05.11.2025 Справа № 756/107/25
Унікальний номер 756/107/25
Номер провадження 2/756/1937/25
05 листопада 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Шролик І.С.,
секретаря судового засідання - Лисенко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування та шкоди, завданої внаслідок ДТП,
Короткий зміст позовних вимог.
У січні 2025 року звернувся ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Конюшка Д.Б., в якому просить стягнути з ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь позивача несплачену частину страхового відшкодування у розмірі 48 482,39 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача майнову шкоду, завдану внаслідок ДТП у розмірі 41 214,55 грн.; компенсацію моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн.; вирішити питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 02 лютого 2024 року за участі водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Tayota», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який рухався по шляхопроводу пр.-т. Степана Бендери виїзд на вул. Богатирська в м.Києві не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався інтервалу внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на праві власності належить позивачу ОСОБА_1 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Оболонського районного суду м.Києва від 18 квітня 2024 року ОСОБА_2 визнано винним в ДТП, яка трапилась 02 лютого 2024 року.
На час ДТП цивільна правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант», яке здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 107626,86 грн.
Згідно зі звіту №1006/09-24 від 14 серпня 2024 року, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 156109,25 грн., вартість відновлюваного ремонту автомобіля 197323,80 грн.
Позивач вважає, що зі страховика на його користь підлягає стягненню недоплачений розмір страхового відшкодування в сумі 48482,39 грн.
З відповідача, як винного в ДТП, різницю завданих збитків між відновлюваним ремонтом та сумою страхового відшкодування 41214,55 грн ( 197323,80 грн -156109,25 грн).
Також позивач зауважує, що в результаті ДТП йому завдано душевних страждань, від пошкодження автомобіля, не може користуватися власним майном, порушено нормальні життєві стосунки, та зв'язки, що вимагає додаткових зусиль, просить в рахунок компенсації моральної шкоди стягнути 10000,00 грн.
Рух справи
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 січня 2025 року справу передано на розгляд судді Шролик І.С.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 08 січня 2025 року відкрито провадження по справі, вирішено, що спір підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду на 13 лютого 2025 року.
Від представника відповідача ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» 06 лютого 2025 року надійшов відзив на позовну заяву. До відзиву доданий звіт про визначення вартості матеріального збитку від 15 листопада 2024 року на підставі якого проведено виплату страхового відшкодування.
Ухвалою суду від 21 квітня 2025 року за клопотанням представника позивача у справі призначена судова автотоварознавча експертиза для визначення вартості матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Провадження у справі зупинено.
Ухвалою суду від 09 червня 2025 року відновлено провадження з метою вирішення питання по клопотанню експерта.
Ухвалою суду від 25 червня 2025 року клопотання експерта про надання додаткових вихідних даних залишено без задоволення.
25 червня 2025 року представник позивача подав клопотання про відмову від позову в частині вимог до ТзДВ «Альфа-Гарант».
02 жовтня 2025 року матеріали справи повернуто до суду з повідомленням про неможливість проведення судової експертизи.
Ухвалою суду 03 жовтня 2025 року провадження у справі відновлено та призначено до розгляду на 05 листопада 2025 року.
04 листопада 2025 року від представника позивач надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Просив задовольнити подану ним заяву про відмову від позову в частині вимог до ТзДВ «СК «Альфа-Гарант». Позовні вимоги до ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 05 листопада 2025 року задоволено заяву представника позивача, прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог до ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування. Провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 до ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» закрито.
В судове засідання 05 листопада 2025 року представник відповідача ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» не з'явились про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду спарви сповіщався належним чином шляхом надіслання судової повістки за зареєстрованим місцем проживання : АДРЕСА_1 . Поштова кореспонденція повернулася без вручення адресату із позначенням «адресат відсутній за вказаною адресою».
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
В зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 02 лютого 2024 року за участі водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Tayota», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухався по шляхопроводу пр.-т. Степана Бендери виїзд на вул. Богатирська в м.Києві не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на праві власності належить позивачу ОСОБА_1 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Оболонського районного суду м.Києва від 18 квітня 2024 року ОСОБА_2 визнано винним в ДТП, яка трапилась 02 лютого 2024 року (а.с.11).
На час ДТП цивільна правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована полісом обов'язкового страхування №213449989 в ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (а.с.12).
З виписки руху коштів по картці ОСОБА_1 від 19 листопада 2024 року встановлено, що 19 листопада 2024 року здійснено зарахування на картковий рахунок грошових коштів в сумі 107626,86 грн. від ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (а.с.13).
Згідно зі звіту №1006/09-24 від 14 серпня 2024 року, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 156109,25 грн., вартість відновлюваного ремонту автомобіля, без урахування фізичного зносу вузлів і деталей на дату настання події становить - 197323,80 грн. (а.с.14-31).
За проведення оцінки матеріального збитку ОСОБА_1 сплатив ФОП ОСОБА_3 5000,00 грн (а.с.32).
Угодою про доплату страхового відшкодування від 29 травня 2025 року ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» зобов'язалось в строк до 12 червня 2025 року здійснити ОСОБА_1 доплату страхового відшкодування в розмірі 27203,00 грн.
Спір між сторонами виник з приводу стягнення з винуватця ДТП ОСОБА_2 різниці між розміром завданих збитків та сумою виплаченого страхового відшкодування, а також компенсації завданої моральної шкоди.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього процесуальний кодекс України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України Про страхування , цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (стаття 2 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).
Згідно з частинами першою, другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За ст. 29 та п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з частиною другою статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Слід також зазначити, що якщо потерпілий звернувся до страховика, при цьому, страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження №61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).
Якщо позивачу недостатньо сплаченого страховиком відшкодування, він має право вимоги до винної у дорожньо-транспортній пригоді особи різницю між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування.
Суд при вирішенні питання про стягнення з відповідача, як винної у ДТП особи завданої шкоди, ураховує висновок щодо вартості матеріального збитку від 28 жовтня 2024 року, наявний в матеріалах справи, в якому визначений обсяг завданої шкоди власнику КТЗ - 156109,25 грн, вартість відновлюваного ремонту без урахування фізичного зносу - 197323,80 грн, розмір витрат на проведення відновлюваного ремонту з урахуванням фізичного зносу, зменшений на суму визначеного податку на додану вартість -143897,53 грн (а..с190.)
Тому розмір матеріального збитку, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача 41214,55 грн, як різниця між вартістю відновлюваного ремонту (без урахування фізичного зносу) та вартістю матеріального збитку (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу), виходячи з розрахунку (197323,80 -156109,25).
Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частинами 2, 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Разом з тим, слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Аналогічну позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 19.09.2018 по справі №815/7401/16.
Для вирішення питання про відшкодування моральної шкоди необхідно встановити: наявність шкоди, протиправність дій відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача. Кожна із цих складових є обов'язковою умовою для відшкодування завданої шкоди.
Заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди та стягнення її з відповідача, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу він втратив можливість вести звичний спосіб життя, вільно пересуватися, необхідність змін повсякденному способу життя, що завдало душевних страждань.
З урахуванням обставин справи, ураховуючи вимушені зміни у звичному режимі позивача, тяжкість та глибину страждань. Пов'язаних зі знищенням автомобіля, виходячи із принципів розумності, співмірності й справедливості, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь а, слід стягнути в рахунок компенсації моральної шкоди 5000 грн. Саме цей розмір відповідає критерію розумності та справедливості, не призведе до збагачення позивача за рахунок відповідача, й не поставить відповідача в край тяжке майнове становище відповідача.
При вирішенні питання розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду із позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 1211,20 грн, за вимоги, заявлені до відповідача ОСОБА_2 , який підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положення ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомогу.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05 липня 2012 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини друга-четверта статті 137 ЦПК України).
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги №21/11/24-ЮП від 21 листопада 2024 року, ордер, акт виконаних робіт №1 від 26 грудня 2024 року, згідно якого за консультацію, вивчення документів та складання й подання позовної заяви ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_4 12000,00 грн., що доводиться платіжною інструкцією від 22 листопада 2024 року.
Також судом досліджена квитанція від 25 липня 2024 року, відповідно до якої за складання висновку щодо вартості матеріального збитку ОСОБА_1 сплатив ФОП ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 5000,00 грн.
На підставі того, що ОСОБА_1 при зверненні до суду заявляв вимоги до двох відповідачів, в подальшому відмовився від частини заявлених вимог до ТзДВ «»СК «Альфа- Гарант», суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача лише половину витрат на правничу допомогу в розмірі 6000, 00 грн та половину витрат за проведену експертну оцінку у розмірі 2500, 00 грн.
Керуючись ст.ст. 1166, 1172, 1194, ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України,суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування та шкоди, завданої внаслідок ДТП, - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 41214,55 грн., компенсацію моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. та витрати на правничу допомогу 6000,00 грн, витрати пов'язані з проведенням оцінки 2500,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 05 листопада 2025 року.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 );
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ).
Суддя І. С. Шролик