Справа № 173/411/24
Провадження №2/173/74/2025
іменем України
04 листопада 2025 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі
головуючого судді Кожевник О.А.,
за участю секретаря судового засідання Голованьової К.С.,
розглянувши в приміщенні Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області позовну заяву ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради, третя особа: Приватний нотаріус Кам'янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Малашова Галина Вікторівна про визнання прав засновника в порядку спадкування,
05.02.2024 до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради, третя особа: Приватний нотаріус Кам'янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Малашова Галина Вікторівна про визнання прав засновника в порядку спадкування.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є донькою ОСОБА_2 , 1951 року народження, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за життя заснував Фермерське господарство «САЄНКО» на земельній ділянці, яку отримав у довічне успадковуване володіння для ведення селянського (фермерського) господарства, на території колишньої Новомиколаївської селищної ради, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області на підставі державного акту на право постійного успадковуваного володіння.
Після смерті батька позивача - ОСОБА_2 , відкрилась спадщина, до складу якої ввійшли права засновника Фермерського господарства «САЄНКО», ідентифікаційний код юридичної особи - 20248989, засновником та одноосібним учасником якого він був на момент своєї смерті.
03 жовтня 2023 року позивач звернулась до Приватного нотаріуса Верхньодніпровського нотаріального округу для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане вище майно та майнові права, однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Відповідно до автоматизованого розподілу справ справа надійшла в провадження судді ОСОБА_3 .
Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_3 від 26.02.2024 прийнято заяву та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження з викликом сторін у підготовче засідання.
Розпорядженням керівника апарату суду № 240 від 14.06.2024 у зв'язку з тимчасовим відстороненням судді ОСОБА_3 від здійснення правосуддя на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 03 червня 2024 року призначено повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2024 справу розподілено судді Петрюк Т.М.
Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Петрюк Т.М. від 17.06.2024 витребувано у приватного нотаріуса Кам'янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Малашової Г.В. копію матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою з'ясування кола спадкоємців.
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21.05.2025 закрито підготовче судове засідання по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради, третя особа: Приватний нотаріус Кам'янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Малашова Галина Вікторівна, про визнання прав засновника в порядку спадкування та справу призначено до судового розгляду.
Розпорядженням керівника апарату суду № 450 від 17.06.2025 на підставі рішення ВРП від 05.06.2025 "Про звільнення судді ОСОБА_4 у відставку" призначено повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2025 справу розподілено судді Кожевник О.А.
Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А. від 31 липня 2025 року справу прийнято до свого провадження зі стадії судового розгляду.
У судове засідання 04.11.2025 сторони не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, надійшли заяви про розгляд справи без їх участі. Представник відповідача не заперечував щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання технічними засобами не проводилась.
Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
На підставі рішення сесії ХХІ скликання Верхньодніпровської Ради народних депутатів Верхньодніпровського району Дніпропетровської області від 28 лютого 1992 року № 9 ОСОБА_2 надано земельну ділянку площею 42,0 га у довічне успадковуване володіння для ведення селянського (фермерського) господарства, на підставі чого видано Державний Акт на право довічного успадковуваного володіння землею, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 339.
15 липня 1992 року затверджено статут Фермерського господарства «САЄНКО», що знаходиться за адресою: вул. Радгоспна, 9, с. Новомиколаївка, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області, який розпорядженням № 156/2 зареєстровано Верхньодніпровською районною державною адміністрацією 16 липня 1992 року. Членами фермерського господарства зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією відповідного статуту.
ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_1 , що підтверджується копією відповідного свідоцтва про смерть, та копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
12 листопада 2001 року ОСОБА_6 уклала шлюб із ОСОБА_7 , у зв'язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_8 », що підтверджується копією відповідного свідоцтва про одруження.
Після смерті ОСОБА_2 заявою від 29 жовтня 2019 року № 529 ОСОБА_1 прийняла спадщину за законом, як єдина спадкоємиця за законом.
Матеріали спадкової справи № 186/2019 містять заяву ОСОБА_9 про відмову від спадщини за законом на користь ОСОБА_1 , доньки померлого.
03 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Кам'янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на Фермерське господарство «САЄНКО» та відповідні майнові права.
Згідно з копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії майно на балансі ФГ «САЄНКО» - відсутнє. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03 жовтня 2023 року розмір статутного (складеного) капіталу ФГ «САЄНКО» становить 0,00 гривень, розмір статутного (складеного) капіталу ФГ «САЄНКО» становить 0,00 гривень, розмір частки засновника (учасника) становить 0,00 гривень. При цьому згідно зі ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство» до предмету спадкування фермерського господарства може відноситись цілісний майновий комплекс або його частина.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03 жовтня 2023 року № 348911973, будь-які майнові права за ФГ «САЄНКО» не зареєстровані.
03 жовтня 2023 року позивачу Приватним нотаріусом Верхньодніпровського нотаріального округу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з тим, що після отримання у постійне користування земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, та проведення державної реєстрації такого господарства постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
Судом встановлено а матеріалами спадкової справи підтверджено, що ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею за законом, яка прийняла спадщину за законом, після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується, зокрема, копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 грудня 2020 року, зареєстровано в реєстрі за № 1568.
