» щодо відповідача підтверджується витягом з Реєстру до договору факторингу №02-17/02/2022 від 17.02.2022 (а.с. 15-20).
Даний спір стосується кредитних правовідносин та сума заборгованості із її складовими належить до предмета доказування.
З метою доведення сум, що підлягають до стягнення з позичальника у судовому порядку, позивачем надано виписку з особового рахунку за кредитним договором №22986, згідно з якою заборгованість ОСОБА_1 станом на 25.06.2024 становить 18375,00 грн, з яких заборгованість по кредиту - 3000,00 грн, заборгованість по відсотках - 15375,00 грн (а.с. 21).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Верховний Суд у постанові від 02.10.2020 у справі №911/19/19 висловив правову позицію, за якою суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Отже, обґрунтований розрахунок заборгованості повинен надавати суду можливість здійснити його перевірку. З огляду на наведене, такий розрахунок повинен містити, зокрема: обчислення суми боргу, ставки проценту, початок періоду нарахування основного боргу або процентів, закінчення періоду нарахування основного боргу або процентів, кількість днів прострочення, нарахування основного боргу або процентів, розрахунок основного боргу або процентів, розмір основного боргу або процентів та порядок нарахування відповідних сум за кожним відмінним критерієм заборгованості (додавання, множення, нарахування процентів, підсумок тощо) та підстави такого нарахування, передбачені умовами договору.
Відповідно до положень частини третьої ст.12 та частини першої ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Позивачем не наданий розрахунок заборгованості, а наявна у матеріалах справи виписка з особового рахунку не містить порядку нарахування процентів, як складової частини заборгованості відповідача, чим виключена можливість здійснення судом перевірки такого розрахунку.
Крім того, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказаний висновок підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, згідно з якою уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно користуватися кредитом, натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за користування кредитом) за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу. Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто, позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
У пункті 140 постанови від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду вказала, що у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
При цьому у пункті 146 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за користування кредитом, сформульованого у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (провадження № 12-142гс19).
У договорі №22986 від 05.03.2021 вказано, що кредит надається строком на 25 днів, тобто до 29.03.2021.
За змістом вищевказаних вимог закону та умов кредитного договору строк повернення всієї суми кредиту настав 29.03.2021 й саме в межах цього строку позивач мав право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом.
Як вбачається з виписки з особового рахунку за кредитним договором №22986, заборгованість нарахована за період з 05.03.2021 по 25.06.2024. Разом з тим, дії позивача щодо нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку дії кредитного договору за період 06.03.2021 по 26.05.2024 не ґрунтуються на нормах закону, а тому безпідставно вважати доведеною суму процентів за кредитним договором у розмірі 15375,00 грн.
При цьому, відповідно до додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту №22986 від 05.03.2021 - графік розрахунку та орієнтовна сукупна вартість кредиту, сума кредиту - 3000,00 грн, проценти за користування кредитом - 1875,00 грн.
Таким чином, кредитним договором визначено розмір процентів за користування кредитом у сумі 1875,00 грн, а тому суд доходить висновку, що саме ця сума процентів за користування кредитом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки такий розмір заборгованості доведений належними доказами.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме до стягнення з відповідача підлягає заборгованість за кредитним договором №22986 від 05.03.2021 у сумі 4875,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3000 гривень, простроченої заборгованість за процентами в розмірі 1875,00 грн. У решті позову слід відмовити у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
Нормами частин 1, 2 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на правничу допомогу надані: договір про надання правової допомоги від 29.12.2023, укладений між позивачем та адвокатом Пархомчуком С.В., у п. 3.1 якого визначено, що вартість правової допомога адвоката (гонорар) обчислюється, виходячи із фактично затрачених годин роботи адвоката (погодинна оплата), та розраховується, виходячи з вартості години роботи адвоката, яка встановлюється сторонами у розмірі 2000 гривень за одну годину фактично витраченого часу на надання правової допомоги; акт про отримання правої допомоги від 25.05.2025, з якого вбачається, що адвокатом витрачено 5 годи часу та загальна вартість наданих послуг становить 10500,00 грн; рахунок на оплату №20.05.2025-22 від 20.05.2025 на суму 10500,00 грн; платіжна інструкція №3 8601 від 20.05.2025, відповідно до якої ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» перерахувало адвокату 10500,00 грн згідно з рахунком №20.05.2025-22 від 20.05.2025 до договору про надання правової допомоги від 29.12.2023.
Разом з тим, згідно з актом про отримання правової допомоги від 20.05.2025, до витрат на правову допомогу адвокат включив канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції, вартістю 500,00 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Таким чином, канцелярські витрати та витрати на поштові відправлення не є судовими витратами в розумінні ст. 133 ЦПК України, а тому такі витрати не підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Отже понесення позивачем витрат на правову допомогу у сумі 10000,00 грн підтверджено належними доказами, та саме ця сумі підлягає розподілу між сторонами.
З огляду на часткове задоволення позову, до стягнення з позивача на користь відповідача підлягають понесені витрати на оплату професійної правничої допомоги, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 2653,00 грн.
Також стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі 642,66 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 81, 141, 258, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш ту гоу» заборгованість за кредитним договором №22986 від 05.03.2021 у сумі 4875,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3000 гривень, простроченої заборгованість за процентами в розмірі 1875,00 грн.
У задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш ту гоу» витрати по сплаті судового збору у розмірі 642,66 грн та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 2653,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш ту гоу» (м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя Т.А. Воробйова