Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Справа № 173/1425/25
Номер провадження2/173/986/2025
іменем України
06 листопада 2025 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення коштів, переданих в якості авансу,
ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що у січні 2024 року між нею та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було досягнуто домовленості щодо продажу будинку АДРЕСА_1 та укладення договору купівлі-продажу зазначеного будинку протягом шести - восьми місяців. Вищезазначений будинок, який був предметом домовленості, належить відповідачам.
На підтвердження зобов'язання щодо придбання будинку нею відповідачу ОСОБА_2 був сплачений аванс у розмірі 1000 доларів США, що на дату домовленості по курсу НБУ становило 41 824,20 грн. Зазначена сума авансу була перерахована 31 січня 2025 року. Аванс у розмірі 750 доларів США були передані нею на руки відповідачу ОСОБА_3 приблизно у середині січня 2024 року, що на дату передачі грошових коштів становило 28402 грн. Проте, на сьогоднішній день, свої зобов'язання щодо продажу будинку, з боку відповідачів, виконано не було. Крім того, у телефонній розмові, 15 квітня 2025 року, відповідачі повідомили, що не збираються продавати їй будинок, а перераховані грошові кошти у формі авансу, повернуть їй тільки у разі, якщо вона знайде іншого покупця.
Просить стягнути з відповідачів грошові кошти, передані в якості авансу.
Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи.
Сторони в судове засідання не з'явилися, оскільки суд розглянув справу за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить будинок АДРЕСА_1 .
Як стверджує позивач між нею та відповідачами було досягнуто домовленості щодо продажу вказаного будинку та укладення в майбутньому договору купівлі - продажу.
В матеріалах справи міститься квитанція №64352058 від 31.01.2025 про переказ коштів в сумі 1000 USD, надавач платіжних послуг АТ «А-БАНК», кредит рахунку НОМЕР_1 , отримувач ОСОБА_4 , номер облікової картки платника податків отримувача НОМЕР_2 .
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом (частина 2 цієї статті).
За змістом наведених норм ЦК України завдаток є доказом існування зобов'язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Договору купівлі-продажу будинку між сторонами у справі укладено не було, тому у випадку передачі позивачкою відповідачам грошових коштів, ці кошти вважалися б авансом та підлягали поверненню позивачці.
До подібних висновків у своїх постановах доходив Верховний Суд у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 461/5297/16-ц та від 17 червня 2021 року у справі №711/5065/15-ц
Однак суд вважає, що позивачем не було доведено належними доказами факту перерахування суми авансу відповідачам.
Так, з долученої до матеріалів справи квитанції вбачається, що одержувачем коштів є ОСОБА_4 та відомостей, що саме відповідачу ОСОБА_2 були перераховані кошти в розмірі 1000 доларів США з метою купівлі у майбутньому будинку, квитанція не містить.
Крім того, твердження позивачки про те, що вона на руки передала відповідачу ОСОБА_3 аванс у розмірі 750 доларів США, не приймаються судом, оскільки зазначена обставина не підтверджується жодними належними та допустимими доказами.
Будь - яких інших доказів на підтвердження обставин, на які посилається позивач у позовній заяві суду не надано.
В той же час, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1 та 2 ст. 77 ЦПК України).
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова Верховного суду від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц).
Відповідно до приписів ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Беручи до уваги те, що позивач не довів належними та допустимими доказами існування обставин, на котрі посилається у позовній заяві, а саме перерахування відповідачам авансу, суд доходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.
З огляду на положення ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про стягнення коштів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.
Суддя: Є.В. Челюбєєв