Номер провадження 2-о/243/169/2025
Номер справи 243/9249/25
«05» листопада 2025 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого - судді Гончарової А.О.,
з участю: секретаря судового засідання - Слободкіної Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі Наказу № 29-к «Про впровадження дистанційної роботи Слов'янського міськрайонного суду Донецької області» від 10 травня 2022 року, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення,-
ОСОБА_1 звернулася до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з заявою за участю заінтересованої особи: Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 20 липня 2015 року державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. заявнику ОСОБА_1 було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 1391, яким посвідчено право власності заявника ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , набуте нею в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 . Право власності заявника ОСОБА_1 на зазначену квартиру було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У вищезазначеному свідоцтві про право на спадщину за заповітом № 1391, яке є підставою для внесення відомостей про речові права до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. була допущена помилка у реєстраційному номері облікової картки платника податків заявника ОСОБА_1 і замість правильного номеру НОМЕР_1 зазначений неправильний НОМЕР_2 , наразі Державний реєстр речових прав на нерухоме майно не відображає інформацію, що власником квартири АДРЕСА_1 є заявник ОСОБА_1 . Вказане унеможливлює реалізацію заявником ОСОБА_1 її прав як власника цієї квартири на розпорядження нею, одержання компенсації у разі її знищення тощо.
В зв'язку з викладеним, заявник просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. 20 липня 2015 року та зареєстрованого у реєстрі за № 1391.
Заявник, ОСОБА_1 та представник заявник, адвокат Головкіна Н.А., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АН №1807825 від 07 жовтня 2025 року, належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, не з'явилися, до суду надали заяву про розгляд справи за їхньої відсутності, заявлені вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити.
Представник заінтересованої особи, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Москаленко О.О., в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи без представника управління, в письмових поясненнях зазначила, що повноваження Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у сфері нотаріату відносяться до повноважень контролюючого та методичного органу у цій сфері, жодна посадова особа Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не має повноважень на виконання реєстраційних дій, зокрема, встановлення факту належності оригіналу правовстановлюючого документу. Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції відповідно до законодавства не є органом нотаріату, не наділено повноваженнями на вчинення нотаріальних дій, не є суб'єктом вирішення питання визнання права власності. Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції не наділене повноваженнями щодо виправлення помилки в документах посвідчених нотаріусом. Згідно з наказом Міністерства юстиції України від 08.05.2023 №1705/5 «Про реорганізацію деяких державних нотаріальних контор Донецької області», Першу бахмутську нотаріальну контору реорганізовано шляхом її приєднання до Другої бахмутської державної нотаріальної контори з перейменуванням в Бахмутську державну нотаріальну контору. Наказом міжрегіонального управління до особливого розпорядження оголошено простій Бахмутської державної нотаріальної контори. Документи нотаріального діловодства та архіву Першої бахмутської державної нотаріальної контори до правонаступника або Донецького обласного державного нотаріального архіву не передавались, встановити їх місцезнаходження та стан збереження наразі неможливо. У зв'язку з активним веденням бойових дій та відсутністю доступу до архівів, що перешкоджає виправлення описки у свідоцтві про право на спадщину за заповітом через дію непереборної сили, існують підстави щодо відновлення порушених прав позивача у судовому порядку.
Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, приходить до наступного висновку.
20 липня 2015 року державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. заявнику ОСОБА_1 було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 1391, яким посвідчено право власності заявника ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , набуте нею в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 40979944 від 20 липня 2015 року.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 40876924 від 20 липня 2015 року, на підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину за заповітом державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була здійснена державна реєстрація права власності заявника ОСОБА_1 на зазначену квартиру.
Проте, при оформлені свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 1391 державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. була допущена помилка у реєстраційному номері облікової картки платника податків заявника ОСОБА_1 та замість правильного номеру НОМЕР_1 зазначений неправильний НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки про присвоєння ідентифікаційного номера від 18.02.1999 року, ОСОБА_1 одержала ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
При реєстрації права власності заявника на вищевказану квартиру державним нотаріусом на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 1391 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено невірні дані щодо заявника, а саме, невірно вказаний ідентифікаційний номер, тому наразі Державний реєстр речових прав на нерухоме майно не відображає інформацію, що власником квартири АДРЕСА_1 є заявник ОСОБА_1 , що підтверджується Інформацією сформованою за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» № 5005478327773 від 06 жовтня 2025 року.
Факт того, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке було зареєстроване в реєстрі за № 1391, державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. 20 липня 2015 року, було видане саме заявнику ОСОБА_1 підтверджується тим, що дата народження та адреса зареєстрованого місця проживання особи, вказаної в даному свідоцтві у якості особи, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , співпадає з датою народження та адресою зареєстрованого станом на 20 липня 2015 року місця проживання ОСОБА_1 , зазначеними у паспорті громадянина України, належного заявнику.
Крім того, та обставина, що вищевказане свідоцтво про право на спадщину за заповітом державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. 20 липня 2015 року було видане саме заявнику ОСОБА_1 , підтверджується тим, що серія і номер паспорта, а також адреса зареєстрованого місця проживання особи - власника квартири АДРЕСА_1 , зазначені у Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 40876924 від 20 липня 2015 року, є ідентичними з паспортними даними заявника ОСОБА_1
16 жовтня 2015 року, тобто після набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 зареєструвала своє місце проживання саме у цій квартирі, що в силу приписів п. 2.2 розділу ІІ чинного станом на 16 жовтня 2015 року Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого Наказом МВС України № 1077 від 22 листопада 2012 року, за відсутності документа на підтвердження права власності на дану квартиру, станом на 16 жовтня 2015 року здійснити було неможливо.
Також доказом того, що 20 липня 2015 року державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 1391, було видано саме заявнику ОСОБА_1 , підтверджується наявністю у ОСОБА_1 технічного паспорту на квартиру, що знаходиться у власності громадянина ОСОБА_1 .
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Положеннями частини першої статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 293 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження також справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).
Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин 5,6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі Постанова Пленуму) певні юридичні факти можуть підтверджуватися рішенням суду.
Як вбачається з роз'яснень, які містяться в пунктах 1, 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», перелік фактів, які встановлюються судом не є вичерпним. При розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства. Разом з тим суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв'язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв'язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.
Як роз'яснено в п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», розгляд в порядку окремого провадження справи про встановлення факту можливий, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.12.2010 №3253/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2010 за № 1318/18613 (далі - Правила), встановлений порядок виправлення помилки у тексті нотаріально оформлюваного документа.
Так, відповідно до вимог пункту 6.16 розділу VI Правил, у разі виявлення нотаріусом у тексті нотаріального документу, який створений ним у результаті вчинення нотаріальної дії технічної помилки, яка не змінює змісту документа та не впливає на права особи(іб) щодо якої(их) було вчинено нотаріальну дію (описка, друкарська або граматична помилка), нотаріус може виправити таку помилку.
Помилка у тексті нотаріального документа виправляється у всіх примірниках такого документу одночасно.
Виправлення помилки повинно відповідати відомостям, що містяться в документах, які були подані нотаріусу для вчинення нотаріальної дії, або отримані безпосередньо з єдиних державних реєстрів.
Виправлення технічної помилки застерігається нотаріусом, який вчинив нотаріальну дію, після посвідчувального напису, із зазначенням дати та проставленням свого підпису і печатки на такому застереженні.
Внести виправлення технічної або орфографічної помилки до тексту такого документа можна за заявою особи, заінтересованої у вчиненні нотаріальної дії.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004, територія міста Бахмут Бахмутської міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області з 13.12.2023 віднесена до тимчасово окупованої Російською Федерацією.
Постановою Верховної Ради України від 04.02.2016 місто Артемівськ Донецької області перейменовано в місто Бахмут, у зв'язку з чим Друга артемівська державна нотаріальна контора була перейменована в Другу бахмутську державну нотаріальну контору.
Згідно з наказом Міністерства юстиції України від 08.05.2023 №1705/5 «Про реорганізацію деяких державних нотаріальних контор Донецької області», Першу бахмутську нотаріальну контору реорганізовано шляхом її приєднання до Другої бахмутської державної нотаріальної контори з перейменуванням в Бахмутську державну нотаріальну контору. Наказом міжрегіонального управління до особливого розпорядження оголошено простій Бахмутської державної нотаріальної контори.
Таким чином, на теперішній час в порядку п. 6.16 розділу VI Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 3253/5 від 22 грудня 2010 року, тобто тим нотаріусом, який таку помилку допустив, неможливо виправити помилку у реєстраційному номері облікової картки платника податків, допущену державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. у свідоцтві про право на спадщину за заповітом № 1391 від 20 липня 2015 року.
Факт, встановлення якого просить заявник, має для неї юридичне значення, оскільки підтверджує її право власності та надає право на розпорядження цієї власністю.
Вирішуючи справу суд виходить з того, що заявницею доведено факт належності їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 1391 від 20 липня 2015 року, оскільки в повній мірі реалізовано стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
На підставі викладеного, а також враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, які підтвердженні доказами дослідженими судом, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 , оскільки її вимоги є обґрунтованими та доведені відповідними доказами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 355, 356 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити повністю.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. 20 липня 2015 року та зареєстрованого у реєстрі за № 1391.
Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 05 листопада 2025 року.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області А.О. Гончарова