Справа № 304/955/25 Провадження № 3/304/573/2025
06 листопада 2025 року м. Перечин
Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Ганько І.І., розглянувши матеріали, які надійшли з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Новолабунь Полонського району Хмельницької області, мешканця АДРЕСА_1 , інженера мобільних мереж ТОВ «Водафон», громадянина України,
за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
з протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 146062 від 22 квітня 2025 року видно, що того ж дня о 19.10 год ОСОБА_1 був виявлений та затриманий на ділянці відповідальності ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на околиці населеного пункту Сімер Ужгородського району прикордонним нарядом «Контрольний пост» на відстані 7 000 м до державного кордону у напрямку 201 прикордонного знаку за вчинення спроби незаконного перетину державного кордону з України у Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон у пішому порядку, чим порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про Державний кордон України» від 04 листопада 1991 року, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Зазначені дії ОСОБА_1 інспектором прикордонної служби ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП як перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, однак його представник - адвокат Ямнюк В.В. беручи участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, просила закрити провадження у даній справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Попередньо направляла суду письмові пояснення, в яких вказувала, що 22 квітня 2025 року ОСОБА_1 у віці 20 років, керуючи транспортним засобом марки «Сузукі Вітара», р/н НОМЕР_2 , працюючи інженером мобільних мереж та виконуючи свої професійні обов'язки по налаштуванню станцій вимірювання зв'язку у Закарпатській області, був зупинений на блокпості працівниками Державної прикордонної служби, та після перевірки останніми всіх запитуваних документів, які не викликали у прикордонників жодних сумнівів, з невідомих причин був переданий працівникам Національної поліції, які, у свою чергу вирішили доставити його до найближчого ТЦК та СП. Відтак вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутня об'єктивна сторона правопорушення - ні протокол, ні матеріали справи не містять ні мотивів, ні доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 ; поведінка останнього у формі надання всіх наявних у нього документів свідчить виключно про правослухняність та відсутність умислу на вчинення будь-якого порушення; з врахуванням диспозиції статті, відповідальність настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону, тоді як ОСОБА_1 був затриманий на відстані 7 000 м просто перебуваючи у Закарпатській області. Також вказує на відсутність у діях її підзахисного суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, оскільки у матеріалах справи відсутні фото, відеодокази або показання свідків, які б підтверджували описане у протоколі діяння; ОСОБА_1 було надано усі наявні у нього документи, які підтверджували, що він перебуває на Закарпатській області саме в цілях робочої поїздки, які завідомо не були долучені до матеріалів даної справи працівниками прикордонної служби; у день затримання ОСОБА_1 неодноразово проїжджав вказаний блокпост, що також свідчить на його користь та відсутність умислу на перетин кордону.
Заслухавши її пояснення, вивчивши письмові матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя прийшов до такого висновку.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Підставою притягнення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення.
Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 146062 від 22 квітня 2025 року, громадянин України ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а саме 22 квітня 2025 року о 19.10 год був виявлений та затриманий на околиці населеного пункту Сімер Ужгородського району на відстані 7 000 м до державного кордону на напрямку 201 прикордонного знаку під час спроби незаконного перетину державного кордону з України у Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон у пішому порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 204-1 КУпАП передбачено відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Виходячи з положень частини 1 статті 204-1 КУпАП вбачається, що об'єктивну сторону даного правопорушення складає перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України; перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів; перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом в пунктах пропуску через державний кордон України з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Так, за наданими суду матеріалами, ОСОБА_1 був затриманий інспектором прикордонної служби на околиці населеного пункту Сімер за намір незаконно перетнути державний кордон України в Словацьку Республіку на напрямку 201 п/зн на відстані 7 000 м до Державного кордону України.
На думку суду, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення в якості доказів протокол про адміністративне затримання та особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 22 квітня 2025 року, а також власний рапорт особи, яка склала протокол та Схема затримання громадянина України, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовними та беззаперечними доказами на доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Навпаки, з пояснень представника особи, якій ставиться у провину вчинення даного правопорушення - адвоката Ямнюк В.В. суддею встановлено, що у квітні 2025 року ОСОБА_1 перебував зокрема у Закарпатській області у службовому відрядженні як інженер ТОВ «ТХС Україна».
Як видно з наданих адвокатом доказів, з 01 по 30 квітня 2025 року інженера ОСОБА_1 відряджено для проведення робіт по тестування якості мереж та сервісів мобільного зв'язку на території Київської, Миколаївської, Херсонської, Одеської, Чернівецької, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Тернопільської, Волинської, Рівненської, Хмельницької, Вінницької, Житомирської, Кіровоградської, Черкаської, Полтавської, Чернігівської, Харківської, Сумської, Дніпропетровської, Запорізької, Донецької областей, а також закріплено за ним автомобіль «Сузукі Вітара», р/н НОМЕР_2 , що підтверджується копією наказу ТОВ «ТХС Україна» № 11/25-ТХС від 27 березня 2025 року.
При цьому з копій комплексного звіту видно, що, зокрема 22 квітня 2025 року ОСОБА_1 перебував на території Закарпатської області - місті Мукачево, Берегівському районі, Ужгородському районі (села Сімер, Порошково).
Інших беззаперечних доказів, в тому числі відео чи фото доказів, письмових пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та, які б вказували на причетність ОСОБА_1 до вчинення правопорушення суду не надано; які саме положення порядку перетинання державного кордону порушено та які конкретні дії вчинено ОСОБА_1 в порушення статей 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» у протоколі не зазначено, при тому що як з пояснень представника у судовому засіданні, так і з наданих нею письмових доказів видно, що ОСОБА_1 був затриманий на прикордонному пості на транспортному засобі «Сузукі Вітара», р/н НОМЕР_2 , а не рухаючись у пішому порядку, як зазначено у протоколі.
Суддя також приймає до уваги, що тільки перебування особи на певній відстані біля державного кордону саме по собі, без інших доказів, не може свідчити про намір особи незаконно перетнути Державний кордон. У даному випадку ОСОБА_1 був затриманий на відстані 7 000 м від лінії державного кордону, що у зв'язку з відсутністю інших доказів, викликає обґрунтовані сумніви у його намірі незаконно перетнути Державний кордон України.
З огляду на викладене суддя вважає, що доказів того, що дії ОСОБА_1 яким-небудь чином були спрямовані на спробу незаконного перетину Державного кордону України матеріали справи не містять.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та інше.
При цьому слід зазначити, що розглядаючи адміністративні матеріали, які направлені до суду з метою притягнення винної особи до адміністративної відповідальності і які визнані органом, що їх направляє достатніми для досягнення поставленої мети, суд не може вийти за межі обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.
З врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Частиною 1 статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 463/1352/16-а (провадження № К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 цього Кодексу провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 7, 9, 247, 277, 278-280, 283-285 КУпАП, суддя,
провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя:Ганько І. І.