09.10.2025 Справа № 756/5921/25
Унікальний номер 756/5921/25
Провадження номер 2/756/4023/25
(заочне)
09 жовтня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Белоконної І.В.,
за участі секретаря - Погорелової В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Позивач через свого представника звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 31220,00 грн та судових витрат.
В обгрунтування позову зазначено, що 28.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 4146926, відповідно до умов якого надано кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.
13.01.2022 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 13-01/2022-79, за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» відступило право грошової вимоги до позичальника ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 4146926 від 28.09.2021.
10.03.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023, за умовами якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право грошової вимоги до позичальника ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 4146926 від 28.09.2021.
В порушення умов кредитного договору відповідач належним чином не виконала своїх зобов'язань, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 31220,00 грн, яка складається з наступного: 5000,00 грн - заборгованість за основним зобов'язання (тілом кредиту); 26070,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги; 150,00 грн - заборгованість по комісії.
Покликаючись на право правонаступника вимагати стягнення заборгованості, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 07.05.2025 по даній справі відкрито спрощене позовне провадження.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, в позовній заяві просив суд проводити розгляд справи без його участі, а також зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином. Надала до суду клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що не має можливості з'явитися у судове засідання через хворобу дитину. Проте, доказів на підтвердження хвороби дитини суду не було надано.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 28.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»Договір про споживчий кредит № 4146926.
Оскільки цей договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Згідно з положеннями п. 1.2 договору сума кредиту становить 50000,00 грн.
Кредит надається строком на 30 днів. Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 28.10.2021 (п. 1.3., 1.4).
Положенням п. 1.5.1 договору передбачено сплату комісії за надання кредиту в розмірі 150,00 грн, яка нараховується за ставкою 3,00 % від суми кредиту одноразово.
Проценти за користуванням кредитом: 570,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,38 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2).
Згідно п. 1.6. договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
При цьому п. 2.3 договору передбачено пролонгацію строку кредитування.
Продовження, вказаного в п. 1.3. договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (п. 2.3.1.).
Пунктом п. 2.3.1.1. договору передбачено пролонгацію на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжити строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг). Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6, у т.ч сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2 договору.
Пунктом п. 2.3.1.2. договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п. 1.6. Договору.
Отже, сторони договору погодили продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах у випадку, якщо позичальник не повернув тіло кредиту та продовжує користуватися кредитним коштами після 28.10.2021. Таким чином, за цей період кредитодавець вправі нараховувати проценти за користування кредитом, виходячи з стандартної (базової) процентної ставки, що становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (з правом нараховувати проценти за користування кредитом після спливу строку, встановленого у п. 1.3 договору, погодився Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20).
Кредитні кошти за умовами договору надають позичальнику на картковий рахунок (п. 2.1 договору).
На ухвалу суду за клопотанням позивача було витребувано в АТ «Приватбанк» інформацію щодо рахунків ОСОБА_1 , за якою підтверджується факт належності відповідачу банківської картки НОМЕР_1 та зарахування коштів в сумі 5000,00 грн.
13.01.2022 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 13-01/2022-79, відповідно до умов якого до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 4146926 від 28.09.2021, що підтверджується копією вказаного договору; копією Акту приймання-передавання Реєстру Боржників за Договором факторингу № 13-01/2022-79 від 13.01.2022; Реєстром Боржників за Договором факторингу № 13-01/2022-79 від 13.01.2022.
10.03.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01, за умовами якого до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 4146926 від 28.09.2021, що підтверджується копією вказаного договору; копією Акту приймання-передавання Реєстру Боржників за Договором факторингу № 10-03/2023/01 від 10.03.2023; Реєстром Боржників за Договором факторингу № 10-03/2023/01 від 10.03.2023; Витягом з Реєстру боржників за Договором факторингу № 10-03/2023/01 від 10.03.2023.
Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частинами 12, 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно з приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, відповідно до якої «укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
Таким чином, підписання відповідачем договору, шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором відповідно до договору факторингу та договору відступлення прав вимоги.
Вказані договори у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювалися та не визнавалися недійсними.
Оскільки відповідач в порушення умов кредитного договору, а також положень чинного законодавства свої зобов'язання не виконала, а саме не здійснила погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та в строки, у зв'язку з чим утворилася заборгованість перед позивачем (як новим кредитором).
Як убачається з матеріалів справи, відповідач не належним чином виконувала свої зобов'язання за Договором про споживчий кредит № 4146926 від 28.09.2021, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 31220,00 грн, яка складається з наступного: 5000,00 грн - заборгованість за основним зобов'язання (тілом кредиту); 26070,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги; 150,00 грн - заборгованість по комісії.
Доказів на спростування розміру заборгованості за кредитом відповідачем не надано.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором про споживчий кредит № № 4146926 від 28.09.2021 у загальному розмірі 31220,00 грн.
Відповідно до ст. 133, 141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На думку суду, розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 13000,00 грн є завищеним, не співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.
Слід також зазначити, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У зв'язку з чим, враховуючи співмірність витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд уважає правильним та доцільним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Керуючись ст. 9-14, 19, 23, 27, 81, 89, 133, 137, 141, 263-265,280-282 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926; юридична адреса: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306) заборгованість за Договором про споживчий кредит № 4146926 від 28.09.2021 у розмірі 31220 (тридцять одна тисяча двісті двадцять) гривень 00 копійок, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
У іншій частині судових витрат - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І.В. Белоконна