Судом також встановлено, що ОСОБА_2 заповів 31/100 частки нерухомого майна 29903812210, а саме: будівля магазину «ПРОДМАГ №1» ОСОБА_10 , яка прийняла спадщину за заповітом, що підтверджується відповідною заявою від 27 січня 2020 року № 29 ОСОБА_10 , та копією заповіту від 06 грудня 2018 року, за реєстром № 174, посвідченого секретарем виконкому Новомиколаївської селищної ради. Відповідно до інформаційної довідки 197754834 та копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом вказане майно ОСОБА_10 прийняла.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 березня 2020 року у справі № 394/8/19 (провадження № 61-1404св20) зроблено наступний висновок. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати, зокрема, коло спадкоємців, які прийняли спадщину. Для вирішення заявлених позовних вимог важливим є встановлення наявності/відсутності інших спадкоємців, з'ясування питання чи прийняли інші спадкоємці спадщину за кожним із спадкодавців.
Таким чином, для вирішення заявлених позовних вимог важливим є встановлення наявності/відсутності інших спадкоємців, з'ясування питання чи прийняли інші спадкоємці спадщину. Ці обставини визначають і як фактичне підґрунтя позову, так і суб'єктний склад відповідачів.
Відповідно до довідки, долученої до матеріалів спадкової справи ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживав в АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_10 з 2001 року та по день смерті ОСОБА_2 .
За приписами ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст. 1261 - 1264 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
Таким чином, враховуючи черговість спадкування, відсутність заявленого права на спадкування в порядку четвертої черги, встановлення якого випливає зі ст. 1264 ЦК України та відсутність в матеріалах спадкової справи інших спадкоємців, які прийняли спадщину, єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є позивач, тому в залученні особи, яка на момент смерті проживала зі спадкодавцем немає потреби, оскільки враховуючи вищезазначене рішення у справі не вплине на права та обов'язки такої особи.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (стаття 1222 ЦК України).
Відповідно до частини 1, 2, 5 статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.
Фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, має статус сімейного фермерського господарства, за умови що в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім'ї відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України. Головою сімейного фермерського господарства може бути лише член відповідної сім'ї.
Статтею 20 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що майно фермерського господарства належить йому на праві власності. У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом. Фермерське господарство має право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод. Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.
Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22 грудня 1995 року при вирішенні позову про право на майно, що є у власності селянського (фермерського) господарства, судам необхідно мати на увазі, що таке право мають лише особи, які за Законом «Про селянське (фермерське) господарство» можуть входити до складу цього господарства (подружжя, їхні батьки та діти, які досягли 16-річного віку, а також інші родичі, які об'єдналися для роботи в цьому господарстві) і за їх та інших членів цього господарства згодою занесені в його склад до спеціальних погосподарських книг сільською, селищною, міською Радою народних депутатів. Успадкування майна селянського (фермерського) господарства здійснюється за загальними правилами спадкового права.
У постанові від 21 січня 2020 року у справі № 908/2606/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала про можливість застосування до правовідносин, які виникають у зв'язку з діяльністю фермерських господарств, приписів законодавства, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, у випадку, якщо спірні правовідносини не врегульовані статутом або Законом № 973-IV.
За змістом статті 55 Закону України «Про господарські товариства у зв'язку зі смертю громадянина-учасника товариства, спадкоємці мали переважне право вступу до цього товариства. У разі відмови спадкоємця від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього спадкоємця йому видавалася у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала спадкодавцю, і вартість якої визначалася на день смерті учасника.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц прийшла до висновку, що для члена фермерського господарства, в якому немає сформованого статутного капіталу, визнання за ним в порядку спадкування прав засновника фермерського господарства є ефективним способом захисту його прав як спадкоємця засновника.
Наявність статутного (складеного) капіталу фермерського господарства дає певний обсяг корпоративних прав особі, частка якої визначається у статутному фонді (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2018 та від 10.09.2019 у справі № 923/875/17).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі №179/1043/16-ц також звертає увагу на те, що 17 червня 2018 року набрав чинності Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 6 лютого 2018 року. Згідно зі статтею 23 цього Закону у разі смерті учасника товариства його частка переходить до спадкоємця без згоди учасників товариства. Отже, за наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі. В цій же постанові ВП ВС зазначила, що оскільки позивачка була членом СФГ, в якого немає сформованого статутного капіталу, не відмовлялася від вступу до цього господарства, як і їй не відмовляло у цьому останнє, то визнання за позивачкою в порядку спадкування після смерті чоловіка прав засновника СФГ є ефективним способом захисту її прав як спадкоємниці засновника.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником та власником ФГ «САЄНКО» є ОСОБА_2 . Розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) 0,00 грн.
Перелік прав та обов'язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини.
Оскільки у ФГ «САЄНКО» не був сформований та розподілений статутний капітал, а у померлого ОСОБА_2 не визначено відповідної частки в статутному капіталі, отже ОСОБА_1 як єдиний спадкоємець за законом після померлого батька має права засновника Фермерського господарства «САЄНКО».
Згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору суд вважає за можливе покласти на позивача, так як судом не встановлено вини відповідача, щодо порушення прав позивача.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
Вимоги за позовною заявою ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради, третя особа: Приватний нотаріус Кам'янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Малашова Галина Вікторівна про визнання прав засновника в порядку спадкування- задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , права засновника Фермерського господарства «САЄНКО», код ЄДРПОУ юридичної особи - 20248989, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Кам'янського району, с. Новомиколаївка, вул. Дорожня, буд. 9, у зазначеному в статуті обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 )
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення апеляційного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя О.А. Кожевник