СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/21436/25
пр. № 3/759/7125/25
22 вересня 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова Іванна Юріївна, розглянувши адміністративний матеріал, які надійшов з Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Енергодара Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області, громадянина України, який здобув вищу освіту, працює директором ТОВ «КБ «Теплоенергоавтоматика», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП,
16.09.2025 до Святошинського районного суду м. Києва із Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2025 для розгляду даної справи визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення №6/25-24в від 11.08.2025 встановлено, що ОСОБА_1 , будучи директором ТОВ «КБ "Теплоенергоавтоматика» (м. Київ, вул. Академіка Кримського, 27, корпус 2, кабінет 2/208), всупереч вимогам Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №939 від 18.12.2013, не розробив актуальні переліки матеріальних носіїв секретної інформації, які в умовах воєнного стану або надзвичайного стану залишаються на місці чи переміщуються у безпечні місця, вивозяться до місць евакуації, знищуються на місці, а також підлягають знищенню, не підготував проект акту про знищення МНСІ, що не мають практичної та культурної цінності. Крім того, внаслідок бездіяльності директора ОСОБА_1 на товариства не розроблено порядок дій посадових осіб щодо здійснення заходів із забезпечення режиму секретності у разі виникнення загрози захоплення матеріальних носіїв секретної інформації, перелік посад, перебування на яких дає право посадовим особам надавати матеріальним носіям секретної інформації грифи секретності, у журналі вхідних та журналі підготовлених документів відсутні штампи або записи про проведені перевірки, які повинні бути засвідчені підписом членів або голови комісії ( ОСОБА_1 - голови). Також внаслідок бездіяльності ОСОБА_1 скерована раніше секретна документація не взята на інвентарний облік або долучена до справи.
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівниками СБ України за п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП.
До суду ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату і час судового розгляду, не прибув, жодних клопотань чи заяв про відкладення судового засідання не направляв. Разом з тим, у складеному щодо нього протоколі просив проводити розгляд справи по суті без його участі.
Суддя звертає увагу, що згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Водночас, передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Відтак, практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи, що ОСОБА_1 завчасно та належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується наявною у матеріалах провадження довідкою про доставку СМС повістки від 16.09.2025, до початку розгляду не повідомив про причини своєї неявки та не надав суду доказів її поважності, беручи до уваги, що відповідно до ст. 268 КУпАП участь особи при розгляді справи за ст. 212-2 КУпАП не є обов'язковою, суддя вважає за можливе розглянути адміністративний протокол №6/25-24в від 11.08.2025, складений стосовно ОСОБА_1 , без його участі.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписи ст. 280 КУпАП закріплюють, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Приписами п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю, а саме невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці.
Так, винуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння встановлюються за результатами оцінки доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП, підтверджується наданими суду матеріалами у їх сукупності, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення №6/25-24в від 11.08.2025, складеним відносно ОСОБА_1 ; копією наказу №101-к від 12.10.2023 про призначення ОСОБА_1 на посаду директора ТОВ « КБ «Теплоенергоавтоматика»; копією доповнення до посадової інструкції директора ТОВ «КБ «Теплоенергоавтоматика» (в частині здійснення заходів щодо охорони держаної таємниці) від 05.06.2024; копією облікової картки громадянина про надання допуску та доступу до державної таємниці від 11.10.2023 №8, виданої на ім'я ОСОБА_1 ; копією зобов'язання ОСОБА_1 від 11.10.2023№ Витягом з акту спеціальної експертизи наявності умов, необхідних для провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, у ТОВ «КБ «Теплоенергоавтоматика» (51/6-63539дсу від 11.08.2025).
Закон України «Про державну таємницю» регулює суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України.
Згідно зі ст. 1 Закону «Про державну таємницю» державна таємниця - це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою; охорона державної таємниці - це комплекс організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на запобігання розголошенню секретної інформації та втратам її матеріальних носіїв.
У свою чергу, ст. 3 вказаного Закону визначено, що його дія поширюється на органи законодавчої, виконавчої та судової влади, органи прокуратури України, інші державні органи, в тому числі територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, утворені як відокремлені підрозділи центрального органу виконавчої влади без статусу юридичної особи, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації усіх форм власності, об'єднання громадян (далі - державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації), що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, громадян України, іноземців та осіб без громадянства, яким у встановленому порядку наданий доступ до державної таємниці.
Відповідно до ч. 5 ч. 6 ст. 5 Закону «Про державну таємницю», спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України. Забезпечення охорони державної таємниці відповідно до вимог режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, діяльність яких пов'язана з державною таємницею, покладається на керівників зазначених органів, підприємств, установ і організацій.
У ст. 21 Закону «Про державну таємницю» зазначено, що в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, з метою розроблення та здійснення заходів щодо забезпечення режиму секретності, постійного контролю за їх додержанням створюються на правах окремих структурних підрозділів режимно-секретні органи (далі - РСО), які підпорядковуються безпосередньо керівнику державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації. Створення, реорганізація чи ліквідація РСО здійснюються за погодженням із Службою безпеки України. У своїй роботі РСО взаємодіють з органами Служби безпеки України. До складу режимно-секретного органу входять підрозділи режиму, секретного діловодства та інші підрозділи, що безпосередньо забезпечують охорону державної таємниці, залежно від специфіки діяльності державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації.
Основними завданнями РСО є: а) недопущення необґрунтованого допуску та доступу осіб до секретної інформації; б) своєчасне розроблення та реалізація разом з іншими структурними підрозділами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій заходів, що забезпечують охорону державної таємниці; в) запобігання розголошенню секретної інформації, випадкам втрат матеріальних носіїв цієї інформації, заволодінню секретною інформацією іноземними державами, іноземними юридичними особами, іноземцями, особами без громадянства та громадянами України, яким не надано допуску та доступу до неї; г) виявлення та закриття каналів просочення секретної інформації в процесі діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації; д) забезпечення запровадження заходів режиму секретності під час виконання всіх видів робіт, пов'язаних з державною таємницею, та під час здійснення зовнішніх відносин; е) організація та ведення секретного діловодства; є) здійснення контролю за станом режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях та на підпорядкованих їм об'єктах.
Згідно з абз. 6 ч. 3 ст. 20, ч. 3 ст. 27 Закону «Про державну таємницю», керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, мають бути обізнані з чинним законодавством про державну таємницю. Керівники державних органів, за винятком осіб, передбачених частиною шостою цієї статті, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій доступ до державної таємниці у сфері, що стосується діяльності державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, отримують за посадою після надання їм допуску до державної таємниці за відповідною формою.
За змістом ст. 39 Закону посадові особи та громадяни, винні у невжитті заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпеченні контролю за охороною державної таємниці несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Беручи до уваги вищенаведене, суддя, оцінивши надані докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, доходить висновку, що ОСОБА_1 є винуватим у вчиненні даного адміністративного правопорушення, а тому він підлягає адміністративній відповідальності за його вчинення.
Враховуючи дані про особу ОСОБА_1 , його вік, майновий стан, характер вчиненого ним адміністративного правопорушення та наявність вини останнього у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, суддя вважає, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності в межах санкції, передбаченої п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП.
У ході розгляду обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 суддею не встановлено.
Таким чином, враховуючи наведене, приходжу до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення в межах санкції п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП у виді штрафу.
Призначення саме такого адміністративного стягнення на переконання суду є необхідним і достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
У порядку, визначеному ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» вважаю за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 1, 9, 40-1, п. 6 ч. 1 ст. 212-2, 245, 251, 280, 283-285, 294 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Енергодара Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області, громадянина України, який працює директором ТОВ «КБ «Теплоенергоавтоматика», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Енергодара Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області, громадянина України, який працює директором ТОВ «КБ «Теплоенергоавтоматика», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн. 60 коп.
Роз'яснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженцю м. Енергодара Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області, громадянину України, який працює директором ТОВ «КБ «Теплоенергоавтоматика», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через 15 (п'ятнадцять) днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження постанови.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Суддя І.Ю. Єросова