СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/1139/25
пр. № 2-а/759/92/25
06 листопада 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
28.12.2024 адвокат Резнік К.О., яка представляє інтереси позивача, засобами поштового зв'язку звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом, у якому просить скасувати постанову №2457 від 19.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі.
Даний позов обґрунтовано тим, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 №2457 від 19.12.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17 000 грн. 00 коп.
Позивач та його представник вважають таку постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з огляду на недоведеність відповідачем перебування позивача під юрисдикцією суб'єкта владних повноважень, тобто, що ОСОБА_1 проживає на території Святошинського району м. Києва. Крім того, відповідач розглянув справу без участі позивача, а до постанови не долучив жодних доказів, які б свідчили про своєчасне та належне сповіщення ОСОБА_1 про такий розгляд. Наведене призвело до того, що позивач був позбавлений можливості ознайомитися із матеріалами справи, надати свої заперечення, висловити позицію, заявити клопотання та реалізувати інші передбачені законом права. Водночас, ОСОБА_1 є опікуном недієздатного ОСОБА_2 , документальне підтвердження про таке персонально було надано до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Довідкою ОСОБА_1 надано відстрочку строком до 07.02.2025 року.
Окремо адвокат зауважила, що оскаржувана постанова не містить конкретних відомостей про те, які саме дані не вніс ОСОБА_1 , що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У той же час, позивач має документальне підтвердження своєчасного оновлення своїх облікових даних, зокрема, й на момент складення стосовно нього протоколу та винесення оскаржуваної постанови.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2025 для розгляду даного позову визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.
Ухвалою суду від 16.01.2025 позовну заяву залишено без руху.
03.02.2025 позивачем усунено допущені недоліки.
Ухвалою суду від 06.02.2025 провадження відкрито, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників провадження.
На виконання вимог ухвали про відкриття провадження судом було скеровано відповідачу ІНФОРМАЦІЯ_3 копію позовної заяви з додатками та ухвали про відкриття провадження, які останнє отримало 10.03.2025 року.
Разом з тим, у визначений судом строк відповідач не скористався наданим йому правом на подачу відзиву та доказів, якими він обґрунтовує свою позицію.
Суд вважає за необхідне нагадати, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Водночас, передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Відтак, практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
У свою чергу, згідно зі ст. 2 КАС України завданням цивільного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень..
Учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. (ч. 1, 2 ст. 44 КАС України).
До основних засад судочинства ч. 3 ст. 2 КАС України віднесено верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Виходячи зі змісту ст. 8, 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Таким чином, суд доходить висновку про належне сповіщення відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 про розгляд даного провадження, забезпечення останньому можливості скористуватися наданим КАС України правом на подачу відзиву на позовну заяву.
Суд, вивчивши доводи позивача, викладені у позовній заяві, оцінивши в сукупності надані останнім докази, доходить таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
В силу положень п. 3 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративним судом є суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Так, п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що 19.12.2024 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , виявивши порушення ОСОБА_1 вимог законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, склав протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Так, приписами ч. 3 ст. 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Зі змісту протоколу №2696 від 13.12.2024, складеного стосовно ОСОБА_1 , вбачається, що останній 13.12.2024 порушив вимоги п. 10-1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, які містяться у Додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, а саме - не уточнив (через ЦНАП або електронний кабінет призовника) свої персональні дані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України.
Відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 оголошено та введено загальну мобілізацію.
У п. 10-1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, які містяться у Додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 (в редакції від 29.10.2024) закріплено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Враховуючи, що ОСОБА_1 не оновив свої облікові дані, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо останнього складено протокол №2696 від 13.12.2024 та постановою №2457 від 19.12.2024 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В силу приписів ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Так, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Приписами ст. 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як встановлено ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Розгляд кожного протоколу завершується винесенням постанови, яка згідно з ч. 2 ст. 283 КУпАП повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі №513/899/16-а.
У першу чергу суд вважає за необхідне зазначити, що не погоджується із доводами позивача та його представника щодо необізнаності ОСОБА_1 про факт складення стосовно нього протоколу та дати розгляду такого протоколу уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 . Так, до позову долучено копію протоколу №2696 від 13.12.2024, з якого вбачається, що позивач того ж дня (13.12.2024) отримав копію протоколу, в якому зазначено дату та час його розгляду по суті - 19.12.2024 о 09 год. 30 хв. У свою чергу, ОСОБА_1 скористався законодавство закріпленим правом на подачу письмових пояснень та 19.12.2024 надав відповідачу свої заперечення на складений стосовно нього протокол. Однак, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачаючи в діях ОСОБА_1 порушення вимог закону про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, притягнув останнього до адміністративної відповідальності. Зі змісту постанови №2457 від 19.12.2024 вбачається, що позивач того ж дня отримав копію оскаржуваної постанови.
Таким чином, судом у ході розгляду даних матеріалів встановлено, що представником ІНФОРМАЦІЯ_2 під час розгляду протоколу стосовно ОСОБА_1 не допущено порушення процедури розгляду протоколу та, як наслідок, прав позивача в цій частині.
Також суд не бере до уваги твердження адвоката Резнік К.О. про недоведеність ІНФОРМАЦІЯ_4 факту проживання позивача ОСОБА_1 на території Святошинського району м. Києва, тобто перебування останнього під юрисдикцією ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки наведене спростовується долученими до позову доказами.
Водночас, суддя не вважає доведеним той факт, що позивач ОСОБА_1 своєчасно оновив свої облікові дані. До позову долучено витяг із бази «Резерв+» від 17.10.2024 та 11.12.2024 (тобто за 2 дні до дати складення протоколу стосовно ОСОБА_1 ), з яких вбачається, що персональні дані позивача у період з дня набрання законної сили Указом Президента України про оголошення мобілізації не були оновлені, оскільки відповідна графа у вказаних витягах не містить даних про дату оновлення.
За таких обставин, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 своєчасно не оновив свої облікові дані, а відтак, наявні підстави стверджувати, що ОСОБА_1 13.12.2024 порушив вимоги п. 10.1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, які містяться у Додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Суд вважає за необхідне нагадати, що відповідно до ст. 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
У свою чергу, приписи ст. 77 Кодексу закріплюють, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено неправомірності винесення оскаржуваної постанови. Матеріали справи містять сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких би вбачалося, що позивач у визначений законом строк не виконав вимоги законодавства щодо оновлення своїх персональних даних через ЦНАП або електронний кабінет.
Таким чином, позивачем та його представником не доведено обставини, на які вони посилаються у позовній заяві, більше того, долученими до позовної заяви доказами спростовують такі твердження та свідчать про правомірність винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 постанови №2457 від 19.12.2024 стосовно ОСОБА_1 .
З огляду на відсутність у суду доказів, зі змісту яких можна було б дійти висновку, що постанова №2457 від 19.12.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не ґрунтується на низці допустимих, достатніх та достовірних доказів, які у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 вини у вчиненні інкримінованого діяння, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 19, 20, 44, 72-79, 241-246, 250, 255, 268-269, 286 КАС України, ст.ст. 38, 210-1, 247, 268 КУпАП, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Єросова І.Ю